Охтирський міськрайонний суд Сумської області    

                            Справа № 2-103/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2011 р.                     Охтирський міськрайонний суд Сумської області

в складі:судді:          Р. В. Сидоренко  

                              при секретарі:          -          Харченко Ю.А.,

за участю позивача                     -          ОСОБА_3,

його представника                    -          ОСОБА_4,

відповідача                               -          ОСОБА_15

її представника                     -          ОСОБА_6,

представника ОСББ „Тополь”-          Мотенко М.В.,

представника служби в справах дітей Охтирської міської Ради           Гмирі В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_15., ОСОБА_10, Охтирського ГУМВС України у Сумській обл. у особі сектору громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб про визнання відповідачів такими, що не сплачують найм та комунальні послуги та втратили право користування пжилим приміщенням на умовах найму, усунення перешкод у праві володіння, користування та розпорядження квартирою, виселення та зняття відповідачів з реєстраційного обліку, стягнення частини суми витрат за комунальні послуги, зобов’язання повернути домову книгу, третя особа –служба у справах дітей Охтирської міської ради, сектор громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Охтирського ГУМВС України у Сумській обл., об’єднання співвласників багатоквартирного будинку ”Тополь”, товариство з обмеженою відповідальністю „Брок - Енергія” у особі Охтирської філії ТОВ „Брок - Енергія” Сумської обл., ОСОБА_11, -

у с т а н о в и в :

26.10.2010 р., позивач звернувся з позовом у суд до відповідачів із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником АДРЕСА_1 У цій квартирі згідно письмового договору найму від 30.08.2001 р. зареєстрована та проживає відповідач ОСОБА_15. і її син ОСОБА_10. Даний договір був зареєстрований у об’єднанні співвласників багатоквартирного будинку ”Тополь”, яке на той час не було зареєстроване у встановленому законом порядку, а, отже, не могло посвідчувати зазначені договори. Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 12.03.2010 р. у справі за №2-111/10 відповідачу ОСОБА_15 було відмовлено у задоволенні її вимог до нього про встановлення факту проживання однією сім’єю та визнання права власності на частину квартири. Також позивач посилається на вимоги ст. 821 ЦК України згідно якої договір найму житла укладається на строк встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п’ять років. Отже, як зазначає позивач, даний договір є не чинним, оскільки припинив свою дію 30.08.2006 р. відповідачі чинять йому перешкоди, не надаючи доступ до належного йому жилого приміщення. Також позивач зазначає, що договір найму від 30.08.2001 р. не передбачає плату за користування житлом. Однак, згідно чинного законодавства умова про плату за користування житлом носить істотний характер. Відповідачі використовують житло безкоштовно, не сплачують комунальні послуги, тому їх слід визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням у зв’язку із цим. Із позивача за рішеннями судів стягнуто суми заборгованості за тепло - і газопостачання. 26.09.2010 р. він направив відповідачам письмовий проект договору найму квартири на умовах оплатності, однак відповідачі з моменту його отримання не вчинили будь-яких дій по його укладенню. Тому, як зазначає, відповідачами суттєво порушуються його права як власника житла і вимоги підлягають повному задоволенню.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник, позовні вимоги підтримали, прохали позов задовольнити. При цьому ОСОБА_3 пояснив, що співвласником даної квартири є також і його законна дружина ОСОБА_11, яка заперечує проти того, щоб квартирою користувались відповідачі. Він разом із дружиною на даний час проживає у їхньому спільному будинку в АДРЕСА_2 Відповідачами чиняться перешкоди у володінні власним нерухомим майном, тому прохає вимоги задовольнити. Питання про виселення спільної з відповідачкою ОСОБА_15 дитини на даний час не ставить. Вважає що комунальні витрати повинні нести відповідачі які нею користуються до цього часу. Перешкоди у користуванні житлом полягають у тому, що його відповідачка не допускає до житла, змінює замки на вхідних дверях, які він ставив власноруч. Із відповідачкою він познайомився у 2001 році та згідно договору від 30.08.2001 р. надав дозвіл на проживання та реєстрацію її у власній квартирі. Однак вважає, що строк дії зазначеного договору сплинув у 2006 р. тобто через 5 років після його укладення. Вживав заходів щодо виселення відповідачів з квартири звертаючись усно, однак відповідач не бажала із ним спілкуватись. Почав звертатись за захистом своїх прав у судовому порядку після того, як за судовими рішеннями з нього відбулись стягнення за комунальні послуги. Звертає увагу на те, що відповідач першою розпочала судову тяганину прохаючи за нею визнати право власності на частину його житла.

Відповідач ОСОБА_15 яка також представляє інтереси іншого відповідача ОСОБА_10, у судовому засіданні позов не визнала та пояснила що у задоволенні вимог ОСОБА_3 за аналогічними позовними вимогами було відмовлено. Вона особисто несе тягар утримання та догляду за їхньою спільною донькою-інвалідом тому не має можливості сплачувати за комунальні послуги.

Представник ТОВ „Брок-Енаргія” у особі Охтирської філії на попередньому судовому засіданні поклав вирішення спору на розсуд суду, надав для долучення до справи документи про які прохала сторона позивача та прохав подальший розгляд справи по суті проводити без його участі.

Представник ОСББ „Тополь” у судовому засіданні висловив незгоду із заявленими позивачем вимогами, підтвердив наявність заборгованості по витратах на утримання будинку у АДРЕСА_1 Заборгованість виникла з моменту придбання позивачем зазначеної квартири.

Представник служби у справах дітей Охтирської міської ради заперечує проти задоволення позовних вимог у частині виселення відповідача ОСОБА_15., оскільки при цьому неможливо залишити у жилому приміщенні саму малолітню дитину –інваліда, яка потребує постійного догляду з боку матері.

Від Охтирського ГУМВС України в Сумській обл. надійшов лист із проханням слухати справу без представників СГІРФО Охтирського МВ

Третя особа ОСОБА_11 у судове засідання не з’явилась, її інтереси, як і позивача, за дорученням у судовому засіданні представляє ОСОБА_4

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача,третіх осіб, заслухавши покази свідків, прийшов до наступного.

Установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_11 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 17.02.1973 р., що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, і даний факт визнається сторонами по справі.

14.08.2001 р. ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_12 АДРЕСА_1, що була зареєстрована в Охтирському МБТІ 27.08.2001 р.. Отже власником зазначеного жилого приміщення є позивач по справі ОСОБА_3.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою сторін у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_15 а також інвалідом з дитинства, потребує постійного догляду.

30 серпня 2001 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_15 був укладений письмовий договір наступного змісту: Мы, договорившиеся стороны, квартиросдатчик ОСОБА_14, сдавший квартиру для совместного проживания общей площадью 58,8 м2 по адресу: АДРЕСА_1, и квартиросъемщик ОСОБА_15, обязующаяся проживать в ней, составили настоящий договор найма. Квартиросьемщик ОСОБА_15 обязуется содержать жилье в надлежащем порядке, оплата за проживание взыскиваться не будет, так как договорившиеся стороны являются сожителями. Квартиросдатчик ОСОБА_14 обязуется предоставить все необходимые жилищные условия. Договорившиеся стороны сохраняют право расторгнуть договор одной из сторон, предупредив об этом за 1 месяц. Договор вступает в силу с момента прописки ОСОБА_15 на жилой площади ОСОБА_14. У зазначеному договорі не було зазначено строк його дії. Даний договір згідно норм ст.. 158, 159 Житлового Кодексу України, що діяли на той час, носив безоплатний та безстроковий характер.

В даній квартирі прописані на постійне місце проживання ОСОБА_15 з 23.11.2001 р., ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 спільна донька сторін, ОСОБА_10 з 3.12.2001 р. син відповідачки, ОСОБА_3 – син позивача, починаючи з 2.04.2002 р.

12.11.2009 р. відповідач ОСОБА_15 звернулася до позивача ОСОБА_3 із позовними вимогами про встановлення факту спільного проживання, визнання права власності на частку в квартирі.

2.12.2009 року ОСОБА_3, а у подальшому і його дружина ОСОБА_11, звернулися до суду з зустрічними позовними заявами, в якій просили визнати ОСОБА_15 та її сина ОСОБА_10 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 усунути перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні квартирою шляхом виселення ОСОБА_15. та її сина ОСОБА_10 з квартири за зазначеною адресою шляхом зобов’язання сектора громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Охтирського міськвідділу внутрішніх справ зняти з реєстрації ОСОБА_15 та ОСОБА_10 з реєстраційного обліку.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду №2-111/10 від 12.03.2010 р., залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської обл., як у задоволенні як первісного так і зустрічного позовів було відмовлено.

При вирішенні даного спору слід керуватись положеннями ЖК України та ЦК України що регулюють дані правовідносини.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 р. і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання окремих договорів незалежно від їх укладення.

З часу вступу в дію Цивільного Кодексу України у редакції 2003 року, а саме –з 1.01.2004 р., відповідно до ч. 3 ст. 810 ЦК України до договору найму житла, крім найму житла, що є об’єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлено законом.

Ч. 1 ст. 810 зазначеного Закону встановлює, що за договором найму (оренди) житла одна сторона –власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання в ньому на певний строк за плату.

Згідно ч. 1 ст. 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 822 ЦК України у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на тих самих умовах і на той самий строк.

Таким чином, суд виходить із того, що договір найму укладений між сторонами є чинним і не погоджується із твердженням позивача та його представника про те, що даний договір втратив чинність, оскільки станом як на серпень 2006 р. після спливу 5 річного строку дії зазначеного договору та і станом на січень 2009 р. після спливу 5 річного строку з дня вступу у законну в силу норм ЦК, що регулюють дані правовідносини, відповідачі житло не залишили, а позивач не надав належних доказів про виявлення відповідачами небажання продовжити строк його дії. Судовий спір між сторонами з зазначеного договору виник майже через рік після продовження строку дії зазначеного договору, у листопаді, а зустрічний позов про виселення –у грудні 2009 р. Чинність дії зазначеного договору між сторонами та законність проживання відповідачів у зазначеному житлі на час розгляду справи було підтверджено рішенням Охтирського міськрайонного суду №2-111/10 від 12.03.2010 р., залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської обл.

Вищезазначеним судовим рішенням станом на день його постановлення було встановлено законність проживання відповідачів ОСОБА_15 та ОСОБА_10 у оспорюваному жилому приміщенні на підставі діючого договору найму.

При вирішенні питання щодо вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод у праві володіння, користування та розпорядження квартирою, виселення та зняття відповідачів з реєстраційного обліку з підстав того, що договір був зареєстрований у об’єднанні співвласників багатоквартирного будинку ”Тополь”, яке на той час не було зареєстроване у встановленому законом порядку; того, що договір найму між відповідачем ОСОБА_15 та його дружиною ОСОБА_11 не укладався; грубого порушення їхніх прав як власників передбачених ст. ст. 317, 321 ЦК України; наявністю додаткових витрат на утримання квартири, відсутності можливості користуватись нею, наявністю перешкод у користуванні квартирою у виді зміни замків на вхідних дверях, суд також враховує судове рішення де з зазначених підстав позивачеві було відмовлено у задоволенні вимог.

Допитані як свідки ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, кожен окремо показали про наявність конфлікту між стронами з приводу користування квартирою, факт спільного проживання сторін на протязі деякого часу, підтвердили факт систематичної несплати відповідачкою за комунальні послуги. Позивач не надає ОСОБА_15 матеріальної допомоги на утримання дитини інваліда. Відповідачка несе значні витрати на лікування їхньої спільної дитини. ОСОБА_16, ОСОБА_17 також пояснили, що їм відомо про наявність домовленості між стронами про те, що оплату комунальних послуг буде проводити позивач ОСОБА_3, а відповідач не буде до нього мати претензій з приводу сплати аліментів. ОСОБА_18 також повідомила про те, що позивач обіцяв самотужки розрахуватись за утримання будинку.

Доводи позивача та свідків про наявність конфлікту між сторонами з приводу користування квартирою не доводять той факт що позивач належним чином та в установлений законом чи договором строк попереджав відповідачів про розірвання договору як про це зазначено в укладеному між ними договорі. Як було з’ясовано у судовому засіданні, позивач та його представник взагалі не визнають наявність договірних правовідносин між сторонами починаючи з серпня 2006 р..

26 вересня 2010 р. позивачем поштою, рекомендованим листом на адресу відповідачів було направлено примірник договору найму квартири на умовах платності та строковості. Згідно розписки даний проект договору було отримано позивачкою. Із огляду на розписку у поштовому повідомленні суд не приймає доводи відповідача ОСОБА_15 про те, що даний проект договору їй не знайомий.

Проте, відповідачі у оспорюваному житлі проживали на підставі діючого між сторонами договору найму. Відповідно до вимог ст. 166 ЖК України договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача та членів його сім’ї. Тому незгода відповідачів фактично змінити умови існуючого договору не може бути підставою для втрати чинності попередньої угоди.

Зміст п. 8.4 зазначеного проекту договору про те, що в разі відмови підписання зазначеного договору для відповідачів попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань що так чи інакше стосуються цього Договору втрачають юридичну силу, а правовідносини регулюватимуться нормами чинного законодавства, суд не може розцінювати як вимогу позивача про розірвання попереднього договору відповідно до ч. 3 ст. 825 ЦК України, виходячи із самого змісту договору в цій частині, де відсутня пряма вказівка про необхідність розірвання попередньої угоди та оскільки чинність попередньої угоди взагалі не визнається позивачем. Із вимогою до суду про спонукання відповідачів укласти новий договір найму на зазначених у ньому умовах позивач не звертався.

Отже, оскільки відповідачі проживають у зазначеному житлі відповідно до чинного договору найму жилого приміщення, вимог про розірвання якого позивач не пред’являє, підстав для задоволення вимог про їх виселення суд не вбачає. При прийнятті зазначеного рішення суд також враховує те, що у зазначеній квартирі проживає спільна дитина сторін яка є інвалідом, навчається за індивідуальною програмою за місцем проживання у школі, що знаходиться поряд. Вимоги про її виселення позивач не ставить, однак дитина перебуває на повному утриманні та під опікою своєї матері. Позивач самоусунувся від виховання та утримання власної дитини, на протязі тривалого часу не сплачував присуджені судом аліменти. Відповідно до вимог ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи до 14 років є місце проживання її батьків.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання відповідачів такими, що не сплачують найм та комунальні послуги та втратили у звязку з цим право користування жилим приміщенням на умовах найму. Плата за користування жилим приміщенням згідно договору не встановлювалась. Хоча відповідачі, як було встановлено у судовому засіданні, дійсно систематично не сплачують плату за комунальні послуги, як це предбачено ст. 168 ЖК України, однак це не є передбаченою законом (ст. 71, 107 ЖК України) підставою для втрати ними права користування жилим приміщенням. Із вимогою саме про розірвання договору найму з підстав систематичної несплати за комунальні послуги згідно ст. 168 ЖК України, як було встановлено у судовому засіданні, позивач до суду не звертався.

Разом із твердженням відповідачки та її представника про те, що вона була вселена у жиле приміщення як член сім’ї власника квартири незважаючи на пояснення сторін та показів свідків із цього приводу, оскільки позивач на той час перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11.

          Відповідно до ч. 2, 3 ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобовязаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

          Таким чином суд прийшов до висновку що вимоги позивача у частині солідарного стягнення із відповідачів суми загальної заборгованості за отримані послуги з газо –та теплопостачання підлягають частковому задоволенню.

Встановлено, що рішенням Валківського районого суду Харківської обл. від 20.06.2008 р. із позивача, як власника квартири, було стягнуто заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 1 березня 2005 р. станом на 1.04.2008 р. у сумі 7574 грн. 14 коп. Дані кошти були стягнуті на користь ТОВ „Брок-Енергія” з позивача та сплачені ним, що підтверджується копією квитанції.

Рішенням Охтирськго міськрайонного суду Сумської обл. від 13.09.2010 р. суму заборгованості за природний газ у розмірі 1061 грн. було стягнуто з відповідача ОСОБА_15. У задоволенні позовних вимог до позивача ОСОБА_3 було відмовлено.

Таким чином, на час надання послуг з теплопостачання у зазначений період в квартирі були зареєстровані позивач, відповідачі ОСОБА_15 та ОСОБА_10, та спільна донька сторін. Власник та повнолітні мешканці (користувачі) зобов’язані спільно вносити плату за комунальні послуги, проте зазначені витрати понесені власником квартири позивачем ОСОБА_3. Із огляду на це зазначена сума бору повинна бути стягнута у рівних частках із відповідачів ОСОБА_15 та ОСОБА_10, тобто по 1893 грн., 53 коп. з кожного. Оскільки аліментні відносини між сторонами у виниклий борговий період були відсутні, а обоє батьків мають рівні право та несуть рівні обов’язки щодо своїх дітей, то відповідачка ОСОБА_15 зобов’язана відшкодувати позивачеві ? частину понесених ним витрат, що припадають на частку мешканця зазначеної квартири їхньої неповнолітньої доньки у розмірі 946 грн. 77 коп. Таким чином з ОСОБА_15 на користь ОСОБА_3 сляд стягнути 2840 грн. 30 коп. При цьому суд не може прийняти до уваги доводи відповідача ОСОБА_15 про наявність між нею та позивачем ОСОБА_19 домовленості про те, що останній брав на себе всі витрати по утриманню житла незважаючи на покази свідків із цього приводу, оскільки зазначену обставину у судовому засіданні спростовує як позивач так і його представник. Будь-яких інших належних достатніх та допустимих доказів із цього приводу, як то, наприклад, письмовий договір укладений між сторонами, суду не надано.

          Законом України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання” від 11.12.2003 р. ведення Домових книжок, як це було раніше відповаідно до законодавства СРСР, УРСР (Закон „Про паспортизацію”), не передбачено. Оскільки домова книжка не має статусу документу що створює цивільні права чи покладає юридичні обов’язки, то підстав для задоволення вимоги щодо зобовязання відповідачів передати зазначену книжку на квартиру позивачеві чи визнати її не дійсною суд не вбачає.

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до вимог ст. 84, 88 ЦПК України.

          Майнові вимоги позивача ОСОБА_3 на загальну суму 15000 грн. задоволені частково. З ОСОБА_15 необхідно стягнути 2840 грн. 30 коп., що становить 18,93% від загальної суми; з ОСОБА_10 - 1893 грн. 53 коп., що становить 12,62% від загальної суми. Позивачем сплачено 150 грн. судового збору за вимогу майнового характеру. Із урахуванням задоволеної частини позовних вимог на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_15 необхідно стягнути 28 гривень 40 копійок судового збору та 22 гривні 72 копійки витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в суді, а з ОСОБА_10 - 18 гривень 93 копійки судового збору та 15 гривень 14 копійок витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в суді.

На підставі викладеного, ст. ст. 158, 159, 162, 168 ЖК України, ст.ст. 391, 810, 821, 822, 825 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.          

Стягнути з ОСОБА_15 на користь ОСОБА_3 2840 (дві тисячі вісімсот сорок) гривень 30 копійок понесених ним витрат на оплату теплопостачання.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 1893 (одна тисяча вісімсот дев’яносто три) гривні 53 копійки понесених ним витрат на оплату теплопостачання.

          У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_15 на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати, а саме –28 гривень 40 копійок судового збору та 22 гривні 72 копійки витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в суді, усього на суму 51 (п’ятдесят одну) гривню 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати, а саме –18 гривень 93 копійки судового збору та 15 гривень 14 копійок витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в суді, усього на суму 34 (тридцять чотири) гривні 07 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк із дня проголошення рішення апеляційної скарги, у разі відсутності осіб у судовому засіданні під час проголошення рішення –з моменту отримання копії цього рішення.

СуддяР. В. Сидоренко