АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        24  лютого  2011  року                                                              м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          головуючого Савчук М.В.

суддів: Половінкіної Н.Ю., Яремка В.В.                              

          секретаря   Сторожук    У.Є.  

           за участю представника  банку  та  відповідача  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом   Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»в особі Чернівецької філії  «ПриватБанку»до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»в особі Чернівецької філії  «ПриватБанку»на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 листопада 2010 року,

         в с т а н о в и л а :

          В березні 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк»в особі Чернівецької філії  «ПриватБанку»звернулося з позовом до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог –ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків у сумі 5164,14 грн., внаслідок порушення ним покладених на нього обов’язків  будучи працівником  банку. Посилалися на те, що  при оформленні  кредитного договору  від 02.08.2006 року  з  гр.  ОСОБА_2   не виявив  недійсність його  паспорта .  

        Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26  листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

        В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк»в особі Чернівецької філії  «ПриватБанку»просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги .

           Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильне дослідження та оцінку доказів.

          Колегія  суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення, яким  позов  необхідно задовольнити частково.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посада, яку займав ОСОБА_1  не відноситься  до категорії  посад осіб, з якими  у відповідності  до ст. 135-1 КЗпП України  може  бути  укладено договір  про повну матеріальну відповідальність, а також  те, що  у відповідності   до ч.3 ст. 233 КЗпП України  пропущено  строк  звернення  з позовом про стягнення збитків, оскільки   шкода  заподіяна  працівником  банку   виявлена  у липні  2007 року.

______________________________________________________________________________

Справа 22ц-413/2011 р.                                                Головуючий у 1 інстанції Стоцька Л.А.

Категорія 51/54                                                                        доповідач Савчук М.В.

Проте з таким висновком суду   повністю  погодитись не можна.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 03.03.2006 року  був прийнятий  на посаду спеціаліста по кредиитуванню по технології/ розстрочка індивідуального бізнесу /менеджера  по банківському  обслуговуванню фізичних осіб  відділення  Чернівецької філії Приватбанку. 02.03.2006 року  між  позивачем та  ОСОБА_1  було укладено  договір про повну матеріальну відповідальність  від 02.03.2006 року.

 Колегія суддів вважає обгрунтованим  висновок суду першої інстанції  про те, що посада,  яку займав   відповідач,  не відноситься  до категорії  осіб, з якими може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

 Відповідно до ч.1ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні  трудових обов»язків, працівники, з вини  яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну  відповідальність  у  розмірі  прямої дійсної  шкоди, але не більше  свого середнього  місячного  заробітку.

 У  відповідності  до ч.3 ст. 233  КЗпП України  для звернення  власника  або  уповноваженого  ним  органу  до суду   в  питаннях  стягнення  з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації,  встановлюється   строк  в один  рік  з дня   виявлення  заподіяної  працівником  шкоди.

 З матеріалів справи вбачається, що  службою безпеки банку 27 травня 2009 року  було  проведено  службове   розслідування, яким встановлено, що   ОСОБА_2  кредит не оформляв,  а діями працівника  ОСОБА_1, який  оформляв  кредит, завдано банку  матеріальної шкоди  у сумі 4285грн.60коп., оскільки  він, в порушенні  технології кредитування,  індентифікацію клієнта  провів неякісно, підробку документів не виявив, дзвінки  за  контактиними   телефонами  не проводив.   /а.с.54-55/.

 Колегія суддів вважає, що  належними доказами  доведено причинний зв'язок між  спричиненною  шкодою  банку  та  діями  відповідача  ОСОБА_1.

 Суд першої інстанції помилково визначив, що  виявлення  заподіяної  працівником  шкоди відбулося  ще  в липні 2007 року, коли  ОСОБА_2. звернувся  до  банку із заявою про те, що він   не  оформляв   у  банку  кредит.  

Факт завданого  збитку   було виявлено  належними доказами тільки  27 травня  2009 року  і  сума   основного боргу  4285,60грн. була перенесена  на рахунок  недостачі  ОСОБА_1 де і  обліковується / довідка  № 481 від 18.02.2011 року./ 25 березня 2010 року позивач  звернувся з позовом  до суду.

 На  момент  проведення  службового розслідування  ОСОБА_1 в банку   не працював /  звільнений  15.12.2008 року/,  в   зв»язку  з чим  керівництвом банку  не  видавалося  розпорядження  щодо  відрахування  із заробітної плати відповідача кошти за заподіяну шкоду у розимірі   середнього  місячного заробітку.   

Таким чином,  з  відповідача  необхідно стягнути  в рахунок  відшкодування  заподіяної шкоди  у розмірі  середнього  місячного  заробітку, якій   згідно  довідки  банку  визначається  у сумі  -   3181грн.98 коп.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про   часткове   задоволення  позову  у сумі  3181,98 грн.

            Відповідно до вимог ст.ст. 81,88 ЦПК України  з  відповідача на користь  позивача  слід стягнути  витрати по сплаті судового збору  у  сумі - 47грн.13 коп.  та   витрати  на  інформаційне-технічне забезпечення  розгляду справи  у сумі -147 грн.84 коп.

Керуючись ст.ст.218, 304, 307, 309, 314 ЦПК України , колегія суддів ,

                                                вирішила :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»в особі Чернівецької філії  «ПриватБанку»задовольнити  частково.

Рішення  Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 листопада 2010 року   скасувати .

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»в особі Чернівецької філії  «ПриватБанку»до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог –ОСОБА_2    про стягнення  завданих  збитків  задовольнити частково.

         Стягнути з ОСОБА_1 на користь   Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 3181 грн. 98 коп. в рахунок відшкодування шкоди.

           Стягнути  з ОСОБА_1 на користь   Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»витрати по сплаті судового збору  у  сумі - 47грн.13 коп.  та   витрати  на  інформаційне-технічне забезпечення  розгляду справи  у сумі -147 грн.84 коп.

Рішення  набирає законної сили з моменту  проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду  цивільних і  кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :