ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
07.09.06р. | Справа № А23/157(17/243) |
За позовом Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
до відповідач-1- Товариства з обмеженою відповідальністю „В.Е.В” , м. Дніпропетровськ відповідач-2- Приватного підприємства „Арго”, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсною угоди
Суддя Добродняк І.Ю.
Представники сторін:
Від позивача: Солодовников А.В. – начальник відділу ДПА, дов. від 03.01.06 №1/10/10-214
Від відповідача-1: Переметчик О.В. - ю/к, дов. від 21.01.06 №17
Від відповідача-2: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсної угоди купівлі-продажу паперових мішків, укладеної 02.12.02 між Товариством з обмеженою відповідальністю „В.Е.В” , м. Дніпропетровськ (продавець) та Приватним підприємством „Арго”, м. Дніпропетровськ (покупець), стягнути з ТОВ „В.Е.В” в доход держави суму 29430 грн. 00 коп. вартість товарів, отриманих за вищезазначеною угодою, стягнути з ПП „Арго” на користь ТОВ „В.Е.В.” 29430 грн. 00 коп.
09.11.04 господарським судом винесено ухвалу про порушення провадження у справі № 17/243.
18.01.05 позивачем подана письмова заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати недійсною угоду купівлі-продажу паперових мішків від 02.12.02, укладену в усній формі між ТОВ "В.Е.В" та ПП "Арго"; стягнути з ТОВ "В.Е.В" у доход держави 29430,00 грн., отриманих за вищезазначеною угодою; стягнути з ПП "Арго" на користь ТОВ "В.Е.В" товарно-матеріальні цінності, отримані за вищезазначеною угодою.
18.01.05 господарським судом Дніпропетровської області за результатами розгляду справи № 17/243 винесено рішення, яким позов задоволено в повному обсязі.
За результатами розгляду скарги ТОВ "В.Е.В" про перегляд за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України 21.07.05, прийнятої по справі № 17/243, Постановою Верховного Суду України від 14.02.06 встановлено, що справа № 17/243 є справою адміністративної юрисдикції, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.05 по справі № 17/243 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.05 скасовані, а справу передано на новий розгляд господарському суду Дніпропетровської області для розгляду за правилами КАС України.
Підставою для направлення справи № 17/243 на новий розгляд стали ті обставини, що у рішенні суду відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягнув за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Розпорядженням голови суду господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.06 означену справу передано на розгляд судді Добродняк І.Ю.
06.06.06 судом винесена ухвала № А23/157(17/243) про прийняття адміністративної справи № 17/243 до провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку відповідача-2 оскаржувана угода укладена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства і повинна бути визнана недійсною на підставі ст.49 ЦК УРСР. При цьому позивач посилається на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.03 по справі № 2-3925, яким визнані недійсними установчі документи ПП "Арго", встановлено, що підприємство було зареєстровано на підставну особу і здійснювало підприємницьку діяльність, яка визнана судом протиправною, що потягло наслідки у вигляді значної матеріальної шкоди, завданої державі.
Крім того, в письмових поясненнях, поданих суду 11.07.06, позивач посилається на те, що відповідно до чинного законодавства України оподаткування прибутку підприємств здійснюється не за результатами окремої угоди, але за результатами господарської діяльності підприємства за окремий (звітний) період, тому твердження відповідача-1 про те, що за окремою угодою повинні сплачуватися податки, є необґрунтованими.
Відповідач-1 проти позову заперечує, посилаючись на неможливість одночасного застосування ст.49 ЦК УРСР і ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України. Також відповідач-1 заперечує проти факту укладання усного договору з відповідачем-2. Податкова накладна, рахунок-фактура, накладна не можуть братися до уваги, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.03 визнані недійсними всі первинні бухгалтерські документи за підписом Довженка Ю.А. з реквізитами відповідача-2.
Крім того, позивачем не зазначено, в чому саме проявилася у відповідача-2 мета, завідомо суперечна інтересам держави та суспільства за даною угодою. Сам по собі факт скасування державної реєстрації відповідача-2 судовим рішенням від 09.12.03 не спричиняє недійсності угоди, укладеної в 2002 році, оскільки позивачем не надано доказів, що саме за цією угодою не були сплачені податки, чи сплачені в заниженому розмірі.
Також відповідач-1 просив призначити по справі судово-почеркознавчу експертизу для встановлення того, що директор відповідача-2 не підписував первинних документів.
Суд не вбачає необхідності і підстав для призначення такої судової експертизи для вирішення зазначеного спору.
Відповідач-2 письмовий відзив на позов не надав, його представник у судове засідання не з'явився. Про час і місце судового засідання відповідач-2 повідомлений судом належним чином за юридичною адресою.
Нез’явлення представника відповідача-2 у судове засідання не перешкоджає вирішенню справи по суті. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача-1, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В :
На підставі накладної № 207 від 19.12.02 (податкова накладна № 220 від 02.12.02) у відповідності з рахунком-фактурою № 166/02 від 29.11.02 Товариство з обмеженою відповідальністю “В.Е.В”, м. Дніпропетровськ (відповідач-1) поставило Приватному підприємству “Арго”, м. Дніпропетровськ, - відповідачу-2 –паперові мішки в кількості 30850 шт. на суму 29430,90 грн., в т.ч. ПДВ –4905,15 грн.
Платіжним дорученням № 499 від 02.12.02 відповідач-2 здійснив оплату зазначеного товару в повному обсязі –29430,00 грн.
Такі дії відповідачів підпадають під норми діючого на момент виникнення спірних відносин Цивільного кодексу УРСР (ст.ст. 4, 41, 151, 224 ЦК УРСР) і свідчать про існування між сторонами угоди купівлі-продажу.
Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю “В.Е.В”, зареєстровано рішенням виконкому Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська 10.10.95, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію (т.1 а.с.34).
Відповідач-2 - Приватне підприємство “Арго” зареєстровано виконкомом Ленінської районної ради м. Дніпропетровська 11.09.02, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію (т.1 а.с.31).
Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16.01.03, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки спірна угода укладений в період дії Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, умови його сторонами виконані, при вирішенні даного спору слід керуватися нормами ЦК УРСР.
Відповідно до ст.49 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто, яка порушує основні принципи існуючого суспільного ладу.
Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України, діючого під час звернення позивача до суду, може бути визнано недійсним господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
В даному випадку позивачем зазначено, що мета, суперечна інтересам держави та суспільства, присутня в діях відповідача-2 - Приватного підприємства “Арго”.
При цьому позивач посилається на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.03 по справі № 2-3925, яким встановлено, що засновник ПП "Арго" громадянин Довженко Ю.А. є фактично підставною особою и не займався господарською або іншою діяльністю цього підприємства, внаслідок чого суд дійшов висновку про визнання недійними установчих документів ПП "Арго", а саме Статуту ПП "Арго", первинних бухгалтерських документів з реквізитами ПП "Арго" за підписом Довженко Ю.А., визнання неправомірною підприємницьку діяльність ПП "Арго" з моменту реєстрації його установчих документів –з 11.09.02.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент вирішення спору із Єдиного Державного Реєстру Підприємств та Організацій України ПП "Арго" не виключено.
За інформацією Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська (лист 10072/8/26-113 від 14.05.04 –т.1.а.с.21) останню податкову декларацію з податку на прибуток ПП "Арго" подало за січень 2003 року, з податку на додану вартість –за січень 2003 року.
За даними, зазначеними в податковій декларації з податку на прибуток ПП "Арго" за 2002 рік, копія якої знаходиться в матеріалах справи, сума податку, що підлягає нарахуванню і яка визначена відповідачем-2 за правилами, встановленими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" , становила –0,1 тис. грн.. Зазначена сума сплачена до бюджету. По декларації з податку на додану вартість за грудень 2002 року чиста сума зобов'язань з податку на додану вартість, визначена відповідачем-2 в порядку Закону України "Про податок на додану вартість", становила сума 270 грн. Всього за період вересень-грудень 2002 року відповідачем-2 сплачено зазначеного податку в сумі 790,00 грн., в січні 2003 року –190,00 грн.
Тобто наявні в матеріалах справи документи свідчать про сплату ПП "Арго" в складі ціни товару податку на додану вартість. Обов’язок сплати цього податку до бюджету Законом України "Про податок на додану вартість" на відповідача-2 як покупця за оскаржуваною угодою не покладається.
Факт невідображення відповідачем-2 спірної операції з купівлі паперових мішків в бухгалтерському та податковому обліках з метою оподаткування прибутку позивачем не доведений, із наявних в матеріалах справи документів не вбачається.
Із наявних в матеріалах справи документів в їх сукупності вбачається, що в даному випадку наявність рішення районного суду про визнання недійсними установчих документів відповідача-2 не є достатнім доказом наявності умислу у ПП "Арго" на укладення оскаржуваної угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Сам по собі факт визнання в судовому порядку недійними установчих документів ПП "Арго", неправомірною підприємницьку діяльність ПП "Арго" з моменту реєстрації його установчих документів не свідчить про недійсність всіх угод, укладених відповідачем-2 з моменту його державної реєстрації, як угод, які укладались з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.
Обставини, які б підтверджували наявність у сторін за оскаржуваною угодою, зокрема у ПП "Арго", умислу на укладення цієї угоди всупереч інтересам держави та суспільства, зазначеним рішенням суду не встановлені.
Інші докази в підтвердження цього факту позивачем не подані, в матеріалах справи відсутні.
Угода купівлі-продажу паперових мішків не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключений законом із цивільного обігу, торгівля ним не передбачає наявність спеціального дозволу (ліцензії), відсутні будь-які законодавчо встановлені обмеження стосовно його купівлі-продажу.
Таким чином доводи, наведені позивачем в обґрунтування своїх вимог, як того вимагає ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім не доведені, матеріалами справи не підтверджені, у зв’язку з чим суд вважає, що законні підстави для визнання оскаржуваної угоди недійсною відсутні, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 94, ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя | І.Ю. Добродняк |
Згiдно з оригіналом | 20.09.06 |
Помічник судді | Н.Ф. Голов'яшкіна |