П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а-133/11 року

14 лютого 2011 року                                                                                      м. Надвірна           

Надвірнянський районний суд                                                                   Івано-Франківської області

в складі:головуючого –судді:   Мужика І.І.

секретаря :                                 Шпильчук І.С.

з участю позивача:                    ОСОБА_1

представника позивача:             ОСОБА_2

представника відповідача:        Пенделя О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна  справу за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Івано-Франківській області про стягнення вихідної допомоги та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-                                                                                                                                                                                                                 Встановив:

          ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до УМВС України в Івано-Франківській області про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

          В судовому засіданні позивач по справі ОСОБА_1 позов підтримав з мотивів викладених в позовній заяві та уточнивши їх, яку просить задоволити, а також стягнути в його користь невиплачену вихідну допомогу, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, моральну шкоду та судові витрати по справі.

          Представник відповідача по справі УМВС України в Івано-Франківській області Пендель О.Я. позов не визнав і просить в його задоволенні відмовити, оскільки він безпідставний.

             Суд, вислухавши пояснення   сторін по справі, дослідивши  письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.71 КАС України і які   сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та зясувавши фактичні обставини справи,перевіривши матеріали справи приходить до висновку про відмову в задоволені позову виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач по справі  ОСОБА_1 проходив службу в органах МВС України  та згідно наказу начальника управління МВС України в Івано-Франківській області  №130 о/с від 04.07.2008 року був звільнений з служби,  що стверджується витягом з наказу(ас.10).

Згідно довідки Надвірнянського РВ УМВС  від 16.03.2009 року №2037 позивачу по справі була нарахована вихідна допомога в розмірі 30213.30 грн.(ас.11).

Дані факти не оспорюють сторони по справі в судовому засіданні.

Однак, у зв’язку з недостатнім фінансуванням з державного бюджету витрат, пов’язаних з виплатою вихідної допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, позивачу вказана вихідна допомога була виплачена із значною затримкою, яка виникла у зв’язку з несвоєчасним надходженням коштів  на вказані цілі з МВС України.

Дана обставина стверджується довідкою УМВС України в Івано-Франківській області від 02.02.2009 року №12/29(ас.12).

Але незважаючи на недостатнє фінансування позивачу по справі станом на 01.05.2009 року вихідна допомога була виплачена повністю, що згідно довідки Надвірнянського РВ УМВС від 30.04.2009 року №3290(ас.15).  

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність в діях відповідача вини щодо несвоєчасної виплати позивачу вихідної допомоги.

Що ж стосується позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з роботи в сумі 29765.68 грн. слід зазначити наступне:

Згідно ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення  осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»та п.10 постанови КМ України №293 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»вихідна допомога, це є разова виплата працівнику міліції коштів, при звільненні з органів внутрішніх справ на пенсію.

При визначенні середнього заробітку за період затримки виплати вихідної допомоги позивач послався на висновок спеціаліста ЗАТ «Аудит-Сервіс Іпс», в якому зроблено посилання на постанову КМ України за №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Але при цьому слід зазначити, що згідно п.п.б абзацу 1 п.4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати, в т.ч. вихідна допомога.

Таким чином дія постанови КМ України  за №100 від 08.02.1995 року не поширюється на вихідну допомогу, а тому  і  нарахування середньомісячного заробітку за період затримки виплати вихідної допомоги чинним законодавством не передбачено.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання позивача на порушення відповідачем норм КЗпП України, оскільки правовідносини, які передбачають проходження служби в органах внутрішніх справ та грошові виплати, не регулюються нормами КЗпП України, а спеціальним законодавством про проходження служби в органах внутрішніх справ, а саме Законом України «Про міліцію»,  «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженим постановою КМ України №114 від 29.07.1991 року,  Законом України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Аналогічно не підлягає до задоволення позовна вимога в частині стягнення моральної шкоди  в розмірі 10000 грн., оскільки вона безпідставна, які позивач по справі змушений був оплатити при придбанні легкового автомобіля для власних потреб.

Однак, як було встановлено в судовому засіданні, що виплата вихідної допомоги при звільненні  ОСОБА_1 проведена із затримкою не з вини відповідача, а у зв’язку з відсутністю коштів на вказані цілі, а тому й відсутні підстави для відшкодування моральної(немайнової) шкоди.

Крім того, позивачем в порушення вимог ст.71 ч.1 КАС України не надано суду доказів завдання йому моральної шкоди.

Оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, а тому понесені ним витрати на правову допомогу відшкодуванню не підлягають.

Понесені позивачем витрати на проведення розрахунку середнього заробітку здійсненого ЗАТ «Аудит-Сервіс Іпс»не належать до судових витрат, а тому і не підлягають відшкодуванню.

А тому, суд, оцінюючи  в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених  з військової служби, та деяких інших осіб», керуючись ст.ст.158-163, 167ч.2, 186 КАС України, суд,-

                                             Постановив:

В позові ОСОБА_1 - відмовити.

   Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.186 КАС України через Надвірнянський  районний суд Івано-Франківської області.

Суддя                                                                                       Мужик І.І.

Постанова виготовлена в повному обсязі 18.02.2011 року.