ВИРОК                                                            

                                                    іменем України

     31 січня 2011 року Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Боб”яка Б.В. , при секретарі Янюк С.В., з участю прокурора Деренівського М.Ю., потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_1, захисників  –адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне кримінальну справу про обвинувачення

                             ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,

                             уродженця і мешканця  АДРЕСА_1, громадянин України,  українець,

                             не одружений, не працює, освіта середня –11класів,    раніше  судимий:

     07 лютого 2003 року Полонським районним судом Хмельницької області за ч.3 ст.185 КК України, зміненим ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 20 травня 2003 року  - до 3 років позбавлення волі,

     16 грудня 2003 року Баранівським  районним судом Житомирської області за ч.3 ст.185, ст.70 КК України  - до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 07 вересня 2005 року  за амністією     

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.162, .2 ст.296, ч.2 ст.121 КК України,  

                             ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, урод-

                             женця і мешканця  АДРЕСА_2, громадянин України, українець, одружений, освіта неповна

                             середня - 9 класів, не працює, на утриманні одна неповнолітня дитина,

                             судимий  

     22 серпня 2002 року Полонським районним судом за ч.3 ст.185, 15-ч.3 ст.185 КК України –до 3 років шести місяців позбавлення волі, звільнений 01 серпня 2005 року за амністією,    

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.162, ч.2 ст.296, ч.2 ст.121 КК України,

                                                     ВСТАНОВИВ:

     03 вересня 2006 року в період з 22 до 23 години ОСОБА_4 і ОСОБА_5  знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, шляхом застосування фізичного насильства до ОСОБА_6 проникли в житловий будинок на АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_7 з метою виявити ОСОБА_8 та  вияснити в нього обставини зникнення в його сина золотої брошки та грошей. В одній із кімнат ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виявили ОСОБА_9, який відмовився розмовляти з ОСОБА_4 про місцезнаходження ОСОБА_8, тому вони нанесли йому удари кулаками та ногами по різних частинах голови і тіла, чим спричинили йому тяжке тілесне ушкодження, від якого ОСОБА_9 помер в лікарні.

     В судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчиненні злочинів  визнав частково,  не погоджується із кваліфікацією дій у вчиненні хуліганства і пояснив, що під час відпочинку вживав спиртні напої, на прохання сина ОСОБА_8 пішли його шукати в будинку ОСОБА_7, відчинила двері ОСОБА_6 Побили спільно з ОСОБА_5 ОСОБА_9, тому що останній на його питання, де знаходиться ОСОБА_8, виразився на його адресу нецензурною лайкою. Кається у вчиненому, цивільний позов визнає повністю.

     ОСОБА_5 в судовому засіданні також вину визнає частково і пояснив, що в будинок проникли з метою розшукати ОСОБА_8 Вину у вчиненні хуліганства не визнає. Кається у вчиненому. Цивільний позов визнає повністю.

     Потерпіла ОСОБА_6 в суді показала, що відчинила двері особам, які їй представлялись працівниками міліції, ОСОБА_4 вдарив її ліктем в обличчя. Після цього ОСОБА_4  з ОСОБА_5 зайшли в будинок. В будинку вони побили ОСОБА_9 і хтось з них говорив, що ОСОБА_9 нецензурно виразився на його адресу. На її крик припинити побиття ОСОБА_9 ОСОБА_5 нацьковував на неї собаку. У зв’язку із тим, що в ОСОБА_9 була кровотеча, вона викликала медичну допомогу.

     Потерпілий ОСОБА_1 показав в суді, що в лікарні спілкувався із сином і останній йому говорив, що його били двоє чоловіків.

     Потерпіла ОСОБА_7 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, із оголошених в суді показів вбачається, що будинок належить їй на праві власності, вона дозволяла там проживати своєму батькові ОСОБА_10, впускати інших осіб вона батькові забороняла.  Проникнення в її будинок осіб всупереч її волі є для неї образливим і вона бажає, щоб винні особи були притягнені до відповідальності.   

     Свідок ОСОБА_10  в суді показав, що вживав спиртні напої, на запитання підсудних повідомив їм, що ОСОБА_8 в сусідній кімнаті і більше нічого не пам»ятає, бо був нетверезий. Зі слів ОСОБА_6 йому стало відомо, що ОСОБА_9 били вдвох.

     Свідок ОСОБА_8  в суді показав, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розпитували його за брошку, чув в сусідній кімнаті шум, але що там відбувалось не бачив.

     Свідок ОСОБА_11  показав у суді, що пізно ввечері біля 23 години приходила  жінка і просила викликати міліцію і медичну допомогу, бо хтось бився.  

     Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13  в суді показали, що в лікарні ОСОБА_9 говорив, що його побили, але за збігом часу хто бив не пам’ятають.

     Свідок ОСОБА_14 показала в суді, що відпочивали на природі, вживали спиртні напої, ОСОБА_4 із її братом відлучались, після повернення на одязі ОСОБА_4 бачила кров і він говорив, що якийсь чоловік обізвав його нецензурно, за що він його вдарив. ОСОБА_5 про обставини конфлікту нічого не говорив.

     Свідок ОСОБА_15 в суді показав, що працював в міліції, після повідомлення з лікарні спілкувався із потерпілим ОСОБА_9, за давністю подій подробиць не пам’ятає, але пригадує, що ОСОБА_9 розказував, що він лежав, а його побили.    

     Покази свідка ОСОБА_16 про те, що її дядько ОСОБА_9 у лікарні їй розповідав, що його били двоє осіб, суд не приймає до уваги, оскільки після її допиту в судовому засіданні було встановлено, що вона на минулих судових засіданнях під час розгляду справи знаходилась у залі судового засідання як глядач.

     Пояснення підсудних, показання потерпілих та свідків повністю узгоджуються з даними протоколу огляду місця події від 04 вересня 2006 року про виявлення в будинку  на АДРЕСА_3  слідів крові (т. 1, а.с. 26-30), з даними протоколів очних ставок між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 від 05 вересня 2006 року (т.1, а.с. 64-66), протоколу очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 11 вересня 2006 року (т.1, а.с.67), під час яких вони повідомляли про обставини події, з даними протоколів   відтворення обстановки та обставин події від 14 вересня 2006 року з ОСОБА_6 і з ОСОБА_4 та від 16 вересня 2006 року  з ОСОБА_5 (т.1, а.с.68-85), під час яких вони на  місці показали про спосіб проникнення в будинок і місце, де знаходився ОСОБА_9 та обставини отримання ним травм.

     Згідно висновку експерта №305 від 05 –26 вересня 2006 року у ОСОБА_9 виявлено рана на слизовій верхньої губи зліва на фоні набряку м’яких  тканин, субарахноїдальний крововилив, субдуральна гематома на базальній поверхні обох півкуль речовини головного мозку, розрив слизової шлунку, синці на зовнішній поверхні лівого стегна, лівої гомілки, лівого плеча, могли виникнути від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмувальною поверхнею. Пошкодження на півкулях головного мозку відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, що небезпечні для життя в момент їх спричинення. Смерть настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась крововиливами під оболонки головного мозку, призвела до здавлення речовини головного мозку (т.1, а.с.90 –100).

     Згідно висновку експерта № 28 від 04 –26 червня 2009 року комісійної додаткової та повторної судово - медичної експертизи субдуральна гематома з субарахноїдальним крововиливом, рана в ділянці верхньої губи зліва, як точка прикладення сили, були загрозливими для життя ОСОБА_9 в момент спричинення, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, перебувають в прямому причинному зв’язку з настанням смерті. Не наскрізний розрив стінки шлунку, який супроводжувався кровотечею і малок рів»ям органів, посилював набряк головного мозку  і сприяв настанню смерті (т.3, а.с.99 –103).

     Згідно висновку повторної судово –медичної комісійної експертизи № 72 від 24 червня –05 липня 2010 року в ОСОБА_9 при поступленні в лікарню не було очевидних клінічних ознак діагностики субдуральної гематоми, відсутність хвороботворних (патологічних) змін з боку стінки шлунка, причин для невгамовного блювання, появи у блювотних масах значної кількості незміненої крові зразу після побиття дають підстави для висновку про травматичне походження розриву слизової оболонки шлунка і це тілесне ушкодження належить до тяжких за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння, оскільки супроводжувалось значною крововтратою (т.3, а.с.178 –189).     

     Згідно акту судово-медичного обстеження №927 від 06 вересня 2006 року та висновку експерта №1020 від 10 жовтня 2006 року в ОСОБА_6 виявлено  синець навколо правого ока та в ділянці кута нижньої щелепи справа, вони могли виникнути від дії тупих твердих предметів   і відносяться до легкого тілесного ушкодження (т.1, с.43, 106).  

     Аналізуючи наведені докази, достовірність яких у зв”язку з їх відповідністю фактичним обставинам сумніву не викликають,  та оцінюючи їх у всій сукупності, суд вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5  діючи спільно за попередньою змовою із застосуванням насильства до потерпілої ОСОБА_6 незаконно проникли до житла, в якому групою осіб спільними діями умисно заподіяли тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_9, що спричинило його смерть, тому їх дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.162 та ч.2 ст.121 КК України.

     В суді встановлено, що метою підсудних проникнення до будинку  було бажання знайти ОСОБА_8 Нанесення тілесного ушкодження ОСОБА_9 було викликано виниклими неприязними стосунками під час розмови про встановлення місця знаходження ОСОБА_8 Тому суд вважає, що обвинувачення не надало  будь –яких доказів, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчиняли проникнення в житло та побиття в ньому потерпілих з умислом грубо порушити громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства і при цьому з вказаних мотивів  їх дії супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. За таких обставин  у діях підсудних відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст.296 КК України і за цим обвинуваченням їх необхідно виправдати.   

     Призначаючи підсудним вид та міру покарання, суд виходить з усіх обставин, за яких було здійснено злочини, наслідки, що наступили від цих дій. Суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів.

     Також суд враховує особу підсудних та обставини, що обтяжують та пом”якшують покарання.

     Суд враховує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позитивно характеризуються за місцем проживання.

     Підсудні щиро каються у вчинених  злочинах, ОСОБА_4 активно сприяв розкриттю злочинів. ОСОБА_5 має на утриманні неповнолітню дитину, за станом здоров»я є хворим і обмежено працездатним. Дані обставини пом”якшують покарання.  

     Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.  

     На підставі наведеного суд вважає, що виправлення підсудних, які засуджувались до позбавлення волі і звільнені після його відбування,  можливе тільки  в умовах ізоляції їх від суспільства, тому необхідно призначити їм  покарання, необхідне і достатнє для їх  виправлення та попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі. З урахуванням пом»якшуючих покарання  обставин, даних про особу підсудних,  суд вважає що такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,  тому є  можливість призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в ч.2 ст.121 КК України, застосувавши ст.69 КК України.    

     З огляду на згоду підсудних відшкодувати потерпілому ОСОБА_1 всі понесені ним матеріальні збитки та моральну шкоду, суд вважає, що цивільний позов підлягає задоволенню повністю.  Речові докази  підлягають залишенню в матеріалах справи.  ОСОБА_17 та ОСОБА_5 необхідно зарахувати до часу відбування покарання по три дні у якості затриманих з 06 по 09 вересня 2006 року та час перебування під вартою. Клопотання ОСОБА_5 про зарахування йому до часу відбування покарання час, протягом якого він перебував у психіатричній лікарні під час проведення експертизи на підставі призначеної судом експертизи, не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ст. 338 КПК України перебування у медичній установі зараховується до строку відбування покарання при умові знаходження обвинуваченого під вартою. На час проведення експертизи в листопаді 2006 року ОСОБА_5 не знаходився під вартою.    

     Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України , суд

                                                          ЗАСУДИВ:      

     ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.296 КК України виправдати за відсутністю в діянні  складу злочину.

     Визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.162 та ч.2 ст.121 КК України, призначивши  кожному покарання:

     за ч.2 ст.162 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки;

     за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України  у виді позбавлення волі на строк п’ять років вісім місяців

     На підставі ст..70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_17 та ОСОБА_5 остаточне покарання кожному у виді  позбавлення волі на строк п’ять років  вісім місяців.

     Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_17 та ОСОБА_5 залишити обрану –тримання під вартою.

     Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_17  із дня його затримання –з 18 лютого 2010 року, зарахувавши до часу відбування покарання тримання його під вартою, а також  зарахувати час його перебування  тривалістю три дні як затриманого з 06 по 09 вересня 2006 року.

     Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_5 із дня його затримання  - з 03 липня 2007 року , зарахувавши до часу відбування покарання тримання його під вартою, а також зарахувати час його перебування тривалістю три дні як затриманого з 06 по 09 вересня 2006 року.

     Цивільний позов задовольнити –стягнути із ОСОБА_4 та із ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 чотири тисячі майнової шкоди та двадцять тисяч моральної шкоди.

     Речові  докази –фіскальні чеки на суму 55 грн., 103,80 грн. та  145,05 грн., видаткові накладні на суму 173,95 грн. та 333,56 грн., квитанцію на суму 748 грн., розрахунок матеріальних затрат на суму 4129 грн. -  залишити у справі, медичну картку стаціонарного хворого № 3595 на ім.»я ОСОБА_9 повернути Полонській ЦРЛ..

     Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області протягом 15 діб з дня його проголошення.

     Суддя                                                                                                            Б.Боб”як