Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 05 грудня 2006 р.  по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

         В червні 2006 року позивач звернувся з позовом в якому зазначив, що відповідно до розписки від 11.03.2005 р. відповідач винен йому гроші в сумі 11 600 грн., які він і просив стягнути з відповідача разом із судовими витратами в сумі 116 грн.

         Рішенням Носівського районного суду  від 05.12.2006 р. позовні вимоги позивача задоволенні. З ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 стягнуто борг в сумі 11 600 грн. та судові витрати: 116 грн. - судового збору та 30 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду від 05.12.2006 р. та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. 

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно прийняв до свого провадження справу, яку повинен був розглядати господарський суд, оскільки спір виник між  суб'єктами підприємницької діяльності. Позовна заява ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки не містить всіх необхідних даних. Відсутня квитанція про сплату позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На думку апелянта суд безпідставно не взяв до уваги договір про переказ боргу та показання свідка ОСОБА_4., який сплатив всю суму боргу за нього.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив всі ті обставини, які зазначав як в позовній заяві так і під час судового засідання в суді першої інстанції.

В судовому засіданні позивач просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду від 05.12.2006 р. залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали даної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з постановленням нового рішення, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на  основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами 11.03.2005 р. були письмово оформлені зобов'язання, які виникли з приводу раніше отриманих коштів. Станом на 11.03.2005 р. борг ОСОБА_1.  перед ОСОБА_2 становив 11 600 грн.

Проте,  такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи.

В судовому засіданні відповідач пояснив, що він винен гроші позивачеві за пилораму, яку в подальшому позивач продав ОСОБА_4. Ці пояснення підтверджуються матеріалами справи. Так, на а.с. 16 та а.с.40 є  розписки від 16.02.2005 р. та 11.03.2005 р. зі змісту яких випливає, що відповідач ОСОБА_1. в присутності свідків передав ОСОБА_2 гроші в сумі 5 130 грн. (16.02.2005 р.) та 2 250 грн. (11.03.2005 р.) в рахунок його боргу в сумі 19 000 грн. та сплати за стрічкову пилораму ПЛ-6,5 „Номінал”. У випадку сплати боржником залишку суми - 11 600 грн. ОСОБА_2 переоформить на ОСОБА_1. право власності на пилораму.

Таким чином зі змісту розписок вбачається, що між сторонами був укладений договір відчуження пилорами з розстрочкою платежу, за яким ОСОБА_1. за розписками від 16.02.2005 р. та 11.03.2005 р. і передавав ОСОБА_2 гроші частками.

   Розмежувати вартість договору відчуження пилорами та інших боргових зобов'язань, які, як стверджував позивач існували між ним та ОСОБА_1. ОСОБА_2не зміг. 

Питання про розірвання договору відчуження пилорами чи інших позовних вимог, які випливають з цього договору, позивач не ставить.  Належних доказів, які свідчили б про існування боргових зобов'язань у ОСОБА_1 саме за договором позики позивач ОСОБА_2 не надав.

 Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст.59.60,309,313,314,316,317,319 ЦПК України,  суд -

В  И  Р  І  Ш  И  В :

         Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити .

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 05 грудня 2006 р.   - скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_1  про стягнення боргу .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:                                           Судді: