Судове рішення #13837349

Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22-ц-193/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Кадигроб С.М.

36                            Доповідач Кіселик  С. А.   

РІШЕННЯ

Іменем України



11  січня  2011 року                    

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого : судді Авраменко Т.М. ,

суддів : Кіселика С.А., Суровицької Л.В.

при секретарі  Липі А.О.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10  листопада  2010 року, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А  :

В лютому   2010   року   ОСОБА_3  та  ОСОБА_4  звернулися  до суду із позовом  до  ОСОБА_5   про визнання  заповіту  недійсним.   Просили  постановити  рішення  яким  визнати  заповіт  складений  ОСОБА_6  в  інтересах  ОСОБА_5  не дійсним.    

Свої  вимоги  позивачі  мотивують  тим,  що  ІНФОРМАЦІЯ_1  помер  батько  позивачів  ОСОБА_6.  Під  час  звернення  до  нотаріальної  контори  із  заявою  про прийняття  спадщини  позивачі  дізналися,  що  за  10  днів  до  смерті  ОСОБА_6  склав  заповіт  на  користь  ОСОБА_5,  якій  згідно  заповіту  переходить  все  належне  на  праві  власності  майно  їхнього  батька,  а  саме  квартира  АДРЕСА_1 м. Світловодськ. Позивачі  вважають,  що заповіт ОСОБА_6  складено  у  стані  коли  він  не  усвідомлював  значення  своїх  дій,  оскільки  останні  два  роки  свого життя  ОСОБА_4  зловживав  алкогольними  напоями.   

Рішенням Світловодського  міськрайонного суду  Кіровоградської  області  від  10 листопада 2010 року    позов  задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачка  просить  скасувати  його  та  ухвалити  нове  рішення  яким  відмовити  у  позові.  Крім  того  просить  визнати  висновок  судово –технічної  експертизи (почеркознавчої) експерта Петрова С.В.  від 29.06.2009 року № 1971/02  в  частині  встановлення  середнього  ступеню  алкогольного  сп’яніння  чи  або  перебування  під  впливом  деяких  фармпрепаратів  не  обґрунтованим  та  недоведеним і  таким, що  здійснений  з  перевищенням  своїх  повноважень  і  відтак є  незаконними.

В скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, зазначила, що  суд  зробив  свої  висновки  за  відсутності в  матеріалах  справи  належних  доказів  недієздатності  заповідача  чи  його  обмеженої  недієздатності. Не  надано позивачами суду  і  належних  доказів  перебування  заповідача  у  залежності  від  алкогольних  напоїв.  Суд,  в  той  час  як  необхідно  було  призначити  судово –психіатричну  експертизу,  призначив  і  провів  судово –технічну  експертизу  висновки  якої  є надуманими  та  не підтверджуються  відповідними  медичними  документами  та  зроблений  лише  на  припущеннях  та  поясненнях  відповідачів  які  є  зацікавленими  особами.

Заслухавши  доповідь судді доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та наведені у скарзі доводи, колегія  суддів  Судової палати у цивільних  справах  Апеляційного суду Кіровоградської області  дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягають   частковому  задоволенню,  а рішення  суду  скасуванню  із наступних  підстав.

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення  у  цивільній справі»зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого –суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи  позов  та  визнаючи  заповіт  недійсним  суд  першої  інстанції  послався  на  положення  ч.1  ст. 1257  ЦК  України.

Однак колегія  суддів не  може  погодитися  із  цим  і   дійшла  висновку,  що  рішення  суду  постановлено  із  неправильним  застосуванням  норм  матеріального  права.  

Згідно ч.1 ст. 1257  ЦК  України  заповіт, складений  особою, яка  не  мала  на це право,  а  також  заповіт,  складений  з  порушенням  вимог  щодо  його  форми  та  посвідчення, є  нікчемним.

В пункті 17 постанови  Пленуму  Верховного  Суду  України  № 7  від  30.05.2008 року  Верховний  Суд  України  роз’яснив,  що  заповіт, складений  особою,  яка  не  мала  права,  зокрема  недієздатною, малолітньою, неповнолітньою  особою (крім осіб, які в  установленому  порядку  набули  повну  цивільну  дієздатність), особою  з  обмеженою  цивільною  дієздатністю,  представником  від  імені  заповідача,  а  також  заповіт,  складений  із  порушенням  вимог  щодо  форми   та  посвідчення,  згідно  із  частиною  першою  статті 1257  ЦК  є  нікчемним,  тому  на  підставі  статті  215  ЦК  визнання  такого  заповіту  недійсним  судом  не  вимагається.

Із  позовної  заяви  вбачається,  що  позивачі  звернулися  до  суду  із  вимогою  визнати  заповіт  недійсним,  при цьому  позивачі  посилалися  на  відсутність  вільного  волевиявлення  і  що  дії  заповідача  не  відповідали  його  волі.

Зазначена  позивачами  підстава  визнання  заповіту  недійсним  передбачена ч.2 ст. 1257 ЦК  України,  відповідно  до  якої,  за  позовом  заінтересованої  особи  суд  визнає  заповіт  недійсним,  якщо  буде  встановлено,  що  волевиявлення  заповідача  не було  вільним  і не відповідало його волі.

Рішення  щодо відповідності  волевиявлення  особи  яка  вчиняє  правочин  його  волі, суд  приймає  на  підставі  доказів  наданих  сторонами  які,  у  відповідності  до  вимог ч.1 ст. 212 ЦПК  України  оцінює  за  своїм  внутрішнім  переконанням,  що  ґрунтується  на  всебічному,  повному, об’єктивному  та  безпосередньому  іх  дослідженні.

Частиною 2 статті 212  ЦПК  України  визначено,  що  жоден  доказ  не  має  для  суду  наперед  встановленого  значення.

 Допитаний  в  суді  першої  інстанції  в  якості  свідка  ОСОБА_8  пояснила,  що  заповідача  знала  і на  протязі  шести років проживала  із  ним в одній квартирі. На  протязі  тривалого  часу,  перед  смертю,  ОСОБА_6  зловживав  спиртними  напоями  і  будучи  в  стані  алкогольно  сп’яніння  неодноразово  пропонував  їй  свою  квартиру.

Свідок  ОСОБА_9, допитаний  в  суді  першої  інстанції, пояснив,  що  знав  заповідача   на  протязі  25  років. На  протязі  тривалого  часу,  перед  смертю,  ОСОБА_6  зловживав  спиртними  напоями.  

Свідок  ОСОБА_10  пояснила,  що  знала  заповідача   приблизно 15  років  і  дуже  часто  була  у  нього  в гостях.  Підтверджує,  що  ОСОБА_6  зловживав  спиртними  напоями.  Пив  майже  кожного  дня. Коли  знаходився  в  стані  алкогольного  сп’яніння  то  всім  пропонував  свою  квартиру.

Свідок  ОСОБА_11  пояснив  суду,  що  з  ОСОБА_6  проживав  в одному  під’їзді  і   може  підтвердити,  що  останній  зловживав  спиртними  напоями.

Колегією  суддів  досліджено  висновок судово-почеркознавчої експертизи від 29.06.2009 року № 1971/02,  яка  виконана  експертом  ОСОБА_7  і  зроблено  висновок, що підстав  для  сумнівів  у  компетентності  експерта ОСОБА_7, який  має  вищу  юридичну, вищу  технічну  освіту, кваліфікацію  судового експерта  за  спеціальністю «Дослідження  почерку  та  підписів» у  колегії  суддів  не  має. Дослідження почерку  та  підпису  експертом  проведено  на  підставі  наданого  йому  матеріалу,  а  висновок  зроблено  в  межах  його  компетенції  та  у  відповідності  до  науково –методичної  рекомендації   з  питань  підготовки  та  призначення  судових  експертиз  та  експертних  досліджень,  затвердженої  Наказом Міністерства юстиції  України  від 08  жовтня 1998 року  № 53/5.

Відповідно  до  висновку  вищезазначеної  експертизи  рукописні  записи «Цей  заповит складано з моих слив Натариусом, прочитано мной,, завещателем в слух, соответствует моим  действительним  намерением (підпис) ОСОБА_6»,  та підпис  від  імені  ОСОБА_6, в графі «ПІДПИС»,  виконані  самим  ОСОБА_6, який  знаходився  під  впливом  тимчасових  природних  внутрішніх  «збиваючих»факторів –алкогольне  сп’яніння  середнього  ступеню та (або)  вплив  деяких  фармпрепаратів  тощо.

Таким  чином  колегією  суддів  встановлено,  що  заповідач, який  на  протязі  останніх  років  зловживав  спиртними  напоями,  роблячи  розпорядження  щодо  заповідання  усіх  своїх  прав  та  обов’язків,  які  належать  йому  на  момент  складання  заповіту,  а  також  тих  прав  та  обов’язків,  які  можуть  належати  йому  у  майбутньому,  та  усього  свого  майна  де б  воно  не  було і з чого б воно  не  складалося  і  всього  іншого  що  належить  йому  і  на  що  за  законом  він  матиме  право,  перебував  під  впливом   тимчасових  природних  внутрішніх «збиваючих»факторів,  якими  є  зокрема  і  алкогольне  сп’яніння.

Враховуючи  вищенаведене  колегія  суддів  погоджується  із  доводами  позивачів,  що   волевиявлення  заповідача  ОСОБА_6,  який  під  час   складання  заповіту  знаходився  у стані  алкогольного  сп’яніння  не було  вільним  і не відповідало його волі,  а  отже  вимога  позивачів  про   визнання  заповіту  недійсним  підлягає  задоволенню.

Пояснення  свідків ОСОБА_12  та   ОСОБА_13 колегія  суддів  не  приймає  як  доказ  по  справі,  оскільки  дані  свідки  не  мають  достовірних  відомостей  про  спосіб  життя  ОСОБА_6  в  останні  перед  смертю роки,  а  свідок  ОСОБА_14  є  рідною тіткою  відповідачки,  а  отже  є  заінтересованою  особою.

Оскільки  позивачі  ставлять  питання  про  визнання  заповіту  недійсним  з  підстав  відсутності  вільного  волевиявлення   та  невідповідності  дій  заповідача  його  волі,  то  колегія  суддів  дійшла  висновку,  що  доводи  апелянта  відносно  відсутності  у  суду  даних  про  психічний  стан  заповідача  під  час  складання  заповіту  є  безпідставними,  оскільки  питання  про його  недієздатність  чи  обмежену  дієздатність  не  ставиться.

Доводи апелянта,  що  оскільки  ОСОБА_6  не  перебував  на  обліку  у  лікаря - нарколога  не  спростовують  добутих  судом, в ході  допиту  свідків,  даних  про  зловживання  заповідачем  алкогольними  напоями.

Оскільки згідно вимог п 4 ч.1 ст.309 ЦПК України,  неправильне застосування норм матеріального права  є підставою  для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення,  то враховуючи  вищенаведене   та  керуючись  ст. 30, ст. 215, ч.2 ст. 1257 ЦК  України,  ст.ст.  303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК  України  колегія  суддів, -

В  И  Р  І  Ш  И  Л  А :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_15  задовольнити  частково.

Рішення  Світловодського  міськрайонного суду   Кіровоградської  області  від 10  листопада  2010  року  скасувати.

Позов ОСОБА_3  та  ОСОБА_4    до  ОСОБА_5   про визнання  заповіту  недійсним  задовольнити.

Визнати  заповіт  ОСОБА_6  від 30 липня 2009 року  посвідчений  приватним нотаріусом  Світловодського міського нотаріального округу  Кіровоградської  області  ОСОБА_16  та  зареєстрований  в  реєстрі  за № 1773  не дійсним.

Стягнути  з  ОСОБА_5  на  користь  ОСОБА_3   та  ОСОБА_4  понесені  судові  витрати  по  справі а саме: судовий  збір в сумі 17  грн., судові  витрати  на  інформаційно - технічне  забезпечення  розгляду  справи   в сумі 37 грн.  та  витрати  на  проведення  судової почеркознавчої  експертизи  в сумі 2064 грн.,  а  всього  в сумі  2118 грн.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти  днів   до Вищого спеціалізованого  суду України  з  розгляду  цивільних  і  кримінальних  справ.



Головуючий:



Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація