Справа № 22-ц-725/2011 Головуючий у I інстанції – Логвіна Т.В.
Категорія – цивільна Доповідач - Демченко Л. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіДемченко Л.М.,
суддів:Бойко О.В., Квача М.О.,,
при секретарі:: Вареник О.М.,,
за участю:представника відповідача ОСОБА_5, представника
позивача Грабовського О.О.,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 січня 2011 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Омега” до ОСОБА_7 про стягнення страхового відшкодування,
в с т а н о в и в:
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 січня 2011 року позов ЗАТ „Акціонерна страхова компанія „Омега” задоволений, стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивача 47870 грн. 80 коп. страхового відшкодування та 598 грн. 71 коп. у відшкодування сплачених судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Доводи скарги зводяться до того, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки подав позов до суду 04.10.2010 року, а трирічний строк закінчився у 15.09.2010 року. Зазначає, що дорожньо-транспортна пригода сталася 14.09.2007 року, а отже рахувати початок перебігу строку необхідно з дати настання страхового випадку. Також вказує на те, що позивач не довів суму збитку, на підставі якого було розраховано суму страхового відшкодування. Приймаючи по даній справі рішення, суд виходив з того, що сума страхового відшкодування страховою компанією була виплачена ОСОБА_8 (потерпілому у ДТП, який застрахував свій автомобіль в ЗАТ АТ „Омега”) в сумі 73370 грн. 80 коп., з яких 25500 грн. (в межах ліміту) були повернуті позивачу Страховою компанією „Уніка”, а отже різниця неповернутих коштів підлягає стягненню з винної у ДТП особи. З таким висновком апелянт не погоджується та вважає, що суд, при вирішенні питання про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування, повинен був взяти до уваги висновок про оцінку вартості матеріальної шкоди від 02.10.2007 року № 402/10/07, в якому зазначено, що розмір матеріального збитку становить 25691 грн. 83 коп..
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Задовольняючи позов ЗАТ „Акціонерна страхова компанія „Омега”, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як страховик, який виплатив страхувальнику страхове відшкодування, в межах фактичних затрат має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння збитків.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам даної справи.
Судом вірно встановлено, що внаслідок пошкодження автомобіля „БМВ”, належному ОСОБА_8 та застрахованого в ЗАТ „Акціонерна страхова компанія „Омега”, позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 73370 грн. 80 коп.. В подальшому ЗАТ „АСК „Омега” отримала частину страхового відшкодування від ПАТ „Страхова компанія „Уніка” 25500 грн. (в межах ліміту). Також, винною особою внаслідок ДТП, в результаті якої був пошкоджений застрахований автомобіль, був визнаний ОСОБА_7.
Отже, сплативши страхове відшкодування ОСОБА_8, позивач, відповідно до положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування” має право в порядку регресу вимагати повернення суми відшкодування в межах фактичних затрат з винної особи.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно та за відсутності доказів нарахованої та виплаченої позивачем суми збитку в розмірі 73370 грн. 80 коп., вирішив питання про стягнення з винної особи страхового відшкодування, до уваги апеляційним судом не сприймаються, оскільки відповідачем не надано відповідних доказів на спростування наданих позивачем доказів, зокрема, договору страхування, страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування, з яких чітко вбачається, що розмір страхового відшкодування становить 73370 грн. 80 коп. Крім того в суді першої інстанції представник відповідача наполягав тільки на застосуванні позовної давності.
Посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності також до уваги не сприймаються. Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто, право вимоги у страховика виникає з моменту виплати страхувальнику страхового відшкодування. Оскільки страхове відшкодування було виплачено 01.10.2007 року, а позивач до суду звернувся 01.10.2010 року, він не пропустив трирічний строк для звернення, а отже строків не порушив./ а.с. 21/
Виходячи з викладеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – залишенню без зміни.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 січня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: