АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          27  грудня  2010  року                                                              м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Савчук М.В.

суддів:Половінкіної Н.Ю., Одинака О.О.                              

         секретаря   Сторожук  У.Є.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до управління освіти Чернівецької міської ради про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою  ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 листопада 2010 року,

                 в с т а н о в и л а :

В липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до управління освіти Чернівецької міської ради про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Позивач  вказував, що він  працював  на посаді   директора   Чернівецької  спеціалізованої школи  1- 111 ступенів № 22  з 01.07.1999року, був призначений на   посаду  наказом   управління освіти  Чернівецької міської ради від 29.06.1999 року у порядку переведення  з управління  освіти міської Ради. Наказом  управління освіти  від 29.06.2010 року  № 540-к  був  звільнений   у зв’язку  із закінченням  строку  дії контракту   ( трудового договору  від 01.07.2009 року № 13) , відповідно  до  п.2 ст. 36 КЗпП   України.    

 Вважає переведення його на строковий трудовий договір на умовах контракту та  послідуюче  звільнення незаконним, та  таким, що  суттєво погіршило його  трудові   права.

Просив  визнати  незаконним укладення управлінням освіти Чернівецької міської ради  контракту  № 13 від 01.07.2009 року з ним, як з директором  Чернівецької  спеціалізованої школи  1- 111 ступенів № 22 .

Справа 22ц-2909 \ 2010 р.                                                 Головуючий у 1 інстанції Богдан С.І.

Категорія 51/52                                                                             доповідач Савчук М.В.

           Визнати незаконним його звільнення  та  скасувати  наказ  управління освіти Чернівецької міської ради від  29.06.2010 року  № 540-к.

            Поновити його  на посаді  директора   Чернівецької  спеціалізованої  школи  1-111 ступенів  № 22 м. Чернівці .

            Стягнути з  управління освіти Чернівецької міської ради на його користь середній заробіток  за весь час вимушеного  прогулу.               

              Визнати, що він  перебуває  у трудових відносинах  з  управлінням освіти Чернівецької міської ради на підставі   безстрокового  трудового договору.

             Визнати недійсними  умови   укладеного   контракту  № 13 від 01.07.2009 року  в  частині  його  строковості .   

              Стягнути  з  управління освіти Чернівецької міської ради на його користь   моральну шкоду у сумі 10000грн, оскільки   незаконним  звільненням  він зазнав  душевних та моральних  страждань.    

   Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 листопада 2010 року в позові   відмовлено.

   В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 листопада 2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

            Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, невірну оцінку доказів при вирішенні справи.

             В заперечення  на  апеляційну скаргу  представник   відповідача  вважає  рішення суду  законним  та обґрунтованим,  просив  відхилити апеляційну  скаргу.

   Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає  частковому  задоволенню, виходячи  з   наступного.

             Ухвалюючи  рішення  по справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно  прийняв рішення  про звільнення  позивача з роботи, оскільки  закінчився  строк  дій контракту, одна із сторін, а саме  управління  освіти  виконкому Чернівецької міської ради  не бажало  продовження контракту  з  ОСОБА_3 і   тому   було   прийнято  рішення  про його звільнення.

  Колегія суддів вважає, що з таким висновком суду  погодитись не можна.

 Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення  суду першої інстанції  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з’ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

 Згідно ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

              Суд першої інстанції,  ухвалюючи  рішення про відмову у позові неповно з’ясував  обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суд не відповідають обставинам справи, допустив порушення  норм матеріального  і процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню  з ухваленням  нового, яким  позов ОСОБА_3 необхідно задовольнити   частково.

               З матеріалів справи  вбачається, що позивач  ОСОБА_3 був прийнятий  01.07.1999 року  на посаді   директора   ЗОШ № 22 м. Чернівці за контрактом  згідно рішення  виконавчого комітету   Чернівецької  міської ради  № 241/6 від 02.04.1997 року  та  розпорядження   міського голови від 29.06.1999 року із зазначенням   за контрактною  формою трудового договору. Останній  контракт  між сторонами  був   укладений   01.07.2009 року  терміном  дії до  30.06.2010 року.  Наказом  № 540-к по управлінню  освіти   Чернівецької міської ради  від 29.06.2010 року  позивач  був звільнений  30 червня  2010 року  з посади  директора   зазначеної вище  школи, у  зв’язку  із закінченням   строку  дії  контракту ( трудового договору ) № 13 від 01.07.2009 року  відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП  України .         

    Відповідно до ст.21 КЗпП України, контракт є особливою формою трудового договору, у якому угодою сторін можуть встановлюватися певні умови, в тому числі строк його дії.

   Відповідно до ч.1 ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути безстроковим чи строковим.

  А тому контракт може бути як безстроковим, так і строковим. Таким чином,  контракт - це не обов'язково строковий трудовий договір.

   Відповідно до ч.3 ст.54 Закону України «Про освіту», педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.

  Дана норма закону не містить імперативного припису щодо обов'язковості укладення з вказаними категоріями працівників саме контракту. Таким чином, укладення контракту не є обов'язковим.  Разом з тим, наведена норма закону є загальною, і охоплює всі категорії педагогічних працівників. Тому при вирішенні питання щодо правомірності укладення контракту з конкретними категоріями педагогічних працівників та керівників навчальних закладів слід керуватися спеціальним законом.

           Відповідно до ч.2, ч.3 ст.20 Закону України «Про освіту», контракти укладаються лише з керівниками навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю, підпорядковані Міністерству освіти чи іншим міністерствам і відомствам, і які призначаються на посаду відповідними міністерствами. Згідно ч.4 даної статті, керівники навчальних закладів, що є комунальною власністю, призначаються відповідними органами управління освітою за попереднім погодженням з органами місцевого самоврядування, при цьому закон не містить вимоги щодо укладення з такими керівниками контракту.

    Таким чином  відповідно  до  вказаних  правових, колегія суддів  вважає, що  розпорядження Чернівецького міського голови від 29.06.1999р. №61-к  не може бути підставою призначення на посаду директора за контрактною  формою трудового договору, оскільки  суперечить вимогам ч.4 ст.20 Закону України «Про освіту».

       Крім того, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»міський голова не наділений повноваженнями приймати на роботу керівників шкіл.

      Відповідно до Інструкції з ведення трудових книжок, запис в трудовій книжці повинен відповідати тексту наказу про зарахування на роботу.

     Згідно запису №16 від 01.07.1999р. в трудовій книжці позивача зазначено, що  він  «призначений директором в порядку переведення з управління освіти міської ради». Про контрактну форму чи строковий характер трудового договору в трудовій книжці не зазначено.

     Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до неправильного   висновку  про те, що управління освіти своєчасно заявило позивачу  про розірвання контракту від 01.07.2009р. №13  і  тому вважав  звільнення   у  зв'язку із закінченням строку контракту  законним.

    Відповідно до п.5.6 контракту від 01.07.2009р. №13, якщо жодна із сторін за два місяці до закінчення дії контракту не заявила про його розірвання, то контракт вважається пролонгованим терміном на 1 рік. Згідно п.6.1 цього контракту, термін його дії встановлено по 30.06.2010р. Таким чином, відповідно до умов даного контракту, управління освіти як сторона контракту у разі потреби його розірвання зобов'язана була заявити про це за два місяці, тобто не пізніше 29.04.2010р.

    З матеріалів справи вбачається, що персональне попередження про наступне  звільнення  у зв’язку  із закінченням  терміну дії контракту  відповідач   направив   позивачу   лише  05.05.2010 року.

    Безпідставними є висновки суду першої інстанції про, що  своєчасність і належність заяви про розірвання контракту підтверджується  протоколом №6 наради директорів від 23.04.2010р., де зазначено, що перед директорами шкіл і ліцеїв виступила начальник управління освіти Малишевська В.С., яка «повідомила про закінчення терміну дії контрактів з керівниками навчальних закладів і всім керівникам, у яких закінчується термін дії контракту, до 01.05.2010р. необхідно  було  з'явитися в управління освіти для обговорення умов контрактів»,  оскільки  суперечить   умовам  контракту від 01.07.2009 року  п.5.6.

      Крім  того, оскільки між позивачем  та відповідачем був укладений письмовий трудовий договір, то і попередження про його розірвання повинно бути викладено у письмовій формі.      

      Так, згідно ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України, положення ЦК України застосовуються до врегулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Таким чином, суд  першої інстанції  неправильно застосував п.5.6 контракту, а саме не взяв до уваги, що на момент отримання позивачем  письмового попередження контракт від 01.07.2009р. №13 вже був продовжений на термін до 30.06.2011р.

Разом з тим, відповідач уклав  з позивачем  контракт як строковий трудовий договір без жодних правових підстав. Так, умова про строковість контракту і конкретний строк його дії не встановлений жодним законом. В той час як управління освіти як виконавчий орган місцевого самоврядування, відповідно до ст.19 Конституції України зобов'язане діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, передбачені законом.

Таким чином, законодавством не встановлено правові підстави для укладення з позивачем строкового трудового договору (в тому числі контракту).

Відповідно до ст.9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Колегія суддів  вважає, що укладення строкового контракту з позивачем   суттєво погіршило його правове становище порівняно з трудовим законодавством, відповідно до якого позивач повинен працювати за безстроковим трудовим договором.  І тому, навіть укладаючи контракт, повинні були укласти його на умовах безстроковості .

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», трудовий договір на визначений строк укладається лише в разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання або інтересів працівника. Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Відповідно до роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 03.02.2003р. №06/2-4/13, строковий трудовий договір може укладатися лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановленими на невизначений термін з урахуванням характеру роботи, умов її виконання або інтересів працівника. У своєму роз'ясненні галузеве Міністерство вказує, що характер роботи означає, що робота не виконується постійно, умови виконання роботи - це коли у зв'язку з конкретними умовами її виконання трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін.

Оскільки робота на посаді директора школи за своїм характером може бути встановлена на невизначений строк, то відповідач уклав з позивачем   строковий трудовий договір (контракт) незаконно.

На підставі наведених норм закону контракт між сторонами є  недійсним  в  частині  умови  про  його строковість.

Таким чином, звільнення  позивача у зв'язку із закінченням строку трудового договору є незаконним.

Матеріалами справи встановлено, що  позивач працював на посаді директора Чернівецької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №22, яка відповідно до п.1.4 Статуту перебуває у комунальній власності, відповідно до п. 4.3  директор та його заступник  призначаються на  посаду  та звільняються  з посади управліннями освіти Чернівецької міської Ради згідно із законодавством.

Закону України «Про загальну середню освіту»також не містить жодних норм щодо укладення контракту з керівниками загальноосвітніх навчальних закладів. Так, відповідно до ч.2 ст.24 даного Закону, посаду керівника закладу може займати особа, яка відповідає певним критеріям, проте жодні вимоги до трудового договору, в тому числі щодо його строковості чи контрактної форми, законом не встановлено.

Таким чином, жодним законом не передбачено укладення контракту з керівником загальноосвітнього навчального закладу, що перебуває у комунальній власності. Укладення контракту з директором не передбачено також ні Статутом Чернівецької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №22 (п.п. 4.2, 4.3), ані Посадовою інструкцією директора (п.п. 1.2-1.5).

Разом з тим, відповідно до ч.З ст.21 КЗпП України, сфера застосування контракту визначається виключно законами України.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», контракт є особливою формою трудового договору і укладається, коли його застосування відповідає законодавству. Власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом. Порушення цих вимог є підставою для визнання відповідно до ст.9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України.

На підставі викладеного, колегія суддів  вважає, що  відповідач уклав з позивачем   строковий  контракт протиправно, а саме за відсутності законних підстав.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимогах про визнання незаконним укладення управлінням освіти Чернівецької міської ради  контракту  № 13 від 01.07.2009 року  з  позивачем ,  як з директором  Чернівецької  спеціалізованої школи  1- 111 ступенів № 22 ,          визнання незаконним звільнення позивача  та  скасування  наказу управління освіти Чернівецької міської ради від  29.06.2010 року  № 540-к, поновлення  на посаді  директора   Чернівецької  спеціалізованої  школи  1-111 ступенів  № 22 м. Чернівці та стягнення   середнього заробітку за весь час вимушеного  прогулу,                 визнанні, що позивач перебуває  у трудових відносинах  з  управлінням освіти Чернівецької міської ради  на  підставі   безстрокового  трудового договору. Зазначені позовні вимоги   ОСОБА_3   підлягають  задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними умови укладеного  контракту   в частині   його строковості то вона  є  похідною  із вищезазначених вимог.  

У рішенні суду першої інстанції не міститься мотивів відмови в задоволенні   вимоги  про  відшкодування  моральної  шкоди .

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивачу завдана  моральна шкода  незаконним звільненням, яка виразилась у душевних переживаннях та  стражданнях  які  зазнав   позивач через  незаконне звільнення і відповідно до ст. 23 ЦК України колегія суддів визначає розмір моральної шкоди у сумі 1000 гривень.

Відповідно до  ст. 237-1 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган  відшкодовує працівнику нанесену моральну шкоду .

Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави  працівник повинен бути  поновлений на попередній роботі. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає  рішення  про виплату  працівникові  середнього  заробітку  за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно  до  довідки  від 12.07.2010 року  середньомісячна заробітна плата  складає  5036,89 грн.

При визначенні  середнього  заробітку  за час  вимушеного прогулу колегія суддів виходить з розміру щоденної заробітної  плати 239грн.80 коп. та тривалості  вимушеного  прогулу / з 1.07.2010 року по 27 грудня 2010 року всього  127 днів  без  вихідних   субота та неділя / за відрахуванням отриманої позивачем  заробітної плати  на  іншому  місці роботи   у  сумі  12360 грн.84 коп.. Таким чином  з   управління освіти  Чернівецької міської  ради  підлягає стягненню  на користь ОСОБА_3  18093 грн.76 коп.

Відповідно до вимог ст.ст. 81,88 ЦПК України  з  відповідача на користь  держави  слід стягнути  судовий збір у сумі 287 грн.39 коп. та витрати на  інформаційне-технічне забезпечення  розгляду  справи у сумі  240 грн.

         Відповідно до ст. 367 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі та  стягнення середньої заробітної  плати  в межах  суми  платежу  за один місяць  в розмірі  5036 грн. 89 коп. підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст.218,308,309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити  частково.   

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 листопада 2010 року  скасувати.

Позов  ОСОБА_3 до управління освіти Чернівецької міської ради про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити  частково.

 Визнати  незаконним укладення управлінням освіти Чернівецької міської ради  контракту  № 13 від 01.07.2009 року  з  ОСОБА_3,  як з директором  Чернівецької  спеціалізованої школи  1- 111 ступенів № 22 .

           Визнати незаконним звільнення ОСОБА_3  та  скасувати  наказ  управління освіти Чернівецької міської ради від  29.06.2010 року  № 540-к.

            Поновити ОСОБА_3  на посаді  директора Чернівецької  спеціалізованої  школи  1-111 ступенів  № 22 м. Чернівці .

            Стягнути з  управління освіти Чернівецької міської ради на користь    ОСОБА_3  середній заробіток  за весь час вимушеного  прогулу  у сумі 18 093 грн.76 коп.  з  відрахуванням  податків  та інших  обов’язкових  платежів.               

              Визнати, що ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах  з  управлінням освіти Чернівецької міської ради на підставі   безстрокового  трудового договору.

              Стягнути  з  управління освіти Чернівецької міської ради на  користь  ОСОБА_3  моральну шкоду у сумі 1000грн.   

              Стягнути  з  управління освіти Чернівецької міської ради  в дохід держави  судовий  збір у сумі 287 грн.39 коп. та   витрати на інформаційне –технічне  забезпечення  розгляду  справи  у  сумі   240 грн.

               Рішення  в частині  поновлення на роботу  та  стягнення заробітної плати  в межах   суми  платежу  за один місяць  в розмірі  5036 грн. 89 коп. підлягає негайному виконанню.

   Рішення  набирає законної сили з моменту  проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду  цивільних та кримінальних  справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :