РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2011 р.                                                                Справа № 15/91-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча  суддя                                                      Сініцина Л.М.

судді                                                                             Гудак А.В.

                                                                                      Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання  Михайлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу  позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 17.11.2010 р. на рішення  господарського суду Вінницької області від 26.10.2010 р. (підписане 29.10.2010 р.)

у справі № 15/91-10

за позовом  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород

до відповідача  Приватного підприємства "Родинне Гніздо", м.Вінниця

про стягнення 8 400 грн. боргу по орендній платі та неустойки

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача -  не з'явився

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.10.2010 р. у справі №15/91-10 (суддя Лобунська Т.І.) частково задоволено позов підприємця ОСОБА_2 та стягнуто з Приватного підприємства «Родинне Гніздо»на користь позивача 921,59 грн. боргу по орендній платі; 500 грн. неустойки; в решті позову відмовлено. При винесенні рішення суд виходив з того, що між позивачем та відповідачем укладений договір суборенди приміщення, відповідач виконував свої зобов’язання згідно умов договору, сплачував орендну плату, що підтверджується виписками по особовому рахунку, тому вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 921,59 грн. визнав правомірними, розмір неустойки в сумі 7478,71 грн. зменшив до 500 грн. враховуючи незначність прострочення виконання зобов’язання та нерозмірність штрафних санкцій наслідкам правопорушення.

Не погоджуючись з даним рішенням, підприємець ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення в частині стягнення з Приватного підприємства «Родинне Гніздо»на його користь 500 грн. неустойки та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, пославшись на те, що рішення суду в частині стягнення неустойки в розмірі 500 грн. є необґрунтованим та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідач до цього часу не здійснив передачу приміщення наймодавцеві, не передав ключі від приміщення і не звільнив його від свого майна. Відповідач такою своєю протиправною бездіяльністю завдає збитків господарській діяльності апелянта, позбавляє останнього можливості використовувати належне йому майнота отримувати дохід від передачі майна в оренду іншим особам. Не погоджуючись з позицією суду стосовно «несорозмірності штрафних санкцій наслідкам правопорушення». Якихось істотних причин для такого зменшення неустойки господарський суд Вінницької області фактично не мав.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу суду не надіслав. Представник втретє в судове засідання не з’явився. Ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 24.12.2010 р.; про відкладення розгляду апеляційної скарги від 11.01.2011 р., та від 21.02.2011 р., направлені на адресу відповідача- Приватного підприємства «Родинне Гніздо»повернулися на адресу Рівненського апеляційного господарського суду з відміткою пошти: «За зазначеною адресою не значиться»(а.с.79,84,92). Однак, як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Приватне підприємство «Родинне Гніздо»зареєстровано за адресою: м.Вінниця, Ленінський район, вулиця Архітектора Артинова, буд. 12, кабінет 3. За цією ж адресою надсилалися ухвали суду. Отже, суд приходить до висновку про повідомлення відповідача належним чином про день і час розгляду апеляційної скарги.

Апелянт в клопотанні від 10.02.2011 р. просив розглядати справу без його присутності (а.с. 87).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги; проаналізувавши правильність застосування судом I інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

                                        ВСТАНОВИВ:

01.09.2009 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендодавець) було укладено договір оренди нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, АДРЕСА_1 загальною площею 160 кв.м. термін дії договору по 25.08.2012 р. (а.с.40-43).

Відповідно до підпункту 2.3.2  пункту 2.3 розділу 2 договору оренди нежилого приміщення, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, орендар має право передавати орендоване приміщення (його частини) в суборенду іншим особам без погодження із власником майна (орендодавцем) (а.с. 41).

01.09.2009 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) та Приватним підприємством «Родинне Гніздо»(суборендар) укладено договір суборенди нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, АДРЕСА_1 загальною площею 24 кв.м. термін дії договору-по 05.08.2010 р. (а.с. 10-13).

Пунктами 3.1, 3.2 даного договору передбачено, що за користування орендованим майном суборендар сплачує орендну плату в розмірі 3016 грн. на місяць, орендна плата сплачується щомісячно до 5 числа поточного місяця (а.с. 11).

Додатковою угодою від 01.11.2009 р. розмір орендної плати зменшено до 1680 грн. (а.с. 14).

Згідно частини 1 статті 795 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Абзацом 2 пункту 2.2.2 договору суборенди від 01.09.2009 р. передбачено, що передача приміщення оформляється актом прийняття-передачі із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентарного та іншого майна, що належить орендарю і передається разом з приміщенням. Акт підписується повноважними представниками сторін. (а.с. 10).

Як вбачається з матеріалів справи, акт прийому-передачі позивачем суду не надано. В поясненні від 11.10.2010 р. позивач зазначив, що доказом передачі приміщення в суборенду є сплата орендної плати за користування приміщенням згідно виставлених рахунків.

Відповідно до частин 1,2 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Згідно частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Передача і повернення предмета договору найма оформляється відповідним документом, а саме актом, який підписується сторонами договору.

Статтею 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до пунктів 5.4-5.6 договору суборенди нежилого приміщення від 01.09.2009 р. договір може бути достроково розірваний за ініціативою суборендаря у випадках, зумовлених економічною неефективністю використання приміщення. Вартість проведеного за рахунок орендаря ремонту при цьому не відшкодовується. Про розірвання договору інша сторона письмово попереджається за 5 днів. При припиненні договору суборендар зобов’язується протягом одного тижня передати орендарю орендоване майно в належному стані. Про передачу приміщення складається акт. Суборендар, який затримав повернення майна орендарю, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження. Якщо суборендар не виконує обов’язку щодо повернення приміщення, орендар має право вимагати від суборендаря сплати неустойки у розмірі визначеному чинним законодавством (а.с. 12).

Листом від 12.05.2010 р. Приватне підприємство «Родинне Гніздо» звернулося до підприємця ОСОБА_2 з проханням розірвати з 17.05.2010 р. договір суборенди нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 від 01.09.2009 р. в порядку пунктів 5.4; 5.5. (а.с. 15).

Згідно частини 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву відповідач посилаючись на пункт 2.2.2 договору, вказує на те, що позивачем не виконано даний пункт договору належним чином і не надано суду як доказ акт прийому-передачі, а також на те, що позивачем не надано доказів користування відповідачем предметом оренди, що не дозволяє позивачу ставити вимогу щодо стягнення боргу. Вимоги позивача щодо стягнення неустойки у вигляді подвійної плати у розмірі 7478,71 грн. є такими що не підтверджені належним та допустимим доказом та не грунтуються на нормах законодавства (а.с.19).

          Відповідно до частинпи 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено первинними доказами факту передачі відповідачу орендованого майна –нежилого приміщення. Поясненням позивача від 11.10.2010р. підтверджується те, що відповідач акт прийому-пердачі приміщення не підписував і позивачу не передавав (а.с. 44-45).Твердження позивача про те, що доказом передачі приміщення в суборенду є сплата орендної плати за користування приміщенням згідно виставлених рахунків, спростовується самими виписками банку в яких у графі призначення зазначається, договір оренди  б/н від 06.08.2009р.(а.с.30), договір оренди б/н від 02.11.2009р. (а.с.33), тобто посилання на зовсім інші договори. Посилання у виписках банку на рахунок №5 від 03.08.2009р. (а.с.29), рахунок-фактуру б/н від 01.10.2009р. (а.с.31), рахунок від 01.12.2009р. (а.с.35), рахунок від 11.01.2010 р. (а.с.36) спростовується тим що, договором суборенди нежилого приміщення від 01.09.2009р. не пердбачений такий порядок розрахунків, як виставлення рахунків. З інших виписок банку (а.с.32,34-35,37-39) також не вбачається, що проведена оплата за оренду приміщення саме по договору суборенди від 01.09.2009р.

          Таким чином, оскільки ні актом прийому-пердачі майна, ні іншими доказами, які є наявні в матеріалах справи не підтверджується факт передачі відповідачу орендованого майна, за договором суборенди від 01.09.2009 р. суд I інстанції помилково прийшов до висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.05.2010р. по 17.05.2010р., а також неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення за період з 24.05.2010 р. по 31.07.2010 р.

          Неправомірно також судом зменшено розмір неустойки з посиланням на незначність прострочення виконання зобов’язання та нерозмірність штрафних санкцій наслідкам правопорушення.

          Отже, рішення господарського суду Вінницької області від 26.10.2010р. у справі 15/91-10 підлягає скасуванню за невідповідністю висновків викладених у рішенні обставинам справи.          

Відповідно до частини 1,2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Таким чином, апеляційна скарга позивача підприємця ОСОБА_2 підлягає до задоволення частково, а рішення господарського суду підлягає скасуванню повністю. В позові слід відмовити.

          Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 17.11.2010р. задоволити частково.

          Рішення господарського суду Вінницької області від 26.10.2010р. у справі 15/91-10 скасувати повністю і прийняти нове:

          В позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Приватного підприємства “Родинне Гніздо” про стягнення 8400 грн. орендної плати та неустойки, відмовити.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняттяі може бути оскарженя у касаційному порядку.

              Головуюча  суддя                                                                       Л.М. Сініцина

             Судді                                                                                              А.В. Гудак

                                                                                                                     Г.Є. Олексюк