Судове рішення #13869608

   

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2011 р.                                                           Справа № 22/1667-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  

головуючий суддя   Бригінець Л.М.,   суддя Демидюк О.О. ,  суддя Петухов М.Г.  

при секретарі Риштун О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Лук"янчук О.М. дов.№ 1 від 11.01.2011р.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 25/5-10) на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.11.10 р. у справі № 22/1667-10

за позовом Фермерського господарства "Житниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський комбікормовий завод"

про  стягнення 459 937,33 грн.

   Судом роз’яснено присутньому представнику сторони  права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.11.2010р. (суддя Заверуха С.В.) у справі № 22/1667-10   частково  задоволено позов   Фермерського   господарства    "Житниця"    с.    Щиборівка   Красилівського   району Хмельницької області та стягнуто з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський комбікормовий завод"   Хмельницька область, м. Красилів вул. Грушевського,150 код 00686871)  239606грн. (двісті тридцять дев'ять тисяч шістсот шість гривень 00коп.) основного боргу, 1332,98 грн. (одну тисячу триста тридцять дві гривні 98 коп.) інфляційних втрат, 452,12 грн. (чотириста п"ядесят дві гривні 12 коп.) 3% річних, 1121,49 грн. (одну тисячу сто двадцять одну гривню 49 коп.) - пені, 2425, 13грн. (дві тисячі чотириста двадцять п'ять гривень 13 коп.) - державного мита та 124,44 грн. (сто двадцять чотири гривні 44 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову в сумі 217424,74 грн. відмовлено.

Місцевим господарським судом встановлено, що  відповідно   до   накладної  №1345   від   30.10.2008р.   позивач   поставив   відповідачу   зерно  кукурудзи на суму 230006,00грн. Довіреністю №4 від 30.10.2008р. (зі штампом ТзОВ "Красилівського комбікормового заводу") відповідач уповноважив ОСОБА_1 отримати від фермерського господарства "Житниця" с. Щиборівка Красилівського району Хмельницької області зерно кукурудзи.

    02.01.2009р. між фермерським господарством "Житниця" с. Щиборівка Красилівського району Хмельницької області (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Красилівський комбікормовий завод" м. Красилів Хмельницької області (Покупець) укладено договір купівлі № 2/01, за умовами якого позивач продає, а відповідач купує зерно кукурудзи (надалі - товар) (п.1 договору).

     Зобов"язання за вказаним договором порушено відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятим  місцевим господарським судом рішенням відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Красилівський комбікормовий завод" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 29.11.2010р. як таке, що винесене з порушенням норм матеріального права.

Обгрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилається на таке:

При винесенні рішення у даній справі не надано оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами з приводу оформлення господарської операції, пов"язаної з переданням кукурудзи в кількості 328580 тон на загальну суму 230006, 00 гривень, що було підтверджено накладною № 1345 від 30.10.2008 р.   

В оригінальному примірнику накладної від 30.10.2008 р. №1345, яка була надана суду представниками Відповідача для ознайомлення в графі «основа»зазначено: «в рахунок розрахунків». Дана накладна підписана представниками сторін і скріплена відповідними печатками.

Таким чином, Сторони домовилися, що партія кукурудзи в кількості 328580 тон на загальну суму 230006, 00 гривень, була передана Позивачем та перейшла у власність Відповідача в рахунок погашення боргу за надані послуги по сушці зерна відповідно до умов  договору на здачу-приймання давальницької сировини та надання послуг по зберіганню, сушці та переробці на дерть від 15.07.2008 року.

Підтвердженням позиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Красилівський комбікормовий завод»щодо проведення взаємних розрахунків між Товариством та Фермерським господарством «Житниця»слугують реєстри прийняття зерна на зберігання, сушці та переробці на дерть, які теж були предметом огляду судом, але не відомо з яких причин не взяті ним до уваги.

Крім того, представниками Відповідача зазначалося, що взаємовідносини, які виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Красилівський комбікормовий завод»та Фермерським господарством «Житниця»в 2008 році регулювалися виключно договором від 15.07.2008 року. Підтвердженням цього можуть слугувати матеріали господарської справи № 22/589-10, яка була розглянута господарським судом Хмельницької області.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Красилівський комбікормовий завод»вважає, що висновки суду викладені в рішенні господарського суду Хмельницької області від 29.11.2010р. не відповідають дійсним обставинам справи.

Позивач проти скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві. Просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

     При розгляді апеляційної скарги Рівненським апеляційним господарським судом  встановлено:

Відповідно   до   накладної  №1345   від   30.10.2008р.   позивач   поставив   відповідачу   зерно  кукурудзи на суму 230006,00грн. Довіреністю №4 від 30.10.2008р. (зі штампом ТзОВ "Красилівського комбікормового заводу") відповідач уповноважив ОСОБА_1 отримати від фермерського господарства "Житниця" с. Щиборівка Красилівського району Хмельницької області зерно кукурудзи.

    02.01.2009р. між фермерським господарством "Житниця" с. Щиборівка Красилівського району Хмельницької області (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Красилівський комбікормовий завод" м. Красилів Хмельницької області (Покупець) укладено договір купівлі № 2/01, за умовами якого позивач продає, а відповідач купує зерно кукурудзи (надалі - товар) (п.1 договору).

    Договір підписаний представниками та скріплений печатками сторін.

  Загальна кількість товару складає 339489 тон. Якість товару, що поставляється повинна відповідати : зерно кукурудзи вимогам ДСТУ 3768-98. Поставка товару здійсняється транспортом "Покупця". Кількість кожної партії і строки поставки погоджуються сторонами додатково (п.2 договору).

Ціна однієї тонни становить 880,00 грн. за одну тону у заліковій вазі. Покупець проводить оплату на розрахунковий рахунок "Продавця" по факту поставки зерна на протязі 3 (трьох) банківських днів(п.3 договору).

У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

За порушення термінів оплати партії товару "Покупець" виплачує "Продавцю" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час виконання договору, за кожен день прострочення оплати (п.4 договору).

  Довіреністю №3 від 22.01.2009р. (скріпленої печаткою ТзОВ "Красилівського комбікормового заводу") відповідач уповноважив ОСОБА_2 отримати від фермерського господарства "Житниця" с. Щиборівка Красилівського району Хмельницької області зерно кукурудзи у кількості 10909 кг.

Накладною №135 від 30.01.2009р. позивач передав у власність відповідача, а останній отримав товар у кількості вказаної у довіреності на загальну суму 9 600,00 грн. Вказана накладна підписана сторонами.

Згідно накладної №135 а від 30.01.2009 р.. яка підписана лише представниками позивача, визначено зміну ціни кукурудзи на суму 108431,40 грн.

  Позивач на адресу відповідача надіслав претензію №161 від 10.11.2010 р. про сплату заборгованості за накладною №1345 від 30.10.2008 р., накладною №135а від 30.01.2010 р., накладною №135 від 30.01.2009 р., яка вручена останньому 15.11.2010 р.. що підтверджується поштовим повідомленням. Крім того, факт отримання відповідачем претензії підтверджується вручення її позивачем в судовому засіданні 16.11.2010 р.. про що свідчить відмітка представника ТзОВ "Красилівський комбікормовий завод".

Вважаючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання згідно договору належним чином не виконав, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 47 674.04 грн. за період з лютого 2009 р. по серпень 2010 р., 3% річних в сумі 14 143,58 грн. за період з 02.02.2009 р. по 31.08.2010 р., пеню в сумі -99 369.31 грн. за період з 02.02.2009 р. по 31.08.2010 р.

     У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

    Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

    Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

      Відповідно до п.2 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

      Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу ( ст.ст.655, 656 Цивільного кодексу України). Так, позивач передав відповідачу товар, останній його прийняв та зобов'язувався сплатити за нього певну грошову суму.

          Згідно з ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили строк оплати відповідачем отриманого товару.

       Покупець проводить оплату на розрахунковий рахунок "Продавця" по факту поставки зерна на  протязі 3 (трьох) банківських днів. Отже, за накладною від 30.01.2009 р. у позивача виникло право вимагати повного розрахунку за проданий товар 05.02.2009р.

Факт наявності у відповідача (апелянта) заборгованості перед позивачем в сумі 9600,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме договором купівлі №2/01 від 02.01.2009 р., накладною №135 від 30.01.2009 р.. довіреністю №3 від 22.01.2009 р.

         Відповідачем доказів погашення заборгованості не надано.

   За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 9600,00 грн. основної суми заборгованості за договором купівлі №2/01 підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

      Наявна в матеріалах справи накладна №1345 від 30.10.2008р. на суму 230 006,00 грн. свідчить про отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей в кількості 328580 кг, однак суд не погоджується з думкою позивача, проте що поставка товару за даною накладною є виконання умов договору купівлі №2/01 від 02.01.2009 р.

      Судом враховано, що накладна №1345 на суму 230006,00 грн. датована датою раніше, ніж укладений між сторонами договір купівлі від 02.01.2009 р. При цьому умовами вказаного вище договору, сторони не передбачили можливість попередньої поставки товару, також у договорі не має жодного посилання на накладну №1345 від 30.10.2008 р. проте сторони не були позбавлені можливості визначити дані умови укладаючи договір. Крім того, договір №2/01 від 02.01.2009 р. вступає в силу з моменту його підписання (п.7.1). а не раніше.

    Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

    Аналіз накладної №1345 від 30.10.2008 р. свідчить про те, що сторони не визначили строк протягом якого відповідач повинен здійснити оплату товарно-матеріальних цінностей. Проте, наявними матеріалами справи встановлено, що позивач скористався своїм правом пред'явлення вимоги визначеної ст. 530 ЦК України, зокрема це підтверджено претензією №161 та доказами її вручення відповідачу.

      Доводи відповідача (апелянта), що накладні та довіреності надані позивачем до матеріалів справи регулюють відносини щодо виконання сторонами умов договору від 15.07.2008 р. на здачу-приймання давальницької сировини та надання послуг по зберіганню, сушці або його переробці на дерть в 2008 році, судом до уваги правомірно не прийняті, оскільки зі змісту даних накладних та довіреностей не вбачається приймання зерна кукурудзи саме для надання послуг по зберіганню, сушці або переробці. Договором від 15.07.2008 р. не передбачено обов"язок сторін у разі прийняття зерна вказувати вартість останнього. Однак у накладних, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог, крім кількості товаро-матеріальних цінностей вказана їх вартість.

     Договір від 15.07.2008 р.  свідчить, що факт наданих послуг повинен підтверджуватись відповідним актом (п.3.2 договору), відповідно приймання зерна відповідачем від позивача також необхідно оформлювати актом здачі-приймання давальницької сировини.

Посилання відповідача (апелянта) на витяги з реєстрів кукурудзи станом на 31.10.2008 р. не є свідченням того, що товар за накладною №1345 від 30.10.2008 р. переданий саме на виконання договору від 15.07.2008 р., оскільки реєстр від 30 жовтня 2010 р. з визначенням маси кукурудзи в кількості 328580 тон відсутній.

Підтвердження домовленості між сторонами про  можливість залишення відповідачем товаро-матеріальних цінностей, куплених згідно накладної від 30.10.2008 р. №1345, в рахунок погашення боргу за надані послуги по сушці зерна, відсутні.

При цьому, судом прийнято до уваги, що згідно умов договору від 15.07.2008 р. відповідач, у разі неналежного виконання позивачем обов'язку щодо сплати вартості послуг, не позбавлений можливості стягнення даної заборгованості в примусовому порядку.

Вимога ФГ "Житниця" в частині стягнення основної суми заборгованості за поставлену продукцію по накладній №1345 від 30.10.2008 р. в сумі 230006,00грн. є обгрунтованою.

Накладна є документом, яка використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар. Підписаною накладною стороною (сторонами), посвідчується факт прийняття товару відповідно до змісту вчиненого правочину. Зважаючи на те, що на накладній від 30.01.2009 №135а на суму 108431,40 грн. відсутній підпис повноважного представника товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський комбікормовий завод", дана накладна не породжує  правових наслідків для сторін, а тому не може являтись належним та допустимим доказом в розумінні  ст. 33 та ст. 34 ГПК України, яка підтверджує прийняття товару відповідачем.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Отже, сума108431,40грн. визначена в  накладній  №135а не свідчить про донарахування  заборгованості  по накладній №1345 , оскільки накладна №135а підписана лише позивачем та не є  погодженням відповідачем вартості товару у розмірі більшому ніж зазначено в накладній №1345.

Місцевим судом у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 108431,40 грн. за договором купівлі від 02.01.2009 р. №2/01 по накладній №135а від 30.01.2009 р. відмовлено правомірно.

Щодо стягнення  з відповідача пені в сумі 99369,31 грн., а саме: за період з 02 02.2009-14.06.2009р.  на суму 298750,40 грн. в сумі 26126,34 грн., за період з 15.06.2009р.-11.08 .2009р.   на суму 298 750,40 грн. в сумі  10443,99 грн., за період з 12.08. 2009р.- 07. 06. 2010р. на суму 298 750.40 грн. в сумі 50337,40 грн., за період з 08.06.2010р. -09. 08.2010р.   на суму 298750,40 грн.   в сумі 9797,38 грн., за період з 10.08.2010р. -31.08.2010р.    на суму 298 750,40 грн. в сумі 2664,20 грн. суд обгрунтовано зазначив:

     Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення  виконання зобов'язання. Відповідно до ст.1 Закону України ''Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за  прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,  припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, сторонами в договорі від 02.01.2009 № 2/01 передбачено, що за порушення термінів оплати партії товару "Покупець" виплачує "Продавцю" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. що діє на час виконання договору, за кожен день прострочення оплати (п.4 договору).

За таких обставин, зважаючи що стягненню підлягає основна заборгованість в сумі 9600,00 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором від 02.01.2009 р., правомірним є нарахування пені в сумі 1121,49 грн. за період з 05.02.2009р. по 05.08.2009р. (182 дні), враховуючи імперативний припис передбачений ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та норми ст. 232 ГК України, яка також підлягає стягненню з відповідача.

В частині стягнення 98247,82 грн. пені відмовлено, враховуючи, що статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Також, позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 47 674,04 грн. за період з лютого 2009 р. по серпень 2010 р.

Проте, враховуючи наданий позивачем розрахунок та зважаючи, що стягненню підлягає основна заборгованість в сумі 9600,00 грн. правомірним є нарахування інфляційних втрат за період з лютого 2009 р. по серпень 2010 р. в сумі 1332,98 грн., яка також підлягає стягненню з відповідача. При цьому приймається до уваги, що строк виконання зобов'язання щодо оплати за накладною №1345 від 30.10.2008 р. настав пізніше ніж період заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат.                                                    

В частині стягнення 46341,06 грн. інфляційних втрат  відмовлено правомірно.   

Щодо зарахування зустрічних вимог слід зазначити, що згідно ст. 601 ЦК України зобов"язання  припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.  Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Апелянт не зазначає в скарзі та не подавав місцевому господарському суду документ в підтвердження звертання з заявою до сторони про здійснення зарахування вимог.

Оцінивши докази по справі в їх сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав, встановлених ст. 104 ГПК України для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 91, 99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 29.11.2010р. у справі № 22/1667-10 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський комбікормовий завод" м. Красилів Хмельницької області  залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу № 22/1667-10 повернути господарському суду Хмельницької області.


Головуючий суддя                                                                       Бригінець Л.М.  


Суддя                                                                                              Демидюк О.О.  


Суддя                                                                                              Петухов М.Г.  

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація