У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 лютого 2011 року   м. Київ

Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа – ОСОБА_5, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа – ОСОБА_5,                про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

 Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 1 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано виконавчий напис №1578, виданий 7 серпня                 2009 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня              2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від                     7 липня 2010 року № 2453 – VI «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в  касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Матеріали справи та доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Т.Є. Жайворонок

Д.Д. Луспеник

Н.П. Лященко