РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" лютого 2011 р. Справа № 18/39-НМ
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Огороднік К.М.
суддів Мельник О.В.
при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 21.10.10р.
у справі № 18/39-НМ (суддя Соловей Л.А. )
позивач Житомирський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Коростишівської районної державної адміністрації та Головного управління Держкомзему у Житомирській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство"
відповідач приватний підприємець ОСОБА_1
про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення шкоди в сумі 1054,23 грн.
за участю представників сторін:
прокурора - Криворучко А.О.(посвідчення № 10 від 23.03.2009 р.)
позивача 1 - не з'явився
позивача 2 - не з"явився
відповідача - не з'явився
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 21 жовтня 2010р. у справі №18/39-НМ (суддя Соловей Л.А. ) позов Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Коростишівської районної державної адміністрації та Головного управління Держкомзему у Житомирській області задоволено. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити від нестаціонарного торгового кіоску самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,12га, розташовану на Коростишівської міської ради на 105 км автомобільної дороги Київ-Чоп. Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в доход фонду охорони довкілля місцевого бюджету 1054,23 грн. шкоди та в доход Державного бюджету України - 187,00грн. державного мита (за вимогу майнового та немайнового характеру) і 236,00грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у скарзі.
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 р. було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено останню для розгляду в судовому засіданні на 23.12.2010 р.
Відповідно до ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 15.12.2010р. вищезазначену справу № 18/39-НМ передано до Рівненського апеляційного господарського суду для подальшого здійснення апеляційного провадження, оскільки Указом Президента України "Питання мережі господарських судів України" " 811/2010 від 12.08.2010 року, серед іншого, ліквідовано Житомирський апеляційний господарський суд та створено Рівненський апеляційний господарський суд.
Згідно п.4 розпорядження Вищого господарського суду України № 23-р від 16.08.2010 року з урахуванням змін, внесених розпорядженням ВГСУ № 45-р від 09.12.2010 року, матеріали незакінчених провадженням справ, що розглядаються Житомирським апеляційним господарським судом, підлягають передачі на розгляд Рівненського апеляційного господарського суду.
Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду ухвалою від 31.01.2011р. прийняла справу № 18/39-НМ для подальшого здійснення апеляційного провадження.
Як вбачається, в поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, так як в судове засідання 21.10.2010 р. він прибути не зміг, оскільки перебував у відрядженні, про що повідомляв суд у своїй заяві від 20.10.2010 р. Однак, як зазначає скаржник, справу було розглянуто за його відсутності відповідно до ст.75 ГПК України, чим порушено його права, передбачені ст.22 ГПК України.
В судове засідання 28.02.2011 р. апелянт не з'явився, надіслав телеграму, в якій просить перенести розгляд скарги на іншу дату, через неможливість прибути в дане судове засідання в зв'язку з перебуванням на лікарняному.
Прокурор безпосередньо в судовому засіданні заперечив проти обгрунтувань, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, що можуть слугувати підставою для скасування рішення. Вважає рішення законним, обгрунтованим та просить скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Позивач 1 - Коростишівська районна державна адміністрація явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, заперечень на апеляційну скаргу не надіслав, про причини свого нез"явлення суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Позивач 2 - Головне управління Держкомзему у Житомирській області явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, у надісланому на адресу суду відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм статті 22 ГПК України не відповідає дійсності, так відповідно до статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. Позивач 2 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Господарським судом Житомирської області ухвала про порушення провадження у даній справі винесена 31.03.2010 року, судові засідання місцевим господарським судом неодноразово відкладались, однак ні відповідач, ні його представник жодного разу на них не з'явились вимог суду щодо надання матеріалів та документів по даній справі не виконали.
З огляду на вищевикладене, позивач 2 просить рішення Господарського суду Житомирської області від 21.10.2010 року у справі № 18/39-НМ залишити без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без задоволення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Державне підприємство "Коростишівське лісове господарство" в надісланих на адресу апеляційного господарського суду поясненнях зазначає, що договору оренди на використання земельної ділянки лісогосподарського призначення з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не укладав і дозволу для розміщення кафе «Сало» на спірній земельній ділянці останньому не надавав. Просить розглядати скаргу без його участі його представника.
Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду апеляційної інстанції від 31.01.2011 р. не була визнана обов"язковою, а останні належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, зважаючи, що причини, з яких скаржник просить відкласти розгляд справи належним чином не підтверджені, колегія суддів вважає за доцільне переглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.101 ГПК України.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду – залишити без змін, виходячи з наступного.
Проаналізувавши матеріали справи та наявні в ній докази, апеляційною інстанцією встановлено, що перевіркою дотримання вимог земельного законодавства на території Коростишівської міської ради, проведеною міжрайонною природоохоронною прокуратурою спільно з управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області, встановлено факт самовільного зайняття фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) земельної ділянки площею 0,12га, розташованої на території Коростишівської міської ради на 105 км автомобільної дороги Київ-Чоп. Дана земельна ділянка, на якій розміщене кафе "Сало" використовується відповідачем без правовстановлюючих документів на землю, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15.07.2009р. (а.с.25), актом обстеження №003/28/09 від 15.07.2009р. (а.с.26), протоколом про адміністративне правопорушення №003/61/09 від 15.07.2009р. (а.с.28), приписом №003/61/09 від 15.07.2009р. про усунення порушень земельного законодавства, яким фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язувався оформити правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою (а.с.27).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Житомирській області 16.07.2009р. на відповідача за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. (а.с.29).
Місцевим господарським судом досліджено, що 05 листопада 2009р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області було проведено повторну перевірку дотримання вимог земельного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, якою встановлено, що відповідач не виконав припису від 15.07.2009 р. за №003/81/09, а саме, не оформив правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,12га, яка використовується для розміщення та обслуговування кафе "Сало", у зв'язку із чим 05.11.2009р. було винесено повторний припис (а.с.32) та складено протокол про адміністративне правопорушення №000467 (а.с.33).
Постановою Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Житомирській області 06.11.2009р. на відповідача за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00грн.
17 грудня 2009р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області втретє проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та встановлено, що останнім припис від 05.11.2009р. не виконаний.
Як досліджено місцевим господарським судом, внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів державі завдано шкоди на загальну суму 1054,23грн. Зазначене підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, проведеним Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області (а.с.30). При цьому, останній здійснений відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.
Колегія Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з тим, що аналізуючи надані сторонами докази, оцінюючи їх у сукупності, місцевим господарським судом було взято до уваги наступне.
Статтями 13, 14 Конституції України визначено - земля є об'єктом права власності Українського народу та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як вбачається з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
При цьому, стаття 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає, що будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, вважаються самовільним зайняттям земельної ділянки.
Згідно п.7 ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Крім того, п."а" ст.17 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.
Місцевим господарським судом досліджено, що в матеріалах справи відсутні будь-які розпорядження Коростишівської райдержадміністрації щодо передачі відповідачу спірної земельної ділянки.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 Земельного кодексу України визначено перелік документів, які посвідчують право на земельну ділянку. Такими документами є державний акт, цивільно-правова угодою, свідоцтво про право на спадщину, договір оренди.
Як вірно зазначив в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, з наявного в матеріалах справи договору №1 від 08.09.2006р. купівлі-продажу нестаціонарного торгового кіоску кафе "Сало" (а.с. 66) вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 купив у громадянки ОСОБА_2. два торгові кіоски під розміщення кафе. При цьому, право на вказану земельну ділянку відповідачу передано не було, і доказів наявності правовстановлюючих документів на неї останнім не надано в жодне з п"яти проведених місцевим господарським судом засідань. Не надано таких доказів відповідачем і суду апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що майно, яке було предметом договору купівлі-продажу від 08.09.2006р., фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 розташовано на спірній земельній ділянці самовільно.
Разом з тим, як зазначає місцевий господарський суд, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на якій розташоване кафе "Сало", входить до земель, наданих ДП "Коростишівське лісове господарство" в постійне користування, яке, як вбачається з відповіді на запит Житомирській міжрайонній природоохоронній прокуратурі (а.с.62) та з наданих апеляційному господарськуому суду письмових пояснень (а.с.114) договору оренди на використання земель лісогосподарського призначення з відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не укладало та не надавало останньому дозвіл на розміщення кафе.
Крім того, порушення відповідачем норм чинного законодавства підтверджується також матеріалами перевірки Держземінспекції у Житомирській області, зокрема, поясненнями відповідача, наданими у протоколі про адміністративне правопорушення №003/61/09 від 15.07.2009, в яких останнім визнано факт зайняття спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів (а.с.28 на звороті).
Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач в порушення вимог ст.ст.116, 125, 126 Земельного кодексу України без достатніх правових підстав (відповідного рішення органу виконавчої влади, цивільно-правової угоди, державного акту на земельну ділянку), зайняв земельну ділянку площею 0,012 га, що розташована на території Коростишівської міської ради на 105 км. автомобільної дороги Київ-Чоп під розміщення кафе "Сало".
З врахуванням змісту ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, з яким не може не погодитись суд апеляційної інстанції, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 фактично використовує спірну земельну ділянку без правовстановлюючих документів на неї для зайняття господарською діяльністю.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі за рішенням суду.
З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 0,12 га, що розташована за межами населеного пункту на території Коростишівської міської ради на 105 км автомобільної дороги Київ-Чоп та, відповідно, присудив до стягнення з відповідача 1054,23грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного зайняття вищезазначеної земельної ділянки.
При цьому, розрахунок розміру заподіяної шкоди здійснено відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. №963, за наступною формулою Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1), де: Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000р. №783 (а.с.6).
Виходячи з розрахунку, проведеного позивачем згідно вказаної формули на підставі зазначеної Методики, та перевіреного судами обох інстанцій, розмір заподіяної шкоди становить 1054,23грн.
Не можна не погодитись з місцевим господарським судом, яким правомірно не було взято до уваги посилання позивача та прокурора в письмових поясненнях (а.с.77, 79-80) на Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993р. №284, оскільки в даній справі спірні правовідносини пов'язані з відшкодуванням власнику землі шкоди, завданої внаслідок самовільного використання відповідачем земельної ділянки, а предметом правового регулювання норм ст.156, 157 Земельного кодексу України та вказаного Порядку, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані правовідносини не слід ототожнювати з фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто без належних правовстановлюючих документів на землю (абзац 16 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"), що, в свою чергу, є підставою для застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, а не Порядку.
Крім того, листом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 03.04.2008р. №6-8-841 надано роз'яснення територіальним відділенням Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963, та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284. Згідно вказаного листа розрахунок розміру шкоди, заподіяної земельним ресурсам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, який здійснено Держземінспекцією та її територіальними органами, затвердженню будь-якими іншими органами не підлягає.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Зі змісту цієї статті випливає, що обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги і заперечення.
В поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що місцевим господарським судом порушено його права, передбачені ст.22 ГПК України. З огляду на викладене апелянтом, колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне звернути його увагу на те, що відповідно до частини 3 зазначеної ним статті сторони зобов"язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об"єктивного дослідження всіх обставин справи, оскільки згідно зі ст.4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Натомість, відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив. В адресованій господарському суду заяві від 20.10.2010р. відповідач в черговий раз просив відкласти розгляд справи посилаючись на неможливість з'явитись в судове засідання через перебування у відрядженні (а.с.74-75). Однак, як вбачається з матеріалів справи, ні відповідач, ні його представник, не з'явились в жодне судове засідання, в адресованих суду клопотаннях (а.с.15, 22, 41, 49, 60) відповідач щоразу просив відкласти розгляд справи.
Розглянувши чергове клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, місцевий господарський суд, на думку колегії Рівненського апеляційного господарського суду, правомірно його відхилив враховуючи те, що неявка відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а також той факт, що відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання свого представника.
При цьому, місцевим господарським судом було прийнято до уваги те, що розгляд справи здійснювався тривалий термін (перше судове засідання було призначене на 11 травня 2010 р., друге – 08 червня 2010 р., третє - 09 вересня 2010 р., четверте – 07 жовтня 2010 р., п’яте – 21 жовтня 2010 р., коли і було винесено оскаржуване рішення) і відповідач мав процесуальну можливість довести ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно визнав обґрунтованим та задоволив в повному обсязі позов Житомирського міжрайонного природоохоронного прокурора.
При цьому, витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу правомірно місцевим господарським судом покладені на відповідача, оскільки своїми діями він спонукав прокурора звернутись з позовом до суду.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 21.10.2010 р. ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 21.10.2010 р. - залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Мельник О.В.