КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2011 № 47/532
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з’явився;
від відповідача -Галицький М.І. – директор департаменту правового забезпечення товариства за довіреністю № 821 від 21.10.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Статус"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.12.2010
у справі № 47/532 ( .....)
за позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арма"
до Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Статус"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 19 563,26 грн.
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2010 року приватне акціонерне товариство страхова компанія «Арма» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» про стягнення 19563 грн. 26 коп., а також відшкодування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В обґрунтування позовної заяви страхова компанія «Арма» вказує на те, що згідно п.1 ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» від 07.03.1997 (в редакції від Закону України № 1392-VI від 21 травня 2009 року), чинної на момент настання страхового випадку, до позивача перейшло право вимоги, оскільки згідно договору добровільного страхування транспортного засобу № 022-79700005, а також згідно страхових актів № 3109-А-К, 3109-А-К-Д та 3109-А-К-Дд приватним акціонерним товариством страховою компанією «Арма» страхувальнику було виплачено страхове відшкодування в розмірі 19563 грн. 26 коп.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2010 у справі про страхування № 47/532 (суддя Станік С.Р.) позов задоволено частково.
Стягнуто в порядку регресу з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» на користь приватного акціонерного товариства страхової компанії «Арма» суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 8176 грн. 88 коп., а також 190 грн. 53 коп. витрат по сплаті державного мита та 229 грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України, є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та відповідає нормам ст.ст. 22, 979, 990, 993, п.1 ст. 1166, ст. 1187, п. 2 ст.1187 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 1, 4, абз. 1 ст. 9, абз. 16 ст. 9, абз. 18 ст. 9, 16, 27 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 в редакції Закону України № 2745-111 від 4 жовтня 2001 року; постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2010 р. у справі № 47/532 скасувати та відмовити у позовних вимогах приватному акціонерному товариству страхової компанії «Арма» повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. При цьому апелянт зазначає, що порушена норма ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від Закону України № 586-VI від 24 вересня 2008 року, чинної на момент настання страхового випадку) та п. 2 Полісу № ВВ/2797898 від 31.12.2008, внаслідок чого, позовні вимоги приватного акціонерного товариства страхової компанії «Арма» задоволені повністю без врахування фізичного зносу та суми франшизи у розмірі 510 грн., які страховою компанією не відшкодовуються.
Представник позивача в судове засідання 02.03.2011 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як слідує із матеріалів справи та вірно було встановлено місцевим господарським судом, 09.04.2009 між KSB Aktiengeseiischaft, як страхувальником, та позивачем – закритим акціонерним товариством страховою компанією «Арма», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство страхова компанія «Арма», як страховиком, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 022-79700005 (далі – договір страхування), згідно умов якого предметом договору є майнові інтереси що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Skoda Superb, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.
Згідно довідки Відділу ДАІ з обслуговування Печерського району при УДАІ ГУ в місті Києві від 23.06.2009 № 10/942, 28.05.2009 в Києві, на вул. Набережне шосе, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля Skoda Superb, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1., який належить KSB Aktiengeseiischaft та автомобіля Lexus, 2008 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2., який належить ОСОБА_2., внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів (а.с. 17).
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 03.07.2009 у справі № 3-3101/09, ОСОБА_2. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки його вина у здійсненні зіткнення та порушенні п. 10.1 Правил дорожнього руху, підтверджується зібраними по справі доказами (а.с. 18).
Згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2797898, між відповідачем – закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Статус», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Статус», як страховиком та ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 31.12.2008 –30.12.2009, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25500,00 грн., розмір франшизи – 510 грн.00 коп., забезпечений транспортний засіб –автомобіль марки Lexus, 2008 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_2.
Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 0072 від 20.07.2009, складеного ТОВ «Альфа Плюс» на замовлення позивача, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Skoda Superb, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 11386 грн. 38 коп.
Згідно страхових актів № 3109-А-К на суму 11494 грн. 40 коп., № 3109-А-К-Д на суму 6768 грн. 86 коп., № 3109 А-К-Дд на суму 1300 грн., пошкодження транспортного засобу марки Skoda Superb, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, яке сталося 28.05.2009 в Києві, на вул. Набережне шосе, сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля Skoda Superb, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1., який належить KSB Aktiengeseiischaft та автомобіля Lexus, 2008 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2., який належить ОСОБА_2, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 19563 грн. 26 коп.
Заявою № 2195 від 07.12.2010 приватним акціонерним товариством страховою компанією «Арма» було уточнено позовні вимоги. Вказаною заявою позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 8686 грн. 88 коп. . в порядку регресу, оскільки відповідачем 30.11.2010 було оплачено 10876 грн. 38 коп.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від Закону України № 586-VI від 24 вересня 2008 року) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частина 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно абз. 4. п. 9 вказаної постанови, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
В судовому засіданні 16.02.2011 позивач надав калькуляцію № ТО-0020581 від 18.06.2009 вартості робіт пошкодженого транспортного засобу, виданим ТОВ «Автоцентр Київ» власнику пошкодженого автомобіля марки Skoda Superb, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 - KSB Aktiengeseiischaft та акт виконаних робіт № ТО-0020581 від 22.07.2009. Згідно вказаних документів загальна вартість виконаних робіт складає 18 263 грн. 26 коп.
Крім того, згідно п. 9 договору добровільного страхування наземного транспорту № 022-79700005 від 09.04.2009 знос деталей та агрегатів при виплаті страхового відшкодування не враховується.
Враховуючи вищенаведену норму, судом першої інстанції правомірно встановлено, що страховик виплачує страхове відшкодування без урахування фізичного зносу, в межах фактичних виплат.
Пунктом 15.2 договору добровільного страхування транспортного засобу № 022-79700005 передбачено, що «виплата страхового відшкодування буде здійснена одноразово по одному із застрахованих ризиків (крім Угону та конструктивної загибелі) без відповідної довідки компетентних органів (ДАІ, інші правоохоронні органи в залежності від характеру страхового випадку), у розмірі суми страхового відшкодування, розрахованого відповідно до умов цього Договору, але не більше. При здійсненні виплати на цих умовах застосовується франшиза зазначена у п. 6.2 цього договору».
Пунктом 19.18 вказаного договору передбачено, що страхове відшкодування здійснюється лише за умови документального підтвердження страхувальником оплати вартості ремонтних робіт транспортного засобу (платіжного доручення або товарного і фіскального чеків (при наявності РРКАО) або прибуткового касового ордеру, оформленого належним чином), надання відповідного акту виконаних робіт та застрахованого транспортного засобу для огляду.
Як вбачається з матеріалів справи, приватним акціонерним товариством страховою компанією «Арма», як страховиком було виплачено страхове відшкодування згідно наданих страховиком документів у відповідності з вищезазначеними пунктами договору.
Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно застосовані положення Цивільного кодексу України, а саме: страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором і страхового акта (аварійного сертифіката); особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом; страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Таким чином, місцевий господарський суд правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України в розмірі 8176 грн. 88 коп.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відсутні підставі для задоволення апеляційної скарги, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 34, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2010 р. у справі № 47/532 залишити без змін.
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2010 р. у справі № 47/532 залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
11.03.11 (відправлено)