ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
в складі:
головуючого – Швеця В.А.,
суддів – Крижановського В.Я., Кваснєвської Н.Д., Шилової Т.С.,
Орлянської В.І.
розглянувши в судовому засіданні 17 лютого 2011 року в м. Києві заяву ОСОБА_2 про допуск до провадження Верховним Судом України справи щодо ОСОБА_2, засудженого вироком Апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2003 року за пп. 1, 4, 6 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187; ч. 2 ст. 194; ч. 1 ст. 122; ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3; ч. 3 ст.185 КК України, на підставі ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі, та щодо перегляду ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 06 квітня 2004 року,
встановила:
ОСОБА_2 засуджений вироком Апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2003 року за пп. 1, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України – вчинення умисного вбивства двох осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів; за ч. 4 ст. 187 КК України – розбій, спрямований на заволодіння майном в особливо великих розмірах, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; за ч. 2 ст. 194 КК України – умисне знищення або пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу і яке заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах; за ч. 1 ст. 122 КК України – умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров’я; за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3 КК України – замах на крадіжку, поєднаний з проникненням у житло; за ч. 3 ст. 185 КК України – крадіжка, поєднана з проникненням у житло. ОСОБА_2 призначене покарання за вказаними статтями та на підставі ст. 70 КК України довічне позбавлення волі.
Ухвалою Верховного Суду України від 06 квітня 2004 року вказаний вирок апеляційного суду залишений без зміни.
_________________________________
справа № 5-703 зп10
суддя-доповідач Крижановський В.Я.
В заяві, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 25 січня 2011 року, засуджений ОСОБА_2 порушує питання про допуск в порядку глави 32-1 КПК України справи щодо нього до провадження Верховного Суду України. Обґрунтовуючи необхідність перегляду судового рішення, постановленого щодо нього, засуджений послався на додані ним ухвали Верховного Суду України від 06 квітня 2004 року, якою вирок апеляційного суду щодо вчинення вбивства з особливою жорстокістю залишений без зміни, та від 19 листопада 2002 року, якою з ухвали апеляційного суду при направленні справи на додаткове розслідування була виключена вказівка про необхідність вирішення питання про відповідальність за вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю.
На думку заявника, виникла суперечність внаслідок даних двох ухвал касаційної інстанції в кваліфікації його дій за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, що свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм законодавства при розгляді кримінальної справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши вимоги заяви, дослідивши додані до неї копії судових рішень щодо засудженого та матеріали, колегія суддів вважає, що підстав для її задоволення немає, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог глави 32-1 КПК України, Верховний Суд України наділений повноваженнями перегляду справ з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм винятково матеріального права щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Суд касаційної інстанції, направляючи справу для провадження додаткового розслідування, вказав, що суд апеляційної інстанції не міг з власної ініціативи порушити питання щодо відповідальності ОСОБА_2 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України. Разом з тим, органи досудового слідства не були позбавлені такої можливості за власною ініціативою розглядати питання про кваліфікацію дій обвинуваченого і за ознаками п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, що було ними зроблено. Висновки проведеної судово-медичної експертизи від 06 лютого 2003 року засвідчили, що при отриманні множинних ран, які маються на тілі ОСОБА_3, зазвичай відбувається сильний біль. Апеляційна та касаційна інстанції погодились з такими висновками органів досудового слідства та висновками проведеної експертизи.
Підстави вважати два рішення касаційної інстанції суперечливим та такими, що свідчать про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, відсутні.
Всупереч вимогам п. 3 ч. 2 ст. 400-15 КПК України, засуджений не навів конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь.
За таких обставин, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.
Керуючись ст. 400-18 КПК України,
ухвалила:
Відмовити засудженому ОСОБА_2 у допуску справи щодо нього до провадження Верховним Судом України для перегляду ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 06 квітня 2004 року.
Судді: _______________ _______________ _______________
Швець В.А. Крижановський В.Я. Кваснєвська Н.Д.
_______________ _______________
Шилова Т.С. Орлянська В.І.