АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 березня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Савчук М.В.
суддів: Винту Ю.М., Лисака І.Н.
при секретарі Сторожук У.Є.
за участю: представника позивача, представників відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до спортивно-оздоровчої установи «Буковина» про визнання наказу про звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування заподіяної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до спортивно-оздоровчої установи «Буковина»про визнання наказу № 12 від 09.04.2010 року про звільнення його з роботи за ст. 40 п. 4 КЗпП України (за прогули) з 01.04.2010 року незаконним; поновлення на роботі, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2010 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В заперечення на апеляційну скаргу представник відповідача просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає рішення законним та обґрунтованим.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог правильно виходив з того, що звільнення позивача з роботи з посади провідного інженера по техніці безпеки за сумісництвом в спортивно-оздоровчій установі «Буковина» згідно наказу № 12 від 09.04.2010 року за ст. 40 п. 4 КЗпП України (за прогули) з 01.04.2010 року, проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки достовірно встановлено, що він був відстуній на роботі з 01.04.2010 року по 08.04.2010 року.
______________________________________________________________________________
Справа 22ц-502 \ 2011 р. Головуючий у 1 інстанції Стоцька Л.А.
Категорія 51/52 доповідач Савчук М.В.
Ухвалюючи рішення по справі, судом першої інстанції у повному об’ємі з’ясовані обставини справи, вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального й процесуального права.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач з 01.10.2009 року був прийнятий за сумісництвом на посаду провідного інженера по техніці безпеки до спортивно - оздоровчої установи «Буковина». Актом комісії від 09.04.2010 року було зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на роботі з 01.04.2010 року по 08.04.2010 року.
Відповідно до п.4ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу ( в тому числі відсутніості на роботі більше трьох годин протягом робочого дня ) без поважних причин.
Таким чином, судом першої інстанції належними доказами встановлено, що позивач без поважних причин був відсутній на робочому місці в період з 01.04.2010 року по 08.04.2010 року і обгрунтовано дійшов до висновку, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог чинного законодавства.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на порушення судом першої інстанції статті 149 КЗпП України, так як відповідач не відібрав у нього пояснення з приводу порушення ним трудової дисципліни і не був ознайомлений під розпис з наказом про звільнення та актом про порушення трудової дисципліни, оскільки чинним законодавством не передбачено обов»язок ознайомлення працівника зі змістом акта про відстуність працівника на роботі перед тим, як видати наказ про звільнення.
Встановлено судом, що ознайомлення ОСОБА_1 під розпис із наказом про звільнення і відібрання пояснень не проводилось у зв»язку з його відстуністю на робочому місці.
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про безпідставність задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права є помилковими і спростовуються належними та допустимими доказами і обставинами, яким суд дав вірну юридичну оцінку та тими нормами матеріального права, які суд застосував до спірних правовідносин.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів ,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :