АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «18»січня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Підгорна С. П.
суддів Дембіцької О.О.,Семенюка К.М.
за участю прокурора Малик Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 листопада 2010 року, –
В С Т А Н О В И Л А :
Ци 4м вироком: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,українець,громадянин України,із середньою освітою, не одружений, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий 12.06.2007 року Садгірським районним судом м. Чернівців за ст. 185 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі,звільнився умовно-достроково на 3 місяці 17 днів згідно постанови Вінницького районного суду від 26.01.2010 року,-
визнаний винуватим в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 357 ч.3 КК України і йому призначене покарання: за ст. 185 ч.2 КК України у виді 2 років позбавлення волі;за ст. 357 ч.3 КК України у виді 2-х місяців арешту.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначене покарання у виді 2-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 12 червня 2007 року та остаточно до відбуття призначене покарання у виді 2-х років 2-х місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишений у виді утримання під вартою, строк відбуття покарання обчислено з 06 квітня 2010 року. Вирішена доля речових доказів.
Справа № 11-33/2011р. Головуючий у І інстанції: Гончарова І.М.
Категорія: ст.ст.185 ч.2, 357 ч.3 КК України Доповідач: Дембіцька О.О.
Згідно вироку, ОСОБА_1засуджений за те,що 29.03.2010 року, приблизно о 03 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, прийшов до автостоянки, що по вул. Воробкевича, 2 «А»в м. Чернівці та був запрошений охоронцем стоянки ОСОБА_2 в приміщення охорони, яке розташоване на вказаній автостоянці, де вони разом почали розпивати спиртні напої. Під час розпивання спиртних напоїв охоронець ОСОБА_2 заснув, а ОСОБА_1, скориставшись тим, що охоронець спить, переслідуючи мету, направлену на таємне викрадення чужого майна, взяв зі столу пульт від сигналізації автомашини «Мерседес-бенц», д/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 та знаходився на автостоянці за вказаною вище адресою. Відчинивши за допомогою пульта сигналізації двері автомобіля, проник до салону, звідки таємно викрав майно гр-на ОСОБА_3на загальну суму 2600грн.:автомагнітолу «Дживісі», вартістю 1600 грн., телефон фірми «Нокіа» для автомобіля, вартістю 1000 грн., посвідчення водія на прізвище ОСОБА_3, документи на автомобіль«Мерседес-бенц Е-420», д/н НОМЕР_2,,а саме- технічний паспорт,доручення на право користування автомобілем,талон тимчасової реєстрації авто, після чого з місця скоєння злочину втік.
На даний вирок засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію із проханням змінити його,закривши провадження у справі в частині обвинувачення за ст.357 ч.3 КК України.Вважає,що районний суд безпідставно засудив його за даною статтею,оскільки,викравши із автомобіля папку,не знав про те,що у ній знаходяться документи.На думку апелянта,доказів,які б підтверджували його винуватість у скоєнні даного злочину,не встановлено,тому вирок суду в цій частині вважає необгрунтованим.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав подану апеляцію,міркування прокурора про необхідність залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції та обговоривши її доводи,судова колегія вважає, що апеляція не підлягає задоволенню,виходячи із наступного.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину,передбаченого ст.185 ч.2 КК України за обставин, наведених у вироку, повністю доведена дослідженими районним судом доказами, яким дана правильна юридична оцінка та апелянтом не оспорюється.Його дії вірно кваліфіковані за даною статтею як таємне викрадення чужого майна(крадіжка),вчинена повторно.
Твердження апелянта про те,що злочин,передбачений ст.357 ч.3 КК України він не вчиняв,спростовуються наступним.
Як показав у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3, 29 березня 2010 року виявив,що із салону його автомобіля «Мерседес-бенц Е-420», д/н НОМЕР_2 викрадене майно та документи,які знаходились у папці в бардачку авто.Папка мала прозорі вставки,через які було видно,що всередині знаходяться саме документи.Крім того,на стоянці гарне освітлення,а при відкриванні дверей у салоні автоматично вмикається світло,як і у бардачку(а.с.174).Зазначеними показами спростовуються доводи апеляції про те,що ОСОБА_1 не міг побачити вміст папки через відсутність освітлення.
Показання потерпілого є послідовними та узгоджуються із дослідженими районним судом показами ОСОБА_1 під час досудового слідства,де останній повністю визнавав факт викрадення ним документів із автомобіля потерпілого(а.с.78,88,101)
Проаналізувавши такі докази,суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч.3 ст.357 КК України,тому подана засудженим апеляція задоволенню не підлягає.
При призначенні покарання районний суд дотримався вимог ст.65 КК України та обгрунтовано застосував положення ст.ст.70,71 КК України.Підстав для зміни вироку суду в цій частині судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення,а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1-без змін.
Головуючий: С.П.Підгорна
Судді: О.О.Дембіцька
К.М.Семенюк