Справа №2-223

РІШЕННЯ

іменем України

20 березня 2007р.                                                                                         м. Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі:

судді               Котік Т.С.

секретаря             Ігнатюк Т.М., Рудницької CM.

розглянув у  відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ВАТ «Льонотекс» та виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання недійсним витягу з протоколу та свідоцтва про право власності на житло, виселення та усунення перешкод в користуванні

підсобним приміщеннями, Встановив:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначила, що вона проживає в комунальній квартирі АДРЕСА_1 разом з повнолітнім сином. Інші три кімнати в квартирі займають відповідачі. ОСОБА_6 та ОСОБА_3, зареєстровані за вказаною адресою та отримали свідоцтво про право власності на квартиру.

Позивачка вказує, що сім'я ОСОБА_3 самовільно зайняла кімнату площею 7,6 кв.м та 1/2 частину прохідної кімнати площею 9,6 кв. м, а виписка з протоколу від 29.09.1992 року є недійсною, оскільки не відповідає оригіналу протоколу.

У зв'язку з викладеним, позивачка вважає, що її права порушені, оскільки вона має переважне право на отримання додаткової жилої площі в комунальній квартирі, а тому просить визнати виписку з протоколу №41-п від 29.09.1992 року недійсною та незаконним вселення відповідачів в кімнати площею 7,6 кв.м та 1/2 частину прохідної кімнати площею 9,6 кв. м. Просить виселити відповідачів з вказаних жилих кімнат, скасувати свідоцтво про право власності на житло від 06.05.2006 року в частині приватизації кімнат площею 7,6 кв.м та 1/2 частину кімнати площею 9,6 кв. м, скасувавши реєстрацію права власності на нерухоме майно в цій частині.

Також позивачка просить, зобов'язати виконавчий комітет Житомирської міської ради надати їй в користування звільнену жилу кімнату площею 7,6 кв.м та 1/2 частину прохідної кімнати площею 9,6 кв. м та зобов'язати КВЖРЕП-10 м. Житомира укласти з нею договір найму на жиле приміщення з урахуванням виділених кімнат.

Позивачка зазначає, що відповідачі перешкоджають їй користуватися кухнею, яка перебуває в загальному користуванні, вона не має свого столу на кухні, а тому просить усунути перешкоди в користуванні кухнею шляхом встановлення кухонного столу та виділення двох конфорок на спільній газовій плиті.

               В судовому засіданні позивачка та її представник вимоги позову підтримали в повному

об'ємі та додатково пояснили, що не зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_4 отримав двохкімнатну квартиру, він разом з дружиною продовжують проживати в спірній квартирі та саме вони чинять їй перешкоди в користуванні кухнею.

3-я особа зі сторони позивачки підтримав позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_4, який виступає від свого імені та в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вимоги позову не визнав та пояснив, що додаткова жила площа йому виділена ВАТ «Льонотекс» на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету в 1992 році без зняття з квартирного обліку. На підставі медичного висновку в 2004 році, йому та його дружині надана двокімнатна квартира АДРЕСА_2 залишилися проживати його син та ОСОБА_6, яка з вересня 2004 року в квартирі зареєстрована та є потерпілою від аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі наявних документів, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 отримали свідоцтво про право власності на кімнати площею 34,7 кв.м, а тому відповідач вважає, що вимоги позивачки є необгрунтованими. Також відповідач пояснив, що позивачці ніхто не чинить перешкоди в користуванні кухнею, однак зазначив, що квартира, яка приватизована має більшу частину, а тому відповідно він і користується більшою частиною кухні.

Представник ВАТ «Льонотекс» вимоги позову визнав та пояснив, що документів, які б підтверджували правомірність зайняття сім'ює ОСОБА_3 кімнат   площею 7,6 кв.м та 1/2 частину

2

прохідної кімнати площею 9,6 кв. м на підприємстві не має. Надана відповідачем виписка з протоколу № 41-п від 29.09.1992 року не відповідає змісту протоколу від вказаної дати та номеру, оригінал якого зберігається на підприємстві.

Представник виконавчого комітету Житомирської міської ради пояснив, що приватизація проводиться на підставі тих документів, які є в матеріалах справи. При вирішенні позову покладається на думку суду.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Зі   змісту   рішення   спільного   засідання   адміністрації   та   профспілкового   комітету

Житомирського льонокомбінату від 16.11.1988 року за №29-к, позивачці на сім'ю із двох чоловік

надана кімната з підселенням по АДРЕСА_3 площею 10,5 кв.м. Цим же рішенням,

,   ОСОБА_4, як учаснику афганських подій, надана кімната з підселенням по АДРЕСА_3 площею 17,5 кв.м на сім'ю із трьох чоловік.

На підставі виписки з протоколу №41-п спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету від 29.09.1992 року, сім'я ОСОБА_4 зайняла кімнату площею 7,6 кв.м та 1/2 частину прохідної кімнати площею 9,6 кв. м в квартирі АДРЕСА_3.

У зв'язку з наданням вказаної виписки з протоколу до КВЖРЕП-10 м. Житомира на ОСОБА_4 був відкритий особовий рахунок на квартиру жилою площею 34,4 кв.м та в послідуючому

проведена приватизація квартири з урахуванням додаткових кімнат.

     Однак, як встановлено в судовому засіданні, виписка з протоколу №41-п спільного

засідання адміністрації та профспілкового комітету від 29.09.1992 року Житомирського льонокомбінату не відповідає змісту протоколу, який існує на ВАТ «Льонотекс». Під вказаним номером та від вказаної дати існує на підприємстві протокол, в змісті якого не немає даних про виділення ОСОБА_4 додаткової жилої площі /а.с.99-103/. Зі змісту листа ВАТ «Льонотекс» та пояснень представника ВАТ «Льонотекс», протоколів про виділення ОСОБА_4 додаткової жилої площі на підприємстві не існує, як не існує й іншого протоколу від 29.09. 1992 року за №41-п, а тому вимоги позивачки про визнання виписки з протоколу №41 від 29.09.1992 року недійсною є обгрунтованими.

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що кімнату площею 7,6 кв.м та 1/2

частину прохідної кімнати площею 9,6 кв. м в квартирі АДРЕСА_3,

відповідач ОСОБА_4 разом зі своєю сім'єю, зайняв без законних підстав, а тому і вимоги про

визнання вселення сім'ї ОСОБА_3 у вказані кімнати також є незаконним.

                 На даний час квартира, яку займала сім'я ОСОБА_3 приватизована на ім'я ОСОБА_6, яка

прописалася в квартиру 24.09.2004 року, та ОСОБА_5, що стверджується відповідним свідоцтвом

про право власності за № 51289 від 06.05.2006 року. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виписані з вказаної

квартири у зв'язку з отриманням квартири АДРЕСА_2, однак

продовжують проживати у вказаній квартирі. Як пояснив відповідач ОСОБА_4 в судовому

засіданні, їх проживання в квартирі обумовлене тим, що вони здійснюють ремонту в квартирі АДРЕСА_2.На підставі викладеного,  коли судом встановлено,  що  відповідачі зайняли кімнату

площею 7,6 кв.м та 1/2 частину прохідної кімнати площею 9,6 кв. м в квартирі АДРЕСА_3 без відповідного рішення адміністрації та профспілкового комітету Житомирського льонокомбінату, свідоцтво про право власності на кв.АДРЕСА_1 підлягає скасуванню в частині приватизації кімнат площею 7,6 кв.м та 1/2 частини прохідної кімнати площею 9,6 кв. м. Так само підлягає скасуванню і реєстрація права власності на нерухоме майно в цій частині.

Суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_7, оскільки вона не змогла пояснити розбіжності змісту виписки протоколу №41 та протоколу, який зберігається на підприємстві, хоча не заперечувала того факту, що питання про виділення ОСОБА_3 додаткової жилої площі повинно було вирішуватися на засіданні.

Так само, суд не приймає до уваги завірені копії виписки з протоколу №41 від 29.09.1992

року, оскільки вказані копії засвідчені на ВАТ «Льонотекс» з копій, які надані відповідачем

ОСОБА_4.

  Підлягають до задоволення і вимоги позивачки, щодо усунення перешкод в користуванні

 кухнею, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачка не має свого столу на кухні, яка перебуває в загальному користуванні, однак їй ніхто не забороняє та не перешкоджає користуватися газовою плитою.

3

 У  зв'язку  з   викладеним  суд  зобов'язує  відповідачів,   надати   позивачці  місце  для

встановлення кухонного столу на кухні, яка знаходиться в загальному користуванні.

Відповідно до змісту довідки від 24.02.2006 року за №84, квартира в якій проживає

позивачка  належить  до   комунальної  власності,   а  отже  позовні   вимоги  про  зобов'язання

виконавчого комітету Житомирської міської ради надати позивачці в користування звільнену

жилу кімнату площею 7,6 кв.м і 1/2 частину прохідної кімнати площею 9,6 кв. м та зобов'язати

КВЖРЕП-10 м. Житомира укласти з нею договір найму на жиле приміщення з урахуванням

виділених  кімнат,   суд  залишає  без  задоволення,  оскільки  питання  надання  жилої  площі

відноситься до виключної компетенції виконавчого комітету на підставі чинного законодавства.

Керуючись   ст. ст.   15, 54, 109 ЖК України, Закону України „Про приватизацію державного .   житлового фонду", ст. ст. 10,60, 88,208,212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним витяг з протоколу засідання профспілкового комітету Житомирського льонокомбінату №41-П від 29.09.1992 року про виділення житла в комунальній квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_4 на сім'ю з трьох чоловік.

Визнати незаконним вселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в кімнату площею 7,6 кв.м та 1/2 частину

  прохідної кімнати площею 9,6 кв. м   та виселити їх з вказаних кімнат в кімнату, що надана на

підставі рішення адміністрації та профспілкового комітету Житомирського льонокомбінату від

16.11.1988 року за №29-к.

Скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3, яке видане відділом приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в частині передачі у власність кімнат площею 7,6 кв.м та 1/2 частини прохідної кімнати площею 9,6 кв. м.

Усунути перешкоди в користуванні кухнею, зобов'язавши відповідачів, надати позивачці місце для встановлення кухонного столу.

В решті, позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по  5гривень 63  коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення при розгляді справи, які недоплачені позивачкою при подачі позовної заяви.

Рішення  суду  набирає законної сили  після закінчення  строку  подання заяви  про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не подано.

Рішення  може  бути  оскаржене  до  апеляційного  суду  Житомирської  області  через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та в послідуючому подачі апеляційної ^скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                        Т.СКотік