КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.2011 № 40/524
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів:
при секретарі:
за участі представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 28.02.2011 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадської організації «Шлях до Європи»
на рішення господарського суду м.Києва від 18.01.2011 року
у справі № 40/524 ( )
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до громадської організації «Шлях до Європи»
про стягнення 59075,48 грн.
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ГО «Шлях до Європи» про стягнення 59 075, 48 грн.
Господарський суд міста Києва 18.01.2011 року прийняв рішення, яким позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ГО «Шлях до Європи» задовольнив, стягнув з відповідача на користь позивача суму заборгованості по орендній платі у розмірі 54 967, 74 грн., пеню у розмірі 4 015, 18 грн. та понесені судові витрати.
При винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем на підставі укладеного між сторонами договору оренди, яка виникла у зв’язку з порушенням відповідачем умов вказаного договору щодо сплати грошових коштів за користування спірним приміщенням.
Відповідач не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2011 року по справі № 40/524 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2011 року є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування вказаного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів та висновків скаржника і невідповідність їх нормам матеріального і процесуального права та просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив. Матеріалами справи підтверджується, що апеляційний господарський суд ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження, надіслав скаржнику за адресою зазначеною в апеляційній скарзі, яка також зазначена і у позовній заяві (а.с. 83 – 84).
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що представник відповідача про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що не позбавляє колегію суддів можливості розглянути дану справу за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 28.02.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, встановлено наступне.
01.01.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (далі – договір, а.с. 11 – 14).
За умовами вказаного договору позивач передав відповідачу в оренду нежитлові приміщення загальною площею 161, 5 кв.м, що знаходяться на 3 поверсі будинку АДРЕСА_1 та складається з 8 кімнат, кухні та санвузлу. Вказані приміщення належать позивачу на праві приватної власності (п. 1.1., 1.2. – договору, а.с. 11).
01.01.2010 року між позивачем та відповідачем було підписано Акт приймання – передачі нежитлового приміщення загальною площею 161, 5 кв.м., яке знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 15).
Відповідно до п. 4.1. Договору, розмір орендної плати за цим договором становить 24 000 грн. на місяць. Орендна плата за цим договором нараховується з моменту підписання Акту приймання-передачі приміщення відповідно до п. 1.4 цього Договору. Розмір орендної плати за цим Договором не підлягає коригування на індекс інфляції.
Згідно п. 4.2. Договору, орендна плата сплачується орендарем щомісячно у безготівковій формі на рахунок орендодавця, зазначений в розділі 7 цього Договору, до 15 числа поточного місяця за поточний місяць оренди.
Умовами пункту 4.4. Договору передбачено, що до розміру орендної плати включено вартість всіх комунальних та експлуатаційних послуг, всі податки і платежі, в тому числі включено:
- вартість опалення, водопостачання, прибирання прилеглої території, каналізації;
- користування кухнею та туалетною кімнатою, що знаходиться в Приміщенні;
- плату за користування обладнанням, що передається разом з Приміщенням, зазначене в Акті приймання-передачі Приміщення.
Пунктом 2.4. договору передбачено обов’язок орендаря (відповідача) своєчасно та в повному обсязі у відповідності до умов договору вносити орендну плату.
12.08.2010 між сторонами було підписано акт прийому - передачі (повернення) нежитлового приміщення (а.с. 16).
Позивач враховуючи, що відповідач не належним чином виконав умови договору щодо оплати оренди за користування спірним приміщенням 09.12.2010 року направив на адресу відповідача Акт звірки розрахунків, який останнім не був підписаний (а.с. 29 – 32).
Позивач враховуючи те, що відповідачем не погашена заборгованість по договору оренди, звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та пені.
Господарський суд міста Києва враховуючи, що відповідачем не надано доказів щодо погашення заборгованості за спірним договором, керуючись нормами ст.ст. 526, 625 ЦК України позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задовольнив повністю.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
За змістом ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з розрахунками позивача заборгованість відповідача за Договором оренди від 01.01.2010 року по орендній платі складає 54 967, 74 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При дослідженні матеріалів справи колегією суддів апеляційного господарського суду не було виявлено доказів які би підтвердили відсутність у відповідача перед позивачем заборгованості по орендній платі в розмірі 54 967, 74 грн. Зазначене не спростоване і доводами апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача перед позивачем вказаної заборгованості за Договором оренди № 1 від 01.01.2010 року.
Заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди підтверджується актом звіряння розрахунків, рахунком-фактурою № 14 (а.с. 88) та відсутністю в матеріалах справи доказів оплати відповідачем виставленого позивачем відповідно до умов п. 4.8. договору вказаного рахунку-фактури.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі в розмірі 54 967, 74 грн.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, також погоджується і з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 4 015, 18 грн. з огляду на таке.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати по цьому Договору орендар зобов’язаний сплатити на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.
Разом з тим, в ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» і яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що за прострочення платежу за договором може бути стягнута лише така сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (Апеляційним господарським судом враховані висновки Вищого господарського суду України в постановах від 14.02.2008 року по справі № 5/2164 та від 13.05.2008 року по справі № 37/371).
Колегія суддів апеляційного господарського суду перевіривши математичний розрахунок пені в розмірі 4 015, 18 грн. за неналежне виконання зобов’язань з оплати орендних платежів дійшла до висновку, що вказана пеня обрахована саме з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 4 015, 18 грн. за неналежне виконання зобов’язань з оплати орендних платежів.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що строк виконання зобов’язання за договором за червень, липень та частину серпня 2010 року не настав, оскільки відповідно до п. 4.8. договору – розрахунки здійснюються орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків, які орендарю позивачем не були виставлені, колегія суддів зазначає наступне.
В матеріалах справи містяться рахунки № 12 від 22.06.2010 року, № 13 від 22.07.2010 року та № 14 від 26.08.2010 року (а.с. 88 – 90).
З вказаних рахунків вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу сума оплати за оренду приміщення за червень – серпень 2010 року та відшкодування електроенергії за вказаний період.
З виписок банку (а.с. 91 – 93) вбачається, що відповідачем за виставленими рахунками позивача №№ 12, 13, 14 було відшкодовано лише електроенергію, а оплата за оренду залишилась поза увагою відповідача. Зазначені дії відповідача спростовують доводи апеляційної скарги, що строк виконання зобов’язання за договором за червень, липень та частину серпня 2010 року не настав.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасника судового процесу.
З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, представником відповідача не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, враховуючи положення ч. 2 ст. 104 ГПК України, приходить до висновку, про необґрунтованість вказаних вимог апелянта, оскільки судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до прийняття неправильного рішення по справі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2011 року по справі № 40/524 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 – 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу громадської організації «Шлях до Європи» на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2011 року у справі № 40/524 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2011 року у справі № 40/524 залишити без змін.
3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
5. Матеріали справи № 40/524 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді