Справа №2-31/2007 рік.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 грудня 2007 року. м. Першотравенськ.
Першотравенський міський суд Дніпропетровської обл. у складі головуючого : судді Зайцева В.В.
при секретарі : Фадєєвій Т.Б.
з участю позивача ОСОБА_1., представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ВАТ «Павлоградвугілля» Кірпа В.М., представника другого відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Першотравенську Голуб О.М..
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Першотравенську про перерахунок сум відшкодування шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до шахти ім. М.І. Сташкова, правонаступником якої є ВАТ «Павлоградвугілля», про перерахунок сум відшкодування шкоди завданої його здоров'ю при виконанні трудових обов'язків за період з 16.01.1996 року по 31.03.2001 року і стягнення з ВАТ «Павлоградвугілля» 20491 грн. 25 коп. в рахунок недонарахованих щомісячних виплат і 3659 грн. 70 коп. не донарахованої суми одноразової допомоги, а також його витрати при розгляді справи в суді - 21 грн.36 коп..
В ході розгляду справи, в якості другого відповідача, до участі в справі було залучено Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Першотравенську.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_2 повністю підтримали позовні вимоги, просять позов задовольнити, з мотивів того, що саме наведений в позовній заяві розрахунок щомісячних платежів та одноразової допомоги по відшкодуванню шкоди завданої при виконанні трудових обов'язків був передбачений Правилами відшкодування шкоди… №472 від 23.06.1993р. і такий порядок нарахування виплат відшкодування шкоди був єдиним, діючим на той час законодавством України, а відповідач невірно застосували законодавство, що призвело до зменшення розміру цих виплат.
Представник відповідача ВАТ «Павлоградвугілля» позов ОСОБА_1. не визнав, пояснивши, що позивачу було вірно нарахована одноразову допомогу та щомісячні платежі сум відшкодування шкоди, тому просить суд відмовити йому в задоволенні позовних вимог.
Представник другого відповідача - ВВД ФССНВ у м. Першотравенську позов ОСОБА_1. не визнала, вважає, що відповідачем - ВАТ «Павлоградвугілля» було вірно нараховані та виплачені суми відшкодування шкоди, а тому Фонд продовжує їх виплату також вірно і просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши пояснення сторін і вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Як було встановлено в ході слухання справи, позивач ОСОБА_1. раніш перебував в трудових відносинах з шахтою ім. М.І. Сташкова, правонаступником якої нині є ВАТ «Павлоградвугілля», в якості машиніста гірничих виймальних машин 6 розряду дільниці монтажно-демонтажних робіт (надалі МГВМ 6 розряду дільниці МДР)..
08.08.1995р. при виконанні трудових обов'язків на шахті ім. М.І. Сташкова, він отримав виробничу травму, і зв'язку з чим 18 березня 1996року, за висновком МСЕК, йому було встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності з 16.01.1996р. і 3 групу інвалідності. При подальших оглядах на МСЕК, ступінь втрати працездатності - не змінювалась.
Після огляду ОСОБА_1. на МСЕК, шахта ім. М.І.Сташкова, наказом №343 від 29.06.1996р. нарахувала позивачу одноразову допомогу в розмірі 1151695000 крб. (15169 грн. 50 коп.) і щомісячні виплати по 20226000 крб. (202 грн.26 коп.), виходячи із середнього заробітку по професії МГВМ 6 розряду дільниці МДР, який склався в березні 1996р. 50565000 крб. (505 грн.65коп.), 40% стійкої втрати працездатності і 25% вини потерпілого в травмі. Одноразова допомога позивачу була сплачена в травні 2001 р. у розмірі 15169 грн.50 коп.
Починаючи з 16.01.1995 року, позивачу на шахті ім. М.І. Сташкова щомісячні виплати виплачувались на підставі п.12.27 Галузевої угоди по тарифам, трудовим і соціальним гарантіям, укладеної між Держвуглепромом України і галузевими профспілками 12.02.1992р. з послідуючими змінами і доповненнями, розраховуючи їх розмір виходячи з середнього заробітку, який склався на підприємстві по відповідній професії в місяці, який передував місяцю виплати.
За вказаний в позовних вимогах період: з 16.01.1996р. по 31.03.2001р., виходячи з долученої до справи довідки, відповідачем ВАТ «Павлоградвугілля» були нараховані та сплачені позивачеві щомісячні виплати на загальну суму 15984 грн.19 коп..
З введенням в дію з 01.04.2001р. Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі Закон України №1105) позивачу щомісячне відшкодування шкоди, в межах заявлених вимог, здійснювалось за рахунок коштів ВВД Фонду ССНВПЗ України у м. Першотравенську, в межах заявлених позовних вимог - по 31.03.2001р., в розмірі по 379 грн. 48 коп..
Розглядаючи спірні правовідносини, виходячи з позовних вимог, суд приходить до висновку, що для їх правильного врегулювання необхідно зробити розрахунок виплат по відшкодування шкоди відповідно до Правил відшкодування шкоди…, Закону України №1105 і інших нормативних актів, в діючій на відповідний час редакції, з порівнянням з фактичними виплатами, сплаченими відповідачем.
Вирішуючи питання про порядок обчислення середнього заробітку для нарахування виплат по відшкодуванню шкоди, суд вважає, що це питання врегульовано п.22, 23 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №472 від 23.06.1993р. із змінами, внесеними постановою №492 від 18.07.1994р..
Згідно п.22 цих «Правил…» при виробничій травмі, він має визначатись за 12 або останні 3 повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, з коригуванням на коефіцієнти зростання тарифних ставок, які застосовувались в обліковий період.
Згідно п.23 цих «Правил…», види оплати праці, що враховуються при обчисленні середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення.
На момент виникнення правовідносин, який визначається днем встановлення МСЕК позивачу стійкої втрати працездатності - 16.01.1996р., це питання було врегульовано:
- ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р.., згідно якої, «до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховується внески на обов'язкове державне пенсійне забезпечення….
У заробіток для обчислення пенсії включається за відповідні періоди допомога по тимчасовій непрацездатності чи середній заробіток, що зберігається за працівником.»
Нормативними актами, які визначали види оплати праці, на які нараховується внески на пенсійне забезпечення були:
- Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р., згідно ст.5 якого «До сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються:
а) допомога по державному соціальному страхуванню і державному соціальному забезпеченню, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (в тому числі допомога по догляду за хворою дитиною)…»
- Декрет Кабінету Міністрів України від 31.12.1992р. «Про оплату праці», згідно ст.11 якого, оплата щорічних відпусток, оплата праці переведених за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу і т.п. виплат - є гарантованою оплатою передбаченою КЗпП України.
- Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. ст. 12 якого закріплені аналогічні гарантії по оплаті щорічних відпусток і т.п. виплат.
Таким чином, як допомога по тимчасовій втраті працездатності, доплата за виконання легшої нижче оплачуваної роботи за станом здоров'я, оплата відпусток, донорських днів і т.п. виплати - визначались законодавством доходом, який підлягав оподаткуванню і на який нараховувались внески на пенсійне забезпечення. А отже, місяці роботи, в яких потерпілому були проведені оплата відповідних періодів перебування в відпустці, або коли він був відсутнім на роботі з причин тимчасової непрацездатності і т.п. випадках, коли за ним зберігався середній заробіток - підлягають врахуванню при визначенні середнього заробітку, з якого мають визначатись виплати по відшкодуванню шкоди.
Такий порядок визначення видів оплати праці, на які нараховуються внески по пенсійному забезпеченню і які відповідно до п.23 Правил… мають бути враховані при обчисленні середнього заробітку для визначення розміру виплат відшкодуванню шкоди, передбачено також:
- п.16,23 Інструкції « Про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів», затвердженої постановою Правління пенсійного Фонду України №5-5 від 10.06.1994р., зареєстрованою в Міністерстві Юстиції України 09.09.1994р. за №217/427;
- постановою КМУ №583 від 12.10.92р. якою затверджено «Перелік видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховуються страхові внески, та які не враховуються при визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсій»
- роз'ясненням Міністерства Праці України від 09.12.1996р. №ДІП-4145 «Обчислення середньомісячної заробітної плати для визначення розміру відшкодування шкоди» - стосовно видів оплати праці взагалі і в вугільній галузі зокрема (Газета «Праця і зарплата», 1997р. №1)
- п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.92р. (із змінами за №7 від 08.07.94р. та №11 від 30.09.94р.) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»
Згідно наданої відповідачем довідки, з розшифровкою видів оплат та застосуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (які застосовувались на підприємстві відповідача по день встановлення позивачу стійкої втрати працездатності - 16.01.1996р.) до виплат на які нараховуються внески на пенсійне забезпечення, з врахуванням виплат по вислузі років, - особистий середньомісячний заробіток ОСОБА_1. до травми від 08.08.1995р., в гривневому еквіваленті складав: з серпня 1994р. по липень 1995р. - за 12 місяців - 433 грн. 58 коп., з травня по липень 1995р. - за 3 місяці - 390 грн. 81 коп. Всі ці 12 місяців є повними, оскільки оплата проведена за повну кількість робочих днів відповідного місяця.
Середній заробіток по професії позивача - МГВМ 6 розряду дільниці МДР, з якого відповідач своїм наказом №343 від 29.06.1996р., посилаючись на п.12.27 Галузевої угоди…, нарахував йому виплати відшкодування шкоди, становив 505 грн. 65 коп.
Зважуючи на те, що відповідач добровільно застосував заробіток, визначений згідно п.12.27 Галузевої угоди … і в даному випадку він є більшим, то саме заробіток за професією відповідача, який склався перед визначенням розміру виплат - 505 грн.65 коп., і має братись для визначення розміру виплат відшкодування шкоди.
З врахуванням вищевказаного, з 16.01.1996р. - з дня встановлення позивачу 40% стійкої втрати професійної працездатності за висновком МСЕК від 18.03.1996р. виплати відшкодування шкоди відповідачем ВАТ «Павлоградвугілля» мали бути розраховані таким чином:
- одноразова допомога повинна була становити 15169 грн.50 коп.. з розрахунку: 505,65 грн. х 40 - 5056,50 грн. = 15169,50 грн., де: 505,65 грн. - середній заробіток.
40 - кількість відсотків втрати працездатності по професійним захворюванням.
5056,50 грн. - 25% вини потерпілого в травмі.
Фактично відповідачем ВАТ «Павлоградвугілля» позивачу сплачено одноразову допомогу в тому ж розмірі 15169 грн.50 коп. Недоплати по одноразовій допомозі нема.
- щомісячні виплати відшкодування шкоди з 16.01.1996р. мали становити по 202 грн. 26 коп. з розрахунку: 505,65 грн. х 40% = 202,26 грн.
За січень 1996.: 202,26 грн. : 31дн. х 16 дн. = 104,39 грн.
З 01.02.96р. по 01.04.96р.: 202,26 грн. х 2 міс. = 404,52 грн.
Пунктом 1 Указу Президента України №41/96 від 09.01.1996р. «Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості», міністерства і відомства були зобов'язанні «визначити умови оплати праці, розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників вугільної промисловості та шахтного будівництва з урахуванням умов складності праці, здійснивши їх перегляд з метою збільшення у межах наявного фонду споживання».
На виконання цього Указу, Міністерством вугільної промисловості України було видано однойменний наказ за №72 від 04.03.1996р., яким структуру заробітної плати було змінено: було підвищено тарифні ставки та посадові оклади, за рахунок зменшення інших її складових виплат (доплат, надбавок, винагород, премій), в межах наявного фонду споживання, без збільшення загального розміру заробітної плати. При цьому тарифна частина заробітної плати на підприємствах вугільної галузі була збільшена на коефіцієнт 2.38 за рахунок зменшення додаткових видів оплати праці, в межах наявних фондів оплати праці станом на 01.04.1996р., що підтверджується довідкою відповідача про розмір фонду заробітної плати по підприємству в березні і квітні 1996р.
При такій особливості застосування цього коефіцієнту, слід враховувати вимоги абз.5 п.22 Правил… в редакції постанови КМУ №492 від. 18.07.1994р. про те що «перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну допомогу) проводиться у разі: …підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору».
Виходячи зі змісту цієї норми, для визначення у цьому випадку порядку перерахування розміру відшкодування шкоди, для їх збільшення визначальною є термінологія «у разі підвищення тарифних ставок», а не «на коефіцієнт підвищення тарифних ставок».
Тобто, в даному випадку, виходячи з умов, визначених Указом Президента України №41/96 від 09.01.1996р. та змісту поняття «втрачений заробіток», перерахунок розміру відшкодування шкоди мав проводитись одночасно з підвищенням на підприємстві тарифних ставок і посадових окладів, шляхом збільшення суми відшкодування шкоди на величину фактичного збільшення заробітної плати.
По співвідношенню середньої заробітної плати, яка склалась на шахті ім. М.І. Сташкова по професії МГВМ 6 розряду після попереднього підвищення тарифних ставок: в вересні 1995р. - 339,49 грн., з середньою заробітною платою - квітня 1996р. - 470,84 грн., фактичний коефіцієнт росту заробітної плати становить 1.38690. А тому саме цей коефіцієнт мав бути застосованим при перерахунку розміру відшкодування щомісячних виплат з 01.04.1996р..
Таким чином щомісячні виплати позивачу в подальшому мали становити:
З 01.04.96р.по 01.07.98р.: 202,26 грн. х 1.38690 = 280,51 грн. х 27 міс. = 7573,77грн.
З 01.07.98р. по 01.09.99р. по 280,51 грн. х 14 міс. = 3927,14 грн.
оскільки, з врахуванням змін внесених до п.22 и п.28 «Правил…» постановою КМУ №1100 від 03.10.97р. розрахунковий заробіток як з застосуванням з 01.07.98г. коефіцієнта 1.1458 в перерахунку на 100% втрати працездатності (280,51 х 1.1458 : 40 х 100 = 803,52 грн.), так і без його застосування (280,41грн. : 40 х 100 = 701,28 грн.) - перевищує середній заробіток по професії МГВМ 6 розряду, який склався після його застосування в липні 1998р. - 547,02 грн.
З 01.09.99р. по 01.07.2000 р. по 280,51 грн. х 10 міс = 2805,10 грн.
оскільки, з врахуванням змін внесених до п.22 и п.28 «Правил…» постановою КМУ №1100 від 03.10.97р., розрахунковий заробіток як з застосуванням з 01.09.99р. коефіцієнта 1.286 в перерахунку на 100% втрати працездатності (280,51 х 1.286 : 40 х 100 = 901,84 грн.), так і без його застосування (280,51 грн. : 40 х 100 = 701,28 грн.) перевищує середній заробіток по професії МГВМ 6 розряду, що склався після його застосування в вересні 1999р. - 690,71 грн.
З 01.07.2000р. по 31.03.2001р.: 280,51 грн. х 1.367 = 383,46 грн. х 9 міс. = 3451,14 грн.
оскільки , з врахуванням змін внесених до п.22 и п.28 «Правил…» постановою КМУ №1100 від 03.10.97р. як з застосуванням з 01.07.98г. коефіцієнта 1.367 в перерахунку на 100% втрати працездатності (280,51 х 1.367 : 35 х 100 = 958,64грн.), не перевищує середній заробіток по професії МГВМ 6 розряду, який склався після його застосування в липні 2000р. - 965,79 грн.
Всього з 16.01.96р. по 31.03.2001р., за відповідачем ВАТ «Павлоградвугілля», відповідно до Правил відшкодування шкоди… позивачу мало бути нараховані щомісячні виплати на загальну суму:
104,39+404,52+7573,77+3927,14+2805,10+3451,14= 18269,06(грн.)
За цей же період, згідно довідки відповідача ВАТ «Павлоградвугілля», позивачу фактично сплачено 15984 грн.19 коп..
Недоплата щомісячних виплат за період з 16.01.1996р. по 31.03.2001 року, становить 2284 грн.87 коп. з розрахунку: 18269,06 грн. - 15984,19 грн. = 2284,87 грн..
Вирішуючи спір, в межах позовних вимог позивача, суд вважає, що відповідно п.41, ч.2 п.43 Правил відшкодування шкоди і ст.71 ЦК України 1963 року (з урахуванням правила п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003р.), п.1,1-1,1-2,22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодуванню шкоди (з наступними змінами), загальний строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права (позовна давність), встановлюється тривалістю у три роки. У випадку коли вимоги потерпілого стосується перерахунку сум щомісячних платежів, раніш визначених судом або роботодавцем (у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволенні позову, кошти стягуються за час що не перевищує трьох останніх років, які передували моменту звернення особи до суду.
Позивач ОСОБА_1. з позовом до ВАТ «Павлоградвугілля» про перерахунок виплат відшкодуванню шкоди звернувся до суду 24.05.2001р. Таким чином, трьохрічний термін позовної давності, за який його позовні вимоги підлягають задоволенню, спливає 25.05.1998р..
Оскільки з 01.04.2001р. виплати проводились Фондом ССНВПЗУ, або за його рахунок, то строк позовної давності до підприємства-роботодавця обмежується цією датою.
За цей період, згідно наведеного вище розрахунку, з 25.05.1998р. по 31.03.2001р. відповідач ВАТ «Павлоградвугілля» повинен був сплатити позивачу 10527 грн. 68 коп. з розрахунку:
За травень 1998р.: 280,51 грн. : 31н. х 7дн. = 63,34 грн.
З 01.06.98р. по 01.09.99р.: 280,51 грн. х 15 міс.= 4207,65 грн.
З 01.09.99р. по 01.07.2000 р.: 280,51 грн. х 10 міс = 2805,10 грн.
З 01.07.2000р. по 31.03.2001р.: 383,46 грн. х 9 міс.= 3451,14 грн..
Всього: 10527,68 грн..
Фактично підприємством ВАТ «Павлоградвугілля» за цей час: з 17.05.1999р. по 01.04.2001р. позивачу сплачено 9650 грн. 81 коп.
За травень 1998р.: 228,07 грн. : 31дн х 7 дн. = 51,50 грн.
З 01.06.98р. по 31.03.2001р.: = 9599,31 грн.
Всього: 9650,81 грн.
Тобто, в цей термін, відповідач ВАТ «Павлоградвугілля», за Правилами відшкодування шкоди…, в межах позовної давності, недоплатив позивачу щомісячних виплат на 876 грн. 87 коп., з розрахунку: 10527,68 грн. - 9650,81 грн. = 876,87 грн.
З часу введення в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» - 01.04.2001р., щомісячні виплати, які сплачувались ВАТ «Павлоградвугілля» за рахунок відповідача ВВД Фонду ССНВПЗ України у м. Першотравенськ, становили по 379 грн.48 коп., які в порівнянні з розрахованим за Правилами… розміром - 383 грн.46 коп. були меншими на 3 грн.98 коп..
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1. - в частині стягнення недоплати одноразової допомоги не підлягають задоволенню за відсутністю підстав; - в частині стягнення недоплати щомісячних виплат, підлягають частковому задоволенню, за період з 25.05.1998р. по 31.03.2001р. у розмірі 876 грн.87 коп.;
- в частині стягнення витрат позивача при розгляді справи в суді, які підтверджені документально, підлягають повному задоволенню в розмірі 21 грн.36коп..
На підставі викладеного, керуючись ст.11 Закону України «Про охорону праці» 1992р., п.22,23,28,41, ч.2 п.43,48 Правил відшкодування шкоди… , ст.71 ЦК України 1963р., ст.213-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Сягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 недоплату по щомісячним страховим виплатам за період з 25 травня 1998 року по 31 березня 2001 року у розмірі 876 грн. 87 коп. (вісімсот сімдесят шість грн. 87 коп.) та витрати при розгляді справи в суді в розмірі 21 грн.36 коп.(двадцять одну грн.36 коп.), а всього 898 грн.23 коп. (вісімсот дев'яносто вісім грн.23 коп.).
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. (п'ятдесят одна грн.) та на користь судової адміністрації витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 01(одна) грн. 50 коп..
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження може бути подано через Першотравенський міський суд на протязі 10 днів з дня оголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ :