КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2011 № 32/452
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів:
при секретарі:
судового засідання: Криворотько В.В.
за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 14.02.2011року,
розглянувши апеляційну скаргу Національної телекомпанії України
на ухвалу господарського суду м.Києва від 17.12.2010 року
у справі № 32/452 ( )
за позовом Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Миколаївської філії Концерну РРТ
до Національної телекомпанії України
третя особа Державний комітет телебачення і радіомовлення України
про стягнення 329 645,43 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року по справі № 32/452 позов Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Миколаївської філії Концерну РРТ до Національної телекомпанії України, за участю третьої особи Державного комітету телебачення і радіомовлення України про стягнення 329 645, 43 грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 328 696, 34 грн. основного боргу (т. 1 а.с. 169 – 173).
Не погодившись із прийнятим рішенням відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду від 05.12.2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким обов’язок щодо виділення коштів на сплату заборгованості за Державним Контрактом покласти на належного відповідача – замовника послуг та головного розпорядника бюджетних коштів – Державний комітет телебачення і радіомовлення України. Також, у вказаній апеляційній скарзі відповідач просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року.
Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 29.05.2009 року відмовив відповідачу в прийнятті апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року (т. 2 а.с. 13 – 14).
Вищий господарський суд України постановою від 08.09.2009 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2009 року по справі № 32/452 залишив без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення (т. 2 а.с. 76 – 78).
06.12.2010 року до господарського суду міста Києва надійшла заява Національної телекомпанії України про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2008 року по справі № 32/452 за нововиявленими обставинами (т. 2 а.с. 138 - 140).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2010 року заяву Національної телекомпанії України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2008 року у справі № 32/452 залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2008 року без змін (т. 2 а.с. 184 – 186).
Не погодившись із прийнятою ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2010 року у справі № 32/452 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваної ухвали. Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач користувався радіочастотними ресурсами та надавав відповідачу послуги з розповсюдження телепрограм без відповідного дозволу про, що відповідач дізнався лише в листопаді 2010 року. Зазначене на думку відповідача є нововиявленою обставиною та є підставою для перегляду рішення господарського суду від 05.11.2008 року за нововиявленими обставинами.
Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема позивач зазначає, що умови Державного контракту № 186-42 від 26.03.2007 року виконанні ним належним чином, оскільки позивачем телекомунікаційні послуги з розповсюдження телепрограм здійснювались на умовах державного контракту та на підставі відповідних дозволів.
Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що доводи апеляційної скарги підтримує у повному обсязі, оскільки позивач користувався радіочастотними ресурсами та надавав відповідачу послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм без відповідного дозволу. Також, третя особа зазначає, що наведені обставини не були відомі суду першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі від 05.12.2008 року, що є підставою для перегляду вказаного рішення за нововиявленими обставинами.
За апеляційною скаргою Національної телекомпанії України на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2010 року згідно ст. 98 ГПК України Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 04.02.2011 року порушено апеляційне провадження по справі та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Представник третьої особи в судовому засіданні надав пояснення суду та підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні 14.02.2011 року Київським апеляційним господарським судом було проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Відповідно до ст. 101 ГПК України Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2010 року такою, що має бути залишена без змін виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Зокрема, нововиявлена обставина - це:
– юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин;
– юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов’язково вплинула б на остаточні висновки суду;
– юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом;
– юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступні обставини.
Як вбачається із заяви про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, відповідач в якості нововиявлених обставин посилається на наступне.
26.03.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено Державний контракт № 186-42, відповідно до якого позивач зобов’язався надати за допомогою технічних засобів, що зазначені в додатку № 1 до Контракту, послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм.
В своїй заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, відповідач посилається на ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про радіочастотний ресурс України», із змісту якої вбачається, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розповсюдження телепрограм із застосуванням власних або орендованих радіоелектронних засобів, є користувачами радіочастотного ресурсу, а відповідно до ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про радіочастотний ресурс» користування радіочастотними ресурсами України здійснюється на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом. Дозволи на експлуатацію у смугах радіочастот загального користування видає ДП «Український державний центр радіочастот» (далі – УДЦР).
11.10.2010 року відповідач звернувся до УДЦР із запитом, чи мав позивач протягом 2007 року дозвіл на використання відповідних передавачів.
На вказаний запит, відповідач 08.11.2010 року отримав від УДЦР відповідь, з якої вбачається, що УДЦР відповідних дозволів позивачу не надавав, що є порушенням вимог ЗУ «Про радіочастотний ресурс України».
Викладені обставини на думку відповідача є нововиявленими, оскільки про відсутність у позивача дозволу на надання послуг з розповсюдження телепрограм та використання радіочастотних ресурсів, відповідач дізнався лише з листа УДЦР 08.11.2010 року, що є підставою для перегляду рішення суду першої інстанції від 05.12.2008 року.
Як роз’яснено Пленумом Верховного Суду України в п. 5 постанови від 27.02.1981 року № 1 «Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановленні при виконанні судом вимог норм процесуального права. Аналогічні висновки передбачені п. 1.1 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 року за №04-5/563 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», відповідно до якого виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІІ ГПК України.
В заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до Закон України «Про радіочастотний ресурс України» суб’єкти господарювання, які здійснюють розповсюдження телепрограм є користувачами радіочастотного ресурсу, таке користування здійснюється на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом, дозволи на які видає ДП «Український державний центр радіочастот» (УДЦР). Скаржник, також зазначає про відсутність у позивача ліцензії на користування радіочастотним ресурсом, оскільки УДЦР відповідних ліцензії позивачу не видавала.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, зазначені доводи скаржника, як підставу для перегляду рішення суду першої інстанції від 05.12.2008 року за нововиявленими обставинами, вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Частиною 3 ст. 31 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» передбачено, що користування радіочастотним ресурсом України, телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги для потреб телебачення і радіомовлення здійснюється на підставі ліцензії на мовлення та не потребує ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України.
11.02.2011 року позивач через канцелярію апеляційного господарського суду надіслав відзив на апеляційну скаргу до якого додав ліцензії на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення та радіомовлення на території міста Миколаєва та Миколаївської області (т. 2 а.с. 211 – 212).
Також, до відзиву на апеляційну скаргу позивачем було додано рішення № 1061 від 10.06.2008 року Національної комісії з питань регулювання зв’язку України «Про внесення змін та доповнень до положень про надання висновків щодо електромагнітної сумісності та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів» (т. 2 а.с. 209).
Відповідно до п. 1.6. вказаного рішення, у разі наявності в орендодавця дозволу на експлуатацію РЕЗ телерадіомовлення, що відповідає умовам ліцензії на мовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, орендар не повинен отримувати новий дозвіл на експлуатацію, а лише переоформити існуючий дозвіл відповідно до ст. 46 Закону України «Про радіочастотний ресурс України».
Позивачем до матеріалів справи (т. 2 а.с. 214 – 215) було додано ліцензію на використання радіочастотного ресурсу України, яка видана 08.07.2004 року та діє на протязі 5 (п’яти) років (т. 2 зворот а.с. 215).
З врахуванням викладеного, доводи відповідача щодо наявності на його думку підстав для перегляду за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає необґрунтованими і безпідставними.
Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідач у заяві про перегляд рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами посилається на норми ч. 1 ст. 227, 203 ЦК України, ст. 207 ГК України, відповідно до яких правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади.
Доказів, які б свідчили про визнання недійсним у судовому порядку державного контракту № 186-42 від 26.03.2007 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2007 рік, відповідач суду не надав.
Лист ДП «Український державний центр радіочастот» від 03.11.2010 року, на який посилається відповідач у своїй заяві, не є належним доказом недійсності зобов’язань за Державним контрактом № 186-42 від 26.03.2007 року.
Крім того, відповідачем не було надано суду належних доказів про наявність зауважень або заперечень по наданих послугах за Державним контрактом № 186-42 від 26.03.2007 рік.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, на які заявник посилається як на нововиявлені (тобто такі, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення) є недоведеними, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачу в задоволенні заяви про перегляд рішення суду першої інстанції від 05.12.2008 року за нововиявленими обставинами.
В апеляційній скарзі відповідач, також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, враховуючи положення ч. 2 ст. 104 ГПК України, приходить до висновку, про необґрунтованість вказаних вимог апелянта, оскільки судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до прийняття неправильної ухвали по справі.
Враховуючи вищенаведене, колегія судів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, ухвала господарського суду міста Києва від 17.12.2010 року по справі № 32/452 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для її скасування.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101-103, 105, 106, 112, ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Національної телекомпанії України на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2010 року по справі № 32/452 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2010 року по справі № 32/452 залишити без змін.
3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
4. Постанова Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
5. Матеріали справи № 32/452 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді