У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних  справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                             Єленіної Ж.М.,

суддів                         Квасневської Н.Д., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора                           Парусова А.М.,

розглянула в судовому засіданні 8 лютого 2011 року у м. Києві справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на вирок Ленінського районного суду м.Вінниці від 22 квітня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

відповідно до вимог ст.89 КК України такого, що не має судимості, за ч.1 ст.191 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади торгового представника строком на 2 роки 6 місяців.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 3 роки та покладено обов'язок, передбачений п.4 ч.1 ст.76 КК України.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 засуджений за те, що він, працюючи на посаді торгового представника у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, будучи матеріально-відповідальною особою на підставі договору про повну матеріальну відповідальність від 6.06.2008 року, отримавши грошові кошти за раніше поставлений товар від приватних підприємців ОСОБА_3 23 листопада 2008 року в сумі 506,60 грн. та ОСОБА_4 12 вересня 2008 року і 8 жовтня 2008 року в сумі 1422,82 грн., до каси ФОП "ОСОБА_2" не здав та привласнив, внаслідок чого заподіяв названому ФОП матеріальну шкоду на загальну суму 1929,42 грн.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 та направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Зазначає, що суд безпідставно не призначив засудженому покарання за сукупністю вироків, необгрунтовано звільнив його від відбування покарання з випробуванням, а також застосував ст.75 КК України щодо додаткового покарання, чим порушив вимоги ст.77 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, а   вирок – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.  

З матеріалів кримінальної справи видно, що достановлення оскаржуваного вироку від 22 квітня 2010 року ОСОБА_1 був судимий вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 20 грудня 2007 року за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді 1 року виправних робіт з відрахуванням 20 % від заробітку на користь держави і цей вирок вступив в законну силу 4 січня 2008 року.

У вироку від 22 квітня 2010 року суд зазначив, що ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.89 КК України є таким, що не має судимості, та не взяв до уваги, що він вчинив новий злочин 8 жовтня 2008 року, до відбуття покарання за попереднім вироком.

Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_1, суд прийшов до висновку про можливість його звільнення від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, однак, при цьому не врахував, що згідно частини першої цієї статті звільнення з випробуванням передбачене лише від відбування певних видів основного покарання. Відповідно до змісту ст.77 КК України, у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, йому може бути призначене додаткове покарання, в тому числі у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, яке в цьому випадку підлягає реальному виконанню, про що суд повинен зазначити у резолютивній частині вироку. Призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України, суд порушив вищевказані вимоги закону, оскільки звільнив засудженого як від основного, так і від додаткового покарання.

Разом з тим, при постановленні рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд належним чином не мотивував свого рішення. Так, суд у вироку вказав, що враховує негативну характеристику засудженого, думку потерпілого про необхідність суворого покарання ОСОБА_1, зауважив про відсутність пом’якшуючих покарання обставин. При цьому суд не зазначив, які саме обставини та дані про особу засудженого давали підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

На підставі наведеного вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд. При доведенні обвинувачення, пред’явленого засудженому раніше, рішення про застосування ст.75 КК України слід вважати таким, що не відповідає вимогам кримінального закону внаслідок м’якості. Покарання ОСОБА_1 слід призначити з урахуванням вимог ст.65 КК України.

Керуючись ст.ст.394 – 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м.Вінниці від 22 квітня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

С у д д і :

    Ж.М. Єленіна Н.Д. Квасневська Ю.П. Фурик