Справа № 2а-612/2011р.

                    ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 лютого   2011 року

Харцизький міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Щебуняєвої Л.Л.,

при секретарі –Должиковій Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харцизьку адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1  до Управління  Пенсійного фонду України в місті   Харцизьку  Донецької області  про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області  про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії.

    Позов мотивує тим, що вона народилася 9 листопада 1931 року та віднесена до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право отримувати доплату до пенсії щомісячно в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком.  Не зважаючи на вищевикладені вимоги діючого законодавства відповідач  в 2010 році  здійснював   виплату доплати до пенсії в меншому розмірі.  

    Не ставлячи питання про стягнення судових витрат, просить, визнавши бездіяльність неправомірною, зобов'язати УПФУ в м. Харцизьку зробити нарахування до пенсії їй, як "дитині війни", за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з урахуванням фактично здійснених виплат.

     Позивачка в судове засідання не з'явилась, за станом здоров'я, просить розглянути її позовні вимоги у її відсутність, повністю їх підтримує.

    Представник відповідача - УПФУ в м. Харцизьку в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність та заперечення на позовну заяву позивачки  до Пенсійного фонду України в м.Харцизьку, в який вказав, що заперечує проти задоволення позовних вимог позивачки,  оскільки  Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  була зупинена, а Законом України «Про Державний бюджет  України на 2008 рік »у вказану статтю були внесені зміни. Не зважаючи на прийняття Конституційним Судом України рішень від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, відповідно до яких відповідні положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік",  Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" були визнані неконституційними,   дія старої редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  автоматично не відновилась. Стара редакція закону може поширювати свою дію на відповідні правовідносини тільки за спеціальною вказівкою нового нормативно-правового акту. Однак, ні рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено  відновлення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року.

    Крім того, зазначає, що відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і державні видатки не можуть використовуватися з іншою метою, ніж за їх цільовим призначенням. При цьому,  Законом України «Про Державний бюджет України на 2010р.»не передбачені видатки на виплату в 2010р.  підвищення до пенсії дітям війни. Тому, з метою врегулювання спірної ситуації, в 2010р. позивачу виплачувалась підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до постанови КМУ №530 від 28.05.2008р. "Про деякі  питання соціального захисту окремих категорій громадян", в твердій грошовій сумі 49,80 грн. щомісячно. Вважає, що виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в 2010 році здійснювалось відповідно до вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим вважає позовні вимоги незаконними, просить суд відмовити у задоволенні позову.

    Суд,  вважає можливим розглянути справу у відсутності позивачки  та  представника відповідача - Управління пенсійного фонду України в м.Харцизьку.

      Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає  задоволенню.

    Відповідно до закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадинами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

    З матеріалів справи вбачається, що позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 має правовий статус  "дитина війни", що підтверджується пенсійним посвідченням та знаходиться на обліку в УПФУ в м. Харцизьку Донецької області та отримує пенсію за віком.

    Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

    Вказана редакція Закону була чинна у 2010 році, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 , положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким було зупинено дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнані неконституційними, а відповідно до ст..152 ч 2  Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

   Ніяких змін до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»після прийняття вищезазначеного рішення Конституційного Суду України внесено не було.

   В зв’язку з цим, в 2010 році УПФУ в місті Харцизьку повинно було нараховувати та виплачувати позивачу пенсію з надбавкою 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст..28 Закону  України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р.  № 1058-IV. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

    Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»(з відповідними змінами) прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає: з  01.01.2010р. по 31.03.2010р. –695грн., з 01.04.2010р. по 31.06.2010р. –706грн., з 01.07.2010р. по 31.09.2010р. –709грн, з 01.10.2010р. по 31.11.2010р. –723грн, з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. -734грн.

   Таким чином, в 2010р. позивач  мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 2553,00грн., з розрахунку: 695грн х30% х 3 міс +706грн х 30% х 3міс + 709грн х 30% х 3 міс + 723грн х 30% х 2 міс + 734грн х 30% х 1 міс. = 2553,00грн. Така  надбавка в 2010 році позивачу нараховувалась, однак виплачувалася не в повному обсязі, що підтверджується довідкою УПФУ в місті Харцизьку.

     Суд не приймає до уваги доводи  відповідача відносно того ,що  статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет  України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право  у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань , передбачених за відповідними бюджетними  програмами, оскільки названа норма  передбачає  встановлення в  абсолютних  сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її  дія не поширюється на спірні відносини,  так як розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру  мінімальної пенсії за віком.

      Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі  передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни»для здійснення соціальних виплат , з огляду на те ,що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету на виплату допомоги , відповідно до вимог статті 3 Конституції України , за якою права і свободи людини  та їх гарантії  визначають зміст і спрямованість діяльності держави, головним обов’язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

    Таким чином, постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина в України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України,  іншими Законами України, не може бути  скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань.

    Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв'язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні даного спору  підлягає застосуванню саме ст. 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційного Суду України, у урахуванням  вимог ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначає мінімальну пенсію за віком на рівні  прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, а не вищевказана постанова КМУ, на підставі якої позивачу і здійснювалась виплата підвищення до пенсії як дитині війни.

   На підставі викладеного суд вважає необхідним визнати неправомірною бездіяльність відповідача, яка виразилася в ненарахуванні та невиплаті позивачу в період з 1 січня 2010 року  по 31 грудня 2010 року   щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни"  в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату вищевказаного підвищення за період з 1 січня 2010 року  по 31 грудня 2010 року, з урахуванням вже фактично отриманих сум, задовольнивши позовні вимоги в цій частині повністю.

    Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою не було заявлено вимоги про повернення їй здійснених нею судових витрат.

  Таким чином, суд вважає за можливе  не присуджувати    здійснені нею судові витрати з Державного бюджету.   

     Керуючись  ст.3,8,19,22,152 Конституції України, ст.28, ч.2.ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.03 року, Законом України   «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008,    ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 9, 161-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в місті   Харцизьку  Донецької області про  визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

    Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області по не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії,  як дитині війні, за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року,   у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої  ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області здійснити ОСОБА_1  .                     .                     .                     .                     .                     .                     .                     .                     .                     нарахування.                      .                     .                     .                     .                      та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з  01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої  ч.1 ст. 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням  встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням  фактично здійснених виплат.        

    Постанова  може бути оскаржене до Донецького апеляційного адміністративного суду через Харцизький міський суд  протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови.  

           Суддя: