Справа  2-350/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          "02" березня 2011 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                                        Сухоруков А.О.,

при секретарі                                                  Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа –Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги,

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, третя особа: Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що з 1977 року проживав однією сім’єю із ОСОБА_3 по АДРЕСА_1. Дане домоволодіння належало ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 15.07.1998 року. За час сумісного проживання він та ОСОБА_3 разом побудували цей будинок. З 2003 року ОСОБА_3 хворіла і перебувала на обліку в КЗ «12 ТМО»з діагнозом: хронічний обструктивний бронхіт без порушення функції зовнішнього дихання, хронічний гастрит, двосторонній гопартоз ІІ –ІІІ ступенів, стійкий виражений больовий синдром, помірне порушення функцій суглобів, початкова катаракта обох очей, кардіосклероз атеросклеротичний. Через дані захворювання ОСОБА_3 була в безпорадному стані і він був вимушений нею опікуватися, забезпечувати матеріально. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла і після її смерті відкрилась спадщина на належний їй будинок АДРЕСА_1. У встановлений строк він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець четвертої черги. Також із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлої, відповідач ОСОБА_2, який є спадкоємцем першої черги.

На підставі викладеного, позивач просить суд факт проживання однією сім’єю із ОСОБА_3 понад п’ять років з дня відкриття спадщини та визнати за ним право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги (а.с.а.с. 4-6, 26-28).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Додатково позивач пояснив, що проживав разом із померлою ОСОБА_3 з 1977 року. Спочатку вони проживали на квартирі, потім переїхали на вулицю Чаплинську. В 1983 році він разом із померлою побудували будинок по АДРЕСА_1 і стали там проживати. В 2003 році вони прийняли до себе онука померлої, а згодом і ще одного і стали їх виховувати. Коли в 2003 році із місць позбавлення волі звільнився старший син померлої ОСОБА_3, позивач з’їхав від неї АДРЕСА_2 до себе в будинок, так як цей син крав речі з дому і він не хотів з ним проживати. ОСОБА_3 залишилася жити по АДРЕСА_1. Через деякий час він знову зійшовся з ОСОБА_3 і жив з нею до її смерті в 2009 році. Після цього він поховав її і розпорядився, щоб відповідач займався переоформленням будинку на онука ОСОБА_4, а земельним паєм він вирішив користуватися самостійно. Через деякий час відповідач виразив намір продати будинок, що і послугувало підставою для його звернення до суду із цим позовом, оскільки бажав, щоб будинок залишився онуку померлої.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним.

При цьому, відповідач пояснив, що в дійсності позивач проживав разом із його матір’ю, виростив його, а також зростав його племінників. Але у 2003 році позивач переїхав мешкати АДРЕСА_2 так як заперечував проти реєстрація його брата ОСОБА_5 в будинку по АДРЕСА_1. Згодом його матір переїхала до позивача і вони проживали разом аж до смерті останньої, але вона не була настільки хвора, що перебувала у безпорадному стані.

Представник третьої особи, Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори, в судове засідання на слухання по справі не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду письмове пояснення, в якому просив суд розглядати справу за відсутності представника нотконтори.

Вислухавши доводи та пояснення позивача, доводи та пояснення відповідача, вислухавши покази свідків та вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 46).

Із листа Комунального закладу «Дванадцяте територіальне медичне об’єднання»№ 3/84 від 02.08.2010 р. вбачається, що ОСОБА_3 перебувала на обліку у фахівців об’єднання з 2003 року з діагнозом: хронічний обструктивний бронхіт без порушення функцій зовнішнього дихання, хронічний гастрит, двосторонній гонартроз суглобів ІІ –ІІІ ст., стійкий виражений больовий синдром, помірне порушення функцій суглобів, початково катаракта обох очей, кардіосклероз атеросклеротичний. Із цієї ж довідки вбачається, що ОСОБА_3 сторонньої допомоги не потребувала, викликів додому не було (а.с. 11).

Згідно довідки № 1276 від 14.12.2010р. вбачається, що ОСОБА_3 була опікуном ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження до їх повноліття (а.с. 29).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03.08.2009р. (а.с. 12).

Після її смерті із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4. (а.с.а.с. 39, 40).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що була сусідкою позивача та померлої ОСОБА_3 тривалий час. За цей час сумісного проживання, позивач за власний кошт побудував АДРЕСА_1, зростив і дітей і онуків ОСОБА_3 і взагалі дуже допомагав померлій та її сім’ї.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що  мешкала по сусідству із позивачем та померлою ОСОБА_3 Позивач із померлою мешкали разом, зростили двох онуків, які прийшли до них в дуже поганому стані. Будинок по АДРЕСА_1 побудував позивач разом із померлою. У померлої ОСОБА_3 був ще один син, ОСОБА_5, який вів аморальний спосіб життя, сидів за гратами. Після того, як ОСОБА_5 звільнився із місць позбавлення волі, позивач переїхав жити на вулицю Чаплинську, а померла залишилася сама по АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_5, через деякий час, ОСОБА_3 знову таки зійшлась із позивачем і проживали разом до смерті останньої.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9. суду пояснила, що мешкала по сусідству із позивачем та померлою ОСОБА_3 Позивач та покійна ОСОБА_3 мешкали дружною сім’єю, разом ростили онуків, побудували будинок.

Допитний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що позивач та померла ОСОБА_3 проживали разом тривалий час. У 2003 році позивач переїхав від ОСОБА_3 і деякий час вони проживали окремо. Після цього, позивач із померлою періодично сходилися та розходилися, але зрештою почали проживати разом.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що з позивачем та померлою ОСОБА_3 знайома з 1997 року. Позивач разом із померлою мешкали разом по АДРЕСА_1 до 2003 року. Коли ОСОБА_5, син померлої, звільнився з місць позбавлення волі, позивач і померла наполягали, щоб ОСОБА_5 був зареєстрований в домоволодінні, що належить свідку та її чоловіку, але вони відмовилися. Тоді ОСОБА_5 зареєстрували по АДРЕСА_1, із-за чого позивач пішов від померлої ОСОБА_3 мешкати окремо. Через деякий час померла ОСОБА_3 також переїхала до позивача, але жила з ним періодично, влітку, а в взимку мешкала окремо.

Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено поняття сім’ї, яку складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

У відповідності до ч. 2 ст. 1259 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні не заперечувалося відповідачем і підтверджено показами свідків та обставина, що ОСОБА_3 проживала разом із ОСОБА_1 однієї сім’єю. В 2003 році, позивач із-за виниклих непорозумінь переїхав в домоволодіння на АДРЕСА_2 і став мешкати окремо від ОСОБА_3 Із показів допитаних свідків вбачається, що вони разом не проживали близько року, почали мешкати разом з 2004 року.

При цьому, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснювали, що позивач та померла ОСОБА_3 в певні проміжки часу мешкали окремо, тобто постійно не проживали.

Крім того, в судовому засіданні не було підтверджено та обставина, що позивач та померла ОСОБА_3 з 2004 року були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки.

Навпаки, із пояснення самого позивача, а також із показів свідків видно, що з 2003 року позивач мешкає по АДРЕСА_2 і в ті проміжки часу, коли померла ОСОБА_3 перебувала з ним, вони мешкали саме по АДРЕСА_2.

Також, із пояснення сторін виходить, що з 2003 року як позивач, так і померла ОСОБА_3 мали різні бюджети, спільного господарства не вели.

Коли позивач переїзджав мешкати на вулицю Чаплинську у м. Дніпропетровську, він забрав свої особисті речі.

Тобто в розумінні ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу, в період з 2004 року і до дня смерті ОСОБА_3, вона не була пов’язана спільними побутом із позивачем, не мала з ним взаємних прав та обов’язків.

У зв’язку з такими обставинами суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимоги позивача в частині визнання факту проживання однією сім’єю протягом останніх п’яти років.

Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що позивач перебувала на обліку у фахівців КЗ «Дванадцяте територіальне медичне об’єднання»внаслідок хвороб, на які вона страждала, у зв’язку з чим перебувала в безпорадному стані та потребувала його допомоги, яку він власне і надавав.

Дані твердження позивача в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли, оскільки із листа Комунального закладу «Дванадцяте територіальне медичне об’єднання»№ 3/84 від 02.08.2010р. вбачається, що хоча ОСОБА_3 і мала ряд хвороб, сторонньої допомоги вона не потребувала, в безпорадному стані не перебувала, самостійно могла задовольнити себе та свої основні життєві потреби.

Всі допитані в судовому засіданні свідки не виказували тверджень про безпорадність стану померлої ОСОБА_3

У зв’язку з такими обставинами, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 3 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1259, 1264 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4 –8, 10, 11, 18, 57 –60, 88, 130, 208, 209, 212 –215, 218 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа –Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                          А.О. Сухоруков