ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.03.11 р.                                                                                    Справа № 25/25                               

Суддя господарського суду Донецької області                  І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М.  Якименко           

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом приватного акціонерного товариства „Страхова компанія Аско-Донбас Північний” м. Дружківка Донецької області

до відповідача 1  фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м. Артемівськ  Донецької області

до відповідача 2 публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” м.  Київ

про  відшкодування  шкоди в розмірі   43135грн.94коп., завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу)

За участю представників  сторін:

від позивача: ОСОБА_2 – представник (довіреність № 2 від 17.12.2010);

від відповідача 1: ОСОБА_1 – підприємець  (паспорт серії НОМЕР_4, виданий Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області від 30.07.2002), ОСОБА_3 -  представник (довіреність № 693 від 05.03.2011);

від відповідача 2: ОСОБА_4 – представник (довіреність № 460D/2010 від 08.06.2010)

В судовому засіданні 15.02.2011 було оголошено

перерву до 10.03.2011 до 10год.00хв.

Позивач -  приватне акціонерне товариство „Страхова компанія Аско-Донбас Північний” м. Дружківка Донецької області звернувся до господарського  суду з позовною заявою до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м. Артемівськ  Донецької області (відповідач 1), публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” м. Київ (відповідач 2) про  відшкодування шкоди в розмірі   43135грн.94коп., завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір добровільного страхування № 168814 від 27.04.2007, акт огляду автотранспортного засобу  від 27.04.2007, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5, довідку відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Красноармійська Красноармійського району та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ УМВС України в Донецькій області № 1308 від 18.04.2009, схему ДТП, постанову  Артемівського міськрайонного суду Донецької області по справі № 3-4760/2008 від 25.04.2008, висновок спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження № 39 від 26.04.2008р., кошторис (розрахунок)  вартості відновлювального ремонту транспортного засобу,  фототаблиці, протокол огляду транспортного засобу від 23.04.2008, свідоцтво № 505 в підтвердження кваліфікації судового експерта, сертифікат суб’єкта оціночної діяльності № 4584/06 від 06.02.2006, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 1938 від 15.12.2004, страховий акт № 193/08 від 20.05.2008, платіжне доручення № 3680 від 23.05.2008 на суму 43135,94грн., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7, посвідчення водія серії НОМЕР_8, подорожній лист вантажного автомобіля № 89 від 09.04.2008, трудовий договір № 42 між працівниками і фізичною особою від 28.01.2008, поліс № ВВ/2510837 обов’язкового  страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.09.2007, претензію щодо відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (вих. № 1185 від 20.06.2008).

В судовому засіданні 15.02.2011 було оголошено перерву до 10.03.2011 до 10год.00хв. для надання позивачем додаткових пояснень по суті заявлених позовних вимог та для виконання  відповідачем 1 вимог ухвали суду про порушення справи від 25.01.2011.

10.03.2011 судове засідання було продовжено.

У відзиві на позовну заяву (вих. № б/н від 11.02.2011) відповідач 2 проти позову заперечив та просив в його задоволенні відмовити, з наступних підстав. По-перше, ПАТ „СК „Універсальна” не є особою, винною за заподіяну шкоду, не є учасником зазначеної ДТП, а є лише страховиком за договором № ВВ/2510837, тому на ПАТ «СК «Універсальна» не може бути покладений обов’язок по сплаті регресної вимоги. По-друге, водій ОСОБА_5, винний в ДТП, керував транспортним засобом після закінчення робочого часу, тобто без законних підстав. По-третє, на запит ПАТ «СК Універсальна» про витребування документів, скерований на адресу ФОП ОСОБА_1, останній документів не представив, чим порушив вимоги діючого законодавства.

В поясненнях (вих. № 339 від 28.02.2011) позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та, з посиланням на Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, наголосив на тому, що в момент ДТП ОСОБА_5 виконував свої трудові обов’язки; документів в підтвердження неправомірного заволодіння транспортним засобом з боку ОСОБА_5, суду не представлено.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 02-41/9164 від 09.03.2011р.) відповідач 1 проти позову заперечив, посилаючись на те, що ДТП, в якому винний ОСОБА_5, який працює у ФОП ОСОБА_1, сталася після закінчення трудового восьмигодинного робочого дня водія.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників   сторін, господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

Позовна заява розглядається в господарському суді Донецької області відповідно до положень ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, а саме: справи    у    спорах    за   участю   кількох   відповідачів розглядаються  господарським  судом  за місцезнаходженням одного з відповідачів  за  вибором  позивача.

По суті заявлених позовних вимог, 09.04.2008 о 16год.00хв. на автомобільній дорозі Олександрівка – Красноармійськ - Константинополь, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „Mitsubishi Lancer”, державний номер  НОМЕР_1, що належить   ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5,  під її керуванням, та автомобіля  ГАЗ-САВ 3507, державний номер НОМЕР_2, який належить ФОП ОСОБА_1, під керуванням водія ОСОБА_5.

В результаті зіткнення вказані автомобілі отримали механічні  ушкодження.

Дані факти засвідчені в довідці відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Красноармійська Красноармійського району та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ УМВС України в Донецькій області № 1308 від 18.04.2009, схемі ДТП, постанові  Артемівського міськрайонного суду Донецької області по справі № 3-4760/2008 від 25.04.2008.

Постановою   Артемівського міськрайонного суду Донецької області  по справі № 3-4760/2008 від 25.04.2008  ОСОБА_5, який керував автомобілем ГАЗ-САВ 3507, державний номер НОМЕР_2, був притягнений до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КпАП України  у зв’язку з порушенням п. 10.1. Правил дорожнього руху.

          Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа,    яка   завдала   шкоди,   звільняється   від   її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частини 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплюють, шкода,    завдана    джерелом    підвищеної     небезпеки, відшкодовується  особою,  яка  на  відповідній  правовій  підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє   транспортним   засобом,   механізмом,   іншим  об'єктом, використання,  зберігання або утримання  якого  створює  підвищену небезпеку. Особа,  яка здійснює діяльність,  що є джерелом підвищеної небезпеки,  відповідає за завдану шкоду,  якщо вона не доведе,  що шкоди   було   завдано  внаслідок  непереборної  сили  або  умислу потерпілого.

Пункт 1) частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлює, шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною  особою.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їх робітником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Як вбачається з матеріалів справи, особою, винною в ДТП, визнаний ОСОБА_5, який керував автомобілем ГАЗ-САВ 3507, державний номер НОМЕР_2.

Зазначений автомобіль належить  ФОП ОСОБА_1.

Водій ОСОБА_5 знаходиться в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 на підставі трудового договору № 42 між працівником і фізичною особою від 28.01.2008.

Пункт 4 договору № 42 між працівником і фізичною особою від 28.01.2008 визначає, час виконання робіт встановлюється з 8год.00хв. до 12год.00хв. або з 15год.00хв. до 19год.00хв.

При розподілі робочого дня на частини зазначається тривалість кожної з частин та перерва між ними. Наприклад: з 8год.00хв. до 12год.00хв. та з 16год.00хв. до 20год.00хв. Розподіл робочого дня на частини можливий в ході виконання трудового договору, про що складається відповідне доповнення до договору.

При цьому сторони мають право встановлювати сумарний облік робочого часу за певний період (місяць, квартал, тощо). Тривалість робочого часу не повинна перевищувати у вибраному періоді нормальну тривалість робочого часу з розрахунку 40 годин на тиждень.

Згідно Додатку до трудового договору № 42 від 28.01.2008р. для ОСОБА_5 встановлений 8-годинний робочий день, гнучкий графік робіт.

Відповідно до п. 2.4. (абзаци 1, 2) Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17 січня 2002 р. № 18,    тривалість   щоденної   роботи   (зміни)    визначається правилами  внутрішнього  трудового розпорядку,  які затверджуються трудовими  колективами  за  поданням  власника   автотранспортного засобу   або   уповноваженого   ним  органу  (далі  -  власник)  і профспілкового органу  на  основі  типових  правил,  та  графіками змінності,  які  затверджує власник за погодженням з профспілковим органом  або  іншим  уповноваженим  на   представництво   трудовим колективом   органом   (особою),  а  за  їх  відсутності  -  після погодження з працівником,  яке закріплюється укладанням  трудового договору   (контракту)   або   додатка   до  нього  з  додержанням установленої законодавством тривалості робочого тижня.

              Нормальна тривалість   робочого   часу   водіїв   не  повинна перевищувати 40 годин на тиждень.

Пункт 2.5. даного Положення визначає, при підсумованому   обліку   робочого  часу  водія  нормальна тривалість щоденної роботи (зміни) може бути встановлена не більше 10 годин.

              Якщо нормальна  тривалість  робочого  дня   охоплює   тривалі періоди  простої  присутності,  очікування  чи  перерви  в  роботі (перевезення   для   установ   охорони    здоров'я,    організацій комунального господарства,  телеграфного,  телефонного і поштового зв'язку тощо) або якщо екіпажу  (водію)  автотранспортного  засобу необхідно  дати  змогу  доїхати  до відповідного місця відпочинку, тривалість робочого дня (зміни) може бути збільшена до 12 годин  у тому  разі,  коли  час  безпосереднього керування автотранспортним засобом протягом робочого дня (зміни) не перевищує 9 годин.

Згідно п. 2.12. Положення залучення водіїв до  надурочних  робіт  здійснюється  у порядку,  передбаченому законодавством (статті 62, 63 і 64 Кодексу законів про працю України).  Надурочними  вважаються роботи понад установлену тривалість робочого дня (статті 52,  53 і 61 Кодексу законів про працю України). Надурочні роботи не повинні перевищувати  для  кожного водія 4 годин протягом двох днів підряд або 75 годин на  рік  у  разі  встановлення  підсумованого  обліку робочого  часу,  чи  100 годин на рік у разі додержання щотижневої норми тривалості робочого часу.

Як вбачається з подорожнього листа вантажного автомобіля № 89 від 09.04.2008р., робочий день ОСОБА_5 розпочався о 05год.30хв., повернувся у гараж о 22год.00хв.  

ДТП  сталася о 16год.00хв.

Відповідач 1 документів в підтвердження того, що водій ОСОБА_5 під час ДТП керував транспортним засобом без законних підстав суду не представив.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, ОСОБА_5 під час скоєння ДТП виконував трудові обов’язки, чого не спростував в силу приписів ст. ст. 32, 33, 34  Господарського процесуального кодексу України відповідач 1.

Відповідно до висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження № 39 від 26.04.2008р. вартість   відновлювального ремонту, з технічної точки зору, автомобіля „Mitsubishi Lancer”, державний номер  НОМЕР_1, в результаті ДТП, на момент  проведення дослідження складає  69300,18грн.

Автомобіль „Mitsubishi Lancer”, державний номер  НОМЕР_1, що належить    ОСОБА_6, застрахований власником транспортного засобу в приватному акціонерному товаристві „Страхова компанія Аско-Донбас Північний”   на підставі договору добровільного страхування №  168814 від 27.04.2007р.

          У зв’язку з настанням страхової події – „пошкодження ТЗ внаслідок ДТП”, на виконання умов договору добровільного страхування № 168814 від 27.04.2007р., висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження № 39 від 26.04.2008р., кошторису (розрахунку)  вартості відновлювального ремонту транспортного засобу,  фототаблиць, протоколу огляду транспортного засобу від 23.04.2008, страховиком (позивачем) був складений страховий акт № 193/08 від 20.05.2008, зроблений розрахунок виплати страхового відшкодування  та прийнято рішення  про виплату.

          Згідно розрахунку виплати страхового відшкодування  та рішення про виплату загальна сума страхового відшкодування складає   43135,94грн. Франшиза -  сума, що не відшкодовується Страховиком  за договором страхування, складає  1% (609,44грн.). Крім того, від суми завданого збитку були відраховані сума зносу на деталі та враховано недострахування.

Страхове відшкодування в сумі 43135грн.94коп. було виплачено позивачем в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 3680 від 23.05.2008 на суму 43135,94грн.

Відповідно до полісу № ВВ/2510837 обов’язкового  страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.09.2007 ФОП ОСОБА_1, якому належить транспортний засіб ГАЗ-САВ 3507, державний номер НОМЕР_6, застрахував свою цивільно-правову відповідальність в ВАТ „СК „Універсальна” (у зв’язку із перейменуванням ПАТ «СК «Універсальна»).

Відповідно до умов полісу № ВВ/2510837 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.09.2007 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), становить 25500,00грн., франшиза – 510,00грн.

          Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних  витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа,  яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

          Аналогічне положення встановлено ст. 27 Закону України “Про страхування”. Так, до страховика,  який  виплатив  страхове   відшкодування   за договором   майнового   страхування,   в  межах  фактичних  затрат переходить право вимоги,  яке страхувальник  або  інша  особа,  що одержала страхове відшкодування,  має до особи,  відповідальної за заподіяний збиток.

Таке ж положення містить ст. 1191 Цивільного кодексу України.

    Пунктом 9.2.ст. 9 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 № 1961-IV (з змінами) закріплено, обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих,  становить  25500  гривень  на  одного потерпілого.

Згідно п. 12.1.ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 № 1961-IV (з змінами) розмір франшизи  при  відшкодуванні  шкоди,  заподіяної майну    потерпілих,   встановлюється   при   укладанні   договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і  не може   перевищувати   2   відсотки   від  ліміту  відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування  завжди  зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пункт 37.5. ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 № 1961-IV (з змінами) передбачає, страхувальником  або  особою,   відповідальність   якої застрахована,  потерпілому  має  бути компенсована сума франшизи у повному  обсязі  одночасно  з  виплатою   страховиком   страхового відшкодування.

Таким чином, з урахуванням приписів перелічених статей Цивільного кодексу України, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та Закону України „Про страхування”,  у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача 2  в сумі 24990,00грн. – сплачене страхове відшкодування, за вираховуванням  суми 510,00грн. – франшиза, яка за умовами полісу № ВВ/2510837 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.09.2007, у відповідності з положенням зазначених статей Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, повинна бути відшкодована за рахунок ФОП ОСОБА_1

Таким чином, вимоги позивача до відповідача 2 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування  в розмірі 24990,00грн. є обґрунтованими та доведеними.

Відповідач 2, зі свого боку, позовних вимог відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував; претензію щодо відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу (вих. № 1185 від 20.06.2008), направлену на його адресу, залишив без задоволення.

У відповідності до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Стаття 1192 Цивільного кодексу України визначає, з урахуванням обставин справи суд за  вибором  потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду  і  такої  ж  якості,  полагодити пошкоджену  річ  тощо)  або  відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків,  що  підлягають  відшкодуванню   потерпілому, визначається  відповідно  до реальної вартості втраченого майна на момент  розгляду  справи  або  виконання  робіт,  необхідних   для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи, що ліміт відповідальності відповідача 2 за умовами полісу № ВВ/2510837 становить 25500,00грн. за відрахуванням франшизи в розмірі 510,00грн., то з огляду на ст. ст. 1192, 1194 Цивільного кодексу України на відповідача 1  покладається обов’язок відшкодувати позивачу суму 17635,94грн.грн. – різницю між розміром завданої шкоди та лімітом відповідальності Страховика  (відповідача 2) згідно даного полісу.

Крім того, як зазначалося вище, на відповідача 1 покладається обов’язок відшкодувати позивачу франшизу в розмірі 510,00грн.

Всього на   відповідача 1  покладається обов’язок відшкодувати позивачу суму в розмірі 18145,94грн.

Заперечення відповідача 1 та відповідача 2 стосовно того, що водій ОСОБА_5, винний в ДТП, керував транспортним засобом після закінчення робочого часу, тобто без законних підстав, судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, спростовуються вищевикладеним. По-друге, відповідачем 1 та відповідачем 2 не представлені суду документи в підтвердження факту незаконного володіння ОСОБА_5під час ДТП транспортним засобом.

Твердження відповідача 2 щодо того, що ПАТ „СК „Універсальна” не є особою, винною за заподіяну шкоду, не є учасником зазначеної ДТП, а є лише страховиком за договором № ВВ/2510837, тому на ПАТ «СК «Універсальна» не може бути покладений обов’язок по сплаті регресної вимоги, також спростовуються вищенаведеним.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на  відповідача 1 та відповідача 2 пропорційно розміру присуджених до стягнення з них сум.

          На підставі  вищенаведеного, згідно ст. ст. 526, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 25, 27 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996 № 85/96-ВР (з змінами), ст.ст. 12, 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 № 1961-IV (з змінами), керуючись  ст. ст. 15, 22, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства „Страхова компанія Аско-Донбас Північний” м. Дружківка Донецької області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 м. Артемівськ  Донецької області (відповідач 1), публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” м. Київ (відповідач 2) про  відшкодування шкоди в розмірі 43135грн.94коп., завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу, задовольнити.

Стягнути  з публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” (01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, б. 24/1, код ЄДРПОУ 20113829) на користь  приватного акціонерного товариства „Страхова компанія Аско-Донбас Північний” (84205, м.  Дружківка Донецької області, вул. Леніна,  37, код ЄДРПОУ 13494943) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 24990грн.00коп., держмито в сумі 249грн.90коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  136грн.71коп.

Стягнути  з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь приватного акціонерного товариства „Страхова компанія Аско-Донбас Північний” (84205, м.  Дружківка Донецької області, вул. Леніна,  37, код ЄДРПОУ 13494943) суму 18145грн.94коп., держмито в сумі 181грн.46коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 99грн.29коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому  засіданні 10.03.2011р. та долучені до матеріалів справи.

Повний текст рішення  складено та підписано 15.03.2011р.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати накази  після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Бойко І.А.                               

Вик. Тимошенко О.О.

Тел.: 305-68-27