РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" лютого 2011 р. Справа № 15/1121
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бригінець Л.М.
судді Демидюк О.О. ,
судді Петухов М.Г.
при секретарі Водоп"ян О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
від органу прокуратури - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 7/15/1121-10) на рішення господарського суду Житомирської області від 18.11.10 р. у справі № 15/1121
за позовом Прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (м.Житомир), в особі Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради ( м. Житомир)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення в сумі 6 946 грн. 82 коп.
Всі учасники були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги (докази повідомлення залучені до матеріалів справи)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.11.2010р. задоволено позовні вимоги прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (м. Житомир), в особі Комунального підприємства “Житомиртеплокомуненерго” Житомирської міської ради ( м. Житомир) про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир) заборгованості в сумі 6946грн.82коп.
Обгрунтовуючи вказане рішення суд встановив, що 01.10.2009р. 01.10.2009р. між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (позивач/теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач/споживач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №628 (а.с. 12-15).
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Розділом 1 "Предмет договору" сторони визначили, що за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Об'єкт теплопостачання: АДРЕСА_1.
Пунктом 4.8 договору купівлі-продажу теплової енергії №628 від 01.10.2009р. сторони погодили, що всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником.
На виконання умов вищезазначеного договору, КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради у період з листопада 2009 року по червень 2010 року було надано відповідачеві передбачені договором послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 6949,82грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг та рахунками (а.с. 6-10).
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг не виконав, в результаті чого станом на день звернення з позовом до суду у відповідача існує заборгованість перед КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради в сумі 6949,82грн.
Відповідач факт наявності заборгованості в сумі 6949,82грн. визнав, про що свідчить підписаний представниками сторін акт звірки розрахунків.
Не погоджуючись із вказаним рішенням від 18.11.2010р., відповідач - фізична особа - підприємець подала апеляційну скаргу.
Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та просить його скасувати.
Зокрема відповідач (скаржник) посилається на те, що суд позбавив його можливості взяти участь у судовому засіданні та надати обгрунтовані заперечення проти позову.
(Підтвердження перебування на лікарняному в період з 11.10.2010р. по 20.10.2010р. та з 18.11.2010р. по 01.12.2010р. додане до скарги).
В скарзі також зазначено, що на виконання ухвали суду від 02.11.2010 року, які скаржником були отримані лише 25.11.2010 року позивача - Комунальне підприємство “Житомиртеплокомуненерго” Житомирської міської ради було зобов'язано провести з відповідачем звірку, для чого з'явитись до відповідача для складення такого акту.
Скаржник висловлює припущення, що якби позивач - Комунальне підприємство “Житомиртеплокомуненерго” Житомирської міської ради виконав вимоги ухвали, то апелянт по - перше була повідомлена про час та місце розгляду справи, а по - друге - запропонувала б укласти мирову угоду в даній справі, якою могло б бути передбачена реструктуризація заборгованості.
На думку скаржника, позивачем не виконано вимог ухвали суду від 02.11.2010 року щодо надання доказів належності приміщення за адресою АДРЕСА_1 та інші докази на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві.
Вважає, що суд неповно дослідив обставини справи.
В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції жодним чином не зазначено, чи намагався позивач врегулювати спірне питання в досудовому порядку, чи направляв претензію чи лист - вимогу на адресу апелянта, що також вважає неповнотою судового процесу.
Твердження позивача про наявність заборгованості лише на підставі розрахунків скаржник вважає безпідставним.
Позивач- Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі.
Рішення суду вважає законним і обґрунтованим, яке прийняте у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.
На скаргу в тій частині, що суд незважаючи на приписи ст. 77 ГПК України безпідставно не відклав розгляд справи, фактично позбавивши сторону конституційного права на судовий захист, чим грубо порушив норми процесуального права, зазначає, що відповідача ніхто не позбавляв права подати відзив на позовну заяву. Господарський суд Житомирської області зобов'язував відповідача надати відзив на позовну заяву ухвалою від 27 серпня 2010 р., 21 вересня 2010 р., 12 жовтня 2010 р. та 02 листопада 2010 р. Крім того, відповідач не з'являлась на розгляд даної справи на вимогу суду 21 вересня 2010 р. та 02 листопада 2010 , року без пояснення поважності причин неявки.
Згідно ст. 75 ГПК України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано.
Крім того, позивач зазначає, що у відповідності до ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідач в апеляційній скарзі не заперечує проти позовних вимог позивача. Наявність заборгованості в сумі 6 946,82 грн. підтверджується актом взаємозвірки розрахунків, підписаного відповідачем, що є в матеріалах справи.
У відзиві також зазначено, що відповідно до ст.5 Господарсько-процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.
Отже, обрання такого способу врегулювання спору є правом а не обов'язком сторін. За Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів встановлено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист.
Послуги за теплопостачання відповідач не сплачував протягом жовтня 2009-квітня 2010 року та мав можливість добровільно розрахуватися до передачі вирішення даного спору на розгляд суду.
Позивач просить залишити рішення господарського суду Житомирської області без змін, а апеляційну скаргу відповідача-без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступнне:
В судове засідання апелянт не з’явився, слухання справи апеляційним господарським судом відкладалось.
Ухвали, що направлялись на адресу скаржника, повертались з відміткою відділення зв’язку «до закінчення терміну зберігання» (ухвали направлялись на адресу, що зазначалась скаржником – м.Житомир, вул.Театральна, 13).
Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців залучений до матеріалів справи (а.с.22). Згідно якому записи щодо фізичної особи -підприємця (скаржника) відсутні.
Суд розглядає скаргу за наявними у справі документами.
КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (позивач) та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (відповідач – споживач) укладено договір №628 від 01.10.2009р. на постачання теплової енергії в гарячій воді. Укладений договір, виходячи із змісту договору та матеріалів справи, є діючим.
Згідно п.4.8 договору розрахунки за надані послуги споживачем проводяться до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, платіжними документами, які виписуються Постачальником.
Як зазначено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, згідно умов договору Постачальником надані послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2009р. по червень 2010р. на суму 6949,82 грн. (рахунки на надання послуг, повідомлення є наявними у матеріалах справи а.с.6-10).
Невиконання Споживачем зобов’язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, визнається, про що свідчить підписаний сторонами акт звірки розрахунків (а.с.47).
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Отже, невиконання зобов’язань Споживачем (ОСОБА_1) за договором №628 від 01.01.2009р. доведено матеріалами справи.
Щодо зобов"язання проведення звірки, слід зазначити:
Умови укладеного договору не передбачають порядок (обов"язок) "Постачальника" проводити звірку взаєморозрахунків за своєю ініціативою. В матеріалах справи відсутня інформація про звернення "Споживача" з пропозицією провести звірку розрахунків.
Пункт 6.6 вказаного договору передбачає, що розбіжності та спори між сторонами, пов"язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішується шляхом проведення переговорів, обміном (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод.Пропозиції щодо зміни договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу.
Однак, споживач не звертався до постачальника з підстав, зазначених у п.п. 6.6. договору.
Фізичною особою – підприємцем не доведено факт проведення розрахунків, що не узгоджується із ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Щодо неявки відповідача у судове засідання місцевого господарського суду, слід зазначити, що судом ретельно досліджувалось місцезнаходження фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.56,57). Слухання справи неодноразово відкладалось.
У відповідності із ст.75 ГПК України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано.
За таких обставин, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст.91, 99,101, 103-105 ГПК України Рівненський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 18.11.2010р. у справі №15/1121 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 – без задоволення.
2. Справу №15/1121 повернути до господарського суду Житомирської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Бригінець Л.М.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Петухов М.Г.
Віддрук. прим.:
1 - до справи,
2, 3 - позивачам,
4 -,5 - відповідачу: м.Житомир, вул.Театральна,13
м.Житомир, вул.Київська, 7 кв.28
6 - прокуратура Житомирської області (10008, м. Житомир, вул. 1-го Травня, 11)
7 - прокурору Корольовського району (м.Житомир, вул.Черняхівського, 2),
8 - в наряд.