Справа № 2-355/2009 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2009 року Святошинський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Твердохліб В.А.

при секретарі Самокиші В.Ю., Горбан М. В.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення порушень права власності на землю,

стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2008 року позивачка звернулася в суд з вищевказаним позовом до відповідачів та просила постановити рішення, яким усунути порушення її права власності на земельну ділянку з боку відповідачів, зобов"язавши їх демонтувати існуючий паркан і встановити його на зовнішній межі земельних ділянок відповідно до земельно-кадастрової документації. Також просила стягнути солідарно з відповідачів у відшкодування витрат на проведення комплексу ПВР по відновленню зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1у розмірі 600, 00 грн., моральної шкоди у розмірі 1500, 00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1500, 00 грн. та судові витрати у справі.

8 позові зазначала, що вона, як власник земельної ділянки, загальною площею 0, 0636 га, яка розташована по АДРЕСА_1 не може користуватись своєю власністю, оскільки відповідачі чинять перешкоди, встановивши паркан на території земельної ділянки, внаслідок чого позбавили її права власності на частину земельної ділянки у розмірі 7, 6 кв. м., що становить 0, 007 га. Оскільки відповідачі не реагують на її неодноразові попередження стосовно переміщення паркану, вона змушена звернутись до суду та керуючись ст. 103, 106, 107, 152, 158 ЗК України просила позов задовольнити.

В подальшому позивачка збільшила позовні вимоги та просила постановити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів 1500, 00 грн. моральної шкоди, витрати на виконання проектно-вишукувальних робіт у розмірі 4000, 00 грн. В іншій частині позовні вимоги залишила без змін та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись при цьому на обставини справи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів та відповідачки ОСОБА_4, ОСОБА_5 проти позовних вимог заперечували в повному обсязі та просили відмовити у позові, зазначавши, що в 1960 році встановлювалися межі землекористування земельних ділянок сторін шляхом встановлення межових знаків і до 2007 року спорів про межі земельної ділянки у сторін не було, їм видано державні акти на право власності на землю; крім того позивачкою не надано доказів про зменшення її земельної ділянки внаслідок невірного встановлення меж.

Відповідачка ОСОБА_6 проти позову заперечувала, в подальші судові засідання не з»явилась, про сила справу розглядати у її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка є власником земельної ділянки загальною площею 0, 0636 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 7- державний акт на право приватної власності на землю).

Відповідачка ОСОБА_4 є власником 43/100 частини від 0, 0575 га земельної ділянки по АДРЕСА_2 згідно державного акту приватної власності на землю від 07.09.2000 року(а.с. 90).

З довідок виконавчого комітету Петропавлівсько_Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 07.11.2008 року(а.с. Ю7) та від 29.10.2008 року(а.с. Ю8) вбачається, що згідно запису по господарського обліку за 196101963 роки за ОСОБА_7 рахувалась земельна ділянка, розміром 0, 06 га по АДРЕСА_1, а за ОСОБА_5 рахувалась земельна ділянка, розміром 0, 06 га по АДРЕСА_2.

Позивачка пояснила, що ОСОБА_7 доводиться їй матір»ю.

Закритим акціонерним товариством «Інститут землевпорядних технологій» на замовлення позивачки, у 2008 році виготовлена Технічна документація по відновленню зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1. (а.с. 12-27).

З абрису земельної ділянки, що міститься у вищевказаній документації вбачається, що відстань від дерев»яної огорожі до межі земельної ділянки із кута повороту 1 земельної ділянки становить 0, 26 м, а з кута повороту 2 земельної ділянки становить 0, 27 м. (а.с. 18).

Відповідно до акту відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 21.07.2008 року цієї ж документації земельна ділянка, площею 0, 0636 га (кадастровий номер 8000000000:75:261:0020) має 5 кутів повороту межі, з яких 3 закріплені межовими знаками (металевими штирями) (а.с. 19).

На замовлення відповідачки ОСОБА_4 виготовлено СПД ОСОБА_8 Технічний звіт про визначення (відновлення) та закріплення в натурі поворотних точок меж земельної ділянки № 8000000000:75:261:0019 по АДРЕСА_2 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, що зареєстрований у книзі реєстрів ГУ земельних ресурсів КМДА від 07.09.2000 року за номером 75-202670.(а.с. 85-101).

Згідно акту про визначення (відновлення) та закріплення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки від 06.08.2008 року та абрису земельної ділянки №

8000000000:75:261:0019, що містяться у вищевказаному технічному звіті, земельна ділянка площею 575 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:75:261:0019), що розташована по АДРЕСА_2 має 4 зворотні точки межі, які закріплені межовими знаками, з яких поворотна точка 1 закріплена кутовим швелером, поворотна точка 2 - є центром азбестового стовпа, поворотна точка 3-є центром металевого стовпа, поворотна точка 4 -закріплена цвяхом дюбелем на середині бетонного стовпа (а.с. 96, 97).

Відповідно до акту про визначення (відновлення) та закріплення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки від 07.08.2009 року та абрису земельної ділянки № 8000000000:75:261:0020, що містяться в Технічному звіті про визначення (відновлення) та закріплення в натурі поворотних точок меж земельної ділянки № 8000000000:75:261:0020 горомадянки ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку 05 листопада 2002 року, зареєстрований номер 75-2-04466(а.с. 169-184), виготовленому в 2009 році КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» на замовлення позивачки, земельна ділянка площею 636 кв. м. (кадастровий номер 8000000000:75:261:0020), що розташована по АДРЕСА_1 має 5 поворотних точок межі, які закріплені межовими знаками, з них: поворотні точки 1, 2- металеві труби, поворотна точка, поворотна точка 3 -кут дерев»яної огорожі, поворотна точка 4 - бетонний стовпчик, поворотна точка 5 -співпадає з серединою площини кам»яної огорожі (а.с. 178, 179).

За клопотанням позивачки у справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза та експертною установою обрано КНДІСЕ, яким листом від 16.04.2009 року повідомив суд про неможливість проведення такої експертизи в зв»язку з відсутністю сертифікованих та стандартизованих геодезичних вимірювальних приладів і обладнання.(а.с. 150).

Головним управлінням земельних ресурсів КМДА суду надіслано витяг з автоматизованої системи ПК «Кадастр» та копії з технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок на АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, який був складено НВФ «Топокад» у 1994 році(а.с. 61-81), з якого вбачається, що між сторонами були встановлені та погоджені межі землекористування в 1993 році, виготовлено плани встановлених меж та абриси земельних ділянок.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, допитані за клопотанням відповідачів, дали показання суду, що межі земельних ділянок між сторонами були встановлені в 1960-тих роках, протягом цього часу межі не змінювались, змінився лише приблизно в 1990 роках паркан з сітки на дерев»яний, який було встановлено на тому ж місці, на частині межі сторін як межову споруду встановлено сарай позивачки, який пізніше нею був знесений.

Вказану обставину не заперечує і сама позивачка.

Свідок ОСОБА_15, допитаний за клопотанням позивачки вказав на те, що фахівцями ЗАКТ «Інститут землевпорядних технологій» на замовлення позивачки виготовлялась Технічна документація по відновленню зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_1; при цьому не враховувались межові знаки, встановлені на місцевості, а місце знаходження межі визначалось відповідно до електронної бази данних державного земельного кадастру; питання, яким це чином вплине на розмір земельних ділянок сторін фахівцями не досліджувалось. На його думку суперечності між даними координат меж на місцевості та між тими, які містяться в базі даних могли виникнути на підставі людського фактору або в зв»язку з відсутністю на час приватизації у фахівців-землевпорядників відповідної вимірювальної техніки.

Свідок ОСОБА_16 показав суду, що він приймав участь у виготовленні технічного звіту, виконаного СПД ОСОБА_8 та таких відхилень щодо меж землекористування, як зазначено в Технічній документації землевпорядного інституту ними не виявлено.

Відповідно до ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

Відповідно до ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до п. б ч. 3 ст. 152 ЗК України відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено порушення її прав, як власника земельної ділянки, не надано доказів з приводу зменшення загальної площі її земельної ділянки, а судом достовірно встановлено, що принаймні з 1993 року межі між суміжними земельними ділянками не змінювались, будь-яких нових межових знаків чи межових споруд з цього часу відповідачками не встановлювалось, їхні дії з цього часу позивачкою не оспорювались, а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Що стосується вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 4 000, 00 грн. та 600, 00 грн. за виконання проектно-вишукувальних робіт і виготовлення Технічного звіту та Технічної документації, то фактично це є судові витрати, які у разі відмови у задоволенні позову не відшкодовуються стороні, яка їх понесла.

З цих же підстав слід відмовити і у відшкодуванні витрат на правову допомогу, сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

На думку суду не підлягають задоволенню і вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 500, 00 грн., оскільки позивачкою не надано доказів з приводу заподіяння такої шкоди відповідачками та не доведено її розмір.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 15, 16, 391 ЦК України, ст. ст. 103, 106, 107, 152 ЗК України, ст. ст. 57-60, 88, 209, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд, -

В И РІШИВ:

ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення порушень права власності на землю, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.