Справа №  1-3/11

2011 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

09 березня 2011 року

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого суддіМельник В.Я.

при секретаріЛисенко О.Л.

з участю прокурорівБоротюка О.О.,

Миронця В.К.,

Люшин Н.М.,

підсудного                              ОСОБА_6,

його захисника,

адвоката                                  ОСОБА_7,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Заріцьк Рівненського району Рівненської області, проживає в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта вища, на пенсії, одруженого, у відповідності зі ст. 89 КК України не судимого,

                                                за ч. 3 ст. 365 КК України,      

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6, як виконавчий директор відкритого акціонерного товариства «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція», на підставі договору купівлі-продажу від 4 квітня 2008 року № 638 всупереч вимогам пунктів 6, 13 Порядку відчуження об’єктів державної власності, що затверджений постановою КМ України № 803 від 6 червня 2007 року, а саме: без письмової згоди відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», погодженої з Фондом державного майна України, яка згідно з п. 1.3 Статуту очолюваного ОСОБА_6 товариства володіла 100 відсотками його акцій, без додержання порядку реалізації вказаного майна - на конкурентних засадах через біржі, на аукціоні, продав приватному підприємству «Євробуд-М» в особі директора ОСОБА_8 будівлю цеху № 3 з побутовим корпусом ВАТ «Бистрицька МТС» залишковою вартістю з врахуванням ПДВ 676 718 гривень.

Допитаний за вказаним обвинуваченням в якості підсудного ОСОБА_6 винним себе не визнав, показав, що продаж цеху і побутового корпусу ВАТ «Бистрицька МТС» ним здійснено, на його переконання, в повній відповідності до Статуту товариства.

Що стосується погодження питання продажу цеху у ВАТ «НАК «Украгролізинг», то він звертався до керівництва компанії, йому було дозволено продаж цеху, письмове погодження не видавалося.

Пояснив також, що регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на його запит повідомило, що у статутному фонді майна очолюваного ним товариства державна частка акцій відсутня. Саме тому вважав правомірним укладення договору купівлі-продажу цеху, що також був посвідчений нотаріусом, кошти від реалізації якого спрямував для погашення боргів товариства перед Пенсійним фондом по страхових внесках, перед державою по податках, а також перед працівниками підприємства із заробітної плати.

Допитані свідки показали:

ОСОБА_9, що продаж цеху № 3 з побутовим корпусом, які є однією будівлею, проведено після експертної оцінки на підставі нотаріально посвідченого договору, кошти від його продажу було спрямовано на погашення боргів за виконані роботи по договору з ТзОВ «Рівнеукрбудреставрація», по податках та внесках на соцстрахування перед управлінням Пенсійного фонду України в Березнівському районі;

ОСОБА_8, що він разом з ОСОБА_6 їздив в м. Київ  у ВАТ «НАК «Украгролізинг» для погодження питання продажу цеху товариства;

ОСОБА_10, що 4 квітня 2008 року він нотаріально посвідчив договір купівлі-продажу цеху ВАТ «Бистрицька МТС», доданий до якого пакет документів  повністю відповідав вимогам діючої на той час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій;

ОСОБА_11, що ОСОБА_6 наприкінці 2007 року дійсно приїжджав в НАК «Украгролізинг» по питанню погашення боргів підприємства, після огляду підприємства на місці ним було запропоновано шукати інвестора, чи ставилося питання про надання згоди на продаж цеху пояснити не може, випадків продажу майна в НАК «Украгролізинг» за час перебування його на посаді заступника генерального директора товариства не було.

Після допиту підсудного та свідків прокурор Люшин Н.М. винесла постанову про зміну обвинувачення з ч. 3 ст. 365 КК України на ч.2 ст. 367 КК України.

Прокурор прийшла до висновку, що в діях ОСОБА_6 не було умислу на перевищення своїх службових повноважень, результатом якого стало відчуження майна товариства. Його дії були результатом службової недбалості. Він помилково керувався п. 7.20 Статуту товариства, порушивши таким чином порядок реалізації основних засобів, який зобов’язаний був знати і дотримуватися, спричинивши при цьому тяжкі наслідки очолюваному товариству.

Прокурор виключила з нового обвинувачення ту обставину, що договір укладено на суму, яка становить більше 25 відсотків балансової вартості активів товариства, що виходило за межі повноважень директора, встановлених пунктом 7.20 розділу 7 його Статуту.

Допитавши підсудного ОСОБА_6, свідків по справі, дослідивши докази, надані досудовим слідством і стороною підсудного, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні необережного у формі злочинної недбалості злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

При цьому виходить з наступного.

Договір купівлі-продажу від 4 квітня 2008 року (а.с. 31-32) та акт передачі до нього (а. с. 33) свідчать, що будівля цеху № 3 в с. Бистричі по вул. Надслучанській, 312, площею 3 844,1 м2 відкритим акціонерним товариством «Бистрицька МТС» в особі ОСОБА_6 передана у власність приватному підприємству «Євробуд-М» в особі його засновника і керівника ОСОБА_8 Продаж зазначеної будівлі проведений за 492 400 гривень – вартістю визначеною комунальним підприємством «Березнівське районне бюро технічної інвентаризації».

Зазначений договір підписаний сторонами і тоді ж посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 638.   

А згідно з пунктами 1.1-1.2 Статуту товариства воно створене наказом Міністерства аграрної політики України від 17 вересня 2002 року № 284 на виконання Указу Президента України від 23 лютого 2001 року № 354 «Про додаткові заходи щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки» у зв’язку з утворенням Національної акціонерної компанії «Украгролізинг» шляхом перетворення «Бистрицької державної сільськогосподарської машинно-технологічної станції» у відкрите акціонерне товариство «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція» та відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210 «Про корпоратизацію підприємств».

Засновником товариства є держава в особі Міністерства аграрної політики України.

Статут НАК «Украгролізинг» (п. 4.1) доводить, що компанія є відкритим акціонерним товариством, володіє пакетом акцій, що належить державі, та майном підприємств, які входять до його складу, і провадить виробничо-господарську діяльність.

Додаток № 1 до Статуту, що містить перелік підприємств, які підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства, з наступною передачею 100 відсотків їх акцій до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», включає в себе також Бистрицьку державну сільськогосподарську машинно-технологічну станцію, яка 9 серпня 2004 року зареєстрована як відкрите акціонерне товариство «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція» (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 9231806).

Зазначені докази безспірно доводять, що не дивлячись на форму господарювання – відкрите акціонерне товариство -  Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція перебувала в управлінні держави.

Таким чином, відчуження її майна мало проводитися відповідно до пункту 6 Порядку відчуження об’єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 803 від 6 червня 2007 року, а саме: лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб’єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами, таким був НАК «Украгролізинг», а також згідно пункту 13 вказаного Порядку в редакції від 2 квітня 2008 року – на конкурентних засадах – через біржі, на аукціоні.   

Наведене свідчить, що відчуження цеху № 3 з побутовим корпусом ОСОБА_6 проведено з порушенням встановленого законом порядку.

Суд вважає, що в діях виконавчого директора товариства ОСОБА_6 по продажу будівлі мало місце неналежне виконання ним своїх службових обов’язків як службовою особою через несумлінне ставлення до них.

Про відсутність умислу на вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, свідчать наступні докази.

Копія довідки регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області № К-15 від 11 березня 2008 року на запит ОСОБА_6 свідчить, що він звертався у відділення Фонду по питанню чи є Фонд засновником очолюваного ним товариства і чи є в його статутному фонді державна частка акцій, та отримав відповідь про відсутність такої. Проте, мав переконатись в цьому, зважаючи на положення Статуту очолюваного ним товариства.

Листи керівництва НАК «Украгролізинг» від 1 березня 2010 року під № 15/320 та від 12 травня 2010 року під № 15/757 на адресу ВАТ «Бистрицька МТС» доводять, що керівництво компанії всупереч законодавству, що підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, не вимагало від товариства отримання згоди компанії на реалізацію своїх основних засобів.  

Що стосується необхідності продажу їх за конкурсом чи на аукціоні, то ОСОБА_6 про це не знав, адже відповідні зміни до Порядку відчуження об’єктів державної власності було внесено КМ України 2 квітня 2008 року, тобто за два дні до укладення договору купівлі продажу будівлі цеху, хоча повинен був знати, тим більше з врахуванням того, що очолюване ним підприємство входило до НАК  «Украгролізинг», яка мала дати згоду на відчуження цеху і вказати ОСОБА_6 на зміни в порядку реалізації майна.

Що стосується аргументів захисту ОСОБА_6 на неправомірність включення до сукупної вартості цеху № 3 вартості побутового корпусу, то тут суд зазначає наступне.

Судами, що розглядали господарський спір, встановлено, що цех № 3 та в послідуючому добудоване до нього допоміжне побутове приміщення, є єдиною будівлею. Саме тому господарський суд окремо не визнавав нікчемною передачу по накладній № 1 від 4 квітня 2008 року приватному підприємству «Євробуд–М» побутового корпусу.

А тому відсутність в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 6 липня 2010 року в справі № 7/14 рішення про визнання нікчемним правочину щодо передачі побутового корпусу приватному підприємству «Євробуд–М», не дає підстав для висновку про зменшення вартості майна, реалізованого ОСОБА_6

Не може суд погодитися і з тим, що виручені товариством в порушення закону від продажу цеху кошти, зважаючи що використані вони для погашення заборгованості ВАТ «Бистрицька МТС» перед бюджетом, перестають бути збитками.

Адже договір купівлі-продажу цеху від 4 квітня 2008 року визнаний недійсним. Приміщення цеху товариству не повернуто.

За таких обставин, погоджуючись з представником державного обвинувачення, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 в службовій недбалості, яка потягнула за собою тяжкі наслідки. Його дії суд кваліфікує за ч.2 ст. 367 КК України.

При призначенні покарання враховує особу ОСОБА_6, обставини вчиненого ним злочину, його тяжкість – він віднесений законом (ч.3 ст. 12 КК України) до злочинів середньої тяжкості.

До обставин, які пом’якшують його відповідальність, слід віднести ті, що характеризують його особу. Він за час роботи на посаді спочатку директора Бистрицької державної сільськогосподарської машинно-технологічної станції, а потім ВАТ «Бистрицька сільськогосподарська машинно-технологічна станція», неодноразово заохочувався за сумлінну і добросовісну працю, про що свідчать оглянуті в судовому засіданні похвальні грамоти та відзнаки.

Обтяжуючих його покарання обставин суд не знаходить.

Попередні судимості ОСОБА_6 у встановленому законом порядку погашені. А тому обтяжуючу обставину згідно з обвинувальним висновком – рецидив злочинів - з обвинувачення слід виключити.

Враховуючи наведене суд повністю погоджується з державним обвинувачем щодо виду покарання і запропонованого ним порядку його відбуття підсудним.

До набуття вироком законної сили ОСОБА_6 слід залишити попередній запобіжний захід – підписку про невиїзд.

Речові докази по справі відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

                             Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_6 визнати винним за ч.2 ст. 367 КК України і призначити покарання два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк один рік без сплати штрафу.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від призначеного за цим вироком основного покарання, , якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину.

У відповідності зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов’язки:

  - не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;

  - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_6 покласти на Сарненський міжрайонний відділ кримінально-виконавчої інспекції.   

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набуття вироком законної сили залишити попередній – підписку про невиїзд.  

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Березнівський районний суд.

Суддя   Мельник В.Я.