Справа № 2-135/2009 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2009 року Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Твердохліб В.А.

при секретарі Горбан М. В.,

за участю представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-тя: особа: КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2007 року позивачка звернулася в суд з вищевказаним позовом до відповідачки та просила постановити рішення, яким зобов»язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні її земельною ділянкою АДРЕСА_1 шляхом знесення паркану, який побудовано на земельній ділянці, що належить їй на праві приватної власності.

В позові зазначала, що вона є власником вищевказаної земельної ділянки відповідно до державного акту про право приватної власності на землю від 16.04.2004 року та під час відновлення та закріплення в натурі поворотних точок було виявлено, що паркан відповідачки знаходиться на її земельній ділянці, що підтверджується Технічним звітом, виготовленим КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі».

Оскільки відповідачка не бажає зносити паркан, чим порушує її право щодо користування земельної ділянки, то вона змушена звернутись до суду та керуючись ст. ст. 103, 106, 107, 152, 212 ЗК України просила позов задовольнити.

В подальшому позивачка доповнила та уточнила позовні вимоги(а.с. 204, т.1) та просила постановити рішення, яким зобов»язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою АДРЕСА_1, поворотні точки меж якої закріплені в Технічному звіті про визначення (відновлення) та закріплення в натурі(на місцевості) поворотних точок меж земельної ділянки № 8000000000:75:757:0037 гр.ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, зареєстрований у книзі реєстрів ГУ земельних ресурсів КМДА за номером 05-7-00610 від 16.02.2004 року шляхом знесення паркану, побудованого на належній їй земельній ділянці, та заборонити відповідачці чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою, обмеженою парканом ОСОБА_3, посилаючись на те, що винесення в натуру меж земельних ділянок після 1998 року не відбувалось.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, посилаючись при цьому на обставини справи, викладені в позовній заяві.

Відповідачка та її представник проти позовних вимог заперечували в повному обсязі та просили відмовити у позові, посилаючись на те, що позивачкою в 2003 році було придбано земельну ділянку у колишнього власника ОСОБА_4, з того часу межі суміжних земельних ділянок сторонами не змінювались, колишніми землекористувачами підписано та погоджено акт щодо меж земельних ділянок в 1997 році.

За клопотанням відповідачки у справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, яка не проведена в зв»язку з відсутністю в КНДІСЕ відповідних фахівців.

Після чого провадження у справі було відновлено.

При судовому розгляді справи відповідачка та її представник залишили залу судового засідання, а тому суд відповідно до ч.4, 5 ст. 169, ст. 224 ЦПК України з врахуванням думки представника позивача вважає за можливе постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав суду листа з проханням розглядати справу у його відсутності, посилаючись на те, що згідно чинного законодавства КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» не уповноважене вирішувати земельні спори між учасниками земельних відносин.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка є власником земельної ділянки АДРЕСА_1, в СТ «Дружба» в Святошинському районі м. Києві, загальною площею 0, 0630 га, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 вересня 2003 року, про що видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку 16 лютого 2004 року(а.с. 5, т.1).

Відповідачка є власником земельної ділянки АДРЕСА_2, загальною площею 0, 0616 га, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.12.2004 року, про що видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку 11 березня 2005 року(а.с. 36-37, т.1).

Раніше вищевказані земельні ділянки належали на праві приватної власності відповідно ОСОБА_4 та чоловіку відповідачки ОСОБА_3

Комунальним підприємством «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» на замовлення позивачки у 2007 році виготовлено Технічний звіт про визначення (відновлення) та закріплення в натурі (на місцевості) поворотних точок меж земельної ділянки № 8000000000:75:757:0037 гр.ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, що зареєстрований у книзі реєстрів Головного управління земельних ресурсів КМДА за номером 05-7-00610 від 16.02.2004 року.(а.с. 6-20, т.1).

З вищевказаного звіту вбачається, що земельна ділянка, площею 630 кв. м має 4 поворотні точки межі, з яких: поворотна точка 1 - закріплена металевим штирем; поворотна точка 2 - закріплена металевою трубою; поворотна точка 3- бетонний фундамент; поворотна точка 4 - бетонний стовпчик огорожі.

З абрису земельної ділянки, що міститься у вищевказаному звіті вбачається, що відстань від дерев»яної огорожі до межі земельної ділянки із кута повороту 1 земельної ділянки становить 0, 54 м, а з кута повороту 2 земельної ділянки становить 0, 25 м. (а.с. 19, т.1).

З листа Головного управління земельних ресурсів КМДА від 30.11.2005 року на ім»я відповідачки вбачається, що станом на 23.11.2005 року межі між садовими ділянками № 28 та АДРЕСА_2 не порушено, дерев»яний паркан ОСОБА_2 не переносився(а.с. 32, т.1).

Головним управлінням земельних ресурсів КМДА суду надіслано копії з технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок № 28, АДРЕСА_2, складений ЗAT ВФ «Стафед-2» у 1997 році (а.с. 149-155, т.1), з якого вбачається, що між колишніми землекористувачами були встановлені та узгоджені існуючі межі земельної ділянки в натурі, що підтверджується актом від 17 серпня 1997 року(а.с. 152, т.1), виготовлено плани встановлених меж та абриси земельних ділянок.

Відповідно до ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Відповідно до ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до п. б ч. 3 ст. 152 ЗК України відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено порушення її прав, як власника земельної ділянки, не надано доказів з приводу зменшення загальної площі її земельної ділянки, а судом достовірно встановлено, що принаймні з 1997 року межі між суміжними земельними ділянками не змінювались, будь-яких нових межових знаків чи межових споруд з цього часу відповідачкою не встановлювалось, її дії з часу придбання позивачкою земельної ділянки не оспорювались, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 106, 107, 152, 212 ЗК України, ст. ст. 57-60, 209, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_2 в задовленні позову до ОСОБА_3, 3-тя: особа: КП „Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Роз»яснити відповідачці, що вона має право подати до суду заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.