Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22а-1722/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Яковлєва С.В.

10.3.1.                                      Доповідач Суровицька  Л. В.   

ПОСТАНОВА

Іменем України

      „14” березня 2011 року

      Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

       головуючої судді – Авраменко Т.М.

       суддів –                      Суржика М.М. , Суровицької Л.В.,

розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Знам’янському районі на рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Знам’янському районі  про  визнання неправомірними дій та  зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.  

      Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -  

ВСТАНОВИЛА:

      21 серпня  2010 року  ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом  в порядку ЦПК України про визнання протиправними дій відповідача та зобов’язання  виплатити  щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.

     Зазначав, що  має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не нараховувалося та не виплачувалося, просив  визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача провести  перерахунок та виплату підвищення до пенсії  за період з 01 січня 2006 року по теперішній час.

     Рішенням Знам’янського міськрайонного суду  Кіровоградської області  від 10 вересня  2010 року позов задоволено частково.

     Суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії та зобов’язав відповідача  здійснити перерахунок та виплатити позивачу  недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену  ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  за період  з 21 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня  2009 року по 31грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 10 вересня 2010 року   з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.  В решті заявлених вимог відмовлено.

     В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду першої інстанції  в частині задоволених позовних вимог скасувати і відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що суд при розгляді справи  не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного  бюджету  України, а не коштів Пенсійного фонду. Вказані кошти не можуть бути виплачені за рахунок коштів Пенсійного фонду України.  Державним бюджетом України кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано.  

   Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

   18 лютого 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1691-У1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо юрисдикції справ, пов’язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності 10 березня 2010 року. Цим Законом встановлено, що справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них суди розглядають у порядку цивільного судочинства, а п.3 ч.1 ст.18 КАС України виключено.

   Рішенням  Конституційного Суду України № 19-рп/2010  від 09.09.2010 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами»(справа № 1-40/2010) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами»від 18 лютого 2010 року № 1691.

    Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Отже, з 09 вересня 2010 року справи даної категорії повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

    Суд першої інстанції не звернув уваги на зміни в діючому законодавстві, постановивши рішення за нормами ЦПК після прийняття Рішення Конституційним Судом України від 09 вересня 2010 року. Вказана обставина є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови.

     Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що  позивач відповідно до абз.1.

ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни і згідно статті 6 Закону  має право на отримання  підвищення до пенсії, у розмірах, які визначено Законом.

    Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне  довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

   При цьому розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першої цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

   Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум»передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

   Нормами  чинного процесуального законодавства, зокрема п.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п.7 ст.9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

    До спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом.   

Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни  не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань.

    У справі «Кечко проти України»Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.

    Враховуючи положення ч.2 ст.152 Конституції України, та рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, суд правильно визначив періоди, за які необхідно проводити перерахунок в 2007 та 2008 роках: з 21 серпня 2007 року (часу звернення з позовом) по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не призупинено дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Щодо дотримання строків звернення з позовом до суду, то колегія суддів відмічає, що позов подано в порядку ЦПК України. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.3 і ч.4 ст.267 ЦК України).

    На час звернення позивача до суду ст.ст.99,100 КАС України діяли в наступних редакціях

   Так, відповідно до ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

   Згідно ст.100 КАС України, пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

    Відповідно до положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

    При розгляді справи у суді першої інстанції відповідач в запереченнях (а.с.11-12) не наполягав на відмові у задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду, як відповідно до ст.ст.99, 100 КАС України, так і відповідно до ст.ст.257, 267 ЦК України. В апеляційній  скарзі відповідач також не порушує питання щодо пропуску позивачем річного строку для звернення до суду з позовом , що позбавляє суд процесуальної можливості розглядати справу з урахуванням вимог ст.100 КАС України, оскільки на застосуванні наслідків, які передбачено названою нормою процесуального права, сторони не наполягали.

   Тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 21 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 10 вересня 2010 року в межах заявлених позовних вимог.

    За таких обставин , колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст. 205,ст.207 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

    Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Знам’янському районі Кіровоградської області задовольнити частково.

    Рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області  від 10 вересня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову.

    Позов  ОСОБА_2 задовольнити частково.

    Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Знам’янському районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2  підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 21 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 10 вересня 2010 року   в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком –протиправною.

   Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Знам’янському районі  Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 21 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня  2009 року  по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 10 вересня 2010 року  з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

   В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

   Постанова суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

   Головуюча суддя:                      

   Судді: