Справа № 22а/0690/948/11          Головуючий  в суді 1 інст.: Гришковець

Категорія  10.3.2          Доповідач: Микитюк

УХВАЛА

                                                        Іменем України

14 березня 2011 року        Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:    

       головуючого                     Микитюк О.Ю.          

                                           суддів                    Косигіної Л.М.,                                                                                                                          Гансецької І.А.        

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира про стягнення коштів

за апеляційною скаргою Корольовської районної ради м.Житомира

на постанову Овруцького районного суду від 29 вересня 2009 року,

                                                  в с т а н о в и л а :

          06 липня 2009 року позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача недоплачені кошти за 2008 рік, виплата яких передбачена статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В обґрунтування позову зазначив, що є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи. Всупереч вимогам Закону, який пов’язує розмір цих виплат із мінімальною заробітною платою, соціальні виплати отримував в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836.

Постановою Овруцького районного суду від 29 вересня 2009 року позов задоволено частково. З управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира на користь позивача стягнуто за період з 01.05.2008 року по 30.04.2009 року доплату до заробітної плати за ст.39 Закону в розмірі 12250 грн. 55 коп.  В решті вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову і ухвалити нову постанову про відмову в позові. Апелянт посилається на те, що бюджетами на відповідні роки не передбачалась виплата коштів у визначеному законом розмірі.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивач  є потерпілим від аварії на Чорнобильський АЕС працює в Овруцькій міжрайонній прокуратурі і проживає в м.Овруч. Доплату за ст.39 Закону отримував в розмірі 10,5 грн. на місяць.

Частиною 1 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що громадянам, які працюють на радіоактивно забрудненій території проводиться доплата в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають саме стаття 37 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

          Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенцію) та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. В рішеннях у справах Кечко проти України, 2005 рік Broniowski v. Poland, 1996 рік Azinas v Cyprus, 2002 Європейський Суд з прав людини прийшов до висновку, що поняття “власності”, яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. До „майнових прав” і „власності” може бути прирівняно право заявника на матеріальний інтерес, зокрема щодо отримання пенсії чи надбавки до заробітної плати.

В рішенні у справі Кечко проти України, 2005 рік суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (рішення у справі Бурдов проти Росії, 2000 рік).

Постанова прийнята із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін.

          Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 199 - 207, 212 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

          Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м.Житомира відхилити.

Залишити без змін постанову Овруцького районного суду від 29 вересня 2009 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

          Головуюча:

          Судді: