Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 -1261 / 2011 р.                             Головуючий  у  1 інстанції: Пантилус О.П.

                                                                             Суддя-доповідач: Боєва В.В.                                          

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02  березня   2011 року                                                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                     Боєвої В.В.

Суддів:                                Денисенко Т.С., Кримської О.М.

При секретарі:                     Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою сільськогосподарського виробничого кооперативу „Агрофірма „Україна” на рішення Приазовського  районного  суду Запорізької області   від 11  січня  2011 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Агрофірма „Україна”, третя особа Запорізька регіональна філія державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2010 року ОСОБА_2  звернувся до суду з позовом до СВК „Агрофірма „Україна” про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки .

В позовній заяві зазначав, що йому на праві власності належить земельна ділянка  площею 6,1780 га, розташована на території Воскресенської сільради Приазовського району Запорізької області. У 2009 році він погодився на пропозицію керівництва СВК „Агрофірма „Україна” передати в оренду свою земельну ділянку, але строк дії та інші суттєві умови договору ними не узгоджувалися. Тобто, домовленість була усною та попередньою і стосувалась виключно факту можливості передачі земельної ділянки в оренду. У серпні 2010 року йому стало відомо, що договір оренди його земельної ділянки знаходиться в Приазовському ДЗК та проходить процедуру державної реєстрації.  17.08.2010 року він прибув до Приазовського РВ ДЗК та надав заяву про те, щоб реєстрація не проводилась, оскільки це суперечить його волі. В той же день працівниками Приазовського ДЗК було перевірено книги реєстрації договорів оренди та йому було повідомлено, що договір у встановленому законодавством порядку ще не зареєстрований. Згодом, 27.08.2010 року він дізнався, що дійсно 10.08.2010 року договір оренди його земельної ділянки був зареєстрований та йому було видано другий екземпляр реєстраційної справи договору оренди  землі, з якого він дізнався, що строк дії договору 15 років. Вважає, що даний договір є недійсним, оскільки він його не підписував   та посилаючись на ч. 1 ст. 215, с. 1, 3 ст. 203, ст. 228 ЦК України просив визнати договір оренди земельної ділянки недійсним.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області    від 11 січня 2011  року позовні вимоги задоволено.

Договір б/н від 25.02.2010 року оренди земельної ділянки площею 6,1780 га, розташованої на території Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області, сторонами у якому є ОСОБА_2 та СВК „Агрофірма „Україна”, кадастровий номер 2324582200:03:004:0009, зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 041027700018 від 10.08.2010 року визнано недійсним.

Не погоджуючись з рішенням суду, СВК „Агрофірма „Україна” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального  права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи,  просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову  у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення  суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно  ст. 309 ЦПК України підставами  для скасування  рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення  є: неповне з’ясування  судом обставин, що мають значення для справи;  недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;   невідповідність висновків суду обставинам справи;  порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

На підставі  ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2, суд  першої інстанції   посилався на  положення статей 13 - 17 Закону України «Про оренду землі», якими визначені поняття і форми  договору оренди землі, умови  та порядок укладення договору оренди землі, чинність  цього договору, на  статтю  203 ЦК України - якою встановлено  загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину та на  статтю  215 ЦК України  -  щодо  недійсності правочину.

При цьому суд виходив з того, що  оспорюваний договір оренди земельної ділянки   від 25.02.2010 року  слід визнати недійсним, оскільки  позивач його не підписував.  Реєстрація цього договору відбулась  10.08.2010 року (а. с. 116-117),  а кадастровий план земельної ділянки був підписаний  посадовими особами  18.08.2010 року –тобто, на момент  державної реєстрації невід’ємна частина договору –кадастровий план був відсутній  (а. с. 118), що є обов’язковим  в силу вимог ч. 4 ст. 15 Закону України  «Про оренду землі».   

З огляду на обставини  справи та з урахуванням пояснень сторін  при апеляційному розгляді, судова колегія дійшла висновку, що  рішення суду  не відповідає  вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України,  згідно яких рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим, а також суд  має вирішити питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вірно встановивши правовідносини сторін, з’ясувавши  обставини, що мають значення для справи, суд першої інстанції,  всупереч встановленому,  дійшов  хибного висновку, що  оспорюваний договір оренди землі  позивач не підписував.

Так, в  судовому рішенні  зазначено: «Експертизою встановлено, що вирішити питання «Виконані підписи від імені ОСОБА_2 в договорі оренди  від  25.02.2010 року, акті  визначення  меж земельної ділянки в натурі від 25.02.2010 року, ОСОБА_2 чи іншою особою»не  представляється можливим  по причинам зазначеним в досліджуваній частині.  Підпис в акті прийому-передачі об’єкта  оренди, укладеному між  ОСОБА_2 та СВК «Агрофірма «Україна»в графі  «Земельну ділянку передав»від імені ОСОБА_2 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2»

Судова колегія вважає, що оцінку доказів  суд першої інстанції здійснив не у відповідності до вимог статті 212 ЦПК України, зокрема, суд  надав перевагу лише одному з доказів,  встановлених висновком експерта № 117/хл від 10.12.2010 року –за результатами проведеної судової  почеркознавчої експертизи  (а. с. 65-72).

Фактично суд зосередив увагу на тому, що  підпис в акті прийому-передачі об’єкта  оренди, укладеному між  ОСОБА_2 та СВК «Агрофірма «Україна» в графі  «Земельну ділянку передав»від імені ОСОБА_2 виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2, хоча  згідно ч. ч. 2, 3 ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення,   а суд оцінює належність, допустимість, достовірність  кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Поза увагою суду  залишилось те, що  згідно  матеріалів  судової почеркознавчої експертизи  той факт, що  підписи від імені ОСОБА_2 в договорі оренди  від  25.02.2010 року  та в  акті  визначення  меж земельної ділянки в натурі від 25.02.2010 року виконано не  ОСОБА_2,   не доведено.

Так, статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що  ОСОБА_2 не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу позовних вимог, оскільки  не довів за допомогою будь-яких  належних  та  допустимих доказів, що  він не підписував  договір оренди  від  25.02.2010 року та  акт   визначення  меж земельної ділянки в натурі від 25.02.2010 року.

Оскільки  при здійсненні  державної реєстрації договорів оренди землі  основоположними є   договір оренди  від  25.02.2010 року  та  акт   визначення  меж земельної ділянки в натурі від 25.02.2010 року, а  акт прийому-передачі, на якому  за висновком експерта, підпис здійснено не позивачем ОСОБА_2  є   похідним документом, судова колегія вважає, що підстави для визнання  недійсним  оспорюваного договору оренди землі  в силу вимог статей  203,   215 ЦК України  відсутні.

Висновок суду стосовно того, що  на момент  державної реєстрації невід’ємна частина договору –кадастровий план був відсутній, має характер припущення. Так,  судом першої інстанції витребувано з Приазовського районного відділу Запорізької регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України” та   оглянуто в судовому засіданні  реєстраційну справу № 041027700018  вищевказаного договору оренди землі.  З копії  реєстраційної справи, яка долучена до матеріалів цивільної справи,   вбачається, що реєстраційна справа у відповідності до вимог чинного законодавства прошита та пронумерована і в ній наявні всі  документи, необхідні для здійснення державної реєстрації  (а. с. 114-123). Крім того, судом не взято до уваги, що загалом державна реєстрація у відповідних відділах регіональних  філій державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України” відбувається лише в присутності сторін договору оренди землі.

Таким чином, довід апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст. ст.  307, 309, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу  сільськогосподарського виробничого кооперативу „Агрофірма „Україна”  задовольнити.

Рішення Приазовського  районного суду Запорізької області    від  11 січня 2011 року  скасувати.

Ухвалити нове  рішення наступного змісту: В задоволенні  позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

  Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:  

Судді: