ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07.06 Справа № 5/238пд
Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Закропивного О.В., при секретарі Агафоновій С.В., за участю представників сторін:
від позивача Самарська Л.В. (довіреність № 03/3-924 від 31.01.006.), Мордасова Л.Б. (довіреність № 03/3-784 від 30.12.05.) та Черкесова О.В. (довіреність № 03/3-396 від 21.07.06.);
від відповідача Федорук О.Р. (довіреність б/н від 06.07.06.);
розглянувши матеріали справи за позовом:
державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Луганськвантажтранс»(м. Луганськ, сел. Ювілейне);
до державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська»(сел. Білоріченське, Лутугінського району, Луганської області);
про внесення змін в діючий договір № 31/12-03/19 від 31.12.03., –
В С Т А Н О В И В:
Суть спору: позивачем заявлено вимоги щодо внесення змін в п. 2.2. діючого договору № 31/12-03/19 від 31.12.03. та викладення спірного пункту даного договору в редакції позивача шляхом укладення додаткової угоди № 7 від 23.03.06. в редакції позивача
Відповідно до ст. 77 ГПК України в ході судового розгляду оголошувалась перерва з 24.07.06. до 31.07.06.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, додатково зазначивши, що внесення змін в п. 2.2., який стосується ціни послуг, що надається позивачем відповідачу, передбачено умовами даного договору, є повністю обґрунтованим і ніяким чином не порушує права відповідача.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та доповнення до нього з яких вбачається, що позовні вимоги ним не визнаються. Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив викладену у відзиві позицію зазначивши, що ціна на послуги, які надаються позивачем відповідачу, погоджена між сторонами і зафіксована в договорі № 31/12-03/19 від 31.12.03. при його підписані. Крім того, відповідно до ст. 12. ГПК України спори про встановлення цін на продукцію та тарифів на послуги не підлягають розгляду в господарських судах України. Таким чином, провадження по даній справі слід припинити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та надані сторонами докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.
Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам не підвідомчі спори про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи не можуть бути встановлені за угодою сторін.
Тобто, виходячи з зазначених положень ст. 12 ГПК України, спір між суб’єктами господарювання про встановлення цін не був би підвідомчий господарському суду лише в тому випадку, коли сторони ніяким чином не можуть впливати на формування ціни і встановлювати її розмір шляхом укладення відповідної угоди.
Як вбачається з матеріалів справи, ціна на послуги, які надаються позивачем відповідачу, сформована сторонами і погоджена між ними, шляхом вільного волевиявлення при підписані договору № 31/12-03/19 від 31.12.03.
При цьому, слід зазначити, що по даній справі між сторонами виник спір щодо внесення змін в діючий договір, тому суд вважає, що провадження у справі припиненню не підлягає і спір повинен розглядатись по суті.
Також, обставини справи вказують на те, що спірні правовідносини виникли в 2003 році та продовжують існувати до теперішнього часу.
З 1 січня 2004 року втратив чинність ЦК УРСР, який регулював господарські та цивільні відносини до 01.01.04. і, відповідно, почали діяти ГК та ЦК України, які регулюють їх в теперішній час.
В пункті 4 р. 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України зазначається, що до господарських відносин, які виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Статтею 5 ЦК України, встановлена дія актів цивільного законодавства у часі, а саме, в ч. 3 цієї статті зазначається, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Таким чином, до даних спірних правовідносин слід застосовувати положення нині діючих ГК та ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Стаття 629 ЦК України встановлює –договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін і її зміна після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
В п. 2.5. договору № 31/12-03/19 від 31.12.03. зазначено, що ціна вартості послуг, які надаються «Транспортом»(позивачем) «Вантажовласнику»(відповідачу) є договірною і може бути збільшена в залежності від зміни цін і тарифів на «Укрзалізниці»та ін., що оговорюється між сторонами підписаною додатковою угодою, яка є невід’ємною частиною даного договору.
В ході судового розгляду встановлено, що за час дії договору № 31/12-03/19 від 31.12.03. на підприємстві позивача, на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та відповідних внутрішньовідомчих нормативних актів, було збільшено заробітну працівникам. Також, Донецькою залізницею, згідно переліку видів робіт, перевезень і послуг «Тарифного керівництва № 1»роз. 1 п. 26, 12,5% до 20 % збільшено ставки зборів за роботи і послуги по договірних тарифах.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача і необхідність укладення між сторонами по справі додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем за № 7 від 23.03.06.
Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Крім того, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Внести зміни в п. 2.2. діючого між державним підприємством «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Луганськвантажтранс» (м. Луганськ, сел. Ювілейне, код 26410876) та державним відкритим акціонерним товариством «Шахта «Білоріченська» (сел. Білоріченське, Лутугінського району, Луганської області, код 00176897) договору № 31/12-03/19 від 31.12.03. шляхом укладення додаткової угоди № 7 в редакції від 23.03.06.
3. Пункт 2.2. договору № 31/12-03/19 від 31.12.03. викласти в наступній редакції:
«Попередньо перераховувати на розрахунковий рахунок «Транспорту»плату:
1) за подачу і прибирання завантажених вагонів, із розрахунку вартості 1 тонно-км. – 0,58 грн. …»далі за текстом договору;
«2) за маневрову роботу локомотиву, із розрахунку вартості 1 години –191 грн. …»далі за текстом договору».
4. Стягнути з державного відкритого акціонерного товариством «Шахта «Білоріченська» (сел. Білоріченське, Лутугінського району, Луганської області, код 00176897, р/р 2600130182752, ТОБО ЛЦО «ПІБ»м. Лутугіно, МФО 304308) на користь державного підприємства «Луганськвугілля»в особі відокремленого підрозділу «Луганськвантажтранс» (м. Луганськ, сел. Ювілейне, код 26410876, р/р 26005001323001, в філії ВАТ «КБ «Надра», МФО 304193) витрати по сплаті держмита в сумі 85 грн. і 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.
Рішення підписано 07.08.06.
Суддя О.В. Закропивний