Справа № 2-35/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

07 лютого 2011 року Покровський районний суд Дніпропетровської області  в складі:

головуючого Пустовар О.  С

при секретарі Комериста  І.  А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Катеринівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, третьої особи відділу Держкомзему в Покровському районі про визнання права власності на ? частину житлового будинку з підсобними приміщеннями, ? частину земельної ділянки, визнання рішення сільської ради недійсним та визнання державного акту на право власності на землю недійсним та їх скасування, -

                                                              встановив:

          Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на ? частину житлового будинку з підсобними приміщеннями, ? частину земельної ділянки, визнання рішення сільської ради недійсним та визнання державного акту на право власності на землю недійсним та їх скасування. В обґрунтування позову позивачка зіслалася на те, що вона з ОСОБА_2 знаходилася в шлюбі з 15.09.1979 р., від якого мають двох повнолітніх дітей. В зв’язку тим, що спільне життя не склалося, Покровським районним судом Дніпропетровської області 12.08.1997 р. шлюб було розірвано. За час шлюбу ними було нажите майно –житловий будинок та підсобні приміщення –літня кухня, гараж, погріб, сараї. Під час шлюбу між сторонами була досягнута усна домовленість про те, що спільно нажите майно буде переоформлене на одного з синів. Однак до цього часу домовленість не виконана. Крім того, в телефонній розмові 10.03.2009 р. з відповідачем, їй стало відомо, що ОСОБА_2 офіційно оформив шлюб з ОСОБА_5 Тому просить визнати за нею право на ? частину спільно нажитого майна та ? частину присадибної земельної ділянки. В процесі розгляду справи позивачем були уточнені позовні вимоги, а саме просить суд визнати недійсними рішення сільської ради та державний акт на право приватного володіння земельною ділянкою, на якій побудований будинок, виданий ОСОБА_2 Катеринівською сільською радою, як такий, що порушує право власності позивачки та їх скасування. Просить позовні вимоги задовольнити.

              Представник позивачки ОСОБА_6 позов повністю підтримав та просить його задовільнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 позов не визнали в повному обсязі та просять в його задоволенні відмовити, так як позовні вимоги заявлені через 11 років після розірвання шлюбу, тобто після спливу позовної давності. Вони вважають, що твердження позивачки та її представника про те, що ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав 10.03.2009 р. з телефонної розмови є безпідставними, оскільки ОСОБА_5 (нинішня дружина відповідача) не має права на майно, яке придбане відповідачем до укладення нею шлюбу. Крім того позивачка не надала ніяких доказів домовленості з відповідачем щодо переоформлення майна на одного з синів. Також вони вважають, що немає ніяких підстав для скасування рішення сільської ради та державного акту на право приватної власності на землю. Крім того вважають, що дані вимоги необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства. Просять відмовити в позові.

Представник відповідача Катеринівської сільської ради Покровського району Колісник О.Г. позов не визнав та суду пояснив, що ОСОБА_2 було подано заяву до сесії Катеринівської сільської ради про надання земельної ділянки в приватну власність. На підставі того                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      ,що у відповідача наявне рішення Катеринівської сільської ради народних депутатів від 31.10.1995 р. № 56 про передачу йому безкоштовно у приватну власність земельної ділянки

для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, споруд та особистого господарства загальною площею 0,23 га, рішення Катеринівської сільської ради народних депутатів Покровського району від 20.03.1996 р. № 41-7/хх 11 Про затвердження рішення № 56 від 31.10.1995 р. «Про приватизацію земельних ділянок» та технічний паспорт на будинок, де він вказаний власником, і було видано державний акт на землю. Просить в позові відмовити.

Представник  третьої особи відділу Держкомзему в Покровському районі  Кісенко С.В. суду пояснив, що державний акт на землю був виданий відповідно до діючого законодавства.      

Суд вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

          Як вбачається з матеріалів справи, згідно з рішенням Катеринівської сільської ради народних депутатів від 31.10.1995 р. № 56 ОСОБА_2 було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель, споруд та особистого господарства загальною площею 0, 23 га. та на підставі цього рішення був виданий державний акт на землю 05.09.2000 р.

          Так, відповідно до роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. № 73 з доповненнями згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 р., п.182 якої роз’яснює, що відповідно до положень ст.ст. 81,116 ЗК України земельна ділянка одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

          Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруди, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України.

За таких підстав, суд вважає, що позивачка має право на частину земельної ділянки, яка виділена ОСОБА_2 для ведення житлового будівництва та його обслуговування. Але для цього немає необхідності  визнавати рішення сільської ради про виділення  земельної ділянки недійсним так само як визнавати державний акт на приватизацію недійсним.

           Довід представника відповідача, що вимоги позивача щодо визнання рішення сільської ради та визнання державного акту на право власності на землю недійсним повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства, згідно з вимогами ст.17 КАС України, суд не може взяти до уваги, оскільки до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів належать земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності. В даному конкретному випадку йдеться про спір між фізичними особами про право на земельну ділянку, а не спір між фізичною особою та суб’єктом владних повноважень з приводу його рішень.   

Що стосується позовних вимог щодо поділу майна, то відповідно до ч.2 ст. 72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що шлюб між сторонами був розірваний 12.08.1997 р., про що видано свідоцтво про розірвання шлюбу I-КИ № НОМЕР_1 Покровським відділом запису актів громадянського стану, а вимогу про поділ майна позивач подала лише 08.04.2009 р., тобто із значним спливом строку позовної давності.

Пояснення позивачки та її представника про те, що нею та відповідачем під час розлучення була досягнута домовленість про те, що спільно нажите майно буде нотаріально переоформлене на одного з синів, яку він не виконав, суд не може взяти уваги, оскільки вони в порушення вимог ст.ст.10, 11 ЦПК України, ніякими достовірними та належними доказами у справі не підтверджені.

Крім того, твердження позивачки про те, що вона дізналася про порушення свого права 10.03.2009 р. з телефонної розмови з відповідачем є безпідставною, оскільки нова дружина відповідача ОСОБА_5 не може претендувати на майно придбане ним до укладення з нею шлюбу.

          Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність –це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.  

           Згідно зі змістом ч.ч. 3- 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності щодо вимоги про поділ майна, а відповідач наполягає на застосуванні судом позовної давності, суд вважає, що встановлені обставини є підставою для відмови у позові.                  

        На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,218,215,256,257 ЦПК України 267 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. №73 з доповненнями згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 р. п.182, суд, -

                                                    вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Катеринівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, третьої особи відділу Держкомзему в Покровському районі про визнання права власності на ? частину житлового будинку з підсобними приміщеннями, ? частину земельної ділянки, визнання рішення сільської ради та визнання державного акту на право власності на землю недійсним та їх скасування відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя:О. С. Пустовар