РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" березня 2011 р. Справа № 5019/80/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
судді Демидюк О.О. ,
судді Бригінець Л.М.
при секретарі Риштун О.М.
за участю представників сторін:
позивача - фізична особа - підприємець ОСОБА_1
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , м. Рівне (вх. № 756/11) на рішення господарського суду Рівненської області від 27.01.11 р. у справі № 5019/80/11
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Рівне
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Рівне
про стягнення боргу, інфляційних витрат та 3% річних на загальну суму 7 237 грн. 11 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.01.11р. по справі №5019/80/11 задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 6764,58 грн.- суму основної заборгованості по позиках; 331,46 грн. – інфляційних втрат;141,07грн. – 3% річних; 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуваний судовий акт та прийняти новий, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає , зокрема, наступне:
- суд задовольняючи вимогу позивача про стягнення з відповідача боргу не взяв до уваги той факт, що між відповідачем та позивачем договір позики не укладався. Це підтверджується відсутністю відповідної форми такого договору встановленої п.1 ст.1047 Цивільного кодексу України;
- крім того, суд необґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3%річних, оскільки, безпідставність пред’явлених позовних вимог про стягнення боргу за договором позики виключає вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Позивачем не було наведено жодного детального розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.
У відзиві на апеляційну скаргу за №1914/11 від 04.03.11р. позивач заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, зазначивши, що вимоги по сплаті основної заборгованості по позикам підтверджуються розписками про отримання від позивача позичкових коштів, які долучені до матеріалів справи. Відповідно, ч.2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
До позовної заяви також було надано детальний розрахунок суми позову, обраховано суму, що склала інфляційні втрати та 3%річних, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з’ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 досягнуто домовленість щодо надання грошової позики для власних потреб і передано ФОП ОСОБА_2 згідно договору – розписки від 24.11.09р. 3 870 грн. та 316 євро, які підлягали поверненню 24.04.2010р. та згідно договору розписки від 02.12.09р. - 292 євро, які підлягали поверненню 02.04.10р.
Відповідачем на день вирішення цього спору повернуто за першою розпискою 2487 грн., а за другою розпискою - 94 євро.
Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість: по першій розписці - 1383 грн. та 316 євро, що за офіційним курсом НБУ (10,47 за 1 євро станом на 27.12.2010р.) дрорівнює 3308,52 грн., (316 євро х 10,47), а всього на суму 4691 грн. 52 коп., а по другій розписці - 198 євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 2073 грн. 06 коп. (198 ч 10,47).
З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне:
Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу Україлни - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Отже, між сторонами існує договір пизики укладений у вигляді розписок та встановлені строки повернення позики (а.с.12-13).
Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які регулюються ст. 1046 Цивільного кодексу України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 2 ст.1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За першою розпискою, як зазначено вище, відповідач заборгував 4691,52 грн. починаючи з 25.04.1010р. і станом на 27.12.10р. прострочка погашення заборгованості складає 247 днів, за другою розпискою - 2073,06 грн., починаючи з 03.04.2010р. року і станом на 27.12.10р. прострочка погашення заборгованості складає 269 днів.
Даючи оцінку наданим позивачем на підтвердження досягненням домовленності щодо надання грошової позики письмовим доказам (розпискам), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ці докази є підтвердженням факту укладення сторонами 24.11.09р. договору - розписки і договору - розписки від 02.12.09р., а саме - факту передання позивачем у власність відповідачу - ФОП ОСОБА_2 та зобов'язання останнього повернути ці кошти.
Судом апеляційної інстанцій не встановлено факту виконання відповідачем зобов'язань за договором позики перед позивачем, шляхом повернення отриманих грошових коштів в сумі 6764,58 (4691,52 + 2073,06) грн.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довестит ті обставини, на які вона посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідачем в розумінні вищенаведених норм не спростований факт отримання коштів в сумі 6764,58 грн. позивачем.
Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України).
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання щодо повернення суми позики (згідно договору –розписки від 24.11.09р. кошти, підлягають поверненню 24.04.2010р та договору розписки від 02.12.09р. - кошти підлягають поверненню 02.04.10р. )судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 331,46 грн. та 3 % річних в розмірі 141,07 грн. згідно правильного та обґрунтованого розрахунку позивача за заявлений позивачем період прострочення (з 25.04.10р. і станом на 27.12.10р. та з 03.04.10р. і станом на 27.12.10р.), оскільки позовні вимоги в цій частині відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду Рівненської області від 27.01.11р. у справі № 5019/80/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
2. Справу №5019/80/11 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Бригінець Л.М.
Відрук прим.:
1- до справи;
2,3-сторонам.