Справа №1-15/07

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

12 грудня 2007 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Сидоренко З.С.,

за участю секретаря Пінчук О.М.,

прокурора Соловей І.Т.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу про обвинувачення

     ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Підлісне Дубровицького району Рівненської обл., жителя АДРЕСА_1 громадянин України, освіти середньої, одруженого, військовозобов'язаного, непрацюючого, раніше не судимого

по ст.356 КК України,

в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

21 липня 2005 року всупереч установленому законом порядку, підсудний ОСОБА_2 самовільно виселив з житлового будинку №61, який належить йому на праві приватної власності і розташований по АДРЕСА_2, проживаючу там ОСОБА_3, виносячи на вулицю з будинку всі речі, які знаходились там і які належали останній та вивівши її саму з даного будинку. Рішення суду на виселення з будинку ОСОБА_3 не було, тобто ОСОБА_2 самовільно вчинив виселення з будинку, що суперечить встановленому законом порядку.

Сам підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненому не визнав та показав, що ніяких самоправних дій по відношенню до ОСОБА_3 не вчиняв. Під час виселення останньої він керувався рішенням апеляційного суду Рівненської області від 03.12.2003 року по справі за його позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які на той час проживали в його будинку, про усунення перешкод у користуванні спадковим майном та виселення вищевказаних осіб з будинку, що належить йому по закону, який був задоволений. При примусовому виконанні даного рішення державним виконавцем було встановлено, що вищевказані особи в будинку не проживають, а проживає ОСОБА_3, дочка боржників. Вважає, що виселення не є самовільним, оскільки він діяв в межах закону, на підставі рішення суду.

Крім невизнання вини підсудним, його винність стверджується наступними доказами.

Показами потерпілої ОСОБА_3, яка пояснила, що з ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті її дядька ОСОБА_6 вона разом зі своїми батьками переїхала жити в його будинок, що знаходиться в с.Бережниця Дубровицького району Рівненської області. Згідно заповіту та свідоцтва про право спадщини на спадкове майно даний будинок став належати ОСОБА_2, а згідно рішення Рівненського апеляційного суду її батьки повинні були виселитися з цього будинку, що вони і зробили, а вона залишилась там проживати. 21 липня 2005 року підсудний ОСОБА_2 разом з невідомими їй людьми почали виносити з будинку її речі, хоча в рішенні апеляційного суду про її виселення навіть не згадувалось. Добровільно виселятися із житлового будинку вона не хотіла, а в судовому порядку її ніхто не виселяв. Вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 відносно неї були незаконними та протиправними, так як вона є інвалідом другої групи.

Показами свідка ОСОБА_5, яка суду показала, що після смерті брата її чоловіка вона із чоловіком та дочкою проживали в будинку померлого до 2005 року. Оскільки її з чоловіком на підставі рішення апеляційного суду було виселено, то в будинку залишилась проживати її дочка ОСОБА_3 21 липня 2005 року підсудний ОСОБА_2 разом з невідомими йому людьми почали виносити з будинку її речі, хоча в рішенні апеляційного суду про її виселення навіть не згадувалось.

Показами свідка ОСОБА_7, яка суду показала, що вона працює сільським головою в с.Бережниця Дубровицького району. 21 липня 2005 року підсудний ОСОБА_2 запросив її бути присутньою при виселенні з будинку АДРЕСА_2. Підсудний ОСОБА_2 в присутності жителів села за допомогою кількох чоловіків, яких привіз із собою, повиносив на вулицю з будинку всі речі, які належали ОСОБА_3, виселивши її таким чином з будинку. При цьому ніхто нікого не бив, все проходило спокійно.

Аналогічні покази дали свідок ОСОБА_8

Показами свідка ОСОБА_9, яка суду показала, що виселення її сестри ОСОБА_3 було незаконним. Підсудний ОСОБА_2 разом з своїм тестем повиносили всі речі сестри з будинку, тим самим незаконно її виселивши не маючи на це підстав.

     В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про закриття даної справи у зв'язку із закінченням строків давності.

     Вислухавши думку прокурора, підсудного, суд приходить до висновку про необхідність закриття справи у зв”язку з закінченням строків давності з наступних підстав.

     Як вбачається з матеріалів справи, вмінений у вину підсудного злочин було вчинено 21 липня 2005 року.

     Суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.49 КК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

     Враховуючи те, що вмінений у вину підсудному злочин відноситься до злочину невеликої тяжкості, за який ст.356 КК України передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, а також те, що з моменту самої події минуло вже більше двох років, суд приходить до висновку про необхідність закриття даної справи у зв”язку з закінченням строків давності.

     Цивільний позов залишити без розгляду.

     Керуючись п.1 ч.1 ст.49 КК України, ст.ст.11¹, 282 КПК України, суд

П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

     Звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 по ст.356 КК України у зв'язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а справу провадженням закрити.

     Цивільний позов залишити без розгляду.

     Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 - скасувати.

     На постанову може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом семи діб з моменту її проголошення.

Суддя:   підпис.

З оригіналом згідно.

Заступник голови Дубровицького

районного суду                                      В.Й.Красько