КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.03.2011 № 08/2361
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Вєткіна В.Є.- представник за довіреністю № 0625/1 від 04.01.2011;
від відповідача - Нєкрашевич О.П.- представник за довіреністю-представник за довіреністю № 105 від 26.07.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування"
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.12.2010
у справі № 08/2361 ( .....)
за позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування"
до Сільськогосподарське ТОВ "Агрофірма "Маяк"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 17689,31 грн.
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2010 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» про стягнення заборгованості у розмірі 17689 грн. 31 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач набув право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, який є роботодавцем фізичної особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді. Розмір заявлених вимог позивач розраховує виходячи з розміру фактичних витрат, понесених у зв’язку з виплатою страхового відшкодування ОСОБА_2., транспортний засіб якого був пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного відповідача.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.12.2010 у справі № 08/2361 (суддя Кучеренко О.І.) залишено без задоволення позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» про стягнення 17689 грн. 31 коп. страхового відшкодування.
Рішення мотивоване тим, що у справі відсутні докази того, що на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірмою «Маяк», що спростовує підставу позовних вимог позивача до відповідача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю
Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі та невідповідністю висновків місцевого господарського суду дійсним обставинам справи.
Апелянт зазначає, що при вирішенні спору не було враховано ту обставину, що під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1. керував транспортним засобом, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем - сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірмою «Маяк».
Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відхиливши усне клопотання позивача щодо залучення до справи в якості свідка ОСОБА_1.
В судових засіданнях апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити та скасувати оскаржуване рішення.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення без змін.
В судовому засіданні на вимогу ухвали від 15.02.2011 представник відповідача надав:
- довідку б/н від № 19 від 01.03.2011 про те що з 24.09.2007 по 31.12.2007 на адресу відповідача не надходило ніяких повідомлень від позивача та учасників дорожньо-транспортної пригоди про вищевказаний факт дорожньо-транспортної пригоди та необхідність участі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк»;
- довідку б/н від № 18 від 01.03.2010 про те, що станом на 24.09.2007 перебував у трудових відносинах з сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» ОСОБА_1;
- копію трудової книжки ОСОБА_1 належним чином завірену відділом кадрів сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк».
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2007 між ЗАТ «СК «ВЕСКО» Київська філія в особі директора Солопа О.А., що діє на підставі положення про філію та доручення № 1705-06/1 від 25.12.2006 (страховик) та громадянином ОСОБА_2 (страхувальником) було укладено договір страхування № 1906-а/07.
Об’єктом страхування, згідно з даним договором, був транспортний засіб автомобіль марки «Opel Astra», рік випуску 2006, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Страхова сума застрахованого майна складала 70000 грн., франшиза 0,5 % від страхової суми внаслідок ДТП.
Об’єкт страхування належав страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.
Згідно протоколу № 21 позачергових загальних зборів ЗАТ «СК «ВЕСКО» від 29.08.2008, назву товариства змінено на ЗАТ «СК «АХА Страхування» та згідно протоколу № 23 позачергових зборів ЗАТ «СК «АХА Страхування» від 21-24.06.2009, назву товариства змінено на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування».
З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2007 на автодорозі Бориспіль-Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Opel Astra» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та трактора «К-701», державний номер НОМЕР_3 з культиватором «Lemkeh», що належить сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірмі «Маяк», під керуванням ОСОБА_1 (довідка) ДПС УДАІ ГУ МВС України в місті Золотоноша Черкаської області від 30.10.2007 № 591.
25.09.2007 страховиком складено повідомлення про пригоду за вих. № 42.01.
Згідно довідки 3-го взводу ДП 1-го відділення ДАІ ВДАІ транспортний засіб отримав наступні пошкодження: деформована передня панель, передній капот, розбитий передній бампер, передні бризговики (а.с. 12).
25.10.2007 страхувальник звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.
18.10.2007 товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна асистуюча компанія «Легіон» (далі – оцінювач) складено протокол технічного огляду автомобіля «Opel Astra» державний номер НОМЕР_1 на предмет отриманих ним пошкоджень.
23.10.2007 оцінювачем складено звіт № 1956 про оцінку майна. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження згідно звіту № 1956 від 23.10.2007 склала 17475 грн. 41 коп. (а.с. 18).
На виконання договору страхування від 08.08.2007 №1906-а/07 ЗАТ «СК «ВЕСКО» відшкодувало ОСОБА_2. витрати на ремонт автомобіля в сумі 17339 грн. 31 коп., перерахувавши кошти згідно калькуляції № 18772 від 28.09.2007 ТОВ «СВТ ФОРТУНА», що підтверджується платіжним дорученням № 3242 від 21.11.2007 та 350 грн. витрат на проведення експертизи автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням № 3245 від 22.11.2007.
Згідно постанови Золотоніського міськрайонного суду м. Золотоноша, Черкаської області від 15.11.2007 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України водієм трактора «К-701», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1., у зв’язку з чим, на останнього було накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 грн.
Позивач стверджує, що на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1. перебував у трудових відносинах з сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк». Тому позивач просив стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 17689 грн. 31 коп. на ремонт автомобіля «Opel Astra», державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на постанову Золотоніського міськрайонного суду м. Золотоноша, Черкаської області від 15.11.2007, якою встановлено факт порушення п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України водієм трактора «К-701», державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1., а отже – на наявність, з врахуванням викладеного, причинного зв'язку між дією відповідача та наслідками у вигляді пошкодження застрахованого транспортного засобу.
Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до п.п. 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага. Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України існує два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою.
Приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Крім загальних підстав, передбачених цивільним законодавством, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Місцевим господарським судом встановлено, що з вересня 2007 по 06.12.2010 (довідка № 208 від 06.12.2010) ОСОБА_1. в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» не працював і не перебував з підприємством у трудових відносинах (а.с. 44).
20.12.2010 сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк» видана довідка № 181 від 20.12.2010 про те, що ОСОБА_1. на підприємстві взагалі не працював (а.с. 56).
Оскаржуючи рішення апеляційного господарського суду, апелянт в апеляційній скарзі стверджував, що надав суду копію трудової книжки ОСОБА_1, але надав ксерокопії трудової книшки ОСОБА_1 (а.с. 73).
Згідно довідки ДПС УДАІ ГУ МВС України в місті Золотоноша Черкаської області від 30.10.2007 № 591 дорожня транспортна пригода сталася 24.09.2077 за участю ОСОБА_1.
Колегія суддів звертає увагу, що постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.11.2007 у справі № 3-8257 громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення України і накладено штраф у розмірі 17 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Маяк».
Оскільки необхідною умовою застосування до спірних відносин сторін частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України є наявність вини особи, по відношенню до якої виникає право регресу у особи, яка відшкодувала завдану нею шкоду, слід визнати обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди був визнаний ОСОБА_1.
Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення» із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Залишити рішення господарського суду Черкаської області від 20.12.2010 року у справі № 08/2361 без змін.
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення господарського суду Черкаської області від 20.12.2010 у справі № 08/2361 залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
11.03.11 (відправлено)