КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.2011 № 55/335
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача – не з’явилися;
відповідача – Іванчук М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фараон плюс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.12.2010
у справі № 55/335 ( )
за позовом Приватного підприємства "Фараон плюс"
до ЗАТ "Концерн Надра"
про зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Фараон Плюс» (далі – позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Концерн Надра» (далі – відповідач) про зобов’язання відповідача прийняти по актам виконаних робіт надані позивачем послуги з перевезення пасажирів і багажу.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.10.2010 порушено провадження у справі № 55/335.
В засіданні суду першої інстанції представник позивача надав уточнення, якими змінив пункт 2 прохальної частини позову, а саме, просив зобов’язати відповідача прийняти по актам виконаних робіт надані позивачем послуги з перевезення пасажирів і багажу, шляхом підписання актів виконаних робіт.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.12.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 16.12.2010 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 порушено апеляційне провадження у справі № 55/335.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 16.12.2010 у справі № 55/335 залишити без змін.
Представники позивача в друге судове засідання не з’явилися та не повідомили суд про причини неявки, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:
Між сторонами 12.12.2006 було укладено Договір № 3/1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, в порядку і на умовах, обумовлених цим Договором, перевізник (позивач) бере на себе зобов’язання за плату надати замовнику (відповідачу) автотранспортні послуги, а саме здійснювати перевезення пасажирів та багажу замовника в пункт призначення, вказаний замовником (далі - автотранспортні послуги), а замовник зобов’язується оплатити автотранспортні послуги на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору перевізник надає автотранспортні послуги за заявкою замовника цілодобово. Маршрут руху, тип і кількість машин при кожній поїздці узгоджуються сторонами.
Згідно п. 2.1.1 замовник має право звернутися (усно, факсом, або шляхом радіозв’язку), але не пізніше ніж за 30 хвилин до моменту виїзду, до перевізника з замовленням про надання автотранспортних послуг за маршрутом, який визначається Замовником в заявці.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором надання послуг (ст. 901 ЦК України), за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 3.1 Договору сторони визначили, що вартість послуг що надаються перевізником автотранспортних послуг є договірною. Вартість перевезення пасажирів і багажу замовника складає 0,90 грн. без ПДВ за 1 км. Вартість простою автотранспортного засобу з вини замовника складає 30 грн. без ПДВ за 1 час.
Відповідно до п. 6.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2007.
Позивач 11.09.2007 направив відповідачу Лист за вих. № 25 з вимогою сплатити суму заборгованості, надав рахунки для сплати № 11 і № 18 на суму 12108,96 грн. та акти виконаних робіт, підписані з боку позивача.
25.10.2007 позивач направив на адресу відповідача вимогу за вих. № 35 про сплату заборгованості з наданням рахунку для оплати № 11, 18 повторно і 16/2 і 18/2 на суму 14119,00 грн. та акти виконаних робіт.
На адресу відповідача 03.12.2007 позивач направив Претензію про сплату заборгованості. Зазначена претензія залишилася без відповіді.
Також, 15.06.2010 на адресу відповідача позивач направив Претензію вих. № 28 від 09.06.2010 з вимогою в строк до 7-ми банківських днів погасити заборгованість. Проте, відповідач відповіді не надав, заборгованість не оплатив.
Спір у даній справі виник через спонукання позивачем відповідача прийняти по актам виконаних робіт надані позивачем послуги з перевезення пасажирів і багажу, шляхом підписання актів виконаних робіт.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за Договором 3/1 від 12.12.2006 щодо оплати послуг та підписання Акту виконаних робіт.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими доводами виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З вищенаведених норм вбачається, що договір за своєю суттю є домовленістю, в якій втілюється вільне волевиявлення його сторін, автономія їх волі, а його особливістю є те, що він є юридичним фактом, який слугує підставою для виникнення цивільних прав і обов’язків. Договір є також однією з підстав виникнення цивільно-правового зобов’язання. Зобов’язання, що виникло і діє, породжує для однієї сторони право вимагати, а для іншої сторони - обов’язок виконувати певну відому дію (надати послугу) або ж утриматися від неї. Належне виконання зобов’язання –це, передусім, виконання його відповідно до умов договорів та інших актів законодавства. Пріоритетність умов договору дає можливість його сторонам обрати такий конкретний варіант виконання зобов’язання, який би найбільшою мірою відповідав їхнім інтересам, оскільки сторони в договорі можуть відступати від положень цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Як зазначалося вище, п. 1.2 Договору сторони погодили, що перевізник надає автотранспортні послуги за заявкою замовника цілодобово, а маршрут руху, тип і кількість машин при кожній поїздці узгоджуються сторонами. Проте, будь-яких зобов’язань щодо підписання позивачем і відповідачем Акту виконаних робіт сторони в Договорі не обумовили.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Вбачається, що заявок позивача стосовно надання автотранспортних послуг за період з липня 2007 року по серпень 2007 року включно матеріали справи не містять.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що додані до матеріалі справи докази (ліцензійні картки на автомобілі, пояснення диспетчера ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., пояснення водія ОСОБА_4., договір про надання послуг між ПП Поян А.Х. та ЧП «Фараон Плюс», трудові договори ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., копії наказів про прийняття на роботу ОСОБА_4., ОСОБА_5) не є належними доказами підтвердження надання послуг за Договором за період з липня по серпень 2007.
Також матеріали справи не містять належних доказів порушення прав позивача. А за таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано не знайшов підстав для наявності права позивача на позов у розумінні ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та наявності факту порушення суб’єктивного права позивача.
Враховуючи, що підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір № 3/1 від 12.12.2006, в якому не передбачено обов’язок відповідача приймати роботи шляхом підписання Актів виконаних робіт, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні його вимог.
Доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 16.12.2010 та задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фараон Плюс» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 16.12.2010 у справі № 55/335 - без змін.
2. Матеріали справи № 55/335 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
14.03.11 (відправлено)