АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

         10  лютого  2011   року                                                            м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          Головуючого Савчук М.В.

суддів:  Лисака І.Н., Винту Ю.М.

при секретарі  Ласій О.І.                                 

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії, за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7 вересня 2010 року, -

         в с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії задоволено частково.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці донарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 26 серпня по 31 грудня 2007 року державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності до вимог ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року і з 01 січня по 31 серпня 2010 року державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року.

Вирішено питання судових витрат.

_____________________________________________________________________________

Справа 22а-64 \ 2011 р.                                               Головуючий у 1 інстанції Волошин С.О.

Категорія 57                                                                              доповідач Савчук М.В.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

        В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

          Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального прав, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач є дитиною війни.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції Закону від 18 листопада 2004 року №2195-ІV) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік” ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було викладено в новій редакції, у відповідності до якої дітям війни (крім тих, на які поширюється дія  Закону  України  „Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік” визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України до 31 грудня 2008 року, тобто до дати дії Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік”, відповідач повинен був нарахувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”  Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Оскільки розмір підвищення до пенсії у відповідності до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, то  стаття 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», яка  передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати, до спірних правовідносин не може бути застосована.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачам застосуванню підлягає ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції Закону від 18 листопада 2004 року №2195-ІV), а не Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Мінімальний розмір пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого цією нормою мінімального розміру пенсії за віком.

За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язано його провести перерахунок і виплату вказаної соціальної допомоги за період з 26 серпня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року та з 01 січня по 31 серпня 2010 року.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для виплати дітям війни підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є безпідставними, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФУ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 197, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий

        Судді