Справа №  1-821/10

Провадження №11/0390/130/11 Головуючий у 1 інстанції:Клок О.М.

Категорія:ч. 1 ст.121 КК України Доповідач: Польовий М. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 березня 2011 року           місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Польовий М. І.

суддів -  Хомицького А.М., Силки Г.І.,

 за участю прокурора –Романіка О.О.,

засудженої ОСОБА_2,

  захисника ОСОБА_3,

  представника потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією  прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від   14 грудня 2010   року  , яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка та жителька АДРЕСА_1 одружена, з середньою освітою, не працює, не судима, -

засуджена за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

За ст.166 КК України  ОСОБА_2 виправдано у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину.

Постановлено зарахувати в строк відбуття покарання термін перебування ОСОБА_2 під вартою з 15 червня по 14 грудня  2010 року включно.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця свого проживання; періодично з’являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Постановлено застосувати  до   ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу змінено із взяття під варту на підписку про невиїзд та звільнено з-під варти в залі суду, -

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду ОСОБА_2 засуджена за те, що 11 червня 2010 року, близько 08 год., знаходячись за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, маючи намір заспокоїти свого малолітнього сина ОСОБА_5, умисно нанесла йому два удари ліктем в живіт, чим спричинила останньому тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати та постановити свій вирок, призначити ОСОБА_2 покарання: за ч. 1 ст. 121 КК України 6 років позбавлення волі; за ст. 166 КК України 3 роки позбавлення волі і на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання 6 років позбавлення волі. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд неправильно застосував кримінальний закон, призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженої. Вважає, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_2 за ст. 166 КК України, оскільки її вина у вчиненні даного злочину доведена. Невірно віднесено до обставин, що пом’якшують покарання  те, що ОСОБА_2 щиро розкаялась у вчиненому, є обмежено осудною. Не враховано, що злочин вчинено щодо малолітньої особи.

   В запереченні на апеляцію захисник ОСОБА_3 просить вирок суду щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, оскільки він є законним та справедливим, а виправлення засудженої можливе без ізоляції від суспільства.

Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, прокурора, який апеляцію підтримав, засуджену, захисника, представника потерпілого, які апеляцію заперечили, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження підтверджується перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав відповідну юридичну оцінку, і в поданій апеляції не оспорюється.

Зокрема, цей висновок грунтується на показаннях свідків ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, висновку судово-медичної експертизи №1140 від 28.07.2010 року про характер та ступінь отриманих потерпілим тілесних ушкоджень і що ці тілесні ушкодження не могли утворитися в результаті падіння з висоти власного росту.

Під час досудового слідства при відтворенні обстановки і обставин події ОСОБА_2 показала при яких обставинах і як саме нанесла потерпілому удари в живіт.

Факт нанесення потерпілому ударів в живіт у вказаному у вироку місці і часі ОСОБА_2 визнала і в судовому засіданні.

Оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, суд вірно кваліфікував дії засудженої за ч. 1 ст. 121 КК України.

Колегія суддів також вважає, що суд обґрунтовано виправдав ОСОБА_2 за ст. 166 КК України за відсутністю в її діях складу злочину.

На підставі матеріалів справи та показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 судом встановлено, що ОСОБА_2 не ухилялась від виконання обов’язків по догляду за дитиною, створювала нормальні умови для росту та розвитку, піклувалась про неї та забезпечувала всім необхідним.

Даних про те, що ОСОБА_2  злісно не виконувала обов’язки по догляду за дитиною і що це спричинило тяжкі наслідки по справі не встановлено.

При призначенні засудженій покарання враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу, а також обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 розкаялась у вчиненому, є обмежено осудною, а тому суд правомірно ці обставини відніс до таких, які пом’якшують покарання. Взято судом до уваги і обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину щодо малолітнього

Врахувавши також те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, хворіє, позитивно характеризується суд прийшов до обґрунтованого висновку, що  її виправлення можливе без ізоляції від суспільства і звільнив на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Правильність цього висновку суду сумнівів не викликає.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

          На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Луцького міськрайонного суду від 14 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.

Головуючий                     

Судді