Справа №  1-95/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 лютого 2011 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:          

головуючої - судді             Курус Р.І.  

при секретарі -                   Антоненко В.О.

з участю прокурора -        Левицького М.

та захисника –адвоката   ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальну справу про обвинувачення:

-          ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньотехнічною освітою, не працюючого, вдівця, раніше не судимого,   

-          у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

в с т а н о в и в :

18 липня 2010 року приблизно о 21 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_3, під час конфлікту, що раптово виник між ним та ОСОБА_3, наніс останньому декілька ударів в область грудної клітки та один удар у живіт, від якого ОСОБА_3 впав на підлогу. Коли потерпілий піднімався з підлоги, то ОСОБА_2, знаходячись позаду нього, ногою наніс йому два удари в область грудної клітки справа, наслідок чого ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не були небезпечними для життя в час їх заподіяння, але призвели до тривалого (більше трьох тижнів) розладу здоров'я.

Підсудний ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненому злочині визнав повністю і суду пояснив, що 18 липня 2010 року біля 20 год. прийшов в гості до потерпілого ОСОБА_3, з яким перебував у дружніх відносинах, маючи намір розпити принесене з собою спиртне. В квартирі потерпілого була також ОСОБА_4 Біля 21 год. він вирішив йти додому і хотів забрати з собою принесену ним і ще недопиту пляшку горілки, яку поклав у поліетиленовий кульок та присів на дивані. В цей час потерпілий вийшов з кімнати, а коли повернувся, почав наносити йому удари молотком по обличчі. Коли ОСОБА_3 намагався нанести йому третій удар молотком, він схопив його за ліву руку і потягнув на себе. ОСОБА_3 впав йому на коліна, а він з лівої його руки забрав молоток, і, піднявшись з дивану, підійшов до вікна і викинув даний молоток на вулицю. Після цього ОСОБА_3 підійшов до нього і він наніс йому декілька ударів в область грудної клітки та один удар у живіт, від якого потерпілий впав на підлогу. Коли ОСОБА_3 піднімався з підлоги, він, знаходячись позаду потерпілого, ногою наніс йому два удари в область грудної клітки справа, і, забравши свій поліетиленовий пакет, вийшов з квартири.  

Заподіяну потерпілому шкоду відшкодував і останній не має до нього претензій. У вчиненому щиросердечно розкаюється, просить суворо не карати та обіцяє більше не вчиняти подібного.

Оскільки підсудний ОСОБА_2 визнав себе винним повністю у вчиненому злочині, а фактичні обставини справи не оспорюються учасниками судового розгляду та вони не заперечують про визнання недоцільним дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи, то суд, впевнившись у правильному розумінні підсудним ОСОБА_2 змісту цих обставин та у відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позицій відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

Дослідивши письмові докази справи, суд вважає доведеною винуватість підсудного ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованому йому злочину. Його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки він умисно наніс потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя, але спричинили тривалий розлад здоров'я на строк більше 21 дня.

Доведеність вини і така кваліфікація дій підсудного в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності підсудного у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце між ним та потерпілим.  

При обранні виду і розміру покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав себе винним повністю у вчиненому злочині, щиросердечно розкаюється, відсутність тяжких наслідків.   

Враховуючи вищенаведене, особу підсудного, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливе при застосуванні покарання у виді позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст. 75, п. 2, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.  

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та обрати йому покарання –один рік позбавлення волі.  

На підставі ст. 75, п. 2, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтись для реєстрації в дані органи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання чи роботи.                      

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу - залишити попередній – підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області на протязі 15 діб з дня його оголошення.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя                                                                                              Курус Р.І.