АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 9 кв -81/ 2007р. Головуючий по 1 інстанція
Категорія : 60 Ясинок М.М.
Доповідач в апеляційній інстанції Попруга С.В. Доповідач в касаційній інстанції Адаменко Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 16 » травня 2007р. м. Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі суддів:
Вініченко Б.Б. Адаменко Л.В. Бородійчук В.Г.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 20 травня 2004 р. і ухвалу апеляційного суду Сумської області від 13 вересня 2004 р. по справі за позовом головного управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа: Уляновська державна нотаріальна контора про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 травня 2001 року недійсним
встановила:
У березні 2004 року головне управління праці та соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що її чоловік ОСОБА_2 у травні 1999 року, як інвалід війни був безоплатно забезпечений автомобілем « Таврія» - НОМЕР_1. ІНФОРМАЦІЯ_1року ОСОБА_2 помер. Відповідно до п. 37 порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 08 вересня 1999 року, в редакції на той час, названий автомобіль повинен був повернутий в повній комплектності відповідному органу соціального захисту населення. За бажанням членів сім'ї інваліда автомобіль може бути проданий їм через комісійний магазин з дозволу органів соціального захисту населення. Інший порядок переоформлення автомобіля законодавством не передбачений.
Проте, дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в порушення зазначених вимог закону, оформила свої права на автомобіль шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, яке їй видала Уляновська державна нотаріальна контора 29 травня 2001 року за реєстром № 767.
Рішенням Білопільського районного суду від 20 травня 2004 року позов задоволений. Ухвалено визнати вищевказане свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 13 вересня 2004 року рішення місцевого суду залишене без змін.
В касаційній скарзі представник відповідачки просить скасувати судові рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на неповне з'ясування судами обставин справи неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (ст. ст. 258,286 ЦПК України).
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні із слідуючих підстав.
Судами встановлено, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 автомобіль «Таврія» - НОМЕР_1, яким він був безоплатно забезпечений органами соціального забезпечення як інвалід війни, йому на праві власності не належав, а тому підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на це майно не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення ухвалені судом першої та апеляційної інстанцій з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстав для обов'язкового скасування судового рішення, передбачених ч. 1 ст. 338 ЦПК України, немає.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» № 697 - V від 22.02.2007 року колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 20 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 13 вересня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.