Справа № 22ц-1454/2007 Головуючий у 1 інстанції Пронін С. Г.
Категорія 32 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 травня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С.
суддів Звягінцевої О.М. , Молчанова СІ.
при секретарі Проляпа О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, З особа - КП ЖЕК № 6 Кіровського району м. Донецька, про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, і
встановив:
в апеляційній скарзі відповідачОСОБА_3. оспорює обгрунтованість судового рішення, яким задоволено позов, і ставить питання про його скасування за неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, посилаючись на те, що з жовтня 2005р. в спірній кватирі він не проживає з поважних причин.
В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3. підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, а позивач ОСОБА_2та представник позивачкиОСОБА_1.3а довіреністю ОСОБА_43аперечували проти доводів скарги, просили про її відхилення, залишення без зміни судового рішення.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
2.10.2006 рокуОСОБА_1. та ОСОБА_2звернулися до суду з вказаним позовом до відповідача, зазначали, що згідно з ордером № 4877 від 17.01.1991р.ОСОБА_1. було надано квартируАДРЕСА_1 на склад сім'ї: її чоловіка ОСОБА_3. та їх неповнолітніх дітей.
24.11.2005р. зареєстровано розірвання шлюбу з відповідачем, однак з травня 2005 р. він не проживає в спірній квартирі, залишив її з дітьми, забрав все своє майно, автомобіль, поїхав до своїх батьків уАДРЕСА_2, де проживає до теперішнього часу, що підтверджено актом КП ЖЕК № 6 Кіровського райну м. Донецька від 28.08.2006р. про його непроживання.
2
В спірній квартирі проживають вони та неповнолітні: ОСОБА_5, 1990 року народження, ОСОБА_6, 1996 року народження, ОСОБА_7, 2000 року народження.
Відповідач не надає дітям матеріальної допомоги, не сплачує аліментів; вона є інвалідом 2 групи, несе всі витрати з оплати комунальних платежів, родина відчуває значні матеріальні труднощі
Вважають, що відповідач втратив право користування спірною квартирою, оскільки в ній він не проживає понад строки, передбачені законом, без поважних причин.
Тому просили суд ухвалити рішення, яким визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірною квартирою з послідуючим зняттям з реєстрації.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 1 грудня 2006 року ОСОБА_3визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору-судом.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" № 2 від 12.04.1985 р., у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням ( ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені сроки.
В разі їх поважності ( перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права ( вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).
3
Судом першої інстанції при вирішенні спору встановлено, що в спірній квартирі зареєстровані і постійно проживають позивачіОСОБА_1., ОСОБА_2. , неповнолітні: ОСОБА_5, 1990 року народження, ОСОБА_6, 1996 року народження, ОСОБА_7, 2000 року народження, а відповідач ОСОБА_3.- лише зареєстрований (а.с. 9, 10, 12, 13).
Судом також встановлено, що відповідачОСОБА_3. не живе в спірній квартирі з травня 2005 р.
Задовольняючи позов та визнаючи ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням, суд виходив з того, що він з вказаного часу не живе в квартирі без поважних причин, цей висновок суду апеляційний суд вважає правильним, оскільки він відповідає обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний суд вважає, що позивачами надано достатньо переконливих доказів у обгрунтування позову.
Але відповідачем ОСОБА_3. не надано і судом не добуто будь-яких доказів, які б свідчили про те, що між сторонами дійсно існували такі неприязні стосунки, що перешкоджали проживанню його в спірній квартирі.
З пояснень ОСОБА_3 як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, встановлено, що він з жовтня 2005 р. пішов із сім'ї, а відповідно і із спірної квартири, проживав у своїх батьків в с Андріївці, в належному їм на праві власності жилому будинку, в якому живе до цього часу, але часто приїздив в спірну квартиру, привозив продукти харчування та подарунки дітям (а.с. 23).
В суді апеляційної інстанції він не заперечував, що ключи від спірної квартири віддав сам, не вимагав повернути їх; пояснював, що не звертався за захистом своїх прав в будь-які відповідні інстанції.
Таким чином, судом першої інстанції не було встановлено, щоОСОБА_3. не живе в спірній квартирі з травня 2005р. з поважних причин.
З пояснень відповідача в суді видно, що він тільки навідувався в спірній квартирі, але не мав наміру проживати в ній; по справі відсутні докази про його бажання реалізувати своє право на спірну жилу площу.
Доводи скарги про відсутність відповідача в спірній квартирі понад встановлені строки через хворобу позивачки не підтверджено матеріалами справи.
Позивач ОСОБА_2. в суді апеляційної інстанції пояснив, що неприязливі стосунки у його батьків дійсно мали місце, але не через хворобу його матеріОСОБА_1., а через зловживання відповідачем алкогольними напоями.
Між тим, судом встановлено, що ніхто не перешкоджав проживанню відповідача в спірній квартирі, його вселенню.
СамОСОБА_3. добровільно залишив спірну квартиру в травні 2005 року, не захотів проживати в ній, забрав свої особисті речі, автомобіль, проживає з батьками; фактично не проживає в спірній квартирі понад шести місяців без поважних причин.
Ці ж факти, окрім його пояснень, встановлено також іншими дослідженими по справі доказами: актом про непроживання відповідача в спірній квартирі з травня 2005 p., відсутність в ній його особистих речей (а.с. 15), поясненнями допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_4, ОСОБА_8., ОСОБА_9 (а.с. 26).
Оскільки доводи скарги не спростовують правових висновків суду, апеляційний суд вважає їх безпідставними.
4
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 1 грудня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.