Справа № 11 - 615/07 Головуючий по першій інстанції Бачинський В.Л.
Категорія: ч. 2 ст. 28, ч. 2ст. 222 Доповідач Пазюк О.С.
ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364,
ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366, , ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції 2001 року)
ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції 1960 року)
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 07 грудня 2007 року
колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді: Пазюка О.С.
суддів: Оксентюка В.Н., Опейди В.О.
секретаря: Тарасюк Ю.
прокурора: Смолюка Б.С.
захисника: ОСОБА_1
представника цивільного позивача: ОСОБА_2.
виправданого: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора Луцького району та представника цивільного позивача ЗАТ "Приватбанк" в особі філії Волинського ГРУ ОСОБА_2. на вирок Луцького міськрайонного суду від 28 серпня 2007 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Хопнів, Ківецівського району, житель АДРЕСА_1, громадянин України, з вищою освітою, одруженого, працюючого генеральним директором Волинського ОДП ДАК „Хліб України”, раніше не судимого, -
виправданий за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції 2001 року) ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції 1960 року).
Цивільний позов залишено без розгляду.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 постановлено скасувати.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Розглянувши справу в апеляційному порядку, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Досудовим слідством ОСОБА_3. обвинувачується в тому, що він, працюючи генеральним директором Волинського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України”, будучи службовою особою, за попередньою змовою із головним бухгалтером ОСОБА_4., тобто групою осіб, вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами, що завдало великої матеріальної шкоди, службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, а також підбурювання до службового підроблення, зловживання своїм службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки та посадовий підлог.
Так, ОСОБА_3., згідно наказу № 279-к від 31.07.1998 року та контракту № 09-10/107 від 31.07.1998 року був призначений на посаду генерального директора Волинського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України” (надалі ВОДП ДАК „Хліб України”), яке є суб'єктом господарської діяльності. Таким чином, він, постійно обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, що проявляється в керівництві трудовим колективом, наявністю повноважень по управлінню і розпорядженню майном та коштами підприємства, є службовою особою суб'єкта господарської діяльності.
Повноваження ОСОБА_3, зокрема, регламентовані п.п.1,6,7,8,10,11 контракту № 09-10/107 від 31.07.1998 року, ст.6.5 Статуту ВОДП ДАК „Хліб України”: „ Генеральний директор ВОДП ДАК „Хліб України” (Підприємства) здійснює оперативне керівництво діяльністю Підприємства, несе відповідальність за виконання покладених на нього рішень та функцій. До компетенції генерального директора Підприємства відносяться всі питання діяльності Підприємства, крім тих, які за діючим законодавством, цим Статутом або рішенням вищого органу та правління Державної акціонерної компанії „Хліб України”, надалі (Компанія) не віднесені до компетенції іншого органу.
До компетенції генерального директора як вищої посадової особи Підприємства відноситься:
керівництво розробкою поточних планів діяльності Підприємства і заходів, необхідних для вирішення його статутних завдань, рішень вищого органу та правління Компанії;
прийом та звільнення з роботи працівників Підприємства;
визначення організаційної структури та штату Підприємства, форм та систем оплати праці;
затвердження нормативних актів, що визначають правила внутрішнього розпорядку на Підприємстві;
прийняття рішення щодо інших питань поточної діяльності Підприємства, не віднесених до компетенції вищого органу або правління Компанії;
Генеральний директор має право:
здійснювати господарсько-фінансову діяльність через апарат управління Підприємства;
без доручення діяти від імені Підприємства, представляти його в усіх установах, підприємствах, організаціях і закладах як в Україні, так і за її межами;
за погодженням з правлінням Компанії приймати рішення про участь Підприємства у створенні інших підприємств і господарських товариств та вступати з ними в об'єднання;
укладати будь-які договори ( угоди) на суму, еквівалентну не більше 1000000 грн.;
видавати доручення, відкривати в установах банків розрахункові та інші рахунки;
видавати накази, розпорядження і давати вказівки, обов'язкові для виконання всіма працівниками Підприємства;
здійснювати інші дії, за винятком віднесених до компетенції вищого органу та правління або голови правління Компанії, спрямовані на досягнення статутних цілей Підприємства;
заступники генерального директора Підприємства та головний бухгалтер призначаються на посаду і звільняються з посади директором Підприємства за погодженням з правлінням Компанії.
Генеральний директор Підприємства не має права без погодження з головою правління Компанії або уповноваженого ним органу приймати рішення щодо відчуження нерухомого майна Підприємства.
Генеральний директор Підприємства підзвітний вищому органу, правлінню і голові правління Компанії та організує виконання рішень.
ОСОБА_3. обвинувачується в тому, що він перебуваючи на зазначеній посаді, на протязі лютого-березня 2001 року, в м. Луцьку, допустив порушення ряду нормативних актів, які регламентують порядок надання та використання кредитів і надав завідомо неправдиву інформацію у Волинське головне регіональне управління комерційного банку “Приватбанк” (надалі ВГРУ КБ “Приватбанк”) з метою одержання кредиту, що завдало великої матеріальної шкоди банку.
Так, він, обвинувачується в тому, що за попередньою змовою з головним бухгалтером ОСОБА_4., діючи умисно, з метою погашення попереднього кредиту, одержаного у ВГРУ КБ “Приватбанк” згідно кредитного договору № 2181 від 8.08.2000 року за рахунок коштів банку, в порушення своїх функціональних обов'язків та вимог п.п. 9;17;21 Положення Національного банку України "Про кредитування", затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 246 від 28.09.95 p., згідно якого, „Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість. Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором”, "...позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чинного законодавства за контрактами, угодами, надає в банк копії цих контрактів і угод та інші документи, які стосуються заходу, надходженнями від якого передбачається погашення кредиту...", "...забороняється надання кредитів на: покриття збитків господарської діяльності позичальника; формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств...", дав незаконну усну вказівку внести в заяву від 26.02.01 р. на отримання короткострокової позики, форму техніко-економічного обґрунтування для отримання кредиту під торгово-закупівельну діяльність від 27.02.01 р., анкету на отримання кредиту від 26.02.01 р. завідомо неправдиві відомості про цілі, на які будуть використані кредитні кошти. А саме, що кредит в сумі 1495000 грн. планується використати на придбання зерна, хоча фактично, за рахунок цих коштів мав бути погашений попередньо отриманий кредит. В подальшому ОСОБА_3., достовірно знаючи про те, що в цих документах міститься завідомо неправдива інформація, в період з 26 по 28 лютого 2001 року, разом із ОСОБА_4., надали їх ВГРУ КБ „Приватбанк”.
На підставі цих підроблених документів, 28.02.01 року кредитним комітетом ВГРУ КБ „Приватбанк” було прийнято рішення про видачу пільгового кредиту в сумі 1495000 грн. згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році” для придбання зерна. Того ж дня, між ВГРУ КБ „Приватбанк”, в особі директора ОСОБА_5 та ВОДП ДАК „Хліб України”, в особі генерального директора ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2460, до якого, на підставі наданих ним та ОСОБА_4. підроблених документів були внесені завідомо неправдиві відомості про те, що кредит в розмірі 1495000 грн. буде використано ВОДП ДАК “Хліб України” для придбання зерна і, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році” підприємству буде відшкодована, за рахунок коштів із державного бюджету, компенсаційна плата за користування цим кредитом в розмірі 13,23% відсотків річних (49% облікової ставки, встановленої Національним банком України). При цьому, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. наміру використовувати цей кредит за його цільовим призначенням, вказаним у вищезазначеному договорі, не мали.
Продовжуючи виконання свого злочинного наміру, переслідуючи мету нецільового використання кредитних коштів і, бажаючи приховати вчинене, ОСОБА_3. підробив ряд договорів із сільськогосподарськими та зернозаготівельними підприємствами області, до яких, за його вказівкою, було внесено завідомо неправдиві дані про придбання у них зерна, хоча фактично фактів купівлі-продажу зерна не було.
Зокрема, за попередньою домовленістю з директором ДП ДАК „Хліб України” „Володимир - Волинський КХП” ОСОБА_6. та керівниками господарств області: СВК ім. Тімірязєва (Рожищенський район) ОСОБА_7., ДГ “Олицьке” (Ківерцівський район) ОСОБА_8., СВК „Мир” (Горохівський район) ОСОБА_9. було підроблено договори купівлі-продажу: № 20/2 від 23 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДП ДАК „Хліб України” ”Володимир - Волинський КХП” про купівлю пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн., № 35 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК ім. Тімірязєва про купівлю пшениці 3 класу в кількості 600 т, на загальну суму 288000 грн., № 36 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДГ „Олицьке” про купівлю пшениці 3 класу в кількості 510 т, на загальну суму 408000 грн., № 34 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК „Мир” про купівлю пшениці 3 класу в кількості 385 т, на загальну суму 308000 грн.
В подальшому, 28 лютого 2001 року, ОСОБА_3., діючи за попередньою змовою з головним бухгалтером ОСОБА_4., на підставі цих підроблених договорів, дав незаконну вказівку останній з позичкового рахунку ВОДП ДАК “Хліб України”, кредитні кошти перерахувати на рахунки цих підприємств нібито за придбане зерно. А саме на : СВК ім. Тімірязєва згідно платіжного доручення № 246 від 28.02.01 р. - 288183,20 грн., ДГ “Олицьке” згідно платіжного доручення № 247 від 28.02.01 р., - 405627,80 грн., СВК „Мир” згідно платіжного доручення № 252 від 01.03.01 р. - 306189 грн., ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” згідно платіжного доручення № 241 від 28.02.01 р.- 495000 грн.
Після перерахування цих кредитних коштів на рахунки вказаних господарств області, скориставшись тим, що ОСОБА_3. мав вплив на їх керівників, він попросив ці кредитні кошти невідкладно повернути на поточний рахунок ВОДП ДАК “Хліб України” під виглядом повернення боргу, що і було ними зроблено. А з ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП”, для надання вигляду законності повернення цих коштів, ОСОБА_3., крім того, уклав, за попередньою змовою з директором цього підприємства ОСОБА_6., договір купівлі-продажу № 10 від 20.02.2001 року про поставку зерна пшениці 4 класу на ВОДП ДАК “Хліб України”, заздалегідь знаючи, що виконувати умов цього договору він не буде.
Повернуті таким чином кредитні кошти, ОСОБА_3., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4., платіжними дорученнями № 248 від 28.02.01 р. на суму 1188811 грн. та № 253 від 01.03.01 р. на суму 306189 грн., а всього на суму 1 495 000 грн. перерахували на погашення попереднього кредиту, отриманого 08.08.00 р. у ВГРУ КБ „Приватбанк” згідно кредитного договору № 2181.
Після цього, ОСОБА_3. спільно з головним бухгалтером ОСОБА_4., діючи з метою приховання скоєного злочину, для надання вигляду законності вищеописаним протиправним операціям, шляхом внесення до бухгалтерських документів завідомо неправдивих даних, виготовили накладну № 196 від 30.03.01 р. про поставку зерна пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн. на ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” та довіреність серії ЯГИ № 589935 від 30.03.01 р. на його отримання, куди внесли завідомо неправдиві дані про відпуск та одержання цього зерна, хоча будь-якого переміщення пшениці 4 класу 30.03.01 р. не відбулося.
З цією ж метою, ОСОБА_3., за попередньою домовленістю з директором ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” ОСОБА_6., на виконання підробленого ними договору купівлі-продажу зерна № 20/2 від 23 лютого 2001 року, підробили акт № 20 приймання-передачі, куди внесли завідомо неправдиві відомості про те, що ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, в особі директора ОСОБА_6. передав, а ВОДП ДАК „Хліб України”, в особі генерального директора ОСОБА_3, прийняв на Володимир-Волинському КХП пшеницю 4 класу в кількості 603,660 т., хоча переміщення зерна такого сорту не було і не могло бути, так як пшениці 4 класу, яка належала на праві власності ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” станом на 30.03.01 р. було всього 301,3 т. на суму 177300 грн.
Крім наведеного вище, 28 лютого 2003 року ОСОБА_3. уклав договір застави майнових прав з директором ВГРУ КБ „Приватбанк” ОСОБА_5., куди вніс завідомо неправдиві відомості про те, що для забезпечення виконання зобов'язань (погашення процентів за користування кредитним договором, неустойки, передбачену п.п. 4.1,4.2,4.3, 4.4. кредитного договору, витрати пов'язані з виконанням забезпеченої заставою вимоги) за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року він надає в заставу майнові права ВОДП ДАК „Хліб України” на загальну суму 2 329 700 грн. на надходження грошових коштів за договорами купівлі-продажу зерна, в тому числі за договорами купівлі-продажу № 10 від 20.02.01 р., № 23/2 від 26.02.01 р., укладеними між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, про купівлю зерна на суму 495000 грн. та, відповідно, на суму 1360023 грн. та № 36 від 26.02.01 р., укладеного між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДГ „Олицьке”, про купівлю зерна на суму 408000 грн. ВОДП ДАК „Хліб України” у ДГ „Олицьке”, чим ввів в оману директора ВГРУ КБ „Приватбанк”, так як ці договори він не мав наміру виконувати і не виконував, а підробив їх з метою надання видимості законності використання кредитних коштів за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року.
В зв'язку з тим, що в зазначені договори ОСОБА_3 були внесені завідомо неправдиві дані та в зв'язку з неповерненням кредиту та відсотків по ньому у ВГРУ КБ “Приватбанк” було заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 1111861,91 грн. та втрачено можливість стягнення банком спричинених йому збитків згідно договору застави майнових прав від 28.02.01 року.
Внаслідок таких злочинних дій генерального директора ВОДП ДАК „Хліб України” ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4., кредит в сумі 1070000 грн., отриманий згідно кредитного договору № 2460 від 28.02.01 р. та відсотки по ньому в сумі 41861,91 грн., що становить загальну суму 1111861,91 грн. на момент закінчення строку погашення кредиту, тобто станом на 20.05.2002 року ВГРУ КБ „Приватбанк” не погашено, чим завдано великої матеріальної шкоди ВГРУ КБ „Приватбанк”, оскільки дана сума більш як в п'ятсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Таким чином, підсудному органом досудового слідства інкримінується те, що він своїми умисними діями, які виразились у наданні службовою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредиту при відсутності ознак злочину проти власності, що завдали великої матеріальної шкоди, вчинені за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3. вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами, тобто злочин, передбачений ч. 2ст. 28, ч.2 ст. 222 КК України.
Крім того, підсудному органом досудового слідства інкримінується те, що перебуваючи на вищевказаній посаді, він на протязі лютого-березня 2001 року, в м. Луцьку, підробив офіційні документи та надав їх ВГРУ КБ “Приватбанк” з метою одержання кредиту, що спричинило тяжкі наслідки банку.
Так, він, за попередньою змовою з головним бухгалтером ОСОБА_4., діючи умисно, з метою погашення попереднього кредиту, одержаного у ВГРУ КБ “Приватбанк” згідно кредитного договору № 2181 від 8.08.2000 року за рахунок коштів банку, дав незаконну усну вказівку внести в заяву від 26.02.01 р. на отримання короткострокової позики, форму техніко-економічного обґрунтування для отримання кредиту під торгово-закупівельну діяльність від 27.02.01 р., анкету на отримання кредиту від 26.02.01 р. завідомо неправдиві відомості про цілі, на які будуть використані кредитні кошти. А саме, що кредит в сумі 1495000 грн. планується використати на придбання зерна, хоча фактично, за рахунок цих коштів мав бути погашений попередньо отриманий кредит, що і було зроблено ОСОБА_4. В подальшому ОСОБА_3., достовірно знаючи про те, що в цих документах міститься завідомо неправдива інформація, завіривши їх своїм підписом та круглою печаткою підприємства, в період з 26 по 28 лютого 2001 року, разом із ОСОБА_4., надали їх ВГРУ КБ „Приватбанк”.
На підставі цих підроблених документів, 28.02.01 року кредитним комітетом ВГРУ КБ „Приватбанк” було прийнято рішення про видачу пільгового кредиту в сумі 1495000 грн. згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році” для придбання зерна. Того ж дня, між ВГРУ КБ „Приватбанк”, в особі директора ОСОБА_5 та ВОДП ДАК „Хліб України”, в особі генерального директора ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2460, до якого, на підставі наданих ним та ОСОБА_4. підроблених документів були внесені завідомо неправдиві відомості про те, що кредит в розмірі 1495000 грн. буде використано ВОДП ДАК “Хліб України” для придбання зерна і, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році” підприємству буде відшкодована, за рахунок коштів із державного бюджету, компенсаційна плата за користування цим кредитом в розмірі 13,23% відсотків річних (49% облікової ставки, встановленої Національним банком України). При цьому, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. наміру використовувати цей кредит за його цільовим призначенням, вказаним у вищезазначеному договорі, не мали.
Продовжуючи виконання свого злочинного наміру, переслідуючи мету нецільового використання кредитних коштів і, бажаючи приховати вчинене, ОСОБА_3. підробив ряд договорів із сільськогосподарськими та зернозаготівельними підприємствами області, до яких, за його вказівкою, було внесено завідомо неправдиві дані про придбання у них зерна, хоча фактично фактів купівлі-продажу зерна не було.
Зокрема, ОСОБА_3, за попередньою домовленістю з директором ДП „Володимир - Волинський КХП” ДАК „Хліб України” ОСОБА_6. було підроблено договір купівлі-продажу № 20/2 від 23 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДП ДАК „Хліб України” ”Володимир - Волинський КХП” про купівлю пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн. Також ОСОБА_3 було внесено завідомо неправдиві дані в договори № 35 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК ім. Тімірязєва про купівлю пшениці 3 класу в кількості 600 т, на загальну суму 288000 грн., № 36 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДГ „Олицьке” про купівлю пшениці 3 класу в кількості 510 т, на загальну суму 408000 грн., № 34 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК „Мир” про купівлю пшениці 3 класу в кількості 385 т, на загальну суму 308000 грн.
В подальшому, 28 лютого 2001 року, ОСОБА_3., діючи за попередньою змовою з головним бухгалтером ОСОБА_4., на підставі цих підроблених договорів, дав незаконну вказівку останній з позичкового рахунку ВОДП ДАК “Хліб України”, кредитні кошти перерахувати на рахунки цих підприємств нібито за придбане зерно.
ОСОБА_4., в порушення вимог ст. 9 п.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, від 16 липня 1999 року N 996-XIV, яким передбачено: „Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи”, виготовила ряд платіжних доручень, а саме: № 247 від 28.02.01 р. на суму 405627,80 грн., № 246 від 28.02.01 р., на суму 288183,20 грн., № 241 від 28.02.01 р., на суму 495000 грн., № 252 від 01.03.01 р., на суму 306189 грн., куди з відому та за вказівкою ОСОБА_3 внесла завідомо неправдиві відомості про те, ніби ці кошти були перераховані за придбане зерно, що не відповідало дійсності. Ці підроблені документи завірили своїм підписом та круглою печаткою підприємства ОСОБА_3. та ОСОБА_4., а також надали їх у ВГРУ КБ „Приватбанк” для проведення розрахунків.
Після перерахування цих кредитних коштів на рахунки вказаних господарств області, скориставшись тим, що ОСОБА_3. мав вплив на їх керівників, він попросив в останніх дані кредитні кошти невідкладно повернути на поточний рахунок ВОДП ДАК “Хліб України” під виглядом повернення боргу, що і було ними зроблено. А з ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП”, для надання вигляду законності повернення цих коштів, ОСОБА_3., крім того, уклав, за попередньою змовою з директором цього підприємства ОСОБА_6. договір купівлі-продажу № 10 від 20.02.2001 року, куди вніс завідомо неправдиві відомості про поставку зерна пшениці 4 класу на ВОДП ДАК “Хліб України”, заздалегідь знаючи, що виконувати умов цього договору він не буде.
Крім того, своїми умисними діями, підробивши договори купівлі-продажу № 10 від 20.02.2001 року, № 20/2 від 23 лютого 2001 року, ОСОБА_3. підбурив директора ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП” ОСОБА_6. до підробки останнім платіжного доручення № 49 від 28.02.01 р., згідно якого було перераховано 495000 грн. з ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП” на ВОДП ДАК “Хліб України” за зерно згідно вказаного договору, накладної № 159 про поставку зерна пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн. ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” на ВОДП ДАК “Хліб України” та довіреності серії ЯГН № 880010 від 30.03.01 р. на його отримання.
Повернуті таким чином кредитні кошти, ОСОБА_3., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4., платіжними дорученнями № 248 від 28.02.01 р. на суму 1188811 грн. та № 253 від 01.03.01 р. на суму 306189 грн., а всього на суму 1 495 000 грн. перерахували на погашення попереднього кредиту, отриманого 08.08.00 р. у ВГРУ КБ „Приватбанк” згідно кредитного договору № 2181.
Після цього, ОСОБА_3. спільно з головним бухгалтером ОСОБА_4., діючи з метою приховання скоєного злочину, для надання вигляду законності вищеописаним протиправним операціям виготовили накладну № 196 від 30.03.01 р. про поставку зерна пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн. на ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” та довіреність серії ЯГИ № 589935 від 30.03.01 р. на його отримання, куди внесли завідомо неправдиві дані про відпуск та одержання цього зерна та завірили ці документи своїми підписами, кутовим штампом та круглою печаткою підприємства, хоча будь-якого переміщення зерна пшениці 4 класу 30.03.01 р. не відбулося.
З цією ж метою, ОСОБА_3., за попередньою домовленістю з директором ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” ОСОБА_6., на виконання підробленого ними договору купівлі-продажу зерна № 20/2 від 23 лютого 2001 року, підробили акт № 20 приймання-передачі, куди внесли завідомо неправдиві відомості про те, що ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, в особі директора ОСОБА_6. передав, а ВОДП ДАК „Хліб України”, в особі генерального директора ОСОБА_3, прийняв на Володимир-Волинському КХП пшеницю 4 класу в кількості 603,660 т., завіривши його своїми підписами та печатками підприємств, хоча переміщення зерна такого сорту не було і не могло бути, так як пшениці 4 класу, яка належала на праві власності ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” станом на 30.03.01 р. було всього 301,3 т. на суму 177300 грн.
Крім наведеного вище, 28 лютого 2003 року ОСОБА_3. уклав договір застави майнових прав з директором ВГРУ КБ „Приватбанк” ОСОБА_5., куди вніс завідомо неправдиві відомості про те, що для забезпечення виконання зобов'язань (погашення процентів за користування кредитним договором, неустойки, передбачену п.п. 4.1,4.2,4.3, 4.4. кредитного договору, витрати пов'язані з виконанням забезпеченої заставою вимоги) за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року він надає в заставу майнові права ВОДП ДАК „Хліб України” на загальну суму 2 329 700 грн. на надходження грошових коштів за договорами купівлі-продажу зерна, в тому числі за договорами купівлі-продажу № 10 від 20.02.01 р., № 23/2 від 26.02.01 р., укладеними між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, про купівлю зерна на суму 495000 грн. та, відповідно, на суму 1360023 грн. та № 36 від 26.02.01 р., укладеного між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДГ „Олицьке”, про купівлю зерна на суму 408000 грн. ВОДП ДАК „Хліб України” у ДГ „Олицьке”, чим вві в оману директора ВГРУ КБ „Приватбанк”, так як ці договори він не мав наміру виконувати і не виконував, а підробив їх з метою надання видимості законності використання кредитних коштів за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року.
В зв'язку з тим, що в зазначені договори ОСОБА_3 були внесені завідомо неправдиві дані та в зв'язку з неповерненням кредиту та відсотків по ньому у ВГРУ КБ “Приватбанк” було заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 1111861,91 грн. та втрачено можливість стягнення банком спричинених йому збитків згідно договору застави майнових прав від 28.02.01 року.
Внаслідок таких злочинних дій генерального директора ВОДП ДАК „Хліб України” ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4., кредит в сумі 1070000 грн., згідно кредитного договору № 2460 від 28.02.01 р. та відсотки по ньому в сумі 41861,91 грн., що становить загальну суму 1111861,91 грн. на момент закінчення строку погашення кредиту, тобто станом на 20.05.2002 року ВГРУ КБ „Приватбанк” не погашено, чим заподіяно тяжкі наслідки ВГРУ КБ „Приватбанк”, що більш як в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Отже, підсудний органом досудового слідства обвинувачується в тому, що своїми умисними діями, які виразились у підробці, внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складанні та видачі завідомо неправдивих документів, що спричинили тяжкі наслідки, вчинені за попередньою змовою групою осіб, вчинив службове підроблення, тобто злочин, передбачений ч. 2ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.
Також, підсудний обвинувачується в тому, що на протязі лютого-березня 2001 року, в м. Луцьку, підбурив до підробки офіційних документів тобто вчинив злочин, передбачений ст. 27 ч.4, ст. 366 ч.1 КК України.
Так, підробивши договори купівлі-продажу № 10 від 20.02.2001 року, № 20/2 від 23 лютого 2001 року, ОСОБА_3. підбурив директора ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП” ОСОБА_6. до підробки останнім платіжного доручення № 49 від 28.02.01 р., згідно якого було перераховано 495000 грн. з ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП” на ВОДП ДАК “Хліб України” за зерно згідно вказаного договору, накладної № 159 про поставку зерна пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн. ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” на ВОДП ДАК “Хліб України” та довіреності серії ЯГН № 880010 від 30.03.01 р. на його отримання.
Крім цього, ОСОБА_3., обвинувачується в тому, що на протязі лютого-березня 2001 року, в м. Луцьку, підробив офіційні документи.
Так, він, за попередньою домовленістю з директором ДП ДАК „Хліб України” „Володимир - Волинський КХП” ОСОБА_6., підробили договори купівлі-продажу: № 23/2 від 26 лютого 2001 року та № 12 від 27 лютого 2003 року, куди внесли завідомо неправдиві відомості про купівлю ДП ДАК „Хліб України” „Володимир - Волинський КХП” та продажу ДП ДАК „Хліб України” „Володимир - Волинський КХП” пшениці 6 класу в кількості 119,460 т., пшениці 4 класу в кількості 483,420 т., жита групи А, в кількості 1100 т., на загальну суму 1360023 грн., завіривши їх своїми підписами та круглими печатками підприємств, хоча наміру виконувати ці договори не мали. Після цього, ОСОБА_3. та ОСОБА_6., з метою створення видимості виконання підробленого договору купівлі-продажу зерна № 12 від 27 лютого 2003 року, підробили акти приймання-передачі № 12,12/1,12/2, куди внесли завідомо неправдиві відомості про те, що ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, в особі директора ОСОБА_6. передав, а ВОДП ДАК „Хліб України”, в особі генерального директора ОСОБА_3, прийняв на Володимир-Волинському КХП пшениці 6 класу в кількості 119,460 т., пшениці 4 класу в кількості 483,420 т., жита групи А в кількості 1100 т., хоча переміщення цього зерна не було і не могло бути, так як пшениці 4 класу в розпорядженні ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” станом на 30.03.01 р. було всього 301,3 т. на суму 177300 грн., жита групи А - 1045 т. на суму 511700 грн.
Крім того, ОСОБА_3., який не мав наміру виконувати підроблені ним та ОСОБА_6. договори купівлі-продажу зерна № 23/2 від 26 лютого 2001 року та № 12 від 27 лютого 2003 року, дав головному бухгалтеру ОСОБА_4. незаконну вказівку виготовити платіжне доручення № 245 від 28.02.01 р. про перерахування коштів в сумі 1360023 грн., які надійшли від ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” назад на це підприємство як оплату за купівлю зерна жита групи А в кількості 1100 т., пшениці 4 класу в кількості 483,415 т., пшениці 6 класу в кількості 119,461 т., накладну № 197 від 30.03.01 р. про поставку зерна жита групи А в кількості 1100 т., пшениці 4 класу в кількості 483,415 т., пшениці 6 класу в кількості 119,461 т., на загальну суму 1360023 грн. на ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” та довіреність серії ЯГИ № 589936 від 30.03.01 р., на його отримання, куди внести завідомо неправдиві дані про перерахування коштів, відпуск та одержання цього зерна, хоча будь-якого переміщення зерна 30.03.01 р. не могло відбутися, так як станом на 30.03.01 р. на складах ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” зберігалося пшениці 4 класу, яка належала на праві власності ВОДП ДАК „Хліб України” в кількості 189,8 т., жита групи А-171,5 т., пшениці 6 класу не було. Виконуючи цю вказівку, ОСОБА_4. підробила згадані документи, які завірила своїм підписом. ОСОБА_3., в свою чергу, їх також підписав та завірив кутовим штампом і круглою печаткою підприємства.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у підробці, винесені посадовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складанні та видачі завідомо неправдивих документів, ОСОБА_3. скоїв посадовий підлог, тобто злочин, передбачений ч.1 ст. 172 КК України (1960 р.).
Крім цього, ОСОБА_3., органом досудового слідства обвинувачується в тому, що обіймаючи посаду генерального директора ВОДП ДАК „Хліб України” та будучи службовою особою, яка здійснює адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи з інших особистих інтересів, що виразилось в тому, що він, бажаючи показати видимість благополучної ситуації на підприємстві перед вищестоящим керівництвом, діючи в інтересах ВОДП ДАК „Хліб України”, спричинив в той же час матеріальну шкоду державним інтересам, в порушення своїх функціональних обов'язків, а також вимог п.п. 9;17;21 Положення Національного банку України "Про кредитування", затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 246 від 28.09.95 p. та п.1 абз.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році”, отриманий у ВГРУ КБ “Приватбанк” пільговий кредит в сумі 1 495 000 грн. використав не за цільовим призначенням, що призвело до безпідставного відшкодування компенсаційної плати за користування цим кредитом за рахунок коштів державного бюджету України, чим державним інтересам спричинено тяжкі наслідки.
Так, 28 лютого 2001 року, ОСОБА_3. уклав кредитний договір № 2460 з ВГРУ КБ „Приватбанк”, згідно якого банком було надано ВОДП ДАК “Хліб України” кредит в розмірі 1495000 грн. для придбання зерна. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році” компенсаційна плата за користування цим кредитом в розмірі 13,23% відсотків річних (49% облікової ставки, встановленої Національним банком України) повинна була відшкодовуватись із державного бюджету України, лише при умові цільового використання кредитних коштів, тобто використання їх виключно на придбання зерна.
Усвідомлюючи те, що даний кредит являється пільговим, ОСОБА_3., хибно розуміючи інтереси служби, що виразилось у тому, що інтереси ВОДП ДАК “Хліб України” він поставив вище від загальнодержавних, діючи умисно, з метою забезпечення відшкодування компенсаційної плати за користування кредитом за рахунок коштів державного бюджету, приховав використання вказаного кредиту не за цільовим призначенням, хоча знав, що даний кредит використано на погашення попереднього кредиту в сумі 1495000 грн., отриманого ВОДП ДАК „Хліб України” 08.08.00 р. згідно кредитного договору № 2181 у ВГРУ КБ „Приватбанк”. Внаслідок цього, згідно меморіальних ордерів № 11 від 28.04.01 р., № 42 від 11.06.01 р., № 4 від 04.07.01 р., № 126 від 14.11.01 р., № 90 від 20.11.01 р., № 92 від 06.12.01 р. було незаконно одержано на ВОДП ДАК „Хліб України” із державного бюджету компенсаційну плату за користування кредитом на загальну суму 99 224, 90 грн., чим заподіяно тяжкі наслідки державним інтересам, оскільки ця сума більш як в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Крім цього, ОСОБА_3., 28 лютого 2001 року уклав договір застави майна з директором ВГРУ КБ „Приватбанк” ОСОБА_5. Згідно цього договору, із відповідними змінами, забезпечувалося виконання зобов'язань (погашення процентів за користування кредитним договором, неустойки, передбаченої п.п. 4.1,4.2,4.3, 4.4. кредитного договору, витрат пов'язаних з виконанням забезпеченої заставою вимоги, зберіганням та охороною предмету застави) за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року. В заставу по цьому договору передано рухоме майно - товари в обороті ВОДП ДАК „Хліб України” по оціночній вартості на загальну суму 1605000 грн., а саме, борошно пшеничне вищого ґатунку в кількості 463,9 т. по оціночній вартості 464906 грн., борошно пшеничне першого ґатунку в кількості 287,4 т. по оціночній вартості 245832 грн., борошно житнє в кількості 139 т. по оціночній вартості 93825 грн., борошно другого ґатунку в кількості 84,03 т. по оціночній вартості 69324 грн., крупи пшеничні перлові в кількості 50 т. по оціночній вартості 41500 грн., цукор в кількості 25 т. по оціночній вартості 39000 грн., макаронні вироби в кількості 10 т. по оціночній вартості 15000 грн., пшениця 3 класу в кількості 4,7 т. по оціночній вартості 1762 грн., пшениця 4 класу в кількості 158,1 т. по оціночній вартості 53358 грн., пшениця 6 класу в кількості 447,6 т. по оціночній вартості 121950 грн., жито групи А в кількості 968,1 т. по оціночній вартості 127492 грн., борошно вищого ґатунку в кількості 90 т. по оціночній вартості 84374 грн., борошно першого ґатунку в кількості 90 т. по оціночній вартості 74 477 грн., пшениця насіннєва яра в кількості 205 т. по оціночній вартості 172200 грн.
В порушення п.п.2, 4 ,5, 9 вищеописаного договору застави від 28.02.01 р. до кредитного договору № 2460 від 28.02.01 р. та додаткової угоди від 27.11.01 р. до договору застави від 28.02.01 р., згідно яких „... у разі відчуження заставлених товарів заставодавець (ВОДП ДАК „Хліб України”) зобов'язаний замінити їх іншими товарами, вказаними в договорі застави (описі), такої ж, або більшої вартості. Реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави стають предметом застави”, „...Наступні застави, предмету застави, без письмової згоди заставодержателя ( ВГРУ КБ „Приватбанк”) не допускаються”, „Предмет застави залишається на відповідальності заставодавця (ВОДП ДАК „Хліб України”), який має право його відчужувати лише за письмовою згодою заставодержателя ( ВГРУ КБ „Приватбанк”) з відповідною заміною предмету застави.”, „ Строк дії договору застави до повного виконання зобов'язання, забезпеченого даною заставою, включаючи пролонгацію кредитного договору”, ОСОБА_3., взявши на себе зобов'язання зберігати це майно, на протязі 2001-2002 років реалізовував його без письмової згоди ВГРУ КБ „Приватбанк” та заміни іншими товарами, вказаними в договорі застави (описі), такої ж, або більшої вартості, а кошти, отримані від реалізації, витратив на потреби ВОДП ДАК „Хліб України”.
Станом на 8 липня 2002 року при перевірці предмету застави, працівниками ВГРУ КБ „Приватбанк” було виявлено відсутність в повному об'ємі товару, який було передано в заставу, а саме, було виявлено: борошна пшеничного вищого ґатунку в кількості 48,5 т. по балансовій вартості 41,7 тис. грн., борошна пшеничного першого ґатунку в кількості 35,6 т. по балансовій вартості 28,3 тис. грн., борошна житнього в кількості 47,4 т. по балансовій вартості 45,7 тис. грн., борошна другого ґатунку в кількості 18,6 т. по балансовій вартості 15,7 тис. грн., круп пшеничних перлових в кількості 34,2 т. по балансовій вартості 24,6 тис. грн., цукру в кількості 0,2 т. по балансовій вартості 0,5 тис. грн., макаронних виробів в кількості 3,9 т. по балансовій вартості 6,6 тис. грн., пшениці 3 класу в кількості 4,6 т. по балансовій вартості 3,1 тис. грн., пшениці 4 класу в кількості 5 т. по балансовій вартості 2,4 тис. грн., пшениця 6 класу відсутня, жита групи А в кількості 1,4 т. по балансовій вартості 0,6 тис. грн., борошно вищого ґатунку відсутнє, борошно першого ґатунку відсутнє, пшениця насіннєва яра відсутня, всього залишилось заставного майна на загальну суму 169,2 тис. грн., що на 1435800 грн. менше ніж це передбачено договором застави від 28 лютого 2001 року.
Внаслідок таких умисних дій генерального директора ВОДП ДАК „Хліб України” ОСОБА_3, який взяв на себе зобов'язання зберігати заставне майно до повного виконання зобов'язань по кредитному договору № 2460 від 28.02.01 р., кредит в сумі 1070000 грн. та відсотки по ньому в сумі 41861,91 грн., всього на загальну суму 1111861,91 грн. на момент закінчення строку погашення кредиту, тобто станом на 20.05.2002 року, ВГРУ КБ „Приватбанк” не погашено, а заставне майно реалізував всупереч договору застави, в зв'язку з чим втрачено можливість стягнення банком спричинених йому збитків, чим заподіяно тяжкі наслідки ВГРУ КБ „Приватбанк”, оскільки ця шкода більш як в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному, в інших особистих інтересах, використанні службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинили тяжкі наслідки державним інтересам та інтересам юридичної особи - ВГРУ КБ "Приватбанк", ОСОБА_3. скоїв зловживання службовим становищем, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України.
Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_3 послався на те, що в його діях відсутні склади злочинів, які йому інкримінувалися, а відносини, які склалися між ОСОБА_3 та ВРУ КБ "Приватбанк" відносяться до цивільно-правових відносин і не можуть бути предметом злочину.
Не погоджуючись з даним вироком, помічник прокурора Луцького району подав апеляцію в якій просить вирок суду скасувати, як незаконний та такий, що не відповідає фактичним обставинам справи та постановити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_3, яким призначити йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків.
У вироку також не мотивовано взяття до уваги одних доказів і відхилення інших, зокрема, показання ОСОБА_5, ОСОБА_10., ОСОБА_11. та інших свідків.
Крім того, судом на ствердження невинуватості ОСОБА_3 за основу взято показання свідків ОСОБА_8., ОСОБА_12., ОСОБА_13. а також інші докази які підтверджують вину останнього.
В порушення положень ст. 334 КПК України вирок суду є не мотивованим. В його мотивувальній частині не зазначено за яких підстав суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складів злочинів, інкримінованих досудовим слідством.
В апеляції представник цивільного позивача ОСОБА_13 просить вирок суду скасувати, як незаконний та постановити новий вирок, цивільний позов ЗАТ "Приватбанк" задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на законі.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляцій, прокурора та представника цивільного позивача, які свої апеляції підтримали і просили їх задовольнити, виправданого та його захисника, які заперечили проти апеляції прокурора та представника цивільного позивача, колегія суддів апеляційної інстанції, встановила, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення, а апеляція представника цивільного позивача до задоволення не підлягає.
Висновок суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_3 відсутні склади злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2ст. 222, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції 2001 року) та ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції 1960 року) суперечить матеріалам справи.
Як вбачається із матеріалів справи, суд, обґрунтовуючи висновок про відсутність в діях ОСОБА_3 складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2ст. 222, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції 2001 року) та ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції 1960 року) України, послався на докази, якими досудове слідство обґрунтовувало винність ОСОБА_3 ретельно не дослідивши та не проаналізувавши їх, переніс їх у мотивувальну частину виправдувального вироку.
Органи досудового слідства на підтвердження винності ОСОБА_3 посилаються на такі докази:
- на підроблену заявку на отримання короткострокової позики від 26.02.2001 року до ВГРУ КБ "Приватбанк" про надання кредиту в сумі 1 495 000 грн.
- на кредитний договорі № 2181 від 08.08.2000 року укладений між ВОДП ДАК "Хліб України" та ВГРУ КБ "Приватбанк" та додаткову угоду від 30.11.2000 року, згідно якого 27.02.2001 року закінчився термін погашення залишку кредиту в сумі 1 495 000 грн. та у випадку несплати нараховуються відсотки за користування кредитом в подвійному розмірі обумовленої договором ставки;
- на кредитний договір № 2460 від 28.02.2001 року укладений між ВОДП ДАК "Хліб України" та ВГРУ КБ "Приватбанк", згідно якого підприємству було надано кредит в сумі 1 495 000 для закупівлі зерна до 20.05.2002 року;
- на договір застави майна від 28.02.2001 року № 2460, згідно якого все майно ВОДП ДАК "Хліб України" передане в заставу без права його реалізації;
- на договори укладені між Волинському ОДП ДАК "Хліб України", сільськогосподарськими та зернозаготівельними підприємствами, в які за вказівкою підсудного було внесено завідомо неправдиві дані про придбання у них зерна, хоча фактично фактів купівлі-продажу зерна не було, зокрема:
- договір купівлі-продажу № 20/2 від 23 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України" та ДП ДАК „Хліб України" "Володимир - Волинський КХП" про купівлю пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн.;
- договір № 35 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України" та СВК ім. Тімірязєва про купівлю пшениці 3 класу в кількості 600 т, на загальну суму 288000 грн.,
- договір № 36 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України" та ДГ „Олицьке" про купівлю пшениці 3 класу в кількості 510 т, на загальну суму 408000 грн.,
- договір № 34 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України" та СВК „Мир" про купівлю пшениці 3 класу в кількості 385 т, на загальну суму 308000 грн.
- на показання ОСОБА_4., справа відносно якої закрита по нереабілітуючих обставинах, з яких вбачається, що станом на 28 лютого та 1 березня 2001 року дані договори їй не були надані, а були представлені ОСОБА_3 пізніше, що свідчить про підробку їх дат попереднім числом;
- на показання свідка ОСОБА_5 - керівника ВГРУ КБ „Приватбанк" та голови кредитного комітету, згідно яких ВГРУ КБ "Приватбанк" у 2000 році ВОДП ДАК "Хліб України" було надано кредит, який вчасно погашений боржником не був і сума залишку по якому становить 1 495 000 грн. 28 лютого 2001 року ВГРУ КБ „Приватбанк", на підставі наданих ВОДП ДАК „Хліб України" документів: заяви на отримання кредиту, анкети, кредитного інтерв'ю, форми техніко-економічного обґрунтування отримання кредиту, довідок про наявність зерна та майнових прав, які вони передавали в заставу по кредитних договорах, знову надав кредит ВОДП ДАК „Хліб України" на суму 1495000 грн. Між сторонами було укладено кредитний договір № 2460. ( а.с. 172-173, том 2, а.с.27-28, том 9, а.с. 128, том 11);
- на пояснення свідків: ОСОБА_7. -голови правлінні СВК "ім. Тімірязєва", ОСОБА_13. - голови правління СВК "Мир", ОСОБА_8 - голови правління ДГ "Олицьке", ОСОБА_12. - головного бухгалтера ДГ "Олицьке", які показали, що дійсно згідно генеральної угоди про співпрацю співпрацювали з ВОДП ДАК "Хліб України". В кінці лютого 2001 року до них звернувся генеральний директор ВОДП ДАК "Хліб України" і повідомив, що на рахунки їх підприємств надійдуть кошти, які вони в подальшому повинні перерахувати на рахунок ВОДП ДАК "Хліб України". Через певний період часу - приблизно на початку березня місяця 2001 року, до них на підприємства приїхав юрист ВОДП ДАК "Хліб України" і сказав, що необхідно підписати договори заставної закупки зерна, які вони підписали, завіривши печатками, хоча фактично такої закупівлі не було.
Виправдовуючи ОСОБА_3 за недоведеністю вини, суд у вироку послався на ті ж самі докази і констатував, що в його діях відсутні склади злочинів, які йому інкримінувалися, а відносини, які склалися між ОСОБА_3 та ВРУ КБ "Приватбанк" відносяться до цивільно-правових відносин і не можуть бути предметом злочину.
Суд, переносячи наведені докази до вироку, ретельно не дослідив та не проаналізував їх, не зазначив чому вони свідчать про відсутність в діях ОСОБА_3 складів злочину.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави виправдування підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
На думку колегії, такі порушення норм КПК є істотними, які перешкодили суду постановити законний і обґрунтований вирок, що має наслідком скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_3
При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено, що ОСОБА_3., працюючи генеральним директором Волинського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії „Хліб України”, будучи службовою особою, за попередньою змовою з особою, справа відносно якої закрита по нереабілітуючих обставинах, тобто групою осіб, вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами, що завдало великої матеріальної шкоди, службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, а також підбурювання до службового підроблення.
ОСОБА_3. обвинувачується в тому, що він перебуваючи на зазначеній посаді, на протязі лютого-березня 2001 року, в м. Луцьку, допустив порушення ряду нормативних актів, які регламентують порядок надання та використання кредитів і надав завідомо неправдиву інформацію у Волинське головне регіональне управління комерційного банку “Приватбанк” (надалі ВГРУ КБ “Приватбанк”) з метою одержання кредиту, що завдало великої матеріальної шкоди банку.
Він же, за попередньою змовою з ОСОБА_4., справа відносно якої закрита по нереабілітуючих обставинах, діючи умисно, з метою погашення попереднього кредиту, одержаного у ВГРУ КБ “Приватбанк” згідно кредитного договору № 2181 від 8.08.2000 року за рахунок коштів банку, в порушення своїх функціональних обов'язків дав незаконну усну вказівку внести в заяву від 26.02.01 р. на отримання короткострокової позики, форму техніко-економічного обґрунтування для отримання кредиту під торгово-закупівельну діяльність від 27.02.01 р., анкету на отримання кредиту від 26.02.01 р. завідомо неправдиві відомості про цілі, на які будуть використані кредитні кошти. А саме, що кредит в сумі 1495000 грн. планується використати на придбання зерна, хоча фактично, за рахунок цих коштів мав бути погашений попередньо отриманий кредит. В подальшому ОСОБА_3., достовірно знаючи про те, що в цих документах міститься завідомо неправдива інформація, в період з 26 по 28 лютого 2001 року, разом із особою, справа відносно якої закрита по нереабілітуючих обставинах, надали їх ВГРУ КБ „Приватбанк”.
На підставі цих підроблених документів, 28.02.01 року кредитним комітетом ВГРУ КБ „Приватбанк” було прийнято рішення про видачу пільгового кредиту в сумі 1 495 000 грн. та укладено кредитний договір № 2460, до якого на підставі наданих ним та особою, справа відносно якої закрита по нереабілітуючих обставинах, підроблених документів були внесені завідомо неправдиві відомості про те, що кредит в розмірі 1 495 000 грн. буде використано ВОДП ДАК “Хліб України” для придбання зерна і, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році” підприємству буде відшкодована, за рахунок коштів із державного бюджету, компенсаційна плата за користування цим кредитом в розмірі 13,23% відсотків річних (49% облікової ставки, встановленої Національним банком України). При цьому, ОСОБА_3. наміру використовувати цей кредит за його цільовим призначенням, вказаним у вищезазначеному договорі, не мав.
Продовжуючи виконання свого злочинного наміру, переслідуючи мету нецільового використання кредитних коштів і, бажаючи приховати вчинене, ОСОБА_3. підробив ряд договорів із сільськогосподарськими та зернозаготівельними підприємствами області, до яких, за його вказівкою, було внесено завідомо неправдиві дані про придбання у них зерна, хоча фактично фактів купівлі-продажу зерна не було.
Зокрема, за попередньою домовленістю з директором ДП ДАК „Хліб України” „Володимир - Волинський КХП” ОСОБА_6. та керівниками господарств області: СВК ім. Тімірязєва (Рожищенський район) ОСОБА_7., ДГ “Олицьке” (Ківерцівський район) ОСОБА_8., СВК „Мир” (Горохівський район) ОСОБА_9. було підроблено договори купівлі-продажу: № 20/2 від 23 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДП ДАК „Хліб України” ”Володимир - Волинський КХП” про купівлю пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн., № 35 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК ім. Тімірязєва про купівлю пшениці 3 класу в кількості 600 т, на загальну суму 288000 грн., № 36 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДГ „Олицьке” про купівлю пшениці 3 класу в кількості 510 т, на загальну суму 408000 грн., № 34 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК „Мир” про купівлю пшениці 3 класу в кількості 385 т, на загальну суму 308000 грн.
В подальшому, 28 лютого 2001 року, ОСОБА_3., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4., справа відносно якої закрита по нереабілітуючих обставинах, на підставі цих підроблених договорів, дав незаконну вказівку останній з позичкового рахунку ВОДП ДАК “Хліб України”, кредитні кошти перерахувати на рахунки цих підприємств нібито за придбане зерно. А саме на: СВК ім. Тімірязєва згідно платіжного доручення № 246 від 28.02.01 р. - 288183,20 грн., ДГ “Олицьке” згідно платіжного доручення № 247 від 28.02.01 р., - 405627,80 грн., СВК „Мир” згідно платіжного доручення № 252 від 01.03.01 р. - 306189 грн., ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” згідно платіжного доручення № 241 від 28.02.01 р.- 495000 грн.
Після перерахування цих кредитних коштів на рахунки вказаних господарств області, скориставшись тим, що ОСОБА_3. мав вплив на їх керівників, він попросив ці кредитні кошти невідкладно повернути на поточний рахунок ВОДП ДАК “Хліб України” під виглядом повернення боргу, що і було ними зроблено. А з ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП”, для надання вигляду законності повернення цих коштів, ОСОБА_3., крім того, уклав, за попередньою змовою з директором цього підприємства ОСОБА_6., договір купівлі-продажу № 10 від 20.02.2001 року про поставку зерна пшениці 4 класу на ВОДП ДАК “Хліб України”, заздалегідь знаючи, що виконувати умов цього договору він не буде.
Повернуті таким чином кредитні кошти, ОСОБА_3., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4., справа відносно якої закрита по нереабілітуючих обставинах, платіжними дорученнями № 248 від 28.02.01 р. на суму 1188811 грн. та № 253 від 01.03.01 р. на суму 306189 грн., а всього на суму 1 495 000 грн. перерахували на погашення попереднього кредиту, отриманого 08.08.00 р. у ВГРУ КБ „Приватбанк” згідно кредитного договору № 2181.
Після цього, ОСОБА_3. спільно з ОСОБА_4., справа відносно якої закрита по нереабілітуючих обставинах, діючи з метою приховання скоєного злочину, для надання вигляду законності вищеописаним протиправним операціям, шляхом внесення до бухгалтерських документів завідомо неправдивих даних, виготовили накладну № 196 від 30.03.01 р. про поставку зерна пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн. на ДП ДАК „Хліб України” Володимир-Волинський КХП” та довіреність серії ЯГИ № 589935 від 30.03.01 р. на його отримання, куди внесли завідомо неправдиві дані про відпуск та одержання цього зерна, хоча будь-якого переміщення пшениці 4 класу 30.03.01 р. не відбулося.
Крім того, 28 лютого 2001 року ОСОБА_3. уклав договір застави майнових прав з директором ВГРУ КБ „Приватбанк”, куди вніс завідомо неправдиві відомості про те, що для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року він надає в заставу майнові права ВОДП ДАК „Хліб України” на загальну суму 2 329 700 грн.
В зв'язку з тим, що в зазначені договори ОСОБА_3 були внесені завідомо неправдиві дані та в зв'язку з неповерненням кредиту та відсотків по ньому у ВГРУ КБ “Приватбанк” було заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 1111861,91 грн., яка більше як в п'ятсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та втрачено можливість стягнення банком спричинених йому збитків згідно договору застави майнових прав від 28.02.01 року.
Він же, перебуваючи на вищевказаній посаді, на протязі лютого-березня 2001 року, в м. Луцьку, підробив офіційні документи, та надав їх ВГРУ КБ “Приватбанк” з метою одержання кредиту, що спричинило тяжкі наслідки банку, а саме: заяву від 26.02.01 р. на отримання короткострокової позики; анкету на отримання кредиту та договори купівлі продажу зерна № 20/2 від 23 лютого 2001 року, № 35 від 26 лютого 2001 року, № 36 від 26 лютого2001 року, № 34 від 26 лютого 2001 року.
Так, ОСОБА_3. за попередньою змовою з ОСОБА_4., справа відносно якої закрита по нереабілітуючих обставинах, діючи умисно, з метою погашення попереднього кредиту, одержаного у ВГРУ КБ “Приватбанк” згідно кредитного договору № 2181 від 8.08.2000 року за рахунок коштів банку, дав незаконну усну вказівку внести в заяву від 26.02.01 р. на отримання короткострокової позики, форму техніко-економічного обґрунтування для отримання кредиту під торгово-закупівельну діяльність від 27.02.01 р., анкету на отримання кредиту від 26.02.01 р. завідомо неправдиві відомості про цілі, на які будуть використані кредитні кошти. А саме, що кредит в сумі 1495000 грн. планується використати на придбання зерна, хоча фактично, за рахунок цих коштів мав бути погашений попередньо отриманий кредит, що і було зроблено ОСОБА_4. В подальшому ОСОБА_3., достовірно знаючи про те, що в цих документах міститься завідомо неправдива інформація, завіривши їх своїм підписом та круглою печаткою підприємства, в період з 26 по 28 лютого 2001 року, разом із ОСОБА_4., надали їх ВГРУ КБ „Приватбанк”.
На підставі цих підроблених документів, 28.02.01 року кредитним комітетом ВГРУ КБ „Приватбанк” було прийнято рішення про видачу пільгового кредиту в сумі 1 495 000 грн.
Він же, за попередньою домовленістю з директором ДП „Володимир - Волинський КХП” ДАК „Хліб України” ОСОБА_6. було підроблено договір купівлі-продажу № 20/2 від 23 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДП ДАК „Хліб України” ”Володимир - Волинський КХП” про купівлю пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн. Також ОСОБА_3 було внесено завідомо неправдиві дані в договори № 35 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК ім. Тімірязєва про купівлю пшениці 3 класу в кількості 600 т, на загальну суму 288000 грн., № 36 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДГ „Олицьке” про купівлю пшениці 3 класу в кількості 510 т, на загальну суму 408000 грн., № 34 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК „Мир” про купівлю пшениці 3 класу в кількості 385 т, на загальну суму 308000 грн.
Після цього, ОСОБА_3. спільно з ОСОБА_4., справа відносно якої закрита по нереабілітуючих обставинах, діючи з метою приховання скоєного злочину, для надання вигляду законності вищеописаним протиправним операціям виготовили накладну № 196 від 30.03.01 р. про поставку зерна пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн. на ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” та довіреність серії ЯГИ № 589935 від 30.03.01 р. на його отримання, куди внесли завідомо неправдиві дані про відпуск та одержання цього зерна та завірили ці документи своїми підписами, кутовим штампом та круглою печаткою підприємства, хоча будь-якого переміщення зерна пшениці 4 класу 30.03.01 р. не відбулося.
З цією ж метою, ОСОБА_3., за попередньою домовленістю з директором ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” ОСОБА_6., на виконання підробленого ними договору купівлі-продажу зерна № 20/2 від 23 лютого 2001 року, підробили акт № 20 приймання-передачі, куди внесли завідомо неправдиві відомості про те, що ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, в особі директора ОСОБА_6. передав, а ВОДП ДАК „Хліб України”, в особі генерального директора ОСОБА_3, прийняв на Володимир-Волинському КХП пшеницю 4 класу в кількості 603,660 т., завіривши його своїми підписами та печатками підприємств, хоча переміщення зерна такого сорту не було і не могло бути, так як пшениці 4 класу, яка належала на праві власності ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” станом на 30.03.01 р. було всього 301,3 т. на суму 177300 грн.
Крім наведеного вище, 28 лютого 2003 року ОСОБА_3. уклав договір застави майнових прав з директором ВГРУ КБ „Приватбанк” ОСОБА_5., куди вніс завідомо неправдиві відомості про те, що для забезпечення виконання зобов'язань (погашення процентів за користування кредитним договором, неустойки, передбачену п.п. 4.1,4.2,4.3, 4.4. кредитного договору, витрати пов'язані з виконанням забезпеченої заставою вимоги) за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року він надає в заставу майнові права ВОДП ДАК „Хліб України” на загальну суму 2 329 700 грн. на надходження грошових коштів за договорами купівлі-продажу зерна, в тому числі за договорами купівлі-продажу № 10 від 20.02.01 р., № 23/2 від 26.02.01 р., укладеними між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, про купівлю зерна на суму 495000 грн. та, відповідно, на суму 1360023 грн. та № 36 від 26.02.01 р., укладеного між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДГ „Олицьке”, про купівлю зерна на суму 408000 грн. ВОДП ДАК „Хліб України” у ДГ „Олицьке”, чим вві в оману директора ВГРУ КБ „Приватбанк”, так як ці договори він не мав наміру виконувати і не виконував, а підробив їх з метою надання видимості законності використання кредитних коштів за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року, чим було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1111861,91 грн. та втрачено можливість стягнення банком спричинених йому збитків згідно договору застави майнових прав від 28.02.01 року.
Внаслідок таких злочинних дій генерального директора ВОДП ДАК „Хліб України” ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4., кредит в сумі 1070000 грн., згідно кредитного договору № 2460 від 28.02.01 р. та відсотки по ньому в сумі 41861,91 грн., що становить загальну суму 1111861,91 грн. на момент закінчення строку погашення кредиту, тобто станом на 20.05.2002 року ВГРУ КБ „Приватбанк” не погашено, чим заподіяно тяжкі наслідки ВГРУ КБ „Приватбанк”, що більш як в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Також, підсудний на протязі лютого-березня 2001 року, в м. Луцьку, підбурив до підробки офіційних документів тобто вчинив злочин, передбачений ст. 27 ч.4, ст. 366 ч.1 КК України.
Так, підробивши договори купівлі-продажу № 10 від 20.02.2001 року, № 20/2 від 23 лютого 2001 року, ОСОБА_3. підбурив директора ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП” ОСОБА_6. до підробки останнім платіжного доручення № 49 від 28.02.01 р., згідно якого було перераховано 495000 грн. з ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП” на ВОДП ДАК “Хліб України” за зерно згідно вказаного договору, накладної № 159 про поставку зерна пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн. ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” на ВОДП ДАК “Хліб України” та довіреності серії ЯГН № 880010 від 30.03.01 р. на його отримання.
Крім цього, ОСОБА_3. на протязі лютого-березня 2001 року, в м. Луцьку, підробив офіційні документи.
Так, він, за попередньою домовленістю з директором ДП ДАК „Хліб України” „Володимир - Волинський КХП” ОСОБА_6., підробили договори купівлі-продажу: № 23/2 від 26 лютого 2001 року та № 12 від 27 лютого 2003 року, куди внесли завідомо неправдиві відомості про купівлю ДП ДАК „Хліб України” „Володимир - Волинський КХП” та продажу ДП ДАК „Хліб України” „Володимир - Волинський КХП” пшениці 6 класу в кількості 119,460 т., пшениці 4 класу в кількості 483,420 т., жита групи А, в кількості 1100 т., на загальну суму 1360023 грн., завіривши їх своїми підписами та круглими печатками підприємств, хоча наміру виконувати ці договори не мали. Після цього, ОСОБА_3. та ОСОБА_6., з метою створення видимості виконання підробленого договору купівлі-продажу зерна № 12 від 27 лютого 2001 року, підробили акти приймання-передачі № 12,12/1,12/2, куди внесли завідомо неправдиві відомості про те, що ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, в особі директора ОСОБА_6. передав, а ВОДП ДАК „Хліб України”, в особі генерального директора ОСОБА_3, прийняв на Володимир-Волинському КХП пшениці 6 класу в кількості 119,460 т., пшениці 4 класу в кількості 483,420 т., жита групи А в кількості 1100 т., хоча переміщення цього зерна не було і не могло бути, так як пшениці 4 класу в розпорядженні ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” станом на 30.03.01 р. було всього 301,3 т. на суму 177300 грн., жита групи А - 1045 т. на суму 511700 грн.
Крім того, ОСОБА_3., який не мав наміру виконувати підроблені ним та ОСОБА_6. договори купівлі-продажу зерна № 23/2 від 26 лютого 2001 року та № 12 від 27 лютого 2003 року, дав головному бухгалтеру ОСОБА_4. незаконну вказівку виготовити платіжне доручення № 245 від 28.02.01 р. про перерахування коштів в сумі 1360023 грн., які надійшли від ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” назад на це підприємство як оплату за купівлю зерна жита групи А в кількості 1100 т., пшениці 4 класу в кількості 483,415 т., пшениці 6 класу в кількості 119,461 т., накладну № 197 від 30.03.01 р. про поставку зерна жита групи А в кількості 1100 т., пшениці 4 класу в кількості 483,415 т., пшениці 6 класу в кількості 119,461 т., на загальну суму 1360023 грн. на ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” та довіреність серії ЯГИ № 589936 від 30.03.01 р., на його отримання, куди внести завідомо неправдиві дані про перерахування коштів, відпуск та одержання цього зерна, хоча будь-якого переміщення зерна 30.03.01 р. не могло відбутися, так як станом на 30.03.01 р. на складах ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” зберігалося пшениці 4 класу, яка належала на праві власності ВОДП ДАК „Хліб України” в кількості 189,8 т., жита групи А-171,5 т., пшениці 6 класу не було. Виконуючи цю вказівку, ОСОБА_4. підробила згадані документи, які завірила своїм підписом. ОСОБА_3., в свою чергу, їх також підписав та завірив кутовим штампом і круглою печаткою підприємства.
Винуватість ОСОБА_3 у вчинені інкримінованих йому досудовим органами злочинів підтверджується об'єктивними доказами, зібраними у передбаченому законом порядку.
Зокрема, показаннями самого підсудного, який визнав, що дійсно ВОДП ДАК „Хліб України” 08 серпня 2000 року було взято кредит у ВГРУ КБ “Приватбанк”. Дану позику підприємство вчасно не погасило і залишок по кредиту становив 1 495 000 грн. 28.02.2001 року ВОДП ДАК „Хліб України” було взято новий кредит на суму 1 495 000 грн. для закупівлі зерна, який працівниками банку помилково був зарахований на погашення кредиту за договором від 08 серпня 2000 року. Документи він не підробляв і нікому таких вказівок не давав.
Показання ОСОБА_3 про те, що він кредит брав для закупівлі зерна спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4., справа відносно якої закрита по нереабілітуючих обставинах, яка, як в судовому засіданні в суді першої інстанції так і на досудовому слідстві, пояснила, що за вказівкою ОСОБА_3 внесла у заявку на отримання короткострокової позики від 26.02.2001 року про надання кредиту в сумі 1 495 000 грн. неправдиві відомості щодо цілі кредиту - придбання підприємством зерна, яка в подальшому була подана до ВГРУ КБ "Приватбанк". На підставі підроблених документів, 28.02.01 року банком було надано кредит ВОДП ДАК „Хліб України" в сумі 1 495 000 грн. для цілей, вказаних в заявці. Наміру використовувати кредит за його цільовим призначенням, вказаним у договорі, ОСОБА_3. не мав, а планував використати для погашення попередньо отриманого кредиту.
Вина засудженого доводиться також кредитним договором № 2181 від 08.08.2000 року, укладеного між ВОДП ДАК "Хліб України" та ВГРУ КБ "Приватбанк" та додаткової угоди від 30.11.2000 року, 27.02.2001 р. закінчився термін погашення залишку кредиту в сумі 1 495 000 грн.
А 26.02.2001 року засуджений звернувся до ВГРУ КБ "Приватбанк" із заявкою на отримання короткострокової позики в сумі 1 495 000 грн. з метою торгово-закупівельної діяльності і згідно кредитного договору № 2460 від 28.02.2001 року, укладеного між ВОДП ДАК "Хліб України" та ВГРУ КБ "Приватбанк", підприємству було надано кредит в сумі 1 495 000 для закупівлі зерна до 20.05.2002 року.
Для забезпечення даного договору ВОДП ДАК "Хліб України" було заставлено майнові права на загальну суму 2 329 700 грн. на надходження грошових коштів за договорами купівлі-продажу зерна, в тому числі за договорами купівлі-продажу № 10 від 20.02.01 р., № 23/2 від 26.02.01 р., укладеними між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, про купівлю зерна на суму 495000 грн. та, відповідно, на суму 1360023 грн. та № 36 від 26.02.01 р., укладеного між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДГ „Олицьке”, про купівлю зерна на суму 408000 грн. ВОДП ДАК „Хліб України” у ДГ „Олицьке”, про що укладено договір застави від 28.02.2001 року № 2460.
Як вбачається із пакету договорів купівлі-продажу, укладених між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДП ДАК „Хліб України" "Володимир - Волинський КХП" № 20/2 від 23 лютого 2001 року; ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК ім. Тімірязєва № 35 від 26 лютого 2001 року; ВОДП ДАК „Хліб України” та ДГ „Олицьке" № 36 від 26 лютого 2001 року; ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК „Мир" № 34 від 26 лютого 2001 року, зазначені підприємства зобов'язалися за встановлену у договорах оплату поставити ВОДП ДАК „Хліб України” зерно, а ВОДП ДАК „Хліб України” - оплатити його вартість.
Дані договори ВОДП ДАК „Хліб України”, згідно матеріалів справи, не виконувались, фактично купівлі-продажу зерна між сторонами не було, зерно від вказаних підприємств до ВОДП ДАК „Хліб України” не перевозилось і на зерносховище підприємства не поступало та не зберігалось. Дані обставини свідчать про те, що наміру виконувати укладені договори ОСОБА_3. не мав, а підробив їх з метою надання видимості законності використання кредитних коштів за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року, внісши до них завідомо неправдиві дані про ціль кредиту.
Про те, що позика бралася для погашення кредиту за договором від 2000 року стверджується також платіжними дорученнями: № 247 від 28.02.2001 року про перерахування ДГ "Олицьке" - ВОДП ДАК "Хліб України" 405 627, 80 грн.;№ 246 від 28.02.2001 року про перерахування СВК ім. Тімірязєва - ВОДП ДАК "Хліб України" 288 183, 20 грн.;№ 252 від 01.03.01 року про перерахування СВК "Мир" - ВОДП ДАК "Хліб України" 306 189 грн.;№ 245 від 28.02.2001 року про перерахування ДП ДАК „Хліб України" "Володимир - Волинський КХП" - ВОДП ДАК "Хліб України", згідно яких перераховані підприємствам ВОДП ДАК "Хліб України" кошти були ними зворотно, в той же день, повернуті на рахунок ВОДП ДАК "Хліб України" і в цей же день платіжними дорученнями № 248 від 28 лютого 2001 року перераховані ВОДП ДАК „Хліб України" до КБ "Приватбанк" для погашення попереднього кредиту в сумі 1 495 000 грн.
Ця обставина стверджується платіжними дорученнями № 248, згідно яких ВОДП ДАК „Хліб України" перерахувало на погашення попереднього кредиту, отриманого 08.08.00 року 1 495 000 грн.
Наведене спростовує показання підсудного ОСОБА_14. про помилковість перерахування працівниками банку кредитних коштів для погашення попереднього кредиту.
З показань свідка ОСОБА_7. - голови правління СВК "ім. Тімірязєва", який пояснив, що дійсно в кінці лютого 2001 року до них, в телефонному режимі, звернувся генеральний директор ВОДП ДАК "Хліб України" ОСОБА_3. і повідомив, що на рахунки підприємства надійдуть кошти, які він в подальшому повинен перерахувати на рахунок ВОДП ДАК "Хліб України". 28 лютого 2001 року на рахунок господарства дійсно надійшло 288 183, 20 грн., які в той же день були перераховані на рахунок ВОДП ДАК "Хліб України".
Через декілька днів до нього на підприємство приїхав юрист ВОДП ДАК "Хліб України" і сказав, що необхідно підписати договір заставної закупки зерна, який він підписав, завіривши його печаткою, хоча фактично такої закупівлі не було.
Аналогічні показання дали свідки: ОСОБА_13. - голова правління СВК "Мир", ОСОБА_8. - голова правління ДГ "Олицьке", ОСОБА_12. - головний бухгалтера ДГ "Олицьке", які пояснили, що в кінці лютого 2001 року до них звертався ОСОБА_3. з таким же питанням. 28 лютого 2001 року на рахунок їх господарств надійшли кошти від ВОДП ДАК "Хліб України", які в той же день були перераховані ВОДП ДАК "Хліб України". Вони також підписали та завірили печатками договори купівлі-продажу зерна з ВОДП ДАК "Хліб України", хоча по них ніяких дій не вчиняли.
Дослідивши всі матеріали справи та докази по ній, колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_3, будучи службовою особою суб'єкта господарської діяльності за попередньою змовою, групою осіб надав завідомо неправдиву інформацію банку з метою одержання кредиту при відсутності ознак злочину проти власності, що завдало великої матеріальної шкоди, чим вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 222 КК України.
Він же, будучи службовою особою, за попередньою змовою групою осіб вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а також склав та видав завідомо неправдиві документи, спричинивши своїми діями тяжкі наслідки, чим вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.
Він же, будучи службовою особою ВОДП ДАК "Хліб України", підбурив бухгалтера підприємства ОСОБА_4. до внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, за попередньою змовою з останньою вніс такі дані до офіційних документів та видав їх, чим вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.
Органами досудового слідства дії ОСОБА_3. кваліфіковані за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 222 КК України як шахрайство з фінансовими ресурсами, вчинене службовою особою суб'єкта господарської діяльності, що завдало великої матеріальної шкоди, і ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем з корисливих мотивів, яке спричинило тяжкі наслідки.
Оскільки склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, характеризується спеціальними ознаками, в обвинувальному висновку органам досудового слідства необхідно було зазначити, в чому знайшли вияв дії, кваліфіковані як зловживання службовим становищем.
Зазначених вимог закону не було дотримано, одні й ті самі дії ОСОБА_3 були кваліфіковані як шахрайство з фінансовими ресурсами, вчинене службовою особою, що завдало великої матеріальної шкоди, і як зловживання службовим становищем з корисливих мотивів, яке спричинило тяжкі наслідки. Але його фактично скоєні дії повністю охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 222 КК України, а тому кваліфікації ще за ч. 2 ст. 364 КК України не потребують.
У відповідності до ст. 5 КК України закон, який пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
Таким чином, згідно положень кримінального закону, дії ОСОБА_3 по епізоду підроблення договорів купівлі-продажу шляхом внесення неправдивої інформації, № 23/2 від 26 лютого 2001 року, № 12 від 27 лютого 2003 року, № 12 від 27 лютого 2003 року; акту приймання-передачі № 12,12/1,12/2 та платіжного доручення № 245 від 28.02.01 р., накладної № 197 від 30.03.01 р., які кваліфіковані за ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції 1960 року) слід перекваліфікувати на ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції 2001 року), оскільки санкція даної статті є більш м'якою по відношенню до санкції ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції 1960 року).
Крім того, при пред'явлені обвинувачення ОСОБА_3, органами досудового слідства йому було вмінено підроблення договору купівлі-продажу між ВОДП ДАК "Хліб України" та ДП ДАК „Хліб України" "Володимир - Волинський КХП" № 12 від 27 лютого 2003 року.
З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу № 12 між ВОДП ДАК "Хліб України" та ДП ДАК „Хліб України" "Володимир - Волинський КХП" укладений 27 лютого 2001 року (Т 8 а.с. 184), а не 2003 року, як помилково зазначено в обвинувальному висновку, а тому датою його укладення слід вважати 27 лютого 2001 року.
Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд враховує тяжкість вчинених ним злочинів, особу винного.
Разом з тим, ОСОБА_3. підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, у відповідності до ч. 1 ст. 49 КПК України, якою встановлено, що у випадку, коли з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили минули строки давності особа звільняється від кримінальної відповідальності.
Оскільки ОСОБА_3. засуджується за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, тобто за злочини невеликої тяжкості, які було вчинено в лютому місяці 2001 року і на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції вже минули строки давності, передбачені ст. 49 КК України, а саме 5 років з моменту вчинення злочинів невеликої тяжкості, то він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
Згідно ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.
Цивільний позов залишається без розгляду, оскільки є рішення господарського суду Волинської області від 27 серпня 2007 року про стягнення з Волинського обласного ДП ДАК "Хліб України" на користь КБ "Приватбанк" в особі Волинського головного користь КБ "Приватбанк" в особі Волинського головного регіонального управління 1 070 000 грн., яке вступило в законну силу і виконується.
Керуючись ст. 365, ст. 366, ст. 378 КПК України, колегія суддів, -
З А С У Д И Л А :
Апеляцію помічника прокурора Луцького району задовольнити частково, а апеляцію цивільного позивача залишити без задоволення.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 28 серпня 2007 року щодо ОСОБА_3 скасувати.
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання:
- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 222 КК України 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на строк 1 рік;
- за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України 1 рік обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади на строк 1 рік;
- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до відбуття ОСОБА_3 призначити 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підстав ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного судом покарання.
Цивільний позов залишити без розгляду.
Вирок може бути оскаржений до Верховного суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги чи подання через апеляційний суд Волинської області, а засудженим - в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Головуючий /підпис/ О.С. Пазюк
Судді /підписи/ В.Н.Оксентюк, В.О.Опейда
Згідно оригіналу
Суддя апеляційного суду
Волинської області О.С. Пазюк