Справа № 2-825/10 Головуючий у 1 інстанції:Лівандовська-Кочура Н.В.

Провадження № 22-ц/0390/225/11

Категорія:20      Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді  Карпук А К

суддів -    Стрільчука В.А., Здрилюк О.І.      

при секретарі  Гнепа  П.  М.

            з участю:  

        представника позивача ОСОБА_1 -  ОСОБА_2

        відповідача  - ОСОБА_3,

        представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 лютого 2010 року,  

В С Т А Н О В И Л А :

    В апеляційній скарзі   відповідач ОСОБА_3, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від  1 лютого 2010 року  задоволено позов ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_1 38600 грн. завдатку та додаткової суми у розмірі завдатку,  506 грн. судових витрат.

В судовому засіданні апелянт та його представник апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити, представник позивача апеляційну скаргу заперечив.

Судом першої інстанції встановлено, що  27 листопада 2006 року між  ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов»язався продати   ОСОБА_1  будівельні блоки  з каменя - черепашнику в кількості 8000 штук по ціні 3.90 грн. за одиницю на загальну суму 31 200 грн., доставивши товар   у визначене позивачем місце в м. Київ.

У п. 4.2 Договору сторони передбачили сплату завдатку ОСОБА_1

Як пояснив в даному засіданні відповідач, завдаток підлягав сплаті ОСОБА_1 в сумі, визначеній на її розсуд.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 032 від 27 листопада 2006 року ОСОБА_1  перераховано    ОСОБА_3 10 000 завдатку, а  відповідно до квитанції № 033 від 22 грудня 2006 року перераховано 9 000 грн.

Із змісту п.10 Договору вбачається, що сторони передбачили обов»язок ОСОБА_3 як продавця виконати зобов»язання до 31 грудня 2006 року./а.с.5/

Доказів про виконання  ОСОБА_3 зобов»язань за договором не надано.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до положень ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів на підтвердження зобов»язання і на забезпечення його виконання.

Згідно з ч.І ст. 571 ЦК, якщо порушення зобов»язання сталося з вини кредитора, він зобов»язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму  у розмірі завдатку або його вартості.

Отже, суд першої інстанції встановивши, що в договорі про продаж та поставку товару сторони передбачили обов»язок  покупця сплатити завдаток, цей завдаток був сплачений в сумі 19 000 грн., у визначений сторонами строк відповідач не виконав взятих на себе зобов»язань за договором, дійшов вірного висновку, що сплачений ОСОБА_1 завдаток підлягає  стягненню з відповідача, а також  у зв»язку з порушенням зобов»язання  ОСОБА_3 є підстави стягнути суму у розмірі завдатку.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно  до змісту ст. 58, 59 ЦПК, докази повинні бути належними та допустимими.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечуючи позов, ОСОБА_3 стверджував, що він здійснив поставку  проданого товару покупцю.

Відповідно до змісту ст. 664 ЦК, обов»язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов»язок продавця доставити товар.

На підтвердження виконання обов»язку про передачу товару - будівельних блоків і прийняття їх ОСОБА_1 відповідач подав  податкові  накладні та накладні від 5.12.2006 року та від 17 травня 2007 року, складені ним особисто, посвідчені його підписом та скріплені належною ОСОБА_3 печаткою підприємця. В одній із них міститься підпис  невідомої особи про прийняття товару.

Оскільки позивач заперечує факт поставки  ОСОБА_3 товару,  складені особисто відповідачем документи відповідно до змісту ст.ст.58-59 ЦПК є неналежними доказами.

Всупереч вимог ст. 10, 60 ЦПК України, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді  відповідач та його представник – адвокат ОСОБА_4  не подали  належних доказів про виконання ОСОБА_3 обов»язку передачі товару покупцю, а також не заявляли  клопотань про  витребування таких доказів судом, в тому числі, про допит свідків на  підтвердження вказаної обставини.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої  інстанції, викладених в рішенні, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

          Керуючись ст.ст.    303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК   України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити,  рішення Луцького міськрайонного суду від  1 лютого 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом  20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий          

Судді