КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2011 № 17/2370
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів:
при секретарі:
судового засідання: Криворотько В.В.
за участі представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 14.02.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2011 року
у справі № 17/2370 ( )
за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_2
до Черкаської міської ради
про визнання укладеними договорів оренди землі
ВСТАНОВИВ:
Господарський суд Черкаської області рішенням від 12.01.2011 року в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до Черкаської міської ради про визнання укладеними договорів оренди землі, відмовив повністю.
При винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Позивач не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2011 року по справі № 17/2370 скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції від 12.01.2011 року не відповідає дійсним обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 року, згідно ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.
Позивач та його представник у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги.
В судовому засіданні 14.02.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, встановлено наступне.
Господарський суд Черкаської області 31.03.2010 року по справі № 09-13/1349 за позовом ФОП ОСОБА_2В до Черкаської міської ради прийняв рішення, яким визнав протиправним та скасував повністю рішення четвертої сесії Черкаської міської ради від 16.04.2009 року № 4-1161 «Про розгляд документації із землеустрою земельних ділянок приватного підприємця ОСОБА_2, відмову у набутті права оренди на земельні ділянки без проведення земельних торгів та припинення права користування земельними ділянками», а також визнав право ФОП ОСОБА_2 на оренду землі під розміщеними кіосками в м. Черкаси за такими адресами: площею 6 м.кв. по АДРЕСА_1; площею 6 м.кв. на АДРЕСА_2; площею 7,5 м.кв. по АДРЕСА_3; площею 12 м.кв. по АДРЕСА_4; площею 9 м.кв. по АДРЕСА_5; площею 9 м.кв. по АДРЕСА_6; площею 12 м.кв. по АДРЕСА_7; площею 9 м.кв. по АДРЕСА_8; площею 4,2 м.кв. по АДРЕСА_9. (а.с. 21).
ФОП ОСОБА_2 враховуючи, що вказане рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили, 13.10.2010 року (а.с. 24) та 10.11.2010 року звернулась до голови Виконавчого комітету Черкаської міської ради та Черкаської міської ради з проханням забезпечити виконання рішення господарського суду Черкаської області від 31.03.2010 року по справі № 09-13/1349 шляхом укладення відповідних договорів оренди земельних ділянок, які знаходяться під торговими кіосками позивача.
Відповідно до матеріалів справи позивач є покупцем за договорами купівлі-продажу вказаних кіосків та в судовому засіданні позивач посилався на наявність договорів оренди земельних ділянок під вказаними кіосками, які були укладені з попередніми власниками.
15.11.2010 року позивач отримав від Департаменту архітектури, будівництва та землеустрою відповідь, в якій було повідомлено, що в резолютивній частині рішення господарського суду Черкаської області від 31.03.2010 року відсутні зобов'язання щодо виконання/вчинення міською радою певних дій, а тому прохання позивача сприяти виконанню судового рішення є необґрунтованим (а.с.26). Зазначене стало підставою для звернення до господарського суду з позовною заявою про визнання укладеними договорів оренди землі між Черкаською міською радою і ПП ОСОБА_2 під її діючими торговими кіосками.
Господарський суд Черкаської області керуючись положеннями ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України відмовив в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Із змісту ч. 3 ст. 152 ЗК України вбачається, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Отже, чинне законодавство не передбачає такого способу захисту цивільних прав, як визнання договору (правочину) укладеним чи неукладеним за результатами розгляду відповідних позовних вимог.
Визнання договору (правочину) укладеним чи неукладеним по суті є встановленням факту, що має юридичне значення, та може мати місце лише при розгляді спору про право цивільне. З даним висновком також погоджується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про визнання договорів недійсними (постанови ВСУ від 14.01.2002 року у справі № 15108/4-20 та від 04.04.2006 року у справі № 40/270пд).
Таким чином, договори оренди землі не можна визнати укладеними в судовому порядку шляхом задоволення відповідних позовних вимог, оскільки це суперечить ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України та ч. 3 ст. 152 ЗК України, про, що вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні від 12.01.2011 року.
З огляду на викладене колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції прав позивача, шляхом відмови в задоволенні позову про визнання укладеними договорів оренди землі.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Аналогічна норма щодо надання в користування земельних ділянок державної або комунальної власності виключно на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування міститься і в ч. 1 ст. 123 ЗК України, яка регламентує порядок надання таких ділянок у користування.
З наведених норм закону вбачається, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення (розпорядження) відповідного органу про надання земельної ділянки у тимчасове користування (оренду).
З матеріалів справи не вбачається та не було подано позивачем доказів щодо прийняття Черкаською міською радою рішення про надання (чи відмову в наданні) позивачу в оренду земельних ділянок, які знаходяться під торговими кіосками позивача.
Частиною 11 ст. 123 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Вказана норма закону не була врахована позивачем при обранні способу захисту своїх прав під час звернення до суду.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2011 року по справі № 17/2370 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 – 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2011 року у справі № 17/2370 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2011 року у справі № 17/2370 залишити без змін.
3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
5. Матеріали справи № 17/2370 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя
Судді