Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-1380/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Мохонько В.В.
Доповідач Карпенко О. Л.
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 лютого 2011 року колегія суддів судової палати апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
голоуючої – Кривохижі В.І.,
суддів - Черниш Т.В.,
Карпенко О.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльність відповідача, стягнення недоплаченої підвищення до пенсії, як «дитині війни», -
В С Т А Н О В И Л А :
21 грудня 2009 року позивач звернувся з позовами до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання неправомірною бездіяльність відповідача, стягнення недоплаченої підвищення до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період 2006 –2009 років з урахуванням отриманого підвищення пенсії у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він має статус «дитини війни»та має право на отримання підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Однак, порушуючи вимоги ст. 124 Конституції України відповідачем не здійснено нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії за 2006 - 2009 роки у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2010 року позов задоволено частково. Поновлено позивачу строк звернення до суду за захистом порушених прав, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку і виплати позивачу пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу щомісячну соціальну допомогу як «дитині війни», відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, включно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування оскаржуваної постанови в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку і виплати позивачу пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язання провести нарахування та виплату позивачу щомісячну соціальну допомогу як «дитині війни», відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, включно, та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, включно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не враховано, що в Державному бюджеті не передбачено коштів на виплату підвищення пенсій «дітям війни»у 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком. Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді не являється розпорядником коштів Державного бюджету, а тому не являється належним відповідачем по справі. Судом не врахована клопотання відповідача про застосування ст. 99, 100 КАС України
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а судове рішення –скасуванню з ухваленням нового рішення.
Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що станом на 02 вересня 1945 року (дата закінчення Другої світової війни) позивачу, який являється громадянином України, не виповнилося 18 років, а тому, відповідно до ст.. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він має статус «дитини війни»та відповідно до ст. 6 цього Закону має право на отримання підвищення пенсії в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.
Суд, з урахуванням норми ст. 77 п. 17 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати у 2006 році позивачу підвищення до пенсії, яке передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та відмовив у цій частині в задоволені позову.
Згідно ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та з урахуванням норми ст. 11 цього Закону дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Так, як позивач не являвся інвалідом, суд вірно встановив відсутність правових підстав для здійснення позивачу виплати підвищення пенсії, як «дитині війни», у період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) серед інших і положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України та ст. 73 ч. 2 Закону України “Про Конституційний Суд України” закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. З часу втрати чинності п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а саме з 09 липня 2007 року, застосування відповідачем цих норм Закону є протиправним, а тому перестали існувати підстави зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, як вбачається із змісту позовної заяви, поданих відповідачем письмових заперечень на позов та довідки (а.с. 8), з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, відповідач не нараховував позивачу підвищення пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зміни внесені до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 2 рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 5 вказаного рішення передбачено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення. Отже, з 22 травня 2008 року правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року. У зв’язку з цим розмір підвищення пенсії позивача на підставі ст. 6 Закону, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, мав становити: з 22 травня 2008 року –144 грн. 30 коп. (481 х 30 %), з 01 липня 2008 року –146 грн. 60 коп. (482 х 30%), з 01 жовтня 2008 року –149 грн. 40 коп. (498 х 30 %).
Вирішуючи спір суд вірно виходив з того, що при нарахуванні підвищення пенсії позивачу має застосовуватися розмір мінімальної пенсії за віком, який визначена відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Норма цієї статті Закону передбачає, що мінімального розміру пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, визначеному законодавством. Крім того, відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України “Про прожитковий мінімум”, він застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, Пенсійний фонд України та його територіальні органи у спірних правовідносинах виконують функції держави і на них покладено обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, але вони не дотрималися вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Суд дійшов вірного висновку про те, що відсутність у Держави коштів на фінансування взятих на себе згідно закону зобов’язань не може бути правовою підставою для звільнення її від виконання зобов’язання.
Суд відхиляє, як необґрунтовані заперечення відповідача на рішення суду в частині здійснення виплати підвищення пенсії за рахунок коштів призначених для виплати пенсій так, як рішення суду не зобов’язує відповідача щодо нецільового використання коштів Пенсійного фонду та здійснення виплати позивачці підвищення пенсії за рахунок власних коштів Фонду.
Однак, задовольняючи позовні вимоги за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, суд визнав поважною причиною пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України, те, що про порушення своїх прав позивач дізнався після висвітлення цих питань в засобах масової інформації.
В той же час, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.
Відповідно до положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час пред’явлення позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 ч. 1 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2006-2009 роки подано до суду 21 грудня 2009 року.
Колегія суддів вважає, що будь-які об’єктивні чи суб’єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішень Конституційним Судом України. А тому висновок суду про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду і наявність підстав для поновлення строку є помилковим.
З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня.2007 року та з 22 травня 2008 року по 21 грудня 2008 року залишити без розгляду.
Суд першої інстанції вірно вирішив спір про нарахування та виплату підвищення пенсії позивача за 2009 році відповідно до норм ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Враховуючи вимоги ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача із позовною заявою –21 грудня 2009 року) та ст. 100 КАС України, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції –скасувати та постановити нову, якою визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за періоди з 21 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням раніше проведених йому виплат підвищення пенсії, як «дитині війни»за ці періоди. Відмовити в задоволені позовних вимог за періоди з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року та з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року. Позовні вимоги за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 21 грудня 2008 року –залишити без розгляду.
У зв’язку з тим, що адміністративний позов задоволено частково, судові витрати (а.с. 1), здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. 100, п. 3 ч.1 ст. 198, п.4 ч. 1 ст. 202, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 лютого 2010 року по справі № 2а-1552/10 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за періоди з 21 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 року
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за періоди з 21 грудня 2008 року по 31 грудня.2008 року та з 01 січня 2009 р. по 31 січня 2009 р. з урахуванням раніше проведених виплат підвищення пенсії «дітям війни»за відповідні періоди.
Відмовити задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за періоди з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року та з 01 січня.2007 р. по 08 липня 2007 року та стягнення підвищення пенсії за ці періоди.
Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області та стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області на користь ОСОБА_4 підвищення пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 21 грудня 2008 року –залишити без розгляду.
Виплатити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 0 грн. 85 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На постанову може бути подано касаційну скаргу до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча:
Судді: