Справа № 2-1042/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2007 року Бородянський районний суд
Київської області в складі: головуючого - судді Унятицького Д.Є.,
при секретарі - Хоменко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Бородянської райдержадміністрації, треті особи: Бородянське БТІ, Немішаєвська селищна рада про визнання частково недійсним розпорядження Бородянської райдержадміністрації, свідоцтва про право власності на квартиру, вселення в спірну квартиру,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2007 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28 жовтня 1988 року відповідно до протоколу № 13 засідання виконкому Немішаєвської селищної ради народних депутатів Бородянського району Київської області його батьку та сім'ї в складі 4-х чоловіків (позивач, його сестра, мати, батько) надано житло у вигляді 3-х кімнатної АДРЕСА_1. В даній квартирі позивач разом із сім'єю проживали до 1990 року.
З 7 лютого 1990 року по 21 вересня 2005 рік позивач перебував у місцях позбавлення волі, коли повернувся додому, з'ясував, що АДРЕСА_1зареєстрована за відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної приватної власності на підставі свідоцтва про права власності, виданого 17 жовтня 1997 року № 1772 органом приватизації при Бородянській районній державній адміністрації згідно розпорядження № 58 від 1 жовтня 1997 року.
Вважав, що оскільки приватизація даної квартири була проведена з порушення чинного законодавства України, просив визнати частково недійсним розпорядження № 58 від 1 жовтня 1997 року Бородянської райдержадміністрації та свідоцтво про право власності № 1772 від 17 жовтня 1997 року про передачу у спільну сумісну власність відповідачам АДРЕСА_1 та вселити його у спірну квартиру і зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкод в користуванні даною квартирою.
В судовому засіданні позивач викладене підтвердив, уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсним розпорядження № 58 від 1 жовтня 1997 року органу приватизації при Бородянській райдержадміністрації про передачу відповідачам у спільну сумісну власність АДРЕСА_1, свідоцтво про право власності № 1772 від 17 жовтня 1997 року та вселити його у квартиру, зобов'язавши відповідачів не чинити перешкод у користуванні нею.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги щодо вселення позивача у вказану квартиру визнали. Позовні вимоги щодо визнання недійсними розпорядження № 58 від 1 жовтня 1997 року органу приватизації при Бородянській райдержадміністрації про передачу у спільну сумісну власність відповідачам АДРЕСА_1 та свідоцтва про право власності № 1772 від 17 жовтня 1997 року не визнали, просили в задоволенні позову в цій частині відмовити.
Бородянська районна державна адміністрація, Бородянське бюро технічної інвентаризації в судове засідання своїх представників не направили, просили розглядати справу без участі їх представників.
Немішаєвська селищна рада свого представника в судове засідання не направила, просила справу розглядати без участі її представника, позовні вимоги підтримує.
Вислухавши покази позивача та відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, допитаних в якості свідків, пояснення ОСОБА_4, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що Немішаєвською селищною радою народних депутатів 28 жовтня 1988 року (а.с.10) було затверджено спільне рішення адміністрації та профкому заводу біохімічних препаратів про надання житла ОСОБА_2на сім'ю на 4-х осіб - 3-х кімнатну АДРЕСА_1, житловою площею 37,26 кв.м.
Відповідно до довідки Бородянського БТІ № 267 від 14 липня 2007 року (а.с.9) АДРЕСА_1належить на праві спільної сумісної приватної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4на підставі свідоцтва про право власності № 1772 від 17 жовтня 1997 року (а.с.38), виданого органом приватизації при Бородянській райдержадміністрації згідно розпорядження № 58 від 1 жовтня 1997 року.
Згідно з копією довідки Державного департаменту України з питань виконання покарань від 21 вересня 2005 року (а.с.11) позивач ОСОБА_1 відбував покарання у місцях позбавлення волі з 3 квітня 1994 року по 21 вересня 2005 року.
Відповідно до копії поквартирної картки та картки прописки (а.с.55, 56) позивач ОСОБА_1зареєстрований у АДРЕСА_1з 25 листопада 1988 року.
Позивач, допитаний в якості свідка, пояснив, що дізнався про приватизацію спірної квартири лише на трьох членів сім'ї, без врахування його інтересів, лише в грудні 2006 року. Вважає, що приватизація здійснена з порушенням його прав.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважають приватизацію спірної квартири законною, оскільки зміни до ст.71 ЖК УРСР щодо збереження житла в разі засудження до позбавлення волі - протягом усього часу відбування покарання, були внесені лише 2 березня 2000 року згідно ЗУ “Про внесення змін до ст.71 ЖК Української РСР”, тобто після проведеної ними приватизації вказаної квартири. На час приватизації квартири за засудженим до позбавлення волі житло не зберігалося і права на приватизацію даної квартири позивач не мав, тому приватизація квартири була проведена в точній відповідності до чинного на час проведення приватизації законодавства. Одночасно визнали, що позивач з 25 листопада 1988 року із вказаної квартири не виписувався, в судовому порядку він не визнавався таким, що втратив право користування вказаною квартирою та має право на користування нею, проти його вселення у квартиру не заперечують.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" № 2482-XII від 19 червня 1992 року, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло.
Відповідно до ч.2 п.19 Положення "Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян", затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 р. N 56, до заяви на приватизацію квартири додається, в тому числі, письмова згода на приватизацію квартири тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача.
Згідно зі ст.72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Зважаючи на те, що відповідачі визнають, що позивач має право користуватися вказаною квартирою, із позовною заявою про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням до суду не звертались, проти його вселення не заперечували, та те, що при приватизації даної квартири, не було отримано згоду на її приватизацію у позивача, як тимчасово відсутньої особи за яким зберігається право на житло, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.84 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 необхідно стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 100 гривень, солідарно.
Керуючись ст.72 ЖК України, ч.2 п.19 Положення "Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян", затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 р. N 56, ч.2 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" № 2482-XII від 19 червня 1992 року, ст. 10, 11, 62, 63, 84, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1задовольнити.
Визнати недійсним розпорядження органу приватизації при Бородянській районній державній адміністрації № 58 від 1 жовтня 1997 року про передачу у спільну сумісну власність АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності, видане 17 жовтня 1997 року №1772 відповідно до якого, АДРЕСА_1Бородянського району Київської області належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4
Вселити ОСОБА_1 у АДРЕСА_1в смт. Немішаєве Бородянського району Київської області.
Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3та ОСОБА_4не чинити перешкод ОСОБА_1в користуванні АДРЕСА_1в смт. Немішаєве Бородянського району Київської області.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1витрати на правову допомогу в розмірі 100 (сто) гривень, солідарно.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Бородянський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий-суддя Д.Унятицький