Справа № 2-47‚ 2007 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 квітня 2007 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючої - судді: Марущак Н. М.
при секретарі: Карабань З. І.,
з участю позивачки: ОСОБА_1,
її представника: ОСОБА_2,
відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідачів: ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про спростування відомостей, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
До суду з названим позовом звернулась ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідачі поширили щодо неї відомості, які не відповідають дійсності, шляхом направлення заяви голові Ставищенськогої РДА Рацюку В.М., голові Ставищенської районної ради Дерманцю А.Ф., головному лікарю Ставищенської ЦРЛ Касянюку І.Я. та голові Іванівської сільської ради Деркачу Ю.О., вказавши в даній заяві, що вона не є добрим спеціалістом, а її людські якості не відповідають високому покликанню лікаря, вона недбало і недобросовісно ставиться до своїх прямих обов”язків; що з її (позивачки) вини позбувся ноги інвалід Великої Вітчизняної війни ОСОБА_7; із-за її нефахових дій дістала велику алергію ОСОБА_8; через неправильне лікування нею (позивачкою) сталося ускладнення з хворою ногою у ОСОБА_9; вона (позивачка) відмовила надати допомогу дитині ОСОБА_10 при високій температурі; не захотіла проконсультувати ОСОБА_4, коли та звернулася з хворою ногою; старого чоловіка ОСОБА_11 виставила ввечері із стаціонару у холодну пору; її (позивачки) діти бігають і бешкетують по лікарні і просять гроші у хворих; вона (позивачка) вимагає у хворих гроші під час викликів додому. ОСОБА_4 поширила щодо неї вказану недостовірну інформацію і шляхом розповсюдження її на сходці жителів села Іванівка в кінці серпня 2006 року. Вищевказані відомості порочать її честь, гідність, як порядної людини, як матері п”ятьох дітей, та ділову репутацію, як головного лікаря дільничної лікарні в с. Іванівка. Підтвердженням того, що саме відповідачами складено вказану заяву є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.11.2006 року.
Розповсюдивши вказану інформацію відповідачі надали непристойну оцінку її особистим та професійним якостям. Внаслідок поширення недостовірної інформації в неї порушились нормальні життєві стосунки, ускладнилось спілквання із колегами району, вона відчуває страх, що люди втратили до неї довіру як до лікаря; з початку вересня 2006 р. по цей час вона страждає, її стан здоров”я похитнувся, вона приймає ліки від серця та підвищеного тиску, стала знервованою; в неї почали виникати постійні сварки з чоловіком, в сім'ї склалася напружена обстановка, чоловік також нервує, бажає її підтримати, але кожне слово підтримки в неї викликає сльози, істерику, відчуття безвихідності та великої образи. Діти реагують на її сльози плачем.
Позивачка просила суд визнати, що викладені відповідачами в заяві відомості не відповідають дійсності, ганьблять її честь, гідність і ділову репутацію; зобов”язати відповідачів розмістити в Ставищенській районній газеті „Сільські обрії” спростування відомостей, викладених в заяві, на протязі 5 днів з дня набрання рішенням законної сили та стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду в сумі 5000 грн., з кожного.
В попередньому судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги, просить суд визнати такими, що не відповідають дійсності, ганьблять її честь, гідність і ділову репутацію, і спростувати відомості, викладені в заяві від 08.09.2006 р. на ім'я голови Ставищенської РДА, голови Ставищенської районної ради, головного лікаря Ставищенської ЦРЛ, голови Іванківської сільської ради про те, що: з її (позивачки) вини позбувся ноги інвалід Великої Вітчизняної війни ОСОБА_7; із-за її нефахових дій дістала велику алергію ОСОБА_8; через неправильне лікування нею (позивачкою) сталося ускладнення з хворою ногою у ОСОБА_9; вона (позивачка) відмовила надати допомогу дитині ОСОБА_10 при високій температурі; не захотіла проконсультувати ОСОБА_4, коли та звернулася з хворою ногою; старого чоловіка ОСОБА_11 виставила ввечері із стаціонару у холодну пору; її (позивачки) діти бігають і бешкетують по лікарні і просять гроші у хворих; вона (позивачка) вимагає у хворих гроші під час викликів додому. Спростування недостовірної інформації здійснити шляхом направлення відповідачами листа про стростування недостовірної інформації на ім”я вказаних в заяві посадових осіб.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини, на які посилається в позовній заяві, додатково суду пояснила, що ОСОБА_7 звернувся до неї 22.11.2006 р., в Іванівській амбулаторії лікувався тиждень. На той час не було ні покращення, ні погіршення його стану здоров'я, а тому вона направила його в Ставищенську ЦРЛ. ОСОБА_7 лікувався ще місяць в Ставищенській ЦРЛ, а потім був направлений в обласну лікарню - медичний заклад третього рівня. ОСОБА_8 в с. Іванівка не проживала, але двічі зверталась до неї і вона їй надавала медичну допомогу. Алергія не є хворобою, це захисна реакція організму. ОСОБА_9 з діагнозом профілактична язва, хворіє з 1996 року. Вона призначала ОСОБА_9 лікування і направила її до медичного закладу третього рівня. Не відповідає дійсності також інформація про те, що вона відмовила надати медичну допомогу при високій температурі дитині ОСОБА_10, так як в той день вона після 21 години повернулась додому з виклику, чоловік їй повідомив, що телефонував якийсь ОСОБА_10 і він (чоловік) йому сказав, щоб той зателефонував пізніше, але дзвінка більше не було. Вона особисто з ОСОБА_10 не розмовляла і не відмовляла у наданні допомоги його сину. Відомість, що вона (позивачка) не проконсультувала ОСОБА_4 є неправдивою, так як остання до неї ніколи не зверталась. Відомість, що вона виставила ОСОБА_11 ввечері із стаціонару у холодну пору не відповідає дійсності, так як останній, після того як пролікувався хотів ще пожити у лікарні. Проте, він хоч і є людиною похилого віку, має дітей, внуків, свій дім. Так як приміщення лікарні потрібно було обробляти дезрозчином, і в цей період хворі не повинні знаходитись у приміщенні лікарні, - вона попросила його піти додому. ОСОБА_11 переночув і рано пішов додому. Її діти не бігають по лікарні, гроші у хворих не просять. Вона у хворих гроші не вимагає.
Допитана в якості свідка позивачка суду показала, що про написання вищевказаної заяви на ім”я керівників району їй стало відомо у вересні 2006 року від головного лікаря Ставищенської ЦРЛ Касянюка І. Я., який показав їй заяву, написану відповідачами. В зв”язку з поширенням неправдивих відомостей про неї відповідачами їй завдано моральну шкоду, вона не може нормально спілкуватись з колегами по роботі, так як невпевнена, що вони відносяться до неї як і раніше; вона стала роздратованою, це в свою чергу дратує чоловіка, в зв”язку з чим між ними виникають сварки, погіршились відносини в сім”ї; вона перестала бути впевненою в довірі до неї людей, їх доброзичливості; з часу як вона дізналась про вказану заяву, погіршився її стан здоров”я, в неї підвищищився тиск, в зв”язку з чим вимушена приймати постійно ліки; 17.10.2007 року у неї був вперше в житті гіпертонічний криз і вона звернулась до лікаря.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що заяву із скаргою на позивачку у вересні 2006 року вона склала самостійно. Частину підписів, що знаходяться під даною заявою, збирала вона, а частину ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_7. У кожного з них було копія вказаної заяви. Громадянам, до яких вона ходила особисто, вона, зачитувала зміст заяви. Усі підписи зібрали приблизно за тиждень. Заяви посадовим особам району було розповсюджено не в один день. На сходці, яка відбулася в серпні 2006 року у с. Іванівка, ОСОБА_7 особисто сказав, що по вині позивачки йому відрізали ногу. І вона йому повірила. ОСОБА_8 сказала, що вона дістала велику алергію, а позивачка їй не надала медичної допомоги. ОСОБА_9 повідомила, що по вині позивачки у неї сталось ускладнення з ногою. ОСОБА_13 на даній сходці казала, що на виклик до дитини ОСОБА_10, коли він телефонував до ОСОБА_1 додому і трубку взяв чоловік, ніхто не приїхав. На сходці вона повідомила, що позивачка відмовила їй в наданні консультації, коли вона звернулась до неї з хворою ногою. ОСОБА_11 їй казав, що позивачка виставила його ввечері з лікарні і сказала йому, що в них не будинок для пристарілих. Про те, що діти позивачки бігають по лікарні, бешкетують, просять гроші, їй казала ОСОБА_7 - санітарка даної лікарні. Про те, що лікар ОСОБА_1 вимагає гроші у хворих, казав хтось із людей на даній сходці, хто конкретно не пам”ятає, а ОСОБА_14 казала, що дала їй 50 грн. ОСОБА_15 казав, що позивачка вимагала гроші на бензин. На вищевказаній сходці вона сказала лише за себе, про те, що позивачка її не оглянула і не надала медичної допомоги. На даний час вона проживає зі своєю матір”ю, якій 82 роки і яка прикута до ліжка. Її пенсія складає 402 грн.
Допитана в якості свідка відповідачка ОСОБА_4 суду показала, що заяву, про яку йде мова в позові, вона склала самостійно, надрукувала її в м. Києві та підписала. ОСОБА_3 їй не допомагала. На підтримання цієї заяви вона особисто зібрала 24 підписи, решту підписів зібрали ОСОБА_16, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_17. Всі підписи в оригіналі збирались в одному примірнику (в т. ч. і перші три підписи). Потім вона зробила 3 чи 4 ксерокопії вказаної заяви. Посадовим особам вона особисто розносила заяви. Не пам”ятає, кому саме з посадових осіб відправила оригінал заяви, кому ксерокопії, не пам”ятає кому в районній раді давала заяву. Про всі факти, викладені в заяві, крім інформації стосовно неї самої, їй стало відомо на сходці жителів с. Іванівка. В травні чи червні 2006 року вона прийшла до позивачки із скаргою на болі в нозі. Позивачка їй сказала, що вона не ясновидяща і направила її на рентген у Ставищенську лікарню. Це чула медсестра ОСОБА_18. Вона вийшла, плачучи. В заяві викладена та інформація, про що говорилось на сходці жителів села, ця інформація є правдивою.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що вищевказану заяву складала ОСОБА_19. За пропозицією останньої вона на підтримку вказаної заяви зібрала підписи близько 15 жителів с. Іванівка. Вона зачитувала текст заяви тим громадянам, які її підписували. 5 серпня 2006 року, близько 11 години, в с. Іванівка була сходка, на якій було близько 100 чоловік, в тому числі і вона. ОСОБА_7 на сходці особисто розказував, що якби ОСОБА_1 його не лікувала, а зразу направила до Ставищенської ЦРЛ, він залишився б з ногою. Він казав, що по вині ОСОБА_1 позбувся ноги. ОСОБА_8 на сходці казала особисто, що в 20 год. подзвонила до позивачки і трубку підняв якийсь чоловік. На даний виклик ОСОБА_1 не приїхала. Також, на сходці говорили, що позивачка виставила старого чоловіка з лікарні. ОСОБА_20 на сходці казала, що діти лікаря бігають по лікарні. Всю інформацію, що написана в заяві, вона сприйняла, як достовірну, тому що чула про всі факти, написані в ній на сходці, і повірила, що дійсно позивачка винна.
Допитана в якості свідка ОСОБА_3 суду показала, що особисто вона заяви із скаргою на дії позивачки не підписувала, і разом з ОСОБА_4 посадовим особам району її не розносила. ОСОБА_4 їй дала ксерокопію вказаної заяви, і вона збирала підписи жителів села на підтримку цієї заяви. Вона прочитала заяву лише двом громадянам, решта сказали, що були на сходці і знають, про що йде мова.
Свідок ОСОБА_21 суду показала, що восени 2006 року до ТОВ ТРК „Грант” в зв”язку з надходженням від позивачки звернення, вона з працівниками товариства проводили журналістське розслідування в с. Іванівка з приводу компетентності та професіоналізму головного лікаря Іванівської дільничної лікарні ОСОБА_1 та розповсюдження відносно неї листа-заяви. Опитані ними жителі (близько 10 чоловік, які йшли по центральній вулиці села) повідомили, що вони підписувались в листі за те, щоб в селі працював цілодобовий стаціонар, що дійсно був лист, але вони з ним не ознайомлювались, так як довіряли односельцям, які з ним ходили.
Свідок ОСОБА_22 суду показала, що до неї ніхто не підходив із пропозицією підписати заяву із скаргою на позивачку і такої заяви вона не підписувала. (а. с. 174-177).
Свідок ОСОБА_23 суду показала, що їй відомо, що в с. Іванівка люди збирали підписи на підтримку роботи стаціонарного відділу лікарні. 5 серпня 2006 року на сходці у с. Іванівка вона була секретарем зборів, вела протокол. ОСОБА_4 виступала на сходці, казала щось про лікаря ОСОБА_1 ОСОБА_8 виступала на зборах за ОСОБА_9, казала, що їй не надали допомогу (а. с. 178-182).
Свідок ОСОБА_11 суду показав, що минулого року він пролікувався в Іванівській лікарні і переночував там. Потім позивачка йому сказала, щоб ішов додому, так як буде проводиться ремонт. Коли він ішов до сільського голови, то зустрів позивачку, яка сказала, щоб він ішов додому, бо це не будинок пристарілих. Він переночував у лікарні, а рано пішов до сільського голови. Додому він іти не хотів, так як все позамерзало і хотів декілька ночей переночувати у лікарні. На сходці села він не був. До позивачки, як до лікаря у нього претензій немає (а. с. 182-185).
Свідок ОСОБА_24 суду показав, що в минулому році до нього приходила ОСОБА_3 і запропонувала поставити підпис на підтримку стаціонарного відділення в їх селі, йому було надано листок із списком жителів, де він розписався. Самого листа він не бачив. На сходці села він був, не чув, щоб на даній сходці говорили ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_11 і ОСОБА_8 (а. с. 186- 190).
Свідок ОСОБА_25 суду показала, що минулого року до них додому прийшлаОСОБА_17 і запитала її з чоловіком чи хочуть вони, щоб у селі був стаціонар. Вони сказали, що хочуть і підписались на листку, де вже були підписи інших громадян.ОСОБА_17 їм листа читати не давала, сама його також не читала (а. с. 190-192).
Свідок ОСОБА_26 суду показала, що до неї додому сім-вісім місяців тому приходила ОСОБА_12, запропонувала поставити свій підпис на підтримку стаціонарного відділення в їх селі. Вона і розписалась. ОСОБА_12 їй не пропонувала нічого читати і сама нічого не зачитувала (193-195).
Свідки ОСОБА_18, ОСОБА_27, ОСОБА_28 ОСОБА_29 (а. с. 207-209), та ОСОБА_30 (а. с. 209-211) суду показали, що працюють в Іванівській дільничній лікарні; позивачка, яка працює головним лікарем дільничної лікарні, має п”ятеро дітей шкільного та дошкільного віку, проживає на третьому поверсі приміщення лікарні, куди є два входи - через приміщення лікарні і окремий. Бувають випадки, що її діти приходять до неї на роботу. Вони не бачили, щоб діти позивачки ходили по палатах лікарні.
Свідок ОСОБА_18, крім того, показала, що вона працює фельдшером у вказаній лікарні. Випадків, що б позивачка відмовила ОСОБА_4 прийняти її і відправила на рентген не пам”ятає. Був випадок, що вона бачила ОСОБА_4, коли та сиділа в коридорі дільничної лікарні. Оскільки позивачка була на прийомі, вона сказала про це ОСОБА_4. Остання сказала, що прийде пізніше (а. с. 196-198).
Свідок ОСОБА_27, крім того, суду показала, що в минулому році ОСОБА_11знаходився у лікарні на лікуванні. Коли пройшов курс лікування, його виписали. Чула як позивачка говорила ОСОБА_11, що його виписують додому, а стаціонар будуть закривати на ремонт (а. с. 200-204).
Свідок ОСОБА_28, крім того, суду показала, що баба неповнолітнього ОСОБА_10 їй розповіла, що коли батько дитини близько 21 год. телефонував позивачці, слухавку взяв її чоловік і повідомив, що дружина (позивачка) на виклику. Вона часто буває з позивачкою на викликах, випадків, щоб остання вимагала гроші у хворих не було (а. с. 204-207).
Свідок ОСОБА_31 суду показала, що бачила, як на другому поверсі лікарні ходила дочка позивачки, ще раніше бачила хлопчика, діти шуміли. Один раз дочка позивачки ОСОБА_32 знаходилась в палаті, коли чоловікові ставили крапельницю, вона розмовляла з медсестрою. Також чула, як хлопчик років 12 (син позивачки) бігав по коридору когось гукав; чула, як дочка позивачки ОСОБА_32 казала до медсестри ОСОБА_33, щоб остання дала їй гроші (а. с. 211- 214).
Свідок ОСОБА_16 суду показав, що 5 серпня 2006 року виступав на сходці села, казав, що позивачка ображала людей, чув, що через вину позивачки ОСОБА_7 позбавився ноги; ОСОБА_8 казала, що визивала лікаря до хворої ОСОБА_9, а та не з”явилась, ОСОБА_7, ОСОБА_34 і ОСОБА_11 розповідали, що діти позивачки бігають по лікарні. Він особисто зібрав близько 70 підписів громадян села на підтримку листа, якого йому дала ОСОБА_4 (а. с. 214-220).
Свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона працювала санітаркою у Іванівській лікарні. о позивачка часто залишала працівникам лікарні, коли їздила на виклики. Діти позивачки ОСОБА_32 і ОСОБА_35 просили гроші у неї і у медсестер, у ОСОБА_34, часто діти бігали по лікарні, турбували хворих. Діти просили гроші і у хворих, зокрема у ОСОБА_36. Вона працювала на другому поверсі, діти там шуміли, бігали, вони (працівники лікарні) робили їм зауваження. На сходці вона була, чула як ОСОБА_7 говорив, що позивачка винна у тому, що йому відрізали ногу; ОСОБА_8 казала, що через позивачку у неї появилась алергія. Особисто вона зібрала близько 30 підписів громадян села на підтримку листа, якого йому дала ОСОБА_4 із скаргою на дії позивачки (а. с. 220-225).
Свідок ОСОБА_15 суду показав, що 5 серпня 2006 року він був присутній на сільській сходці в с. Іванівка, на якій велась мова про стаціонарне відділення у Іванівській лікарні та про те, що жителі села звертались до позивачки, а вона відмовляла в наданні допомоги. Заяву на ім'я посадових осіб щодо недоліків в роботі позивачки, яку йому запропонувала підписати ОСОБА_4 він також підписував особисто. Сам особисто він був у лікарні разів п'ять, дітей позивачки знає, бачив як вони бігають по дворі, по сходах лікарні (а. с. 226-230).
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що коли в травні 2006 року звернулась за допомогою позивачки як лікаря, так як у неї захворіла дочка, бачила у лікарні дочку позивачки, яка ходила по коридору. Її дочка хворіла довго, був випадок, коли позивачка відмовилась приїхати на її телефонний виклик, а також випадок, коли остання, приїхавши за її викликом, сказала, що потрібні гроші на бензин і взяла з неї 50 грн. в присутності ОСОБА_3 (а. с. 230-233).
Свідок ОСОБА_37 суду показала, що їй тітка ОСОБА_14 говорила, що за лікування сестри позивачка вимагала у неї 50 грн. (а. с. 234-235).
Свідок ОСОБА_20 суду показала, що 5 серпня 2006 року вона була присутня на сходці села. Заяву на ім”я керівників району, щодо недоліків в роботі позивачки, прочитавши, вона підписала. На сходці говорилось про недоліки в роботі позивачки, про які йшлось в заяві. Коли вона відвідувала у Іванівській дільничній лікарні свою сестру, дочка позивачки ОСОБА_32 (їй років 4) була в палаті, а старший хлопчик ходив по коридору. Дівчинку вона пригостила цукерком і апельсинами, сину позивачки ОСОБА_35 (якому років 8-9), який попросив в неї гроші в коридорі лікарні, вона дала 1 грн. У своєму кабінеті лікар їй сказала, що хвора (її сестра) багата і нехай розраховується за догляд, за 5-10 грн. ніхто дивитись за нею не буде. Вона особисто грошей лікарці не давала, так як остання у неї їх не вимагала (а. с. 236-239).
Свідок ОСОБА_38 суду показав, що він підписував заяву щодо нефахових дій лікарки. З текстом заяви знайомий. В серпні 2006 року у його співмешканки ОСОБА_4 боліла нога і вони ходили до Іванівської дільничної лікарні. ОСОБА_4 ходила до позивачки сама, а він чекав на вулиці. Коли співмешканка вийшла, сказала, що позивачка її не прийняла. У березні 2006 року він перебував три дні на стаціонарному лікуванні у даній лікарні. Бачив дітей позивачки. Хлопчик шкільного віку (1-2 клас) ходив по коридору і по палатах (а. с. 240-242).
Свідок ОСОБА_39 суду показав, що він працює заступником головного лікаря Ставищенської ЦРЛ, до райлікарні надійшла заява з трьома оригінальними підписами та із доданими до неї ксерокопіями підписів громадян с. Іванівка, після надходження вказаної заяви була створена комісія з числа лікарів, яка провела перевірку роботи позивачки, робота останньої як лікаря була оцінена позитивно. Громадяни, про яких йшла мова в скарзі, особисто до райлікарні не звертались із скаргами, їх підписів у зазначеній заяві не було. Крім вищевказаної скарги інші скарги на дії позивачки не надходили. (а. с. 248-252).
Свідок ОСОБА_40 суду показала, що раніше, коли позивачка працювала у с. Журавлиха, був випадок, що остання не приїхала до неї на виклик та вимагала в неї гроші по телефону, але із скаргами вона нікуди не зверталась (а. с. 253 -254).
Свідок ОСОБА_34 суду показав, що в серпні 2006 року він був на сходці у с. Іванівка, на якій піднімалось питання про сімейну медицину на селі та закриття дільничної лікарні, ОСОБА_4 скаржилась на позивачку, ОСОБА_7 скаржився, що його позивачка неправильно лікувала. Коли він відвідував свого хворого батька в дільничній лікарні, бачив біля приміщення лікарні бігали діти позивачки (а. с. 254- 258).
Свідок ОСОБА_41 суду показала, що вона була присутня на сходці села, на якій ОСОБА_4 висловлювалась щодо негативного медичного обслуговування. Вона підписувала заяву за те, щоб у селі був медичний стаціонар в с. Іванівка. До позивачки, як до лікаря вона претензій не має (а. с. 258-260).
Свідок ОСОБА_17 суду показала, що в серпні 2006 року вона підписувала заяву із скаргою на позивачку, попередньо ознайомившись з цією заявою. Перед цим була присутня на сходці с. Іванівка, на якій виступали жителі села із тими скаргами, які потім були викладені у вищевказаній заяві. (а. с. 261-264).
Свідок ОСОБА_42 суду показав, що в серпні 2006 року він був на сходці і чув, як ОСОБА_4 казала, що позивачка поганий спеціаліст. Він на сходці казав про те, що позивачка врятувала йому життя. Він двічі звертався до лікарки і остання гроші у нього не вимагала (а. с. 265-267).
Свідок ОСОБА_43 суду показала, що в серпні 2006 року вона була на сходці і чула від ОСОБА_4 образи в сторону лікаря ОСОБА_1. Вона лікувала в лікарні дитину. Лікарка у неї гроші не вимагала. До неї приходила ОСОБА_7 із заявою і казала, що збирає підписи на підтримку стаціонарного відділення в їх дільничній лікарні та що їм потрібен інший лікар (а. с. 267-270).
Свідок ОСОБА_8 суду показала, що коли у неї був високий тиск, позивачка, яку до неї привіз брат, зробила їй укол, а до ранку вона пила таблетки. На ранок у неї по всьому тілі висипала алергія. У серпні 2006 року на сходці жителів села вона говорила, що по вині позивачки у неї виникла алергія, ОСОБА_7 казав, що через позивачку він позбувся ноги; ОСОБА_4 скаржилась, що позивачка не надала їй допомоги, коли та звернулась з хворою ногою. Заяву на ім”я посадових осіб із скаргою на дії позивачки вона, ознайомившись, підписала (а. с. 271-276).
Свідок ОСОБА_45 суду показав, що в серпні 2006 року на сходці жителів с. Іванівка ОСОБА_4 ображала позивачку, казала, що остання погано лікує, бере гроші у хворих. Він двічі на рік перебуває на стаціонарному лікуванні у Іванівській лікарні, гроші у нього ніхто не вимагав. Він з дружиною поставили свій підпис у листку із прізвищами інших жителів села, який їм принесла ОСОБА_12, на підтримку стаціонарного відділення в їх дільничній лікарні (а. с. 277-280).
Свідок ОСОБА_12 С. суду показала, що в серпні 2006 року вона була присутня на сходці села, на якій ОСОБА_7 скаржився, що через позивачку він позбувся ноги, ОСОБА_4 скаржилась, що позивачка не сказала як лікувати хвору ногу. Заяву із скаргою на дії позивачки вона підписувала сама, а також збирала підписи на підтримку цієї заяви в жителів с. Іванівка. Бачила, як діти ОСОБА_1 (хлопчик років 7 і дещо менша дівчинка) бігали по коридору в лікарні. (а. с. 280-284).
Свідок ОСОБА_7 суду показав, що в серпні 2006 року він був на сходці села, на якій казав, що позивачка невірно встановила йому діагноз, через що йому ампутували згодом ногу. Заяву із скаргою на дії позивачки на ім”я районних посадових осіб він підписував, прочитавши попередньо її; самостійно він нікуди скарг на позивачку не подавав (а. с. 285-289).
Свідок ОСОБА_34 суду показала, що вона працює медсестрою в Іванівській дільничній лікарні. Позивачка має п”ятеро дітей віком від 3-х до 13-ти років. Діти позивачки бігали по коридору лікарні, заходили в палати до хворих. Питання про присутність дітей в стаціонарі лікарні піднімалось на зборах дільничної лікарні 4 серпня 2006 року. Невдовзі після цих зборів в серпні і вересні вона бачила як старший син позивачки ОСОБА_46 йшов по сходах лікарні, стукаючи м”ячем. В приміщенні лікарні також бігали сини позивачки ОСОБА_47 і ОСОБА_46. До серпня 2006 року чула від людей, що діти позивачки просять гроші.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх покази як свідків, пояснення представників сторін, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
З відповіді Ставищенської ЦРЛ на запит адвоката від 07.03.2007 року за № 94 (а. с. 45), висновку комісії головного управління охорони здоров”я Київської ОДР від 17.10.2006 року (а. с. 107-108) встановлено, що позивачка працює головним лікарем Іванівської дільничної лікарні загальної практики сімейної медицини.
З показів допитаних в якості свідків відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3, заяви від 07.09.2006 р. на ім”я голови Ставищенської райдержадміністрації, голови Ставищенської районної ради, головного лікаря Ставищенської центральної районної лікарні, сільського голови с. Іванівка (а. с. 126), супровідного листа Ставищенської ЦРЛ від 20.03.2007 року за № 109 (а. с. 86) встановлено, що відповідачкою ОСОБА_4 було дійсно поширено відомості про те, що з вини ОСОБА_1 позбувся ноги інвалід Великої Вітчизняної війни ОСОБА_7; із-за нефахових дій ОСОБА_1 дістала велику алергію ОСОБА_8; через неправильне лікування ОСОБА_1 сталося ускладнення з хворою ногою у ОСОБА_9; ОСОБА_1 відмовила надати допомогу дитині ОСОБА_10 при високій температурі, не захотіла проконсультувати ОСОБА_4, коли та звернулася з хворою ногою; старого чоловіка ОСОБА_11 виставила ввечері із стаціонару у холодну пору; (позивачки) діти бігають і бешкетують по лікарні і просять гроші у хворих; ОСОБА_1 вимагає у хворих гроші під час викликів додому. Вказані відомості поширені шляхом направлення вказаної заяви на ім”я головного лікаря Ставищенської центральної районної лікарні. Своїм листом № 109 від 20.03.2007 року (а. с. 86) райлікарня повідомила, що вказану заяву надано суду у вигляді, в якому вона поступила в ЦРЛ. З огляду вказаної заяви (а. с. 126-13) в судовому засіданні встановлено, що в Ставищенську ЦРЛ надійшла вказана заява з трьома оригінальними підписами, в т. ч. з підписом відповідачки ОСОБА_4 та без оригінального підпису відповідачки ОСОБА_3 Дата відправки вказаної заяви (7 вересня 2006 року) проставлена на її зворотній стороні і стверджена підписом ОСОБА_4 До заяви були прикладені ксерокопії підписів громадян с. Іванівка на 11 листках (належним чином не завірені).
Позивачка не довела факту поширення вказаних відомостей відповідачкою ОСОБА_3 та факту поширення їх шляхом направлення заяви на ім”я голови Ставищенської райдержадміністрації, голови Ставищенської районної ради, сільського голови с. Іванівка, достовірних доказів цього суду не надала і в судовому засіданні їх не встановлено. Постанова ДІМ Ставищенського РВ від 17.11.2006 року (а. с. 15-16), на яку посилається позивачка, як на підтвердження вказаних фактів, відповідно до змісту ст. 61 ЦПК України не підставою звільнення від доказування обставин, викладених в ній. Зазначені факти спростовуються показами допитаних в якості свідків відповідачів. так допитана в якості свідка відповідачка ОСОБА_3 суду показала, що вона участі в написанні вищевказаної заяви не приймала, цю заяву не підписувала і разом із ОСОБА_4 нікуди її не відправляла та не заносила, а лише збирала підписи серед жителів села на підтримку цієї заяви. Допитана в якості свідка відповідачка ОСОБА_4 суду показала, що вона особисто складала зазначену заяву, в оригіналі вказана заява була складена і підписана нею та жителями села лише в одному екземплярі. Для того, щоб відправити цю заяву чотирьом посадовим особам було виготовлено три ксерокопії даної заяви. Куди саме вона відправила оригінал заяви, а куди ксерокопії не пам”ятає, Особи, якій вона в приміщенні районної ради вручила екземляр даної заяви не знає. Ставищенська районна рада листом від 21.03.2007 р. за № 2-47/07 повідомила, що заяви від мешканців села Іванівка з їх особистими підписами щодо незадоволення виконанням своїх обов”язків головним лікарем Іванівської дільничної лікарні ОСОБА_1 немає (а. с. 87). Сільський голова с. Іванівка листом від 26 березня 2007 року за № 55 повідомив, що сільській раді була надана лише копія заяви від мешканців села Іванівка щодо незадоволення виконанням своїх обов”язків головним лікарем Іванівської дільничної лікарні ОСОБА_1 (а. с. 92). Ставищенська райдержадміністрація листом від 16.03.07 р. за № 2-47/07 повідомила, що заяву від мешканців села Іванівка відносно розміщення амбулаторії загальної практики сімейної медицини за дорученням голови РДА було переадресовано для розгляду в Ставищенську ЦРЛ (а. с. 91). Проте, Ставищенська ЦРЛ листом від 02.04.2007 р. за № 126 повідомила, що оригінал заяви від мешканців с. Іванівка в адміністрацію ЦРЛ від Ставищенської райдержадміністрації не поступала.
З урахуванням викладеного та з огляду на те, що екземпляр заяви з вищевикладеними відомостями, адресований на ім”я голови Ставищенської РДА та районної ради, суду не надано, Іванівська сільська рада отримала лише ксерокопію вказаної заяви, суд приходить до висновку, що позивачка не довела факту поширення вказаних відомостей відповідачами шляхом направлення заяви на ім”я голови Ставищенської райдержадміністрації, голови Ставищенської районної ради та сільського голови с. Іванівка, а також не довела поширення вищевказаної інформації шляхом направлення вказаної заяви на ім”я головного лікаря Ставищенської центральної районної лікарні відповідачкою ОСОБА_3, оскільки остання при допиті її як свідка заперечила підписання нею вказаної заяви, оригінал її підпису в екземплярі заяви, направленої головному лікарю Ставищенської ЦРЛ, відсутній.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного ( Частина третя статті 277 в редакції Закону N 3261-IV ( 3261-05 ) від 22.12.2005 ).
Відповідачка ОСОБА_4 не довела, що є достовірними відомості, викладені у складеній нею заяві, направленій на ім”я головного лікаря Ставищенської ЦРЛ, про те, що з вини ОСОБА_1 позбувся ноги інвалід Великої Вітчизняної війни ОСОБА_7; із-за нефахових дій позивачки дістала велику алергію ОСОБА_8; через неправильне лікування позивачкою сталося ускладнення з хворою ногою у ОСОБА_9; позивачка відмовила надати допомогу дитині ОСОБА_10 при високій температурі; не захотіла проконсультувати ОСОБА_4, коли та звернулася з хворою ногою; старого чоловіка ОСОБА_11 виставила ввечері із стаціонару у холодну пору; позивачка вимагає у хворих гроші під час викликів додому. Вказані відомості порочать честь, гідність та ділову репутацію позивачки, яка займає посаду головного лікаря, оскільки негативно характеризують позивачку як спеціаліста у галузі медицини та негативно характеризують її морально-людські якості. З відповіді Ставищенської ЦРЛ на запит адвоката від 07.03.2007 року за № 94 (а. с. 45), висновку комісії головного управління здоров”я Київської облдержадміністрації від 17.10.2006 року (а. с. 107), акту комісії спеціалістів районної лікарні від 09.10.2006 року (а. с. 11) вбачається, що у відповідь на лист громадян с. Іванівка за наказом головного лікаря району 09.10.2006 р. була направлена бригада лікарів ЦРЛ для перевірки роботи медичних працівників амбулаторії загальної практики - сімейної медицини, яку очолює позивачка; робота медичних працівників оцінена позитивно; аналогічний висновок підтвердила комісія від головного управління охорони здоров”я Київської ОДА.
Відповідачка ОСОБА_4 в якості доказів на достовірність зазначеної у вищевказній заяві інформації про те, що з вини ОСОБА_1 позбувся ноги інвалід Великої Вітчизняної війни ОСОБА_7; із-за нефахових дій позивачки дістала велику алергію ОСОБА_8; через неправильне лікування позивачкою сталося ускладнення з хворою ногою у ОСОБА_9, - посилається лише на покази допитаних в якості свідків зазначених громадян, від яких вона почула ці відомості на сходці жителів с. Іванівка в серпні 2006 року, та на покази інших свідків, які суду показали, що дійсно чули від зазначених громадян на вказаній сходці відповідні скарги. Проте, суд, керуючись вимогами ст. 212 ЦПК України при оцінці показів вказаних свідків не бере їх до уваги, враховуючи, що кримінальна справа відносно позивачки як медичного працівника, яка належним чином не виконувала своїх професійних обов”язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, не порушувалась і відповідного вироку (постанови) суду немає; будь-які інші достовірні докази на підтвердження вказаної інформації докази відповідачкою ОСОБА_4 суду не надано.
Твердження відповідачки ОСОБА_4 про те, що є достовірною інформація про те, що позивачка відмовила надати допомогу дитині ОСОБА_10 при високій температурі, з посиланням як на доказ на покази свідків, які виступали на сходці жителів села з даною інформацією, є необгрунтованим. Свідок ОСОБА_28 суду показала, що баба неповнолітнього ОСОБА_10 їй розповіла, що коли батько дитини близько 21 год. телефонував позивачці, слухавку взяв її чоловік і повідомив, що дружина (позивачка) на виклику (а. с. 200-204). Доказів того, що безпосередньо до позивачки надійшов вказний виклик і що та відмовилась надати допомогу вказаній хворій дитині, відповідачкою ОСОБА_4 суду не надано і судом їх не встановлено.
Відповідачка ОСОБА_4 не довела в судовому засіданні також достовірності інформації про те, що позивачка не захотіла проконсультувати її, коли та звернулася з хворою ногою, оскільки її покази як свідка в цій частині спростовуються показами свідка ОСОБА_18, яка суду показала, що вона працює фельдшером у вказаній лікарні. Випадків, що б позивачка відмовила ОСОБА_4 прийняти її і відправила на рентген не пам”ятає, був випадок, що вона бачила ОСОБА_4, коли та сиділа в коридорі дільничної лікарні. Оскільки позивачка була на прийомі, вона сказала про це ОСОБА_4. Остання сказала, що прийде пізніше (а. с. 196-198).
Стосовно зазначеної у вищевказній заяві інформації про те, що позивачка старого чоловіка ОСОБА_11 виставила ввечері із стаціонару у холодну пору, вказана інформація також не знайшла свого підтвердження в суді. В якості доказу на достовірність даної інформації відповідачка ОСОБА_4 та її представник посилаються на покази допитаного в якості свідка ОСОБА_11, який суду показав, що минулого року він, пролікувавшись в Іванівській лікарні, переночував там, після чого позивачка йому сказала, щоб ішов додому, так як буде проводиться ремонт; ОСОБА_1, яку він зустрів, коли йшов до голови села, сказала, щоб він ішов додому, бо це не будинок пристарілих; він переночував у лікарні, а рано пішов до сільського голови; додому йти не хотів, так як все позамерзало і хотів декілька ночей переночувати у лікарні. Проте, по перше, як вбачається з показів вказаного свідка, він пішов з лікарні вранці, а не ввечері; по-друге, відповідачка ОСОБА_4 та її представник не надали суду доказів, що ОСОБА_11 були виписано з Іванівської дільничної лікарні безпідставно. Свідок ОСОБА_27 суду показала, що вона прцює в Іванівській дільничній лікарні сімейною медсестрою, ОСОБА_11, який лікувався в їх лікарні в минулому році, виписали після того, як він пройшов курс лікування.
Стосовно зазначеної у вищевказаній заяві інформації про те, що позивачка вимагає у хворих гроші під час викликів додому, відповідачка ОСОБА_4 в якості доказу на достовірність даної інформації посилається на покази свідків ОСОБА_14, яка суду показала, що позивачка, приїхавши за її викликом, і сказавши, що потрібні гроші на бензин, взяла з неї 50 грн. (а. с. 230-233)., свідка ОСОБА_37, яка суду показала, що їй тітка ОСОБА_14 говорила про те, що за лікування сестри позивачка з неї вимагала 50 грн. (а. с. 234-235), свідка ОСОБА_40, яка суду показала, що раніше, коли позивачка працювала у с. Журавлиха, був випадок, що остання не приїхала до неї на виклик та вимагала в неї гроші по телефону, але із скаргами вона нікуди не зверталась (а. с. 253 -254). Проте, суд, керуючись вимогами ст. 212 ЦПК України при оцінці показів вказаних свідків не бере їх до уваги, враховуючи, що кримінальна справа відносно позивачки як такої, що вимагала гроші у хворих, не порушувалась і відповідного вироку (постанови) суду немає.
Суд вважає безпідставним твердження відповідачки, що вищевказана інформація є достовірною, оскільки поширена нею після того, як вона дізналась про зазначені факти від громадян, яких ця інформація стосується, на сходці жителів с. Іванівка в серпні 2007 року, так як відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов”язана переконатись в її достовірності.
Судом встановлено, що інформація про те, що діти позивачки бігають і бешкетують по лікарні і просять гроші у хворих, є достовірною, оскільки підтверджена показами свідків ОСОБА_31, яка суду, показала, що бачила, як на другому поверсі лікарні ходили діти позивачки (хлопчик і дівчинка) і шуміли, син позивачки бігав по коридору лікарні; чула, як дочка позивачки ОСОБА_32просила в медсестри ОСОБА_33, щоб остання дала їй гроші (а. с. 211- 214); свідка ОСОБА_7, яка суду показала, що коли вона працювала санітаркою у Іванівській дільничній лікарні, позивачка часто залишала дітей працівникам лікарні, коли їздила на виклики; діти позивачки ОСОБА_32 і ОСОБА_35просили гроші у неї і у медсестер, ОСОБА_34, часто діти бігали по лікарні, турбували хворих, діти просили гроші і у хворих, зокрема у ОСОБА_36. (а. с. 210-225); свідка ОСОБА_15, який суду показав, що був у лікарні разів п'ять, бачив як діти позивачки бігають на сходах лікарні (а. с. 226-230); свідка ОСОБА_36., яка суду показала, що коли вона відвідувала у Іванівській дільничній лікарні свою сестру, сину позивачки ОСОБА_35 віком 8-9 років, який попросив в неї гроші в коридорі лікарні, вона дала 1 грн. (а. с. 236-239), свідка ОСОБА_12, яка суду показала, що бачила, як діти ОСОБА_1 (хлопчик років 7 і дещо менша дівчинка) бігали по коридору в лікарні (а. с. 280-284), тому позивачці слід відмовити у визнанні недостовірною цієї інформації та в її спростуванні.
Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, в який вона була поширена.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що вищевказана недостовірна інформація поширена відповідачкою ОСОБА_4 шляхом направлення заяви на ім”я головного лікаря Ставищенської центральної районної лікарні, - суд вважає. що найбільш прийнятним способом спростування буде зобов”язання відповідачки ОСОБА_4 направити письмове спростування вказаної недостовірної інформації на ім”я зазначеного керівника.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. ( Пункт 4 частини другої статті 23 в редакції Закону N 3261-IV ( 3261-05 ) від 22.12.2005 ).
Внаслідок порушення таких немайнових прав позивачки як право на повагу до її гідності та честі, гарантоване ст. 297 ЦК україни, право на недоторканість своєї ділової репутації (ст. 299 ЦК України) поширенням вищевказаної недостовірної інформації відповідачка ОСОБА_4 заподіяла позивачці моральну шкоду, оскільки ця інформація порочить її честь, гідність та ділову репутацію в думці посадової особи, якій було направлено письмове звернення, з точки зору додержання законів, своїх професійних обов”язків та принципів людської моралі, у зв¢язку з поширенням зазначених відомостей позивачка переживала, відчувала психологічні страждання.
Позивачка не навела конкретних фактів та не надала доказів погіршення стосунків із колегами району, погіршення стосунків в сім”ї.
Та обставина, що в позивачки погіршився стан здоров”я, в підтвердження чого остання посилається на довідку Ставищенської ЦРЛ (а. с.23) та медичну карту амбулаторного хворого (а. с. 120, 121) - не може бути взята судом до уваги, оскільки позивачкою не доведено, що виникнення у неї захворювання з діагнозом ВСД по гіпертонічному типу знаходиться в причинному зв”язку з порушенням особистих немайнових прав позивачки внаслідок поширення щодо неї вищевказаної недостовірної інформації.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У відповідності з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
З досліджених в судовому засіданні копій пенсійного посвідчення (а. с. 30), свідоцтва про народження відповідачки ОСОБА_4 (а. с. 115), посвідчення учасника війни матері ОСОБА_4, довідки управління Пенсійного фонду україни у Ставищенському районі від 27.02.2007 р. за № 94/01 про розмір пенсії (а. с. 31) , довідки виконкому Іванівської сільської ради від 03.04.07 р. за № 637 (а. с. 116) судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 має тяжкий матеріальний стан, оскільки є пенсіонеркою, отримує пенсію в розмірі 370 грн., на її утриманні перебуває хвора мати ОСОБА_48, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З урахуванням викладеного, характеру і обсягу душевних страждань, які перенесла позивачка, їх тривалості, беручи до уваги тяжкий матеріальний стан відповідачки, що є підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачкою ОСОБА_4 позивачці внаслідок поширення про останню недостовірної інформації, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, завданої позивачці в розмірі 300 гривень, які слід стягнути на користь останньої з відповідачки ОСОБА_4
Оскільки як встановлено в судовому засіданні, недостовірну інформацію було поширено лише позивачкою ОСОБА_4, факту поширення такої інформації відповідачкою ОСОБА_3 в судовому засіданні не встановлено, позивачці слід відмовити в стягненні моральної шкоди з ОСОБА_3
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_4 на користь позивачки слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 90 копійок.
При розподілі судового збору між сторонами судом встановлено, що при подачі вказаної позовної заяви позивачкою сплачено судовий збір в сумі 100 гривень (1 % ціни позову), тоді як відповідно до п. „ж” ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” при подачі позовних заяв про розгляд питань захисту честі та гідності встановлено такі ставки державного мита: із позовних заяв немайнового характеру - в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму; із позовних заяв про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди з ціною позову від 100 до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - в розмірі 5 відсотків ціни позову. Тобто, позивачкою мало бути сплачено судовий збір по вимозі про спростування недостовірної інформації в розмірі 17 грн. та по вимозі про стягнення моральної шкоди в розмірі 5% в сумі 500 грн. Проте, з урахуванням майнового стану позивачки, яка має на утриманні п”ятеро неповнолітніх дітей, що встановлено з показів свідків ОСОБА_18, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, суд відповідно до ч. 3 ст.82 ЦПК України вважає за можливе звільнити позивачку від сплати недоплаченого нею судового збору пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких їй відмовлено, в сумі 385 грн.
З відповідачки ОСОБА_4 слід стягнути на користь позивачки судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 грн. відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України. Відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” відповідачку ОСОБА_4 слід звільнити від сплати судового збору в сумі 27 грн. на користь органу місцевого самоврядування (17 грн. по вимозі немайнового характеру та 12 грн. по вимозі про стягнення моральної шкоди).
Керуючись ст.ст.23, 201, 275, 276, 277 ч. ч. 1, 3, 4, 7, 297, 299, 302, ч. 2, 1167, 1193 ч. 4 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 82, 88 ч. 1, 3, 209, 213-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати відомості, викладені в письмовій заяві від 07.09.2006 р. на ім”я голови Ставищенської райдержадміністрації, голови Ставищенської районної ради, головного лікаря Ставищенської центральної районної лікарні, сільського голови с. Іванівка про те, що з вини ОСОБА_1 позбувся ноги інвалід Великої Вітчизняної війни ОСОБА_7; із-за нефахових дій ОСОБА_1 дістала велику алергію ОСОБА_8; через неправильне лікування ОСОБА_1 сталося ускладнення з хворою ногою у ОСОБА_9; ОСОБА_1 відмовила надати допомогу дитині ОСОБА_10 при високій температурі, не захотіла проконсультувати ОСОБА_4, коли та звернулася з хворою ногою; старого чоловіка ОСОБА_11 виставила ввечері із стаціонару у холодну пору; ОСОБА_1 вимагає у хворих гроші під час викликів додому - недостовірними та такими, що порочать її честь, гідність та ділову репутацію.
Зобов¢язати ОСОБА_4 направити на ім”я головного лікаря Ставищенської центральної районної лікарні письмове спростування вказаної недостовірної інформації на протязі місяця після вступу рішення в законну силу з зазначенням у спростуванні, що викладені в письмовій заяві від 07.09.2006 р. на ім”я голови Ставищенської райдержадміністрації, голови Ставищенської районної ради, головного лікаря Ставищенської центральної районної лікарні, сільського голови с. Іванівка відомості про те, що з вини ОСОБА_1 позбувся ноги інвалід Великої Вітчизняної війни ОСОБА_7; із-за нефахових дій ОСОБА_1 дістала велику алергію ОСОБА_8; через неправильне лікування ОСОБА_1 сталося ускладнення з хворою ногою у ОСОБА_9; ОСОБА_1 відмовила надати допомогу дитині ОСОБА_10 при високій температурі; не захотіла проконсультувати ОСОБА_4, коли та звернулася з хворою ногою; старого чоловіка ОСОБА_11 виставила ввечері із стаціонару у холодну пору; ОСОБА_1 вимагає у хворих гроші під час викликів додому - є недостовірними.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 300 (триста) гривень.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати недоплаченого нею судового збору в сумі 385 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати: державне мито в сумі 3 (три) гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 90 копійок.
Звільнити ОСОБА_4 від сплати судового збору в сумі 27 грн. на користь органу місцевого самоврядування відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
Суддя