Справа № 22ц-333/2007р. Головуючий у першій
інстанції Балюкова К.Г.
Категорія 15 Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі: головуючого - Єфімової В.О.
суддів - Володіної Л.В., Птіціної В.І.
при секретарі - Федоніні Є.О. за участі - позивача ОСОБА_1, його представника -
ОСОБА_2, представника ПП «Бургер» - Бондар В. І. та
представника ЗАО «Витязь» - Шевчук О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бургер» та Закритого акціонерного товариства «Витязь» на рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 26 грудня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Бургер», Закритого акціонерного товариства «Витязь» про стягнення заборгованості за договором, за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Витязь» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійсним, за зустрічним позовом Приватного підприємства «Бургер» до ОСОБА_1, Закритого акціонерного товариства «Витязь» про визнання частково недійсним договору оренди,-
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Витязь» (далі - ЗАТ «Витязь») , Приватного підприємства «Бургер» (далі - ПП «Бургер») про стягнення суми заборгованості за договором оренди майна від 31 липня 2001 року у розмірі 68 000 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі не виконують свої обов'язки за договором.
ЗАТ «Витязь» звернулось з зустрічним позовом про визнання договору оренди майна від 31 липня 2001 року недійсним по підставах ст. 58 ЦК України в ред. 1963 року - як удаваної угоди, вказуючи що ЗАТ «Витязь» не уповноважувало ПП «Бургер» на укладення договору оренди майна з ОСОБА_1 і не схвалювало його надалі, до пред'явлення позову ОСОБА_1 йому нічого не було відомо про існування договору оренди. Майно, що є предметом спірного Договору оренди було передано в користування ЗАТ «Витязь» 01 лютого 2003 року ПП ОСОБА_3 Більш того, ОСОБА_1 як посадовець в спільній діяльності - виконавчий директор, був відповідальним за фінансово - господарську діяльність і міг здійснити собі виплату орендної платні за договором.
2
ПП «Бургер» також подало зустрічний позов про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди майна від 31 червня 2001 року в частині майна, що належить йому на праві власності відповідно до - ст. 48 ЦК України в ред. 1963 р., ст. 48 Закону України «Про власність».
Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 26 грудня 2006р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі, з відповідачів солідарно на користь позивача, в рахунок заборгованості за договором оренди, стягнуто 68000грн.
Не погодившись з рішенням суду відповідачі ЗАТ «Витязь» та ПП «Бургер» подалі апеляційні скарги.
В апеляційних скаргах відповідачі прохають скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволені його позову. Вважають рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки воно постановлено з порушення норм матеріального права, з повним з'ясування обставин справи і не вірної оцінкою доказів.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ПП «Бургер» підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ЗАТ «Витязь» підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2001 року між ОСОБА_1 та СД ПП «Бургер» і ВАТ «Витязь» був укладений договір оренди майна, який підписав ПП «Бургер». Згідно з актом передачі матеріальних цінностей від 01 вересня 2001 року майно -що було предметом договору було передано позивачем та прийнято ПП «Бургер». 01 лютого 2003 року вищевказаний договір був припинений та в зв'язку з невиконанням ПП «Бургер» умов договору виникла заборгованість в розмірі - 68 000 грн.
Відповідно до п.2.2. договору про спільну діяльність, укладеного між відповідачами 01 березня 2000 року у відношеннях з третіми особами правомочність ПП «Бургер» здійснювати угоди від імені сторін посвідчується довіреністю, виданою ЗАТ «Витязь». Таке доручення на укладення договору оренди з позивачем ЗАТ «Витязь» не видавав.
Таким чином, суд першої інстанції, не враховуючи положення п.2.2 договору про спільну діяльність, прийшов до необґрунтованого висновку про необхідність солідарно стягнути з відповідачів 68000грн. на користь позивача, в рахунок заборгованості за договором оренди.
Висновки суду про те, що відповідач ЗАТ «Витязь» схвалив укладений від імені СД ПП «Бургер» договір оренди не основані на матеріалах справи, оскільки у відповідності з договором про спільну діяльність відповідач ЗАТ «Витязь» не міг контролювати сплату орендних платежів позивачу, так як такі платежі не проводились, а з пояснень представника ПП «Бургер» договір оренди з ОСОБА_1 в бухгалтерських документах відповідача був відсутній. Оскільки договір оренди був укладений ПП «Бургер» без належних повноважень другого відповідача, то покладення на ЗАТ «Витязь» солідарної відповідальності за заборгованість по орендним платежам ОСОБА_1 не основані на законі ст.4 31 ЦК України (в редакції 1963р.) і не витикають з договору.
3
Доводи викладені в апеляційної скарзі ПП «Бургер» не спростовують висновків суду, посилання відповідача на недійсність акту передачі матеріальних цінностей від 01 вересня 2001 року є необґрунтованими і у відповідності до ст. 60 ЦПК України не доведені.
Не доведені і посилання ПП «Бургер» на те, що частка майна, що передана за спірним договором належить йому на праві власності і спростовується матеріалами справи. Згідно акту передачі матеріальних цінностей від 01 вересня 2001 року, який підписаний відповідачем, відповідач прийняв майно, що належить позивачу, включно і спірне майно на яке заявляє право власності. Висновки суду в цій частині вимог відповідача перевірялись і обґрунтовано відхилені.
Ураховуючись викладеним, судова колегія вважає, що рішення суду постановлено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а тому у відповідності до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення підлягає зміні в частині солідарного стягнення суми боргу з відповідачів.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бургер» -відхилити.
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Витязь» -задовольнити.
Рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 26 грудня 2006 року в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства «Витязь» солідарно 68000 грн. рахунок заборгованості за договором оренди на користь ОСОБА_1 скасувати, постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Витязь» про стягнення солідарно 68000грн. - відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства «Бургер» на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 340 грн.
Стягнути з Приватного підприємства «Бургер» витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 30 грн.
В іншої частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.